"Фермер Путіна": Про Донбас можливо він і сам шкодує

Перед новим роком нові санкції проти Росії ввів Мінфін США, а на саміті в Брюсселі лідери країн ЄС одноголосно вирішили продовжити економічні санкції проти РФ до середини 2019 року через "нульовий прогрес в реалізації мінських угод", повідомив голова Європейської Ради Дональд Туск. При цьому в країні продовжують працювати підприємства, що працюють паралельно в країнах ЄС. Наприклад, один з найбільших в Росії виробників молока, агрохолдинг "ЕкоНіва”, що працює на площі в 460 тис. га, належить німцеві Штефану Дюрру. Він є одним з найбільш впливових підприємців в російському аграрному секторі, будує молочні комплекси в 10 регіонах, його компанія виробляє зерно, насіння і м'ясо, а також продає сільськогосподарську техніку. І коштує бюджету федерації чимало: згідно з даними The DairyNews, за 2018 рік одержить 3 млрд. рублів компенсації за будівництво і модернізацію молочних комплексів.

Навіть преса РФ називає Штефана Дюрра "фермером Путіна", натякаючи на те, що російське громадянство він отримав безпосередньо з рук президента. Дюрр цієї дружби не соромиться: на сайті його компанії опублікований переклад інтерв'ю газеті DieZeit, де він говорить про те, що особисто порадив Володимиру Путіну ввести санкції і активно підтримує його агресивну зовнішню політику. Про те, як поєднувати цю позицію з європейським громадянством, держпідтримку і молочний ринок Штефан Дюрр розповів Agravery.com в короткому інтерв'ю, яке пройшло під час провідної світової тваринницької виставки EuroTier в німецькому Ганновері.

Як на вашій компанії позначилися європейські санкції? У вас же є і в Німеччині компанія, і в Росії?

- Процентна ставка сильно підвищилася, фінансування стало дорожче коштувати. Ми думали, може з часом це пройде, про це забудуть. Але в принципі не пройшло.

Читайте також: Регіональний директор з постачання Malteurop: Премія за пивоварний ячмінь у 10-15% залишиться і у наступному сезоні

А як змінилися відносини з партнерами в Європі?

- Дуже багато нерозуміння. Я не приховую своєї поваги до російського президента і це обговорювалося на різних тусовках з німцями. Є люди, які кажуть, що в Росії все правильно, і я теж так думаю. Є ті, у яких все погано: забрали Крим, наступною буде Естонія. І я розумію, що навіть обговорювати людина не хоче.

А на вашу повагу не вплинула ситуація у нас на Донбасі, в Сирії?

- Я завжди кажу, що немає тільки «чорне-біле». Але я не хочу бути прес-секретарем президента.

Але особисто на вас це не вплинуло?

- По Криму у нього інших варіантів не було. Ситуацію в Сирії я погано знаю. Про Донбас, я думаю, що можливо він сам шкодує. Напевно сьогодні він не пішов би туди. І він же міг би визнавати це, офіційно послати туди свої війська. Він же це не робить. Значить зворотна можливість є. Якби нормально домовитися зараз, прийняти варіант: Крим залишиться в Росії, Росія повноцінно залишить Донбас в Україні, знайдеться формулювання - кожен розповість своїм, чому добре саме так.

А вам особисто легко з цією ситуацією?

- У Німеччині з Росією посварилися через це, і це дуже погано. Ну ми ж живемо в Європі. Якщо ми не можемо разом жити, це жахливо. Мені дуже важливо, щоб ця ситуація розрулилася.

Ви намагаєтеся якось донести це, коли зустрічаєтеся з Путіним?

- Я і тут, і там. Бажання є разом працювати. Ми повинні в Європі жити разом в одному будинку, у нас проблем вистачає.

Ви стільки років працюєте на російському ринку. Чому ви вибрали Росію, і як зараз оцінюєте свій вибір?

- Я в 1989 р приїхав в Радянський Союз як один з перших практикантів із Західної Німеччини. З моїх однокурсників хтось в Англію поїхав, хтось до Франції, я міг поїхати туди теж або куди-небудь в Танзанію. Але я поїхав в СРСР, хоча у нас було уявлення про Радянський Союз, що там все погано, люди погані - пропаганда працювала. Зараз в України і Росії такі ж відносини. Приїхав і побачив, що дуже хороша країна, добрі люди - зовсім по-іншому, ніж нам розповіли, і є можливості для сільського господарства. У нас вдома було 14 га. Я думав, як нам розширитися, у сусідів щось купувати, з часом може бути 200 га набрати. Це були бурхливі часи: почали займатися обміном студентами, деякі з моїх друзів потім у Верховній Раді РРФСР опинилися. Потім почали торгувати вживаною сільгосптехнікою, займатися насінням та екологічним сільським господарством, в 1996 році почали органічну гречку експортувати в Європу. А в 2002 році перші господарства купили - у Воронезькій області, в Курську і в Оренбурзі. І з того моменту так розвивалися.

фото: sibreporter.info

Читайте також: Q&A: що треба знати про Томос та автокефалію для України

Як ви пережили перерозподіли ринків в 90-х?

- У той час у нас бізнесу такого ще не було. Займалися технікою, це нікому не було цікаво.

І жодних проблем у вас не було?

- Засуха, типові сільськогосподарські проблеми. Два рази були проблеми з партнерами, ми втратили деякі гроші тоді. Але я вважаю, що це було нам гарним уроком.

А з владою?

- З владою у мене завжди було добре. Був один випадок в одному з районів, де ми працювали. Там був хороший голова району і він помер, а новий почав гроші трясти. Протягом чотирьох років, коли він з'являвся у нас, намагався викинути майже з усіх програм підтримки, але, на щастя, у нас там було маленьке господарство і ми витримали. За цей час іншу людину підготували на голову і на наступних виборах він переміг. І цей інший голова району тримається на своїй посаді вже більше 10 років. Мені з російською владою добре працювалося і в 2013 році я подумав працювати в Україні - було б логічно, Воронеж же поруч. Земля в Україні краще, ніж у Воронежі, клімат теж трохи кращий, робоча сила дешевша. І я всерйоз подумав тут працювати.

Але почалася війна?

- Навіть без будь-якої війни ще. Приїхав Алекс Ліссітса (президент Українського клубу аграрного бізнес - Ред.). Ми попросили його підказати нам щось, зустрілися з його колегами, вони нам розповіли особливості ринку і у мене волосся стало дибки. Всі ці "відкати", ми такого у себе не знали в аграрному секторі. Алекс казав, що в Росії, напевно, є інші джерела грошей для чиновників, не треба йти в сільське господарство. А в Україні єдине джерело для чиновників - агросектор. У мене волосся стало дибки, я вирішив не йти в Україну. Ну і в той час ще Віктор Янукович президентом був - 2012-2013 роки. А потім вже почалося те, що почалося. Я до сих пір не розумію, як це могло статися. І ось з Алексом ми зараз начебто і не розмовляємо. У нас різні думки щодо політики. Я йому: «Ну давай далі працювати, поспілкуємося щодо сільського господарства, твоя думка, моя думка. За Крим у тебе своя, у мене своя думка, хто правий, хто неправий - багато чого не знаємо, ані не ти, ані я». Але зараз підтримувати нормальні ділові відносини складно.

Я до минулого року входив в клуб John Deere від Росії як дилер. Нас 12 чоловік, і дилер з України теж. Ми два рази в рік зустрічалися: один раз в штаб-квартирі, один раз у когось з дилерів. В Угорщині були, в Італії були, в Словаччині були, в Німеччині були у різних дилерів. Потім наш керівник каже «давайте наступну зустріч проведемо в Росії». Український дилер відмовився їхати в Росію. Так і не зробили у нас зустріч. І в червні зустріч буде в Києві. Але я вважаю, що політику треба в сторону відсунути і займатися сільським господарством.

Складно відсунути політику, коли війна йде.

- Напевно.

А ось ви згадали програми держпідтримки. Які є програми у вас?

- Є програми інвестицій, відшкодування капітальних витрат. Ми нову ферму будуємо і 25% нам потім компенсують після завершення будівництва. Є пільгові кредити. Тобто ми домовимося в одному з 10-12 акредитованих банків, платимо частину кредиту, а решту Мінфін перераховує банку. Зараз в Росії 7,5% ключова ставка, тобто ми платимо банку 2,5% а мінфін платить ще 7,5% протягом 15 років. Це дуже хороша підтримка. Без цього ми б так швидко рости не могли.

Читайте також: Тільки бізнес: яку продукцію АПК Україна продає в РФ?

І вчасно платять?

- Більше двох років тому в Воронежі у нас були затримки. Виявилося, що неправильно розрахували. Тобто, у нас деякі господарства швидше будувалися і в обласному департаменті Мінсільгоспу неправильно порахували розмір субсидій. Ну і були затримки на півроку. Але потім все отримали.

Ви говорили, що в цьому році будете будувати великий молокопереробний комбінат і кілька тваринницьких комплексів. Я так розумію, що без державної підтримки ви не могли б реалізувати такі інвестиційні плани?

- Звичайно, ні. Якщо припиняють платити відшкодування капітальних витрат 25%, ми будемо будувати повільніше. Якщо не буде пільгових кредитів, я думаю, що будемо будувати зовсім повільно. Зараз ми 10 комплексів за рік будуємо, а за рахунок власних коштів будували можливо один.

А ви можете сказати в принципі, що молочне тваринництво в Росії може бути прибутковим без державної підтримки?

- Якщо це пост-інвест фаза. При нинішніх цінах на молоко платити 10% річних складно. Тобто, коли вже інвест-фаза пройшла, можна конкурувати на світовому ринку. Але дорогі гроші треба компенсувати, я маю на увазі ставки.

А яка частка молочного тваринництва в загальній капіталізації групи?

- 75% пов'язано з виробництвом молока та телят (бичків).

А як ви взагалі оцінюєте російський ринок? Він як і раніше вважається одним з найбільш дефіцитних ринків в світі.

- Дефіцит є. Багато традиційних господарств йде з ринку. Великі компанії, і ми теж, купують колгоспи. Наприклад, там є тисяча свиней. Протягом півроку їх уже не буде. Це не наш бізнес. Також інші компанії купують господарство, де є 500 корів, і через якийсь час прибирають цих корів. Тобто зменшується стадо традиційних господарств. Дуже різко скоротилася кількість корів в особистих підсобних господарствах.

Тобто, середнього бізнесу на ринку немає, тільки глобальні корпорації?

- Середній бізнес туго розвивається.

Чому? Менше участь держави? Менше підтримка від держави?

- Меньше і підтримка від держави, треба якийсь початковий капітал, прийняти ризики і ще дуже багато працювати без певного доходу. І мало людей готові до цього. Якщо є можливість стати фермером, вирощувати соняшник, то інвестиції не такі вже й великі, і гроші швидко повертаються. Навесні посіяв - восени зібрав, продав. Навіщо я повинен йти в молоко?

Читайте також: Школа агрономів: що вбиває озимі?

Ви плануєте експорт?

- В основному ми працюємо на внутрішньому ринку, трохи на Китай дивимося, одним оком на арабські країни.

Як для вас змінилася ситуація, коли українські компанії перестали постачати молоко в Росію? В принципі у нас до війни багато компаній були орієнтовані на російський ринок.

- Все одно головний для нас постачальник - білоруси. І я думаю, що українське молоко через Білорусь до нас йде, сир так точно. Мене набагато більше хвилює фальсифікат з пальмового масла, а він робиться і в Україні, і в Росії, і напевно в Польщі. З фальсифікатом ми конкурувати не можемо.