Своя ніша: скільки можна заробляти на фрешах

Якщо раніше свіжовичавлений  сік був чимось екзотичним і це найчастіше асоціювався із кадрами із фільмів, то зараз він все більше входить у повсякденний раціон українців – вони не тільки роблять фреш вдома, а й активно купують його у магазинах та кафе.

Бізнесмен Володимир Сергієнко довгий час займався імпортом продуктів харчування в Україну, їх возили із Нідерландів, Бельгії та інших країн. Індустрія дуже подобалась, а ще більше він любив мандрувати Європою та куштувати їхню смачну та натуральну їжу. Уже на той час у ЄС повсюдно зароджувався тренд до здорового харчування. У 2003 році, у Німеччині, у одному із супермаркетів, він побачив невеликі торгові «острівці», на яких за допомогою професійного обладнання чавили та продавали свіжі соки. Пізніше побачив дещо подібне і посеред великих торгових центрів у Москві, і там просто стояли черги із бажаючих придбати соки.

Читайте також: Гендиректор ДП СЕТАМ: Аграрії ніколи не скаржились, що не можуть взяти участь в земельному аукціоні

«У моїй голові промайнуло, що це гарна ніша, адже в Україні на той час соками фреш взагалі не торгували ніде, навіть не  було такого поняття. Я почав вивчати обладнання і поступово ця сфера захопила мене», – згадує Сергієнко. У інтернеті натрапив на іспанське професійне обладнання Zumex, ризикнув і заключив із компанією контракт на першу поставку обладнання до України, вклавши близько $20 тис із своїх заощаджень. «Це був просто космос, а не техніка. Щоправда, незважаючи на велику кількість знайомих у різних сферах, придбати «чавилку» за ціною понад $3000 бажаючих було не багато», – згадує він. Тому, аби наочно продемонструвати можливості обладнання і, водночас,  почати відбивати інвестиції, він за $750 доларів на місяць орендував 6 кв. м у овочевому відділі супермаркету «МегаМаркет» у Києві.

 «На устаткування фрешбару, барну стійку та інші матеріали та оплату працівників я витратив близько $10 тис, і відбив їх  всього через чотири місяці роботи точки. Так нам вдалось започаткувати моду на соки, і люди спеціально приїздили ввечері аби випити декілька стаканчиків соку вартістю від 7 грн. Уже за місяць від початку роботи ми розпочали розливати наші фреші у літрові та півлітрові пляшечки, аби люди могли взяти їх з собою додому, на роботу або на тренування», – ділиться досвідом Володимир.

Зрозуміло, що ця ідея не могла не залишитись без уваги інші бізнесмени почали цікавитись бізнесом на фрешах, і пробували робити щось подібне. Розвиваючи мережу своїх фрешбарів по всьому місту, Сергієнко вирішив не робити франшизу, а просто нарощував продажі обладнання Zumex, як в Києві, так і у регіонах. Аналогічні сокові бари відкрились в Одесі, Львові та Дніпропетровську, а згодом  була започаткована відома мережа FreshFactory. «З одного боку, це були конкуренти, а з іншого – чим більше людей куштувало соки, тим більше бажаючих купити професійне обладнання,  і для мене це працювало «в плюс» – уже багато років моя компанія є єдиними офіційним дистриб’ютором Zumex в Україні. Працюємо із мережевими супермаркетами, ресторанами, кафе, готелями. Це обладнання встановлено на АЗС «Sokar» та деяких OKKO і WOG. На рік продаємо від 100 до 200 одиниць обладнання, що у базовій комплектації коштує від $ 3000 і вище», - говорить він. Попит тільки зростає, за останній рік у деяких великих мережевих супермаркетах на зразок «Billa», «Сільпо» чи «Ашан» навіть з’явились обладання Zumex просто у торговельних залах – відвідувачі можуть самостійно начавити собі соку, і оплатити його на касах супермаркетів. 

Правильний вибір

Сергієнко впевнений, що підходити до бізнесу на фрешах потрібно виважено  – тут немає не важливих деталей. Не можна сказати, що ідея із соками завжди працює безвідмовно – деякі його точки прогоряли, а деякі, навпаки, були надуспішними – продавали по декілька сотень стаканчиків напою на день. У середньому, «острівець» розміром від 3 до 6 м2 у торговельному центрі, який працює у щоденному режимі, враховуючи усі витрати на техніку та обслуговуючий персонал, обійдеться від 7 до 10 тис. доларів стартових інвестицій. Цю суму реально повернути за 4-6 місяців роботи точки. При правильно обраних постачальниках фруктів, овочів і ягід, прибуток з кожного стаканчика фрешу і смузі може сягати 250-300%. «Втім, конкуренція росте. Та й вартість оренди суттєво збільшилась. Але навіть незважаючи на це я не рекомендую брати «дешеві» не прохідні місця у супермаркетах. Краще заплатити дорожче, але бути на видноті, там де є «потік» потенційних клієнтів», – радить бізнесмен.

Які ж соки люблять українські споживачі? За спостереженнями Сергієнка, клієнти найчастіше замовляють помаранчевий, морквяний, та морквяно-яблучний соки. «Цікаво, що незважаючи на відносно високу ціну, популярною позицією є гранатовий сік – його охоче беруть для хворих у лікарні, і для жінок при надії», – говорить він. Цікаво, що здебільшого для фрешів беруть не українські, а іноземні фрукти та овочі. І якщо з апельсинами чи грейпфрутами, які у нас не вирощують, це виправданий крок, то щодо інших продуктів така позиція виглядає дещо дивно. Але річ у тому, що наші овочі та фрукти поки що не настільки лежкі, мають високу цукристість, їм бракує якості, тож вони швидко втрачають товарний вигляд та соковитість. Це означає прямі збитки для бару, адже клієнт обирає очима і хоче позитивних емоцій, а не соку із гнилого яблука.

Читайте також: "Фермер Путіна": Про Донбас можливо він і сам шкодує

«Приміром, ми робили соки із польської моркви, там сорти кращі і вона не має специфічного запаху, який не всі клієнти люблять», – пояснює власник фрешевого бізнесу. Слідуючи європейській моді, українці почали більше споживати смузі, тож майже у кожному фрешбарі можна знайти потужні блендери Blendtec (США). За словами експерта, найімовірніше, цей тренд триватиме і надалі, тому підприємці шукатимуть гарної якості зелень (для зелених смузі) та ягоди (полуниця, смородина. лохина, чорниця, малина), і постачальниками цілком можуть стати як середні, так і дрібні фермери.

«Проблема у тому що ті, кому потрібна продукція, не можуть знайти фермерів, а вони, у свою чергу, не надто шукають збут і банкротують. Минулого року ми всі спостерігали профіцит яблук та інших фруктів, господарі масово кидали урожай у садах. А придбавши бодай одну таку чавилку для соку і продаючи фреші десь у невеличкому павільйончику недалеко від траси, чи у місцевому магазині – це можна було б зробити гарним стартапом. Просто  чомусь фермери не думають у цьому напрямку, як диверсифікувати, і, зрештою, заробляти більше на одному і тому ж продукті», – коментує підприємець.

Зараз аграрна тема настільки захопила, що він навіть долучився до цієї справи. «У 2014 році я продав свій фрешевий бізнес, і повністю зосередився на торгівлі обладнанням для цієї індустрії. Хоча пробував продавати обладнання і інших компаній, Zumex та Blendtec залишаються фаворитами за надійністю, довговічністю і витривалістю. Це приносить мені набагато більше задоволення, аніж робота із великим колективом і управління точками», – коментує він. 

Читайте також: Школа агрономів: що вбиває озимі?

Крім того, зараз він тестує та імпортує та продає польські добавки для кормів птахів та займається експортом до Польщі пшона та гречки, де його переробляє одне із  найбільших у Європі підприємств. Також з тої ж Польщі Володимир розпочав імпортувати в Україну каші, суперфуди, хлібці та іншу здорову їжу, виготовлену за новими технологіями на сучасному виробництві MELVIT. «Сьогодні я роблю те, що мені подобається, поринаю у деталі нового бізнесу і не зупиняюсь на досягнутому. Втім, натуральні соки та смузі назавжди залишаться однією із моїх найбільших пристрастей. Бо фреш – це ковток здоров’я у нашому світі стресів», – дещо поетично підсумовує підприємець.