В Україні 5,3 млн гектарів озимих: як проходила посівна кампанія

Сіяли під озимі – і весь час ловили оптимальне вікно, щоб рослини отримали найкращий старт і змогли перезимувати. Адже вирішує не масштаб, а точність – правильне насіння, глибина та норма висіву, технологія. За останніми звітами, понад 98% площ уже засіяно. Виконавча директорка Насіннєвої асоціації України Сюзана Григоренко аналізує перебіг кампанії і те, як початок посівної вплине на зимівлю та врожай.

Поточна ситуація 

Станом на кінець листопада 2025 року посівна кампанія озимих практично вийшла на фінішну пряму: в Україні засіяно 5,308 млн гектарів, що становить 97,8% від запланованих площ. Така динаміка майже повністю повторює минулорічну – у 2024 році на цю саму дату аграрії також засіяли близько 98%. Водночас варто врахувати, що тогорічний прогноз загальних площ був більшим – 5,657 млн гектарів, тому нинішня кампанія відбувається за дещо компактнішої структури посівів.

У розрізі культур ситуація склалася по-різному. Площі під озимою пшеницею цього сезону трохи скоротилися порівняно з минулим роком: замість близько 5 млн га, як торік, зараз маємо 4,77 млн. Це очікувана тенденція, яку аграрії пов’язують із перерозподілом земель під інші культури та більш консервативним підходом до сівозмін після складного року.

Посіви озимого ячменю фактично залишилися на рівні 2024 року – 292,3 тис. га. Аграрії повторили минулорічну структуру без відчутних змін. Це може свідчити про стабільний попит і прогнозовану рентабельність цієї культури для переважної частини виробників.

Натомість озиме жито показало незначний, але все-таки приріст площ – до 66,1 тис. га. Минулого сезону ця культура займала 64,4 тис. га. Зростання хоч і невелике, але цілком логічне: останні два роки аграрії дедалі частіше говорять про те, що жито – одна з найбільш холодостійких та невибагливих культур, здатна давати стабільний результат навіть за нерівномірної осінньої вологи чи ризиків зимового промерзання. Деякі виробники також кажуть про підвищений інтерес до жита з боку переробників, особливо у сегменті харчових та нішевих продуктів, що теж могло вплинути на рішення збільшити площі.

Певне скорочення спостерігається і під озимим ріпаком: цього року ним засіяно близько 1,12 млн га, тоді як торік площі перевищували 1,17 млн. Попри це, ріпак залишається однією з ключових експортних культур, а невелике зменшення площ, за оцінками фермерів, зумовлене як погодними вікнами на старті сезону, так і переходом частини господарств на більш обережну модель посівів через фінансові можливості.

Хто скоротив, хто наростив, а хто відновлюється попри війну

Як і щороку, найбільші площі озимих зосереджені на півдні та в центрі країни. Проте рішення фермерів цього сезону різняться: десь площі скоротили, десь залишили майже незмінними, а в окремих регіонах навіть змогли збільшити у порівнянні з попереднім сезоном.

Одеська область зберегла перше місце за обсягами, однак її посіви цього року помітно менші – 760 тис. га проти минулорічних 933 тис. га. Це одне з найбільших скорочень у країні. Аграрії пов’язують його як з погодними умовами старту сезону, так і з переглядом сівозмін після непростих останніх років.

На Миколаївщині ситуація протилежна: фермери трохи додали і засіяли 536 тис. га, тобто на кілька тисяч більше, ніж торік. Різниця невелика, але свідчить про те, що господарства поступово відновлюють роботу навіть у надскладних умовах.

У Дніпропетровській області площі трохи зменшилися – 524 тис. га після 544 тис. га минулого сезону. Це не радикальна зміна, але добре показує, як обережно фермери планують ризики.

Кіровоградщина, навпаки, розширила площі озимих – 484 тис. га проти 462 тис. га торік. Тут аграрії цього року вирішили більше довіритися озимим культурам і відвели під них додаткові поля.

А от Вінниччина стала одним із регіонів, де площі помітно скоротилися: 303 тис. га після 357 тис. га минулого року. Це суттєва різниця, яка може бути реакцією на ринкові умови та зміну пріоритетів у сівозміні.

На сході ситуація набагато складніша. На Луганщині цього сезону не засіяли жодного гектара, тоді як торік господарства ще змогли засіяти близько 35 тис. га, переважно пшеницею. У Донецькій області площі також сильно впали – лише 13,7 тис. га після 42,6 тис. га минулого сезону. Це прямий наслідок бойових дій, мінування та неможливості працювати на більшості територій регіону.

Південь «тестував» кілька сценаріїв одночасно: у кого була сміливість – наростили, обережні – зменшували. Прифронтова Запорізька область скоротила площі озимих до 96 тис. га, тоді як торік тут було 111 тис. га. Але поруч – зовсім інша картина. Фермери Херсонщини змогли наростити площі з 70 тис. га до 108 тис. га. Це дуже важливий показник: попри складні умови та близькість бойових дій, господарства повертаються до роботи й поступово відновлюють виробництво там, де це здавалося малоймовірним.

На Сумщині цього року теж є прогрес: озимими засіяно 176 тис. га, що на 20 тис. га більше, ніж минулого сезону. Повернення до більших площ свідчить про те, що фермери регіону впевненіше почуваються у плануванні виробництва й готові вкладатися в озимі культури.

Куди пішли гектари: огляд ключових озимих

Цього року пшениця втратила трохи площ, це торкнулося передусім провідних регіонів. В Одеській області засіяли 580 тис. га замість 709 тис. га торік, у Дніпропетровській – 458 тис. га проти 497 тис., а у Вінницькій – 280 тис. га після 332 тис. га минулоріч. Але є області, де пшениці стало більше. Кіровоградська збільшила площі до 435 тис. га (було 415 тис.), Сумська – до 172 тис. га (було 152 тис.), Волинська – 140 тис. га (128 тис.), а Херсонська – 82 тис. га проти 59 тис. га минулого року.

Ячмінь у поточному сезоні залишився майже на тих самих площах, що й торік. Але у деяких областях відчутне збільшення: у Дніпропетровській – 65 тис. га (у 2024 році було 46 тис.), у Херсонській – 26 тис. га (було 11 тис.), у Київській – 16 тис. га проти 9 тис. га. Водночас Одеська область зменшила площі до 224 тис. га після 280 тис. га минулого року, а Запорізька – до 2 тис. га (було 5 тис. га).

Жито стало єдиною озимою культурою, площі під якою зросли – близько 3% у порівнянні з минулим роком. Лідери залишаються ті самі: Рівненська (13 тис. га), Волинська (12 тис. га) та Чернігівська (9 тис. га).

Що стосується ріпаку, тут тенденція на невелике скорочення площ, але культура залишається важливою і засіяна на понад мільйоні га. Лідери серед областей традиційні: Вінницька – 110 тис. га, Одеська – 100 тис. га, Миколаївська – 110 тис. га, Хмельницька – 97 тис. га. Є області, де площі значно додали. Сумська збільшила озимий ріпак до 88 тис. га після 34 тис. га торік, Дніпропетровська – до 77 тис. га проти 38 тис. га.

Як мінімізувати ризики втрати озимих

Посівна кампанія завжди починається задовго до того, як насіння потрапляє в ґрунт. Від підготовки і правильних рішень залежить весь сезон, тому планування має бути максимально точним. З головних складнощів лишається нестабільність опадів – їх недостатньо, вони нерівномірні або надто щедрі. Це безпосередньо впливає на сходи і перезимівлю: слабкі рослини не витримують морозів, а недружні сходи ускладнюють догляд.

Якість насіння тут відіграє ключову роль. Важливо обирати ті гібриди, що витримують хвороби і стреси, а також дають високий урожай. Потужна коренева система допомагає рослинам «дотягуватися» до вологи навіть в ущільненому ґрунті після попередника. 

Технологія посіву теж критична. Будь-яке порушення технології посіву чи норм висіву може звести нанівець потенціал навіть найкращого гібриду. В умовах дефіциту вологи фермери переходять на ґрунтозбережні методи та прямий посів, щоб зберегти вологу і отримати дружні сходи. Однак відхилення від рекомендованих норм висіву чи обробітку призводять до нерівномірного кущення, слабких рослин і недостатнього загущення культур.

І, звісно, не можна забувати про економічний аспект: навіть найсильніші рослини не принесуть прибутку, якщо культура не матиме попиту на ринку.

У підсумку

Посівна цього року ще раз показала, що агросектор живе не прогнозами, а реальними рішеннями на полі. Комусь вдалося зберегти темп, хтось працював “на межі”, а хтось – вимушено змінював підхід просто в процесі. Але загальна тенденція очевидна: виграють ті, хто робить ставку на якісне насіння, адаптивні технології та уважну роботу з ґрунтом. Це не гарантія врожаю, але це найміцніший фундамент, який ми можемо закласти у непередбачуваних умовах. І саме він визначатиме, чи буде цей сезон про «просто вижили», чи про «вдалося вийти в плюс».