Реклама

Розділяй та керуй: що дає кластерна система агропідприємствам та які недоліки має

Аби ефективно керувати великими масивами земель та ресурсами агропідприємства в Україні  часто переходять на кластерну модель управління.  Але як виявилось, далеко не завжди відносна самостійність підрозділів є благом, і при неправильному управлінні може обертатися збитками. Як будувати кластерну модель, аби вона працювала із найкращим результатом – досвід найбільших агрохолдингів країни.

журналіст Agravery.com

Аграрний бізнес давно став в Україні драйвером не тільки економіки в цілому, а й експорту зокрема. Саме завдяки аграріям численні українські IT та технологічні компанії мають великий клієнтський ринок та полігон для випробування своїх ідей. Але й агро виробники отримують у сучасному швидкоплинному світі можливість працювати швидше, якісніше, збільшувати доходність бізнесу. Як саме та на що треба звертати увагу у цих питаннях? За підтримки агрохолдингу HarvEast Agravery.com розповідає у серії публікацій про агроінновації.

Перші кластери як одиниця управління крупними компаніями (зокрема і у агросфері), і як окремі угруповання промисловців, з’явились  в Україні наприкінці 90-років. Втім і досі викликають у населення низку запитань – адже визначень і понять кластерів існують сотні. Але спробуємо пояснити якомога доступніше.  

Кластер – група підприємств з однієї сфери діяльності, об’єднаних у структуру для захисту своїх інтересів, зниження собівартості виробничих процесів і спільного просування продукції та послуг. Вони можуть гуртуватись навколо одного центру (підприємства або центрального офісу), мати єдину інфраструктуру, робочі інструменти і мають спільні можливості.

Зона відповідальності

Найчастіше  в українських реаліях кластери, як одиниці структури управління, можна зустріти у великих агрокомпаніях. Експерти, з якими поспілкувався Agravery.com, засвідчують, що це данина часу – маючи великі масиви земель вертикально-інтегровані компанії зацікавлені у максимально ефективному управлінні та структурованості, що і дає їм кластер. Адже розділяючи на окремі частини та елементи керувати зручніше.

Читайте також: Спекотний жовтень: шанс чи загроза для озимих?

Як пояснює Руслан Мазуренко, керівник регіональних активів ДП «Ілліч-Агро Донбас», що входить до складу HarvEast, створюючи кластери підрозділи агрокомпаній отримують певну самостійність у прийнятті рішень. Особливо це стосується великих підприємств, які володіють масивами  земель  від 50 тис га і вище, та ще й у територіально віддалених регіонах країни. З іншого боку – це вимагає більшого зокрема і фінансового ресурсу, а тому для менших компаній не завжди виправдано. «У нашій компанії існує два активи – у нашому близько 100 тис га, у другому – 26 тис га. Активи – це фактично окрема юридична особа яку очолює директор, наділений повноваженнями для прийняття рішень і відповідаючий за усі об’єкти та персонал. У свою чергу, наш актив ДП «Ілліч-Агро Донбас» поділений на чотири кластери, які у середньому мають по 25 тис. га землі кожен, працюють за єдиною технологічною картою. Закупка дорогого обладнання відбувається за підтримки управляючої компанії, централізовано, але повноваження дозволяють приймати рішення на місцях, тобто змінювати елементи технології, здійснювати ремонти техніки, внутрішню логістику – все це відбувається на розсуд керівників кластерів», – говорить він. Олексій Остапенко, його колега з "Агро-Холдинг МС" - київського активу HarvEast, каже, що ні регіональні активи, ні кластери активів, не відокремлені він управляючої компанії. Саме підрозділи головного офісу у більшій мірі керують роботою своїх  функціональних вертикалей у активах та кластерах. Приміром, юридичний відділ головного офісу координує роботу юридичного відділу активу, фінансовий відділ – відповідає за роботу бухгалтерій у кожному із активів. «Плюси такої системи у тому, що є одна верхівка, яка дозволяє усім активам рухатись у тандемі, жити по одним принципам та правилам. Досвідчені фахівці HarvEast допомагають нам реалізовувати одні й ті ж підходи до ведення бізнесу, контролюють їх у кожному із активів. Таким чином досягається не тільки єдність, а й системність роботи агрохолдингу», – переконаний Остапенко.

Деякі інші великі агропідприємства розповіли про свою логіку будівництва ними кластерів. Приміром, у агрохолдингу «ІМК» за кластерною системою працюють фактично з моменту створення підприємства. У 2007 році було придбано перший актив і створено перший Полтавський кластер. Всі наступні підприємства, які приєднувались, формували нові кластери. У випадку, коли придбані підприємства були невеликими і відповідно перебували у теріторіальній близькості до вже існуючих кластерів, вони приєднувались до цих кластерів.  На даний момент в структурі компанії ІМК функціонує 5 кластерів - Чернігівський, Прилуцький, Носівський, Полтавський та Сумський кластери. Середній розмір кластеру – близько 25 тисяч гектарів. Як пояснює  операційний директор «ІМК» Олександр Вержиховський, основний принцип, який лежить в основі поділу кластерів – територіальний. Логіка полягає в тому, аби поля в межах одного кластеру розміщались компактно, щоб була зручна логістика всередині кластеру. Також у кожному кластері є елеваторне господарство (одне або кілька), це є по суті ядро, куди завозиться левова частка урожаю. Плюс кожен є окремою юридичною особою зі своєю організаційною структурою, і ці організаційні структури на всіх кластерах на даний момент уніфіковані - власний однаковий перелік своїх служб та функцій, починаючи від адміністративної служби на чолі з директором (він же є і директором юридичної особи), закінчуючи всіма іншими службами, як виробничими, так і сервісними.

Керівник аграрного напрямку групи компаній «Епіцентр К» Василь Мороз  також засвідчив, що формування кластерної структури «Епіцентр Агро» відбулося два роки тому - був відокремлений корпоративний центр (центральний офіс) та 4 кластери (виробничі структури): Вінницький, Центральний, Західний кластери та кластер «Кряж». Через те, що орендовані холдингом землі розташовані в різних погодно-кліматичних зонах, кластери створені так само як у ІМК – поділені за географічним принципом. «Наш Центральний офіс виконує функцію стратегічного аналітично-сервісного центру: розробляє технологію, запроваджує інновації, пропонує нові наукові підходи, централізовано закуповує матеріально-технічні ресурси (міндобриво, паливо, ЗЗР, насіння тощо), а також централізовано здійснює продаж продукції. Кластери займаються реалізацією та втіленням цих програм у життя, дотримуючись  вказівок центрального офісу», – розповів Мороз. На кількох кластерах «Епіцентр Агро» була запроваджена система механізованих загонів, куди входять провідний агроном, інженер, механізатори. Їхнє завдання – виростити рослинницьку продукцію за погодженими технологіями, дотриматись строків та інтенсивності проведення робіт і досягти відповідної врожайності. 

У компанії «Кернел» запевнили, що хоча за кластерною системою працюють з 2013 року, вже внесли низку коректив, розширивши можливості і надавши більшу автономність кластерам. У результаті розподілу за географічним та регіональним принципом було утворено 6 кластерів, які займаються рослинництвом, – Західний (136 тис. га), Дружба-Нова (196 тис. га), Центральний (57 тис. га), Придніпровський (66 тис. га), Полтава Південь (43 тис. га), Харківський (30 тис. га), та Молочний кластер, який спеціалізується на тваринництві. При цьому як і у «Епіцентр Агро» кластери з великим земельним банком додатково діляться на регіональні управління, а ті у свою чергу – на механізовані загони. «Менші кластери одразу формуються із мехзагонів. Зараз всередині кластерів ми оптимізуємо кількість юридичних осіб. Якщо у 2017 році вона складала 112 одиниць, то сьогодні – лише 24. І найближчим часом ми її зменшимо до 12», – запевняє директор агробізнесу компанії «Кернел» Ігор Чикін. Подальша ідея «Кернелу» полягає у максимальній передачі повноважень до кінцевого виконавця – механізованого загону. «На позиціях керівників мехзагонів працюють самодостатні й універсальні спеціалісти, які є інженерами, агрономами і менеджерами одночасно. Вони перебувають у міцному тандемі з менеджментом кластера, який зі свого боку надає їм максимальну експертизу та підтримку. Команди на місцях сьогодні є ядром системи, першоджерелом майбутніх стратегій та планів компанії», - додав директор агробізнесу компанії.

Читайте також: Вона – фермерка. Правила життя Алли Стоянової, очільниці ФГ «Стоянов А.А.»

А от у агровиробництві Групи компаній «Агропросперіс» відразу відмовились від кластерів і обрали іншу систему, адже  5 холдингів у структурі належать різним інвестиційним фондам і холдинги формувалися в різні роки. В кожному з холдингів різна кількість агровиробничих компаній (загалом їх 45, їх називають Агропросперіс-заводи, АПЗ), які працюють в основних аграрних регіонах України. Операційну діяльність АПЗ координують управляючі компанії холдингів з офісами у Києві. «Елеватори групи об’єднані в холдинг «Агросіті-Інвест» з управляючою компанією в Києві, який надає послуги АПЗ та третім особам, малим та середнім фермерам України. Поставки виробничих матеріалів та с/г техніки, експортні продажі для АПЗ централізовані та здійснюються через компанії «АП Трейд» та «Агропросперіс» відповідно, з офісом у Києві. Також в рамках компанії «Агропросперіс» централізовані функції підтримки, які надаються АПЗ: ІТ, юридична, фінансова, управління персоналом», – розповіли  Agravery.com у  прес-службі «Агропросперіс».

У менших агрокомпаніях кластерну систему взагалі вважають не найкращим варіантом організації підприємства, адже вона лягає додатковим, передусім організаційним та фінансовим тягарем на підприємство. Комерційний директор компанії «Grain Alliance», що має у своєму активі 56 тис га, Таїр Мусаєв прокоментував, що система управління була побудована таким чином аби не виокремлювати кластери. «У нас центральний офіс знаходиться у Баришівці Київської області, місце обрано було не випадково – адже до кожного нашого активу можна дістатися на авто максимум за 2 години, не потрібно створювати додаткові офіси або навіть юридичні особи. Ми на цьому економимо, нам вигідно  платити більші зарплати, але утримувати меншу кількість персоналу. Ефективність збільшується там, де кількість управлінського персоналу на гектар менша», – переконаний він.

Головний агроном «Волинь Зерно Продукту» Ярослав Мазуренко, що працює на території у 30 тис га, каже,  що повністю згоден із Мусаєвим і у кластерній системі взагалі не бачить перспектив. «У нас є розділення на дільниці по 7 тисяч гектарів і кожною дільницею керує окрема людина, яка приймає рішення тут і зараз.  Але кластером ми це не називаємо, немає сенсу плодити управлінців», – коментує він.

Варто чи ні?

фото: minfin.com.ua

Як розповідають у агрохолдингах, на сьогодні кластери – єдина реально працююча система управління великими земельними наділами, альтернативи немає. Потенційно, може бути повна централізація прийняття управлінських рішень, але це призведе до меншої гнучкості в прийнятті важливих рішень, відповідно більшої бюрократизації і ризику, що рішення, які прийматимуться на центральному рівні, не завжди враховуватимуть всі нюанси ситуації на місцях. Адже фактично тільки коли є володіння повністю всією картинкою, можна прийняти зважене рішення. Рішення, прийняте з центрального офісу в Києві, коли географія полів складає протяжність сотні кілометрів з заходу на схід чи з півночі на південь, не завжди є правильним, та максимально зваженим.

За словами Руслана Мазуренка при побудові кластеру важливо  не лише зрозуміти, кому варто передавати управлінські рішення, а й робити все для простежуваності і контролю процесів що відбуваються. «Найкраще формувати кластери розміром від 20 до 35 га, із протяжністю не більше 120 кілометрів, тоді можна буде швидко усунути проблеми, якщо вони зявляються на полях кластеру», – засвідчив він. 

Читайте також: Бережи хліб у коморі: як захистити склади і зерносховища

Вержиховський переконаний, що компанією такого розміру, як «ІМК», коли в управлінні перебуває понад 100 тисяч гектарів землі (а у випадку ІМК це 124 тисячі гектарів) управляти без наявності чіткої кластерної системи взагалі неможливо. Він не вбачає особливих недоліків системи, проте вона передбачає готовність до делегування повноважень на кластери, і в такому випадку недоліком може бути нестача на місцях достатньої кількості якісних кадрів, у першу чергу – управлінських, спроможних приймати зважені рішення на благо компанії. В такому випадку кластерна система може проявити себе як неефективна, тоді якомога більше питань необхідно буде централізувати, але у ІМК із цим проблем немає. На думку Мороза, основна перевага кластерної системи – керованість всього агрохолдингу. «Як показує практика, оптимальний розмір структурної одиниці, що здійснює операційне керування земельним банком, складає 30-40 тис га. Ми бачимо результати роботи кластерної системи у збільшенні врожайності та прибутків, а також економії та оптимізації витрат агрохолдингу. Серед недоліків кластерної системи, хочу назвати певну систему проходження обов’язкових узгоджень та процедур, що пригальмовує оперативне вирішенню деяких питань. Але це є у більшості вертикально-інтегрованих агрохолдингів», – каже Мороз.

Попри всі нюанси кластерної системи, великі агрокомпанії, опитані Agravery.com, вважають, що вона буде успішно існувати та вдосконалюватися у найближчому майбутньому. Обирати її для розбудовування бізнесу, або зовсім іншу модель – рішення суто індивідуальне. Тут грає роль і масштаби підприємства, і  задачі, які стоять перед колективом, і наявність спеціалістів необхідної кваліфікації для самостійної роботи, і багато інших факторів. А в світі майбутнього відкриття ринку землі наступного року, без ефективної структурованої системи управління адмініструвати та керувати великими масивами земель може бути доволі проблематично. 



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама

Реклама