Своя ніша: як киянин першим у світі заснував виробництво окулярів з кави

Крізь призму дитинства

«Моєю улюбленою іграшкою дитинства були різноманітні лінзи, і тепер я точно знаю – це була не випадковість», – саме так починає свою розповідь 27-річний киянин Максим Гавриленко. Розповідає, що захоплення окулярами – родинна історія. Батьки Максима познайомилися на Ізюмському оптико-механічному заводі. Згодом відкрили свій магазинчик і майстерню по ремонту окулярів, так що за дитинство і юність Максим встиг чимало довідатися про цю сферу. Хлопець пішов в університет, а коли стало нудно вчитись – приєднався до родинної справи. Вона не йшла далеко не так успішно, і Максим вирішив у 2010 році спробувати створити просувати послуги майстерні у Інтернеті.

Максим Гавриленко. фото: fakty.ua

Читайте також: Мікробний бум: тенденції ринку біологічних препаратів в Україні

«Після цього бізнес отримав «друге дихання», клієнти йшли одне за одним. Кожен день доводилось ремонтувати від 20 до 50 пар. І все через те, що окуляри вироблялись із пластику низької якості, і дуже часто їм просто неможливо було повернути життя. А після  цього окуляри мали «прямувати» на звалище. Саме тоді у мене і промайнула думка спробувати робити оправи із натуральних матеріалів», – пригадує хлопець. Так, чи інакше, бізнес батьків набирав обертів, а Максим, разом із своєю дівчиною, Мариною,  окрім оптики пробував себе і у інших галузях – займались дизайном інтер’єрів, виробництвом дерев’яних вимикачів та розеток. Максим навіть мріяв про еміграцію до США, але оскільки візу йому не дали – залишився  в Україні, і  не жалкує.

У стилі «еко»

Тим часом він не полишав ідеї зробити еко-окуляри. На ринку вже були екземпляри в дерев'яній оправі, але таке рішення здавалося неприйнятним, адже, щоб їх зробити, потрібно зрубати дерево. Почав шукати матеріал, який можна переробити вдруге. Примітивними ручними затискачами з «Епіцентру» він прямо вдома понад рік пресував все, що потрапляло під руку у супермаркетах. Спробував використати рис, м'яту, петрушку, шрот льону, розмарин, мак, куркуму і макуху амаранту. З останнього навіть виходило, але не було міцності, матеріал розсипався і ламався в руках. Потрібно було, аби пластина була міцною і водночас легкою та гнучкою.

фото: ochis.com.ua

Батько переконував юнака, що у нього нічого не вийде, натомість Марина повністю підтримувала усі ідеї і саме вона одного дня принесла чашку з кавою і запропонувала спресувати кавовий жмих (залишки кави після виготовлення кавового напою – Авт). «У цей момент я подумав: «Ось воно, ідеально! По-перше, це один з найпопулярніших у світі напоїв, тож проблем із витратним матеріалом не буде. По-друге, вона після пресування набуває чорного кольору, що робить її універсальним матеріалом, і пасує під будь-який стиль, по-третє, підтримує ідею recycling – повторної переробки і використання продуктів», – пригадує підприємець.

Він і досі пам’ятає першу пару кавових окулярів, вироблених ним вручну, які продав відомому українському кінорежисеру, постійному клієнту батькової оптики. «Він дуже любить оригінальні речі, тож зацікавився.  Ми зустрілись, а я повірити не міг, що він дійсно придбає. Коли він віддав мені гроші, я був у захваті. З його легкої руки почалась історія нашого бренду Ochis Coffee. До речі, ці окуляри режисер носить до сих пір, і дуже ними задоволений», – говорить стартапер.

Зусилля, і ще раз зусилля

Перший цех Ochis Coffee відкрили прямо в майстерні будинку Гавриленка. У результаті експериментів Максим знайшов ідеальну суміш з жмиху кави і тирси льону, які склеюються натуральним клеєм на основі соєвої олії. Спочатку жмих за допомогою промислових пресів пресують у міцні пластини, а потім фрезерують на цифровому верстаті – вирізають всі потрібні отвори, гравіювання. Після цього оправу вручну доводять до досконалості – шліфують в кілька етапів і покривають водозахисним шаром. Це роблять для того, щоб додатково убезпечити еко-матеріал. І завершальний етап – установка лінз в оправу. Вони також натуральні, і вироблені із триацетату целюлози (простіше кажучи переробленої бавовни). На початковому етапі для створення однієї пари окулярів потрібно було не менше, ніж 7 діб, включаючи сушку та пресування кави, а зараз у рази швидше – адже майстри «набили руку» і запаслись усім необхідним знаряддям. Креатор підприємства розповідає, що більшість верстатів довелося збирати і розробляти самостійно: готових рішень для нової технології не було. Зараз три фахівці збирають окуляри. І хоча частину процесів виконує автоматизований цифровий верстат, все одно на 80% – це окуляри ручної роботи.

фото: fakty.ua

Читайте також: Syngenta+Cropio: навіщо світовий гігант придбав український стартап

Загалом, щоб зробити оправи міцними, йому довелося створити понад 300 тестових зразків та додатково армувати дужки металевим стрижнем. У результаті, вдалося отримати міцну і комфортну кавову оправу – повноцінну заміну пластиковим окулярам. Наразі існує різних моделей, вони не залишають слідів на переніссі, до того ж дужки можна підігнати під потреби клієнта. Еко-окуляри гнучкі, тож їх важко розчавити навіть, якщо ви на них випадково сядете, а якщо загубите, то вони повністю розкладаються за 10 років. До того ж, оправа не боїться води. «Якщо, звісно, її не замочити на кілька років», – жартує він.

Спочатку для виготовлення окулярів йому потрібно було декілька кілограмів кави на тиждень, а зараз – не менше 2-3 кілограмів на день. Кавовий жмих Максим забирає у найближчих кав`ярнях, а іншу рослинну сировину – тирсу льону та соєву макуху купує у фермерів оптом.

Піти у  краудфандинг

За перший рік роботи Максим Гавриленко вклав у бізнес понад понад 500 тис. грн. Це були як власні, так і гроші, позичені у друзів та друзів. Втім, аби перейти на промисловий масштаб та розвиватись, потрібно було іще приблизно $70 000, а таких грошей він не мав. За рекомендацією товариша із США у жовтні минулого року вони вийшли на зі своєю розробкою на Kickstarter (сайт для залучення коштів на реалізацію творчих, наукових і виробничих проектів, або так званий краудфандинг) і успішно завершили кампанію зі збору грошей на проект. «Тільки на перший погляд, вийти на Kickstarter – це ідеальне рішення, але виявилось непросто. Близько трьох місяців нам знадобилось, аби узгодити деталі, написати бізнес-план, позиціонування, розробити промо-ролики, фото, прописати комерційну пропозицію, аби замовники повірили у нашу ідею. Сума була заявлена ​​невелика, близько десяти тисяч доларів, а зібрали передзамовлень на окуляри на $13 000 від 158 бекерів (клієнтів). Гроші витратили, передусім, на обладнання і маркетинг. Восени готуємося вийти на платформу повторно – вже з новою, вдосконаленою колекцією – наші окуляри стали ще легші й тонші», – засвідчує Максим.

фото: ochis.com.ua

На сьогодні стертап уже продав більше 500 окулярів. Збут відбувається як онлайн, через сайти бренду і соцмережі, так і офлайн – через еко-виставки у Лондоні, Нідерландах. Поки більшу частину доходу приносять роздрібні продажі, і дрібний опт – по 10-20 штук. Він називає свій бізнес дуже кропітким, але рентабельним, – одна пара окулярів обійдеться покупцям близько 89$. Більшість клієнтів замовляють їх із Америки, Австралії та Європи, але є поціновувачі в Україні – для них окуляри обходяться на 25% дешевше, оскільки пересилання по світу непотрібно. Зізнається, що на сьогодні найважче для нього не відпрацювання технології, а налагодження продажів, документообігу та каналів постачання. «Все частіше отримуємо запити на дистрибуцію та оптові продажі – в основному, від невеликих іноземних компаній. Тепер обробляємо заявки, що надійшли, і ведемо переговори про постачання, колаборацію із іншими брендами та стартапами.  Доводиться вчитись багатьом речам, аби не допускати помилок», – коментує він.

Після того, як ідея була опублікована на Kickstarter, з’явилось немало заздрісників, а деякі підприємці заявляли, що вже робили дещо схоже. Але Максим  стверджує, що це не правда і конкуренції не боїться, а навпаки вітає намагання інших брендів продовжити цю справу і популяризувати вироби з кави: «Немає конкурентів. Я добре розумію, аби почати реалізацію товару через великі мережеві компанії, наприклад Starbucks або «Люксоптика» в Україні, потрібно суттєво збільшити кількість виготовлених окулярів, що ми і маємо намір зробити це найближчим часом. Хочемо за рік продавати не менше  10 000 пар».

У його планах – завдяки новим технологіям та підходам знизити собівартість окулярів щонайменше вдвічі, експериментувати і із іншою рослинною сировиною, і виготовити окрім окулярів товарів повсякденного вжитку із recycling-сировини. Що саме це буде не розповідає, а лише інтригує – уже весною наступного року модна індустрія отримає інноваційні еко-товари, яких іще у світі немає.

Читайте також: Острів Станиця. Як фермери прифронтового селища пережили кризу і прорвалися на нові ринки збуту