Несплачене роялті: як і чому селекціонери втрачають кошти на розвиток науки

Напередодні осіннього посівного сезону збору і аналізу підсумків сезону-2018 усі учасники ринку вкотре повертаються до питання, що вітчизняна селекція, і насіння вітчизняного виробництва гарне, проте потрібно виробляти його таким чином, аби всі отримували більші прибутки та ресурси на оновлення наукової бази. Тому питання відрахування та подальшого використання роялті є настільки важливим. Проте поки що ця тема викликає у виробників більше запитань, аніж відповідей.

Між законом та практикою

Порівнюючи стан українських та іноземних селекційних центрів, можна побачити колосальну різницю. Наприклад, у компанії Monsanto щорічно на селекцію виділяють 600 млн дол, у компанії Limagrain – бюджет на розробки нових сортів становить 250 млн євро. У вітчизняних інститутів цільового фінансування ніколи не було й єдиним способом підтримки селекції є отримання роялті – своєрідної винагороди за використання сортів, виведених селекціонерами наукової установи.

Читайте також: Азовська блокада: чи завадить експорту зерна морська агресія Росії

У світовій практиці роялті (англ. royalties) – це плата за право використання інтелектуальної власності або патенту іншої особи для отримання прибутку, тобто плата за використання сортів рослин. Роялті можна представити як певний вид платежів, які сплачуються власнику інтелектуальної власності (ліцензіару) покупцем прав на використання таких об’єктів (ліцензіатом) протягом дії ліцензійної угоди у вигляді відсотків від суми обсягів продажу чи від суми прибутку. Отже, отримання роялті повинно бути оформлено ліцензійним договором, відповідаючи нормам чинного законодавства.

Втім, в Україні із питаннями роялті лад і досі не наведено. Законом України «Про насіння і садивний матеріал» встановлено, що суб'єкти насінництва мають право розмножувати, заготовляти і використовувати насіння і садивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів) виключно з дозволу відповідного власника патенту на використання сорту. Є питання із здійсненням платежів і в частині використання насіння для власних потреб в Україні. В європейських країнах з так званого насіння «для власних потреб» сплачуються обов'язкові платежі власнику сорту, в Україні – фактично немає.

Виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзана Григоренко розповідає, що сорти рослин використовують без використання ліцензійних договорів, що у цілому є однією з перешкод для отримання у провадження у виробництво високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур. Відстежити використання насіння для власних потреб в Україні практично дуже складно. Сільгоспвиробники, які використовують насіння для власних потреб, не здійснюють платежі виробникам насіння і власникам сортів.

Крім того, питання ускладнене «міксом» понять роялті та авторська винагорода. На відміну від авторської винагороди, роялті є платою за право використання майнових прав інтелектуальної власності. Роялті сплачується саме власнику патенту на сорт рослин, що є власником майнових прав.

Законодавством України передбачено, що від загальної суми грошових надходжень у вигляді роялті, які отримує наукова установа, може визначатися і авторська винагорода селекціонерам. Як пояснює завідувач лабораторією насінництва Інституту сільського господарства степової зони Едуард Федоренко, саме на базі наукової установі створюється новий гібрид чи інший інтелектуальний продукт за допомогою матеріалів тієї установи, де працює селекціонер. Автор отримує свою авторську винагороду: по договору за замовленням чи як працівник установи та володіє своїм правом авторства, а власник патенту, яким, як правило, є установа, має отримувати надходження у вигляді роялті від використання сортів рослин товаровиробниками.

Читайте також: Інновації у пустелі: як і чому Ізраїль став «колискою» агростартапів

За законодавством жодна юридична чи фізична особа не має права без ліцензійної угоди власника об’єкта інтелектуальної власності виробляти для отримання прибутку насіння певного сорту, а власник патенту платить державі в установленому порядку податок від одержаної суми роялті. Передання права на використання об’єкта інтелектуальної власності оформлюється ліцензійним договором і роялті є найбільш поширеним способом оплати за цими ліцензійними договорами.

Як правило, під час укладання такого виду договору спрацьовує ринковий механізм: усе залежить від потенціалу, пластичності сорту, яку нішу він займатиме в сільському виробництві, наскільки буде затребуваний, а також наскільки прийнятний для споживача – розмір винагороди поставить власник нового сорту рослин. Тому єдиної суми і правил «гри» у цьому сегменті немає.

У науково-дослідних інститутах НААН, здебільшого, відмовляються коментувати ситуацію із надходженням роялті, втім, директор інституту «Зрошувального землеробства НААН» Раїса Вожегова у інтерв’ю Agravery.com запевнила, що проблем із сплатою роялті у них немає, адже вони працюють лише із серйозними, надійними господарствами. За минулий рік на роялті установа заробила близько мільйона гривень.  Зі  свого боку держава також у аспекти пов’язані із роялті, фактично, не втручається.  Приміром, у Мінагропроді розповіли, що питання роялті та регулювання цієї сфери взагалі не входить до їх компетенції, оскільки це взаємовідносини двох господарських об`єктів (мається на увазі виробник та селекціонер), у які втручання органів виконавчої влади прямо заборонено КПК України. Тож і допомоги від них у вирішенні суперечливих питань роялті  учасники насіннєвого сектору можуть не чекати.

Чому роялті потребує спільних дій і уваги держави?

Україні, щоб позиціонувати себе на рівні  з провідними гравцями на ринку насіння у світі, потрібно давати чіткий сигнал, що у нас інтелектуальна власність поважається та охороняється, існує реальний механізм використання сортів, як об’єктів інтелектуальної власності та можливість відновити свої майнові права, у разі їх порушення.

Це включає розуміння і практичне застосування наступного:

- законні інтереси власника патенту = виплата роялті та платежів  у випадку  FSS (насіння для власних потреб);
- роялті – сума, що стягається при наданні насіннєвій компанії ліцензії на виробництво та продаж насіння сортів рослин, які мають правову охорону виплата FSS – суми, яку мають сплачувати фермери за використання у цілях розмноження на власному господарстві продукції їх врожаю, що був отриманий із висадженого розмножувального матеріалу сорту, на який поширюється дія права на охорону сортів рослин у Співтоваристві (= виключення щодо FSS – Регламент Ради ЄС 2100 94);
- системи збору роялті та FSS необхідні для гарантування повернення інвестицій у селекцію. системи збору роялті та FSS  треба підлаштовувати під регіональні умови, адже єдиної універсальної схеми не існує.

«Посівні площі під озимою пшеницею (це та культура, у якій, за даними офіційних органів та Національної академії  аграрних наук, українські сорти популярні і затребувані  і мають потенціал на експорт), щороку займають більше 6 млн га; насіннєві площі – орієнтовно 0,7 млн га (700 тис.га); сортів озимої пшениці у Держреєстрі української селекції до 350 (наголошую, виключно під озимою, по ярим – кількість більша), і ще трохи більше 100 сортів – іноземної селекції.  На жаль, ми ніяк не можемо звести дані і порахувати, скільки роялті при вирощуванні насіння та за його використання у товарних посівах, мають отримати власники сортів, як володільці патентів на сорти. Офіційної статистики по товарним посівам, яке насіння і яких сортів використовується, немає. Є інформація по насіннєвим посівам, по яким здійснюється сертифікація та чіткі вимоги базових законів», – говорить в.о. директора ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» Олександр Капустінський.

Відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» фізичні особи-підприємці та юридичні особи мають право на виробництво насіння та/або садивного матеріалу за умови дотримання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин.

Фізичні особи-підприємці та юридичні особи, не включені до Реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва, мають право продавати насіння і садивний матеріал лише за умови наявності сертифікатів та додержання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин.

Читайте також: Школа агрономів: особливості захисту органічного саду

ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» враховує це при  прийнятті заявок на сертифікацію. Коли суб’єкт подає заявку на сертифікацію, мають бути документи, які підтверджують походження насіння та правомірність використання сорту, тобто патент, або чинна ліцензійна угода. «Дуже часто, як тільки представник нашого підприємства, уточнює дані по ліцензійній угоді, по строку дії, з’ясовуються додаткові умови і береться тайм-аут дооформити відносини з власником сорту у належний спосіб. Така практика була з Інститутом садівництва, які констатували, що у зв’язку з сугубо законодавчим підходом нашого підприємства при сертифікації, їхні контрагенти стали більш добросовісними. Ринковий обіг насіння та садивного матеріалу можливий лише тих сортів, які занесені до Державного реєстру сортів рослин придатних до поширення в Україні та мають патенти», – додає Капустінський.

Повчитись у лідерів

Зовсім інша ситуація із роялті у європейців. Як показує досвід Європейського Союзу, в більшості європейських країн фермери, які засівають понад 20 га власним насінням, платять роялті в розмірі 50% від вартості вирощеного або реалізованого насіння. Розмір роялті лежить у певному діапазоні, але кожен власник патенту має право встановлювати його згідно зі своїми уявленнями. По зернових культурах розмір роялті коливається між 8 і 17 євро за 100 кг насіння, по бобових – 8-12 євро за 100 кг насіння, а по картоплі – 4-9 євро за 100 кг посадкового матеріалу. Аналізуючи ставки роялті в наукових установах Національної академії аграрних наук, можна стверджувати, що вони теж формуються диференційно, відповідно до культури, репродукції насіння. Наприклад, ставки роялті за ліцензійними договорами на використання озимої пшениці, ячменю ярого Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції такі: 7-9% – супереліта, 5-7% – еліта, 5% – сертифіковане насіння.

Читайте також: Земельний світ, або як Світовий Банк допоможе інвентаризувати ріллю

Приміром, у Федеративній Республіці Німеччина налічується понад 130 селекційних і насінницьких компаній, в тому числі 58 підприємств з власними селекційними програмами. Сукупний річний оборот перевищує 1 млрд євро, з яких 70% – оборот за межами Німеччини. Для цілей селекції і насінництва використовуються 225 тис.м2 тепличних площ, 3552 га площ селекційних розплідників. Тільки в сфері селекції (без насінництва) працюють близько 6 тис. чоловік, у тому числі майже 2,5 тис. співробітників займаються науковими дослідженнями. Частка науково-дослідних розробок в обороті селекційних компаній становить 15,1%. Детальніше про роялті в ЕС читайте в наступному випуску спецпроекту.