(Не)постійне користування: як правильно успадкувати землю засновників фермерських господарств

Протягом останніх років досить поширеною є ситуація, коли органи прокуратури забороняють фермерському господарству використовувати земельні ділянки навіть після проведення на них посівних робіт. Причина - у земель фермерських господарств з’являється новий користувач або навіть власник, який претендує на врожай господарства, або перешкоджає проведенню інших польових робіт.

При більш детальному вивченні виявляється, що найбільш в основному це стається через невизначеність із спадкуванням земель, які виділялися в користування засновникам фермерських господарств. З самого початку існування в Україні фермерських господарств, а саме з 1991 року, коли був прийнятий відповідний Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», земля для утворення таких господарств передавалася у користування (володіння) їх засновникам. Більше того, за відсутності права власності земля надавалася не на праві постійного користування, а саме на праві довічного успадковуваного володіння землею. Таке право проіснувало до визнання права приватної власності на землі Земельним кодексом України в редакції від 13.03.1992 р.

До того ж протягом всього періоду існування відповідного Закону, і до 2002 р., тобто до скасування передачі землі в постійне користування, законодавство дозволяло фермерським господарствам використовувати землі, власниками та користувачами яких є їх членами. При цьому від члена господарства та самої юридичної особи не вимагалося укладання жодних договорів.

Навіть Закон України «Про фермерське господарство» у чинній редакції, а саме стаття 12, передбачає, що до земель фермерського господарства входять в тому числі землі його учасників. 

Отже, землі, які надавалися членам фермерських господарств протягом більше 10 років на праві постійного користування, без перешкод ними використовувалися. При цьому саме по собі право постійного користування не включає можливість розпоряджатися земельною ділянкою. Тобто користувач, на чиє ім’я був виданий відповідний акт, не міг і не може ані продати земельну ділянку, ані здати в оренду чи подарувати її.

Читайте також: Великий потоп: як вплинуть на аграріїв весняні зливи?

Однак що ж відбувається із ділянкою у випадку, коли користувача громадянина не стає?

Чинна судова практика виходить з того, що передати в спадок можливо виключно те, на що в тебе є право власності, в тому числі і право розпорядження. Однак право постійного користування не є правом власності і розпорядження в себе не включає. Таким чином, після смерті особи, якій земельна ділянка була надана в постійне користування, припиняється і саме право користування, яке не підлягає спадкуванню.

Зважаючи на викладене, здається, що фермерські господарства, які використовують для виробництва зазначені землі, знаходяться в пастці, за якої вони фактично не можуть знати та спрогнозувати, в який момент право використання земельної ділянки закінчиться, а оренда такої землі повинна відбуватися на загальних підставах, тобто із проведенням конкурсу, що не забезпечує фермеру отримання права власності на його землю.

В інтернеті можна знайти  багато аналітичних статей із посиланням на практику Верховного Суду України, яка зазначає, що право постійного користування не передається у спадок і припиняється із смертю користувача, а отже в цей момент і припиняється право фермерського господарства на користування землею. Однак чомусь майже немає інформації про те, як уникнути таких ситуацій, хоча вихід є достатньо очевидним.

Так, ст. 32 Земельного кодексу України надає можливість громадянам – членам фермерських господарств безкоштовно отримати у власність земельні ділянки, що були надані їм у користування.

В даному випадку є кілька обмежень:

• Розмір ділянки, отриманої безкоштовно у власність не може перевищувати розмір земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Якщо на території відповідної ради розташовано декілька с/г підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. Якщо ж с/г підприємства на території відповідної ради відсутні, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
• Право на таке безкоштовне отримання земельної ділянки мають лише громадяни, які не набували раніше право на земельну частку (пай);
• Правом безкоштовного отримання земельної ділянки можуть скористатися виключно члени фермерського господарства, тобто родичі та члени сім’ї, визначені п. 3 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство», а саме: дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім’ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Читайте також: Цибулеве горе: чому подорожала ріпчаста та скільки коштуватиме далі

Якщо читати положення ст. 32 Земельного кодексу України та аналогічні положення ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» дослівно, то виходить, що право на таке безкоштовне отримання землі має право лише громадянин, який отримав ділянку в користування. Що ж робити, якщо ділянка в користуванні є більшою, ніж земельна частка (пай) члена сільськогосподарського підприємства, на території відповідної ради і цілком отримати її у власність такий член господарства не може? В такому випадку необхідно звернути увагу на положення статей 118 та 121 Земельного кодексу України, які надають громадянам право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства. На практиці земельну ділянку, яка була надана в постійне користування для ведення фермерського господарства ділять на кількість ділянок і надають у власність всім членам такого господарства, якщо вони мають на це право та якщо розміру ділянки вистачає. Таким чином шляхом введення до складу фермерського господарства більшої кількості членів сім’ї та родичів можливо отримати у власність на всіх більшу части ділянки, яка є в користуванні.

Трапляються також ситуації, коли членів сім’ї не достатньо для отримання у власність всієї земельної ділянки або коли частина родичів вже раніше скористалася правом на безоплатне отримання земельної частки (паю). В цій ситуації також є очевидний вихід, а саме – стаття 13 Закону України «Про фермерське господарство», яка передбачає, що громадяни, які отримали у користування або оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, мають право на її переважний викуп із розстрочкою платежу до 20 років. Таким чином після смерті такого власника, його спадкоємці будуть мати можливість отримати власність на зазначену ділянку і виплатити вартість землі згідно з умовами розстрочки.

Звичайно таке право викупу також має певні обмеження:

• Викупу в розстрочку підлягають земельні ділянки, які отримані до 01 січня 2002 року. Однак, зважаючи, що передача земель у постійне користування була скасована якраз у зазначену дату, під цей критерій підпадають абсолютна більшість ділянок;
• Під викуп підпадають сільськогосподарські угіддя площею до 100 га в тому числі ріллі до 50 га.

Таким чином у фермерів є цілком прийнятні можливості для отримання у власність земельних ділянок, виділених раніше у користування, аби уникнути несподіванок.

Незважаючи на зазначене, фермери не поспішають користуватися наданим законом правом, адже за даними Мінагрополітики України, станом на 2018 р. таких земель було більше 500 000 га. по всій території України.

Цілком можливо цей факт підтверджується тим, що ще на початку квітня 2018 р. Кабінет Міністрів України опублікував інформацію про передачу на розгляд Верховній Раді України законопроекту щодо передачі фермерським господарствам права власності на земельні ділянки, які були передані їх засновникам у постійне користування або довічне успадковуване володіння з метою створення таких господарств.

Звичайно, прийняття такого закону вирішило б проблему, однак на даний момент проект навіть не пройшов першого читання та, зважаючи на цьогорічні політичні події в Україні, навряд варто чекати його прийняття цього року.

Таким чином ситуація, що склалася із фермерськими землями, які перебувають у користуванні, надзвичайно складна та ризикована для фермерів, адже землі можуть бути втрачені разом із майбутнім врожаєм в будь-який момент. Проте, як і було зазначено, вихід із даної ситуації все таки є.

Читайте також: Як зйомки з космосу допоможуть контролювати сівозміни, впроваджувати точне землеробство та підтримувати ОТГ?

На жаль, як показує практика, фермери досить часто покладаються на долю, та не вчиняють жодних дій з метою захисту свого права на землю. Так досить часто фермери, навіть після відповідних рекомендацій, не вносять своє право постійного користування до Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно. Так само багато з них, хто має право постійного користування на ділянки без присвоєного  кадастрового номера, теж не вчиняють жодних дій на виправлення ситуації та убезпечення свого законного права.

Також важливим моментом ж те, що після відкриття ринку сільськогосподарських земель викуплену землю можна буде не тільки продати, але й отримати під її заставу фінансування. Тоді як фінансування під заставу земель, що знаходяться у праві постійного користування неможливе.

Незважаючи на таку не радісну картину, все ж таки маю величезне сподівання, що матеріал даної статті змусить читачів замислитися над активними діями для власного захисту замість пасивного очікування допомоги зі сторони держави. Піклуйтеся про свій бізнес!