Аграрний дайджест від Єнота-агровіра (підсумки 2019-го року)

Хо-хо-хо, це Дід Мороз із новорічним дайджестом до вас завітав! Що, хвіст тирчить з-під мантії? Не звертайте уваги. Що кажете, впізнали мене, Єнота-агровіра? Ну добре, молодці. Я радий, що ви мене навіть в костюмі Діда Мороза впізнаєте. А я вам подаруночків приніс. Сподіваюсь, ви були слухняними хлопчиками та дівчатками і завзято читали мої дайджести та тексти? Інакше нічого не отримаєте.

Нумо, перевіримо, що і як ви читали цього року! Ого, оце несподіванка. Виявляється ви в мене обожнюєте екзотику і текст про українське ківі зачитали ледь не до дірок. Мабуть, після цього в Україні з'являться цілі плантації цих волохатих фруктів. Хоча, я тут дивлюсь, не одним ківі ви переймались, текст про закладку насаджень фундука теж не оминали своєю увагою. Такими темпами через кілька років Україна увійде в лідери експорту горіхів. Оце файно буде!

Втім, про традиційне сільське господарство ви теж не забули, серед лідерів були тексти про те, як зібрати більше 19 тонн кукурудзи з гектару та рейтинг найурожайніших гібридів соняшнику у 2018 році. Ну, а що, не усім же займатись нішевими культурами, треба і традиційне сільське господарство підтримувати, втім, тут жалітись немає на що, черговий рекорд урожайності у 2019 році таки було поставлено. Молодці, пишаюсь вами.

Але й нішевому бізнесу у минулому році з вашого боку уваги також не бракувало. Тексти про вирощування устриць чи заробіток на амаранті розбирали, як гарячі пиріжки. А ми ж іще писали про кумис від кобили та окуляри з кави, теж раджу їх прочитати. Але особливо мені подобаються вівці, вони такі чудернацькі, такі кучеряві, хочу собі завести, буду шерсть стригти та сири варити. Нарешті дівчині шубу подарую, бо вона вже так давно про неї мріє.

Хоча можу сказати, що земельні питання вас турбували більше. Ні, я зараз не буду розповідати про ринок землі, ця тема усім вже остогидла. Особисто мені вона вже в печінках сидить. Хай би вже прийняли хоч якийсь законопроект, а там би вже розбирались що робити далі, а то я весь як на голках сиджу, не знаю що мені робити. Чи гроші збирати, аби землю викупити, чи не економити, а трактора придбати, звісно що в кредит, звідки в мене гроші (це для податкової), тим паче, що тут непогані умови пропонують як на вітчизняну так і на закордонну техніку. Але про що це я, ах точно, земельні питання. Так от, цього року в тренді були юридичні тонкощі по невитребуваних паях та нюанси договорів оренди землі. Також бачу, що ви цікавились питаннями спадщини. Це іноді також буває корисно почитати. Може, хтось отримає спадщину та й сам стане аграрієм. Це навіть легше, ніж починати усе з нуля. Хоча і такий варіант цілком непоганий, тим паче, що і поради для початківців вже є, господарство СФГ «Барбарис» поділилось своїми секретами. А тим, у кого немає заможного дідуся-аграрія, раджу дочекатись відкриття ринку землі та стати власником своєї ділянки. Бо зараз її тільки в оренду можна взяти. Ні, ну звісно, існує багато різноманітних схем придбання землі, навіть ціна на землю є, от за словами Ігоря Гая, власника ПП «Калинський ключ», вартість найгіршої землі становить тисячу доларів за гектар. Але придбати її все-таки доволі складно, тож краще дочекатись, поки відкриють ринок.

Але були і проблеми у цьому році, найбільше хвилювань виникло через пальне. І хоча нещодавно це питання вже вирішилось — президент Володимир Зеленський скасував штрафи за зберігання пального без ліцензії — але крові за рік ця тема попила нам усім добряче. Я особисто собі навіть ліцензію встиг оформити, пройшов усі кола пекла і бюрократії для цього. Витратив на усе купу грошей. Тепер от думаю, як його викрутитись, аби на посівну вистачило. Може, векселем за насіння та пестициди розрахуюсь, кажуть, цілком дієвий інструмент?! Але це ж не все, мені ж ще чимось зарплатню працівникам треба платити, а ця ліцензія та курс валют з'їли усі кошти, а ціни на сільгоспкультури знов не порадували. Ячмінь геть скотився, соя не оговталась після торгової війни США та Китаю. Доведеться, мабуть, кредит взяти, заразом і на пальне гроші будуть.

До речі, про насіння, я от тут дивлюсь, що серед найбільш цікавих для вас тем був і огляд ринку насіння. Треба, мабуть, колег попросити у цьому році написати щось схоже, оскільки ця тема вас так цікавить. А ще бачу, що вас також хвилює тема кліматичних зон України та особливостей вирощування в кожній з них. Тому підсумковий текст спецпроекту «Географія врожаїв» зайняв друге місце за кількістю переглядів серед усіх матеріалів за 2019 рік (на першому місці історія про ківі). Але я не можу сказати, що вас не турбували технології чи агрономічні прийоми. Наприклад, текст про внесення мінеральних добрив по мерзло-талому ґрунту вас цікавив доволі жваво, так само, як і технологія супутникового моніторингу.

Ну що ж, бачу, що ви дійсно були гарними хлопчиками та дівчатками, тому сідайте коло мене, беріть келих шампанського, насипайте тарілку крабов'є і я вам розповім про найцікавіші тексти 2019-го року.

Розпочну з приємного. З людей, які знайшли своє покликання та стали щасливими у сільському господарстві. Хай би як тут важко не було, іноді навіть смертельно небезпечно, особливо на лінії розмежування, але ця справа приносить неабияке задоволення (і грошенята). До речі, сільське господарство може дарувати ще й естетичне задоволення від споглядання старовинних елеваторів, цукрових заводів чи пивоварень. Не вірите? А якщо я вам скажу, що будувались вони за участі видатних архітекторів? Отож!

Кхмм, щось я геть забув, це ж десятиріччя закінчилось, цікаво, які зміни принесуть нам наступні десять років? Враховуючи те, як змінилось сільське господарство за минуле десятиліття, варто очікувати дійсно на щось визначне. Може, вже й агроном стане непотрібен чи трактори будуть літати над землею, бо змінюються вони дуже швидко? Та і саме сільське господарство розвивається досить швидко: за 28 років незалежності учетверо зросли посіви під кукурудзою і соняшником, у 12 раз — під ріпаком. Взяти хоча б Мінагро, було — і не стало. Це була жахлива новина. Спочатку просто ходили чутки, потім хтось зробив пост у фейсбуці і здійнялась паніка. Але у це не вірилось. Ну, хіба це можливо, залишити одну з найбільш прибуткових галузей країни без міністерства? Але вони на це наважились (негідники, так би й покусав їх за це). І тепер галузь, як вершник без голови, приютилась, наче дальня родичка, до Міністерства економічного розвитку та торгівлі.

Але, як би там не було, сподіваюсь, що за наступні десять років одне залишиться незмінним — це запилення бджолами. Адже враховуючи те, скільки кожного року надходить повідомлень про загибель бджіл, стає доволі моторошно. Як же я без меду, я його просто обожнюю. Та й на запиленні трохи грошенят можна заробити. Проте, бджоли — це не тільки цінний мед, це ще й надійні охоронці. Я своїх бджілок так надресирував, що до моєї техніки жоден крадій не підходить. Вони навіть кращі за собаку. Треба такий скарб застрахувати, а то хтозна що може статись.

Ой, щось я вже захмелів від вашого шампанського. Треба мені додому збиратись. Тим паче, що попереду Різдво, треба ще кутю наварити. Тому вітаю вас із Новим роком, білого сталевого єнота, що кажете, рік пацюка? Та то китайці щось наплутали, ви їх не слухайте, то не пацюк, то єнот. Так от, вітаю вас і бажаю щастя та здоров'я!