Віталій Ільченко: Ми хочемо реалізувати проект біохімічного індустріального парку

Сезон цього року з продажу ЗЗР та мікродобрив майже завершено, чи можете ви підвести якісь підсумки роботи компанії? Які були продажі та фінансові результати? Який сегмент показує зростання, а який стагнує чи падає?

- Завершений лише весняний сезон продажів, тому в нас ще немає повних результатів. Але можу сказати, що продажі в нас ідуть краще, ніж минулого року. По завершенню сезону прогнозуємо вийти на запланований показник у майже $50 млн. У цьому році корективи внесла погода. Кінець зими був на початку квітня, після чого одразу почалося літо. Тому у аграріїв був дуже короткий термін на посівну і вони вимушені були у зжаті строки посіяти усі культури та провести обробіток ґрунту. Брак часу негативно вплинув на об’єми внесення ґрунтових гербіцидів. Через це у багатьох компаній на складах є надмірні залишки цієї групи препаратів. В нас також є залишки, але вони в допустимих межах. Взагалі не буває сезону без залишків. Це нереально так спланувати виробництво, аби нічого не залишилось. І якщо погодні умови не дали можливості використовувати ґрунтові гербіциди, то вони відповідно залишаються, але у такому випадку зростає попит на страхові гербіциди. У будь-якому випадку один сегмент зростає, а інший падає.

А як вплинула суха літня погода на сегмент фунгіцидів, чи не було падіння продажів?

- Більшість аграріїв вже працює по профілактичній технології, адже лікувати завжди дорожче, ніж попередити. Тому сільгоспвиробники не чекають проблем, а обробляють профілактично. В цілому у нас непоганий сезон по фунгіцидах.

Ви збільшуєте виробничі потужності майже вдвічі, на скільки зросте доля вашої компанії на ринку України, чи ці потужності будуть задіяні для експорту?

- Ми плануємо завершити будівництво нових потужностей вже до вересня, тобто під наступний сезон. В першу чергу ми направляємо свої зусилля на внутрішній ринок. Це той ринок, який ми повністю розуміємо, бачимо потенціал розвитку і тому кожного року ми плануємо зростати мінімум на 20% від продажів попереднього року. Ми маємо амбітну ціль дійти до 25% долі на ринку України.

Читайте також: Азовська блокада: чи завадить експорту зерна морська агресія Росії

Які подальші плани по модернізації обладнання та збільшення потужності виробництва?

- В нас постійно відбувається модернізація, цей процес не зупиняється ніколи. Ми докуповуємо нове обладнання, щось замінюємо, щось модернізуємо. В планах у нас є виробництво тих компонентів, які ми наразі імпортуємо. Ми прагнемо почати власний синтез певних діючих речовин в Україні. Аби втілити цей план у життя потрібно залучити $30 мільйонів інвестицій. Також ми хочемо реалізувати проект біохімічного індустріального парку. Це глибока переробка того, що вирощується на землі. Наприклад, ми експортуємо сільськогосподарську продукцію із якої за кордоном роблять премікси і поставляють їх нам. А ми потім із них вже робимо корми для тварин. Також не секрет, що частина нашої олії, яка йде на експорт, потім повертається до нас у вигляді поверхнево активної речовини, яку ми потім використовуємо для виготовлення пестицидів. Тому для нас є пріоритетним напрямком реалізація переробки того, що ми вирощуємо. Ми готові об’єднуватись із переробниками, а також самі готові йти в переробку, це для нас дуже важливо.

В Україні на даний час діючі речовини не виробляються взагалі. Із чим це пов’язано? І чому ви прагнете цим займатись, адже виробництво в Китаї значно дешевше?

- Виробництво діючих речовин пов’язане з сировиною. Китай також імпортує деякі компоненти для свого виробництва. Ми наразі дивимось, де взяти сировину в Україні та сусідніх країнах, це дозволить значно зменшити логістичні витрати. В нас вже є бачення того, які діючі речовини буде економічно вигідніше виробляти в Україні. Окрім того, власне виробництво покращує можливість експорту пестицидів. Значно легше реєструвати препарат за кордоном, якщо ти виробляєш не лише препаративну форму, а і діючу речовину. Ми прагнемо, аби наші продукти були більш екологічними та ефективними, а для цього потрібно контролювати весь цикл виробництва.

А які ж діючі речовини ви плануєте синтезувати?

- Поки що не можу сказати. Цей проект потребує великих інвестицій, розрахунків, тому саме зараз я не можу відповісти. От коли ми вже будемо мати підписаний інвестиційний проект із якоюсь світовою фінансовою установою, або банком, тоді я залюбки усе розповім.

У будівництво Інституту та збільшення потужностей заводу було інвестовано великі кошти. Через який термін окупляться такі вкладення? Чи плануєте ви подальші інвестиції, у що та у якому об’ємі?

- Якщо брати сервісний напрямок, то ми будемо допомагати аграріям більш ефективно вирощувати сільгоспкультури. Це дасть змогу залучити тих клієнтів, які раніше використовували виключно препарати мультинаціональних компаній. Новий сервіс допоможе нам залучити нових клієнтів, які до цього були для нас недосяжні. Тому, якщо розглядати це виключно як сервіс, то окупність Інституту може складати десяток років, а якщо взяти до уваги залучення нових клієнтів за допомогою цього сервісу, то це значно прискорить процес. Щодо інвестицій, то ми плануємо відкрити сучасну біологічну лабораторію. Нас цікавить кінцева продукція, яка буде вирощена по нашій технології. Наш інститут буде проводити аналіз продукції та видавати сертифікат про те, що ця продукція безпечна та відповідає усім європейським нормативам. Багато випадків буває, коли сільгоспвиробник працює з дорогими препаратами, а потім відправляє свою продукцію до ЕС, де її знищують через те, що знаходять там залишки пестицидів. Її навіть не відправляють назад виробнику, лише утилізують, тому ми прагнемо, аби таких проблем у наших аграріїв не було. Потрібно, щоб їжа була якісною і могла нормально реалізуватись як в Україні, так і за кордоном.

Читайте також: Несплачене роялті: як і чому селекціонери втрачають кошти на розвиток науки

На світовому ринку ЗЗР відбулась глобалізація, як це вплинуло на ціни для українських споживачів? Як змінились ціни на сировину в Китаї?

- Придбання китайською корпорацією «ChemChina» ізраїльської компанії «Adama» та швейцарської компанії «Syngenta» потребувало великих інвестицій і їх потрібно повертати, тому ми зараз відмічаємо на китайському ринку пестицидів масове закриття заводів для звільнення ринку від конкурентів та підвищення вартості препаратів. Наразі закривають навіть ті заводи, які відповідають екологічним стандартам. Тому однозначно ціни у наступні роки будуть зростати. Вони вже підвищились на багато видів продукції, як генеричних компаній, так і мультинаціональних брендів. На жаль, у найближчому часі аграрії відчують на собі це подорожчання і цей процес буде тривати приблизно три роки. Таких цін, як зараз, вже не буде ніколи. Деякі продукти зросли в ціні на 30, 50 або навіть 70%, а деякі залишились більш-менш стабільними. Ми також змушені підіймати ціни. Хоча й не так стрімко.

Ви закликали аграріїв «купувати українське», чи допомогло це збільшити ваші продажі?

- Ми не відчули від цього якогось ефекту. На цьому ринку працює дуже мало людей, які б через патріотизм обирали саме наші препарати. Усі спочатку ставляться до нового товару із недовірою, тому їм потрібно спробувати наші продукти і лише після вдалих випробувань вони щось купують. Для клієнтів важливими факторами є ефективність, ціна, і вже потім якісь патріотичні відчуття. Тому усі наші продажі ґрунтуються на порівнянні технологій. Ми заходимо в господарство, беремо невеличку ділянку і обробляємо її за власною технологією, після чого порівнюємо отриманий врожай, ефективність та економічний ефект із технологією, що впроваджена у господарстві. І лише після таких порівнянь господарство приймає рішення про співпрацю з нами. Бувають такі сільгоспвиробники, які навіть порівнювати не хочуть. Вони кажуть, що їх влаштовує рентабельність у 20-30%. Можливо після здорожчання пестицидів вони змінять свою думку і цей слоган стане працювати більш ефективно (посміхається – Ред.). Рентабельність впаде і вони почнуть шукати шляхи до здешевлення вирощування сільгоспкультур. На жаль, ціни на продукцію рослинництва ростуть не так стрімко як ціни на ЗЗР, добрива чи насіння. Подивіться, скільки насіння імпортується в Україну і це в основній масі гібриди, які потрібно купувати кожного року. Українська селекція поступово втрачається і тому наше завдання бути противагою таким імпортерам. Ось подивіться на китайців, у зв’язку із екологічними проблемами вони будуть економити на виробництві діючих речовин і неякісно їх очищати від шкідливих домішок. Будуть брати неочищені компоненти і відразу робити із них препарати. В результаті збільшиться кількість поставок «брудної хімії» в Україну. Це призведе до проблем з екологією, буде завдана шкода довкіллю, шкідливі речовини будуть накопичуватись в рослинах та ґрунті. Такі препарати можуть містити в собі діоксини та ізомери речовин, котрі не впливають на шкідників, а лише накопичуються в рослині та ґрунті і потрапляють до людини. Після чого виникають проблеми із хворобами. І наступні 2-3 роки можуть стати піком поставок «брудної хімії» до України.

Під час відкриття Інституту здоров’я рослин ви казали про намір розвитку власної лінійки насіння. Розкажіть більш детально про ці плани? На якому етапі знаходиться реалізація цієї ідеї та з яких культур ви плануєте почати? Це буде дистрибуція світових брендів чи власна селекція?

- Ми зацікавлені у співпраці із вітчизняними селекційними інститутами. У кожного з них є певні напрацювання, але їх потрібно трохи покращити та доробити. Ми будемо шукати можливості для співпраці зі світовими науковими установами, для того аби отримати дійсно гарний результат. Українські інститути, не маючи належної матеріальної бази, все одно продовжують створювати нові сорти і ми хочемо, щоб саме ці сорти вирощувались в Україні. Ми прагнемо зменшити частку імпорту і відвоювати частку ринку насіння і ЗЗР. Плануємо створити лінійку сортів пшениці, ячменю, соняшнику, кукурудзи та інших культур. Проблема наших селекціонерів заключається у недостатньому фінансуванні, тому вони вимушені продавати своє насіння по 100% передплаті, тоді як іноземні компанії продають насіння в кредит. Саме цей фактор найчастіше відіграє вирішальну роль при купівлі насіння. Сама ж система банківського кредитування в Україні працює значно гірше ніж в ЄС, аграрій може отримати гроші під 20% річних, тоді як іноземні компанії кредитуються в Європі під нульовий, або навіть від’ємний відсоток. Тому вони можуть легко надати свій товар із відтермінуванням платежу до моменту збирання врожаю. І якщо у аграрія стоїть питання взяти гроші в кредит у банку для того, аби купити вітчизняний товар, або отримати його без відсотків у вигляді насіння іноземної компанії, то відповідь очевидна.

Читайте також: Польові втрати: чому аграрії отримують менше продукції, ніж вирощують

Як вплинули бойові дії на Донбасі та анексія Криму на роботу вашої компанії? Та взагалі як ви перенесли кризу 2014 року?

- У 2014 році у нас відбулось падіння, адже ми мали гарні продажі у Криму та на Донбасі. Компанія по обсягам продажів одразу просіла. У 2015 році ми почали виходити на інші ринки, аби вийти на попередні показники і потім почати зростати. Мало яка компанія скаже, що ця ситуація якимось чином покращила їх показники. Відбулась серйозна економічна криза. Банківський сектор повністю зупинив кредитування. Дуже складно було працювати, але після цієї ситуації ми почали активніше розвиватись, аби в перспективі почати зростати. В результаті за останні роки ми розширили виробництво та створили наукову базу.

В Україні починають вирощувати нові культури, чи готова ваша компанія до потреб цих виробників?

- Наша компанія постійно слідкує за розвитком галузі і на даний час в нас вже є системи захисту під квасолю, сочевицю, нут, ягідні та інші нішеві культури. Наші агрономи постійно проводять дослідження, оскільки не виключено, що через декілька років в Україні почнуть вирощувати якісь екзотичні культури. Ми працюємо також над проектом вертикальних ферм, які неодмінно вплинуть на розвиток сільського господарства. Ця технологія допоможе Україні позбутися імпорту овочів та фруктів. Їх можна буде вирощувати в ресторанах та в офісах. Ця технологія не потребує побудови окремих теплиць, не потрібно буде думати про енергоносії, адже вертикальна ферма буде інтегрована у будівлю.

Укравіт вже доволі давно експортує свою продукцію до Молдови та Грузії. Які об’єми поставок надходять до цих країн та як ви оцінюєте свою долю на цих ринках?

- На ринку Молдови наша доля складає близько 5%, а на ринку Грузії ми займаємо 7-8% і ця доля постійно зростає. Є у цих країнах люди, які ще приглядаються до нашої компанії. Дуже велика робота ведеться аби залучити клієнтів до співпраці. Ці країни мають свої етнічні особливості. У Грузії технології землеробства по традиційних культурах слабші, ніж в Україні. Багатьох фермерів влаштовує врожайність пшениці на рівні 25 центнерів з гектару. Тому треба навчати людей, показувати їм, що при невеликому збільшенні витрат вони отримають значну прибавку до врожаю та економічну вигоду. Але це складно, люди не хочуть нічого міняти, мовляв «мій дід так працював і я так працюю». Інша ситуація по виноградарству та садівництву. Грузія та Молдова традиційно мають високу культуру вирощування цих культур. Там великі площі садів і технології у цьому секторі гарно розвинені. Саме у цьому сегменті ми найкраще розвиваємось.

У планах компанії розширити експорт до інших країн, які це будуть країни, та чи є якісь прориви у цьому напрямку?

- Наразі розглядається Казахстан та Узбекистан. Ми активно ведемо з ними переговори і можливо вже найближчим часом вийдемо на ці ринки. Також перспективним для нас є ринок Африки: Ефіопія, Кенія, Нігерія. Він великий і наразі активно розвивається. Кількість населення на континенті активно збільшується, а сучасні сільськогосподарські технології ще не впроваджені. У країнах Африки проблеми з голодом, тому вони не дуже сильно звертають увагу на якість та екологічність препаратів і китайці цим користуються. На ринок надходить багато хімії, яка фактично утилізується у цих країнах. Вони вважають, що їм поставили інсектицид, який вберіг кукурудзу, а насправді вони здобули собі проблеми із здоров’ям. Але у цих країнах є і такі господарства, які працюють на експорт. Наприклад кави чи спецій. Вони використовують якісні препарати. Саме на таких виробників ми і націлені. У перспективі неякісні препарати зникнуть з цього ринку, з’являться лабораторії, які будуть контролювати якість. Але, щоб це сталось, потрібно міністерству охорони здоров’я чи екології цих країн пояснити проблему. Провести для них аналіз таких препаратів в Інституті здоров’я рослин, щоб вони подивились і переконались у необхідності подібного контролю. Теж саме і в Україні потрібно робити, тому що багато того, що до нас поставляють, не відповідає екологічним стандартам. Наразі в нашій країні є лише три установи, які можуть провести такий аналіз і кожен аналіз потребує часу та коштів. Недостатньо просто перевірити діючу речовину. Він нічого не покаже, оскільки там перевіряється відхилення по кількості. Потрібно перевіряти розчинник, виявляти домішки. Це займає багато часу.

Велика кількість гравців ринку замовляє свої препарати закордоном, переважно у Китаї. Чому ви вирішили, що цей варіант для вас не підходить та побудували власний завод в Україні?

- Китайський виробник не буде казати, що він буде закуповувати для виготовлення замовленого препарату. Він пропонує ціну наприклад у $5 за літр. Наш постачальник каже, а давай за $4, вони досягнуть компромісу на умовній ціні $4.10, а з чого буде виробляти цей препарат китайський завод вже питання не стоїть. У кращому випадку ми отримаємо пестицид із низькою ефективністю. А у гіршому проблеми із захворюваннями серед населення, алергічні реакції. Тому ми не захотіли бути серед тих, хто завозить в Україну речовини невідомого складу. У нас сертифіковане за світовими стандартами виробництво і ми контролюємо якість своїх препаратів.

Читайте також: Школа агрономів: особливості захисту органічного саду

В Україні дедалі популярним стає напрям біологічного захисту рослин, чи розглядаєте ви розвиток цього сегменту у вашій компанії?

- Ми працюємо над цим проектом і шукаємо фінансування. Наша основна мета – це щоб вирощена в Україні продукція була безпечною та якісною. Тому ми хочемо реалізувати проект будівництва заводу по виробництву біологічних препаратів. Є плани, є ділянка, є проект, але поки що немає фінансування. Складність таких проектів як раз і полягає у тому, що під них важко отримати кредит. Потрібно проводити тривалі переговори з фінансовими установами, для яких більш зрозумілим є, наприклад, трактор. Він їздить по полю і у разі чого його можна легко продати. Інша справа - будуєш завод, купуєш обладнання, а вони питають: а куди ми потім його продамо у разі якоїсь кризи у компанії? Такі проекти є для них не зовсім привабливими. Оскільки вартують вони приблизно $10 мільйонів, а окупність складає 5-7 років. Тому нас стримує саме відсутність інвестиційних кредитів, інакше ми б тут вже розгорнулися на повну.

Ви говорили, що плануєте приділити увагу фармацевтичній галузі, розкажіть більш детально про ваші плани?

- Ми вже працюємо у цьому напрямку. Це наш спільний проект з компанією «Кемікал Елементс Юкрейн». Ми єдині виробники в Україні очищеного карбаміду, який використовується для виготовлення інсуліну та слугує джерелом азоту для ВРХ. Ми експортуємо цей карбамід в Германію, а він повертається до нас у вигляді інсуліну за значно більші кошти. Чи ті ж самі чисті солі та мікроелементи, що ми виробляємо, експортуються за кордон та слугують сировиною у фармацевтиці. І потім повертається до нас у вигляді готової продукції. Ми прагнемо замінити цей імпорт і виробляти ліки самостійно. Це частина нашого проекту індустріального парку.

Чи важко керувати такою великою компанією як Укравіт?

- (Сміється і робить вигляд, що стріляє собі в голову з уявного пістолету – Ред.) Легко! Взагалі. Коли ти постійно проходиш аудит по системам якості, по відповідності міжнародним стандартам, постійно йде самовдосконалення. Компанія постійно розвивається, розширяється, збільшується кількість співробітників і потрібно постійно проходити навчання. В нас тільки за останній рік команда збільшилась на 150 співробітників, в цьому році ще 50 чоловік плануємо набрати. А якщо відкриваєш новий напрямок, то потрібно цьому приділяти багато часу, допоки система не запрацює самостійно. Але все одно контроль потрібен постійно. Компанія не може жити своїм життям. Я відповідаю за стратегічний розвиток та і фінансові установи хочуть говорити саме з власником компанії. Це все вимагає часу. Але я все рівно знаходжу час для навчання і участі у конференціях.

Чи лишається у вас можливість відпочити та побути з сім’єю? Як родина ставиться до того, що вас часто не буває вдома?

- Так сталось, що ми працюємо разом. І дружина, і мій батько працюють у нашій компанії, тому ми часто бачимось і спілкуємось на роботі. В нас сімейна компанія. Але все одно я знаходжу час для того, аби приділити увагу дітям, побути із сім’єю. Без цього не можна, адже робота заради роботи ні до чого гарного не призводить. Я хочу, щоб наші діти також продовжили нашу справу, щоб вони прагнули працювати в Україні. Мій син наразі сильно цікавиться ІТ-галуззю, і він би міг інтегрувати свої навики у нашу компанію. Мої діти дуже люблять Україну, я спілкуюсь з ними виключно українською, але наполягаю також на вивченні іноземної мови. Мова це те, що об’єднує людей. І знання іноземної мови дуже важливе. Я завдяки цьому отримав свій перший кредит у $1 мільйон, оскільки сам розповідав інвестору свій план розвитку. Тому без іноземної мови зараз не можна.

Читайте також: Земельний світ, або як Світовий Банк допоможе інвентаризувати ріллю

Яку музику ви слухаєте та які книги зараз читаєте, яка з них улюблена?

- Я люблю сучасну українську музику. Слухаю Тіну Кароль, Океан Ельзи, Монатік. Скрябіна дуже люблю слухати, навіть співаю його пісні в караоке. Книжки читаю переважно бізнесові. Це книги Олександра Висоцького, Стівена Р. Кові та інші, які пов’язані із розвитком та управлінням. Зараз такий час, що потрібно постійно самовдосконалюватись та поліпшувати навички управління компанією. Тому на художню літературу у мене, на жаль, просто не вистачає часу. У дитинстві ж моєю улюбленою книгою була «Хіба ревуть воли, як ясла повні», Панаса Мирного. Вона мені з дитинства запам’яталась, бо розповідає про сільське господарство, про землю, про її цінність. Тому вона мабуть і виростила в мені такого патріота.

фото: прес-служба UKRAVIT