Вона – фермерка. Правила життя Алли Стоянової, очільниці ФГ «Стоянов А.А.»

Успіх жінок в агробізнесі має неабиякий вплив на розвиток галузі та економіки в цілому, а якщо подивитися глобально - є запорукою світової продовольчої безпеки. Згідно з прогнозними даними ООН, збільшення на 20-30% сільськогосподарського виробництва на жіночих фермах могло б призвести до зменшення голодуючого населення на 100-150 мільйонів осіб. Крім того, присутність жінок на керівних посадах в агрокомпаніях дозволило б організаціям збільшити операційний дохід на майже 50% (згідно результатів дослідження консалтингової компанії McKinsey «Жінки мають значення»). 

Проте, відповідно до минулорічного дослідження становища жінок у сільському господарстві, проведеного науково-дослідницькою компанією Corteva Agriscience,  міжнародним виробником та постачальником насіння, засобів захисту рослин та цифрових рішень, представниці галузі по всьому світу стверджують, що зберігається розповсюджена гендерна дискримінація, яка створює перешкоди для їх здатності допомагати годувати світ. Гендерна дискримінація вважається жінками широко поширеною – показник варіюється від 78% у Індії, до 52% у Сполучених Штатах.

Компанія Corteva Agriscience є провідником теми гендерної рівності у світі і, зокрема, в Україні. Розуміючи позитивний вплив жіночої сили, компанія прагне внести гендерну рівність у нашу культуру, розуміючи позитивні наслідки досягнення гендерного балансу.

Саме тому Agravery.com у партнерстві з Corteva Agriscience, яка входить до найкращих компанії України за показником гендерної рівності, реалізує проект “ВОНА ЗБАГАЧУЄ ЖИТТЯ”, де ми розповідаємо про жінок, які працюють в різних професіях в агросекторі, як вони сприймають свою професію та як досягають успіху всупереч стереотипам. 

Алла Стоянова з 2011 року керує фермерським господарством «Стоянов А.А», а до того, з 2005 року, допомагала його засновнику, своєму батькові, керувати бізнесом. Закінчила Одеський державний економічний університет за спеціальністю «Економіка підприємства» та працювала комерційним директором у одній із компаній в Одесі. У жовтні 2015 року обрана депутатом Одеської облради сьомого скликання, член фракції «Батьківщина». Два роки поспіль у 2018 та 2019 роках вона була нагороджена престижною премією «Народне визнання» у номінації "Жінка-лідер українського агробізнесу".

фото: lubimiygorod.od.ua

Можна сказати, що у полях я зробила свої перші у житті кроки. Адже ще змалечку батько брав мене із собою. Він вчив мене слідкувати за рослинами від моменту посіву у полі до післязбиральних робіт. Тому зараз важко порахувати, скільки років я працюю у сільському господарстві. По профільній освіті, я не аграрій, – всі необхідні навички я отримала саме від батька – він був і назавжди залишиться моїм вчителем і у професії, і у житті.  Коли почала працювати, то мною рухав величезний ентузіазм, азарт і інтерес. Пам’ятаю, як у сьомому класі я заробила перші власні гроші – влітку вирощувала помідори на двох ділянках при мініколгоспах недалеко від нашого села. За тими мірками, це були непогані кошти – як раз вистачило на магнітофон.Перші зароблені гроші стали для мене показником і своєрідною оцінкою власної праці.

Читайте також: Дорогі яблука: чому старт сезону з високих цін може коштувати виробникам майбутнього експорту

Коли кажуть, що агробізнес – справа сезонна – це не правда, бо робота завжди є. Кожного дня я сама об’їжджаю поля господарства, аби подивитись їх стан, сходи, і дати завдання працівникам.  Також знаходжу час на контроль за роботою. Потрібно постійно дивитись за станом посівів, аби вчасно вживати заходів. Окрім бізнесу, я є депутататом Одеської облради, веду активну громадську діяльність.

На засіданні облради.

Ніколи не перекладаю відповідальність на інших – сама слідкую за процесами. Я завжди була старостою у школі, організовувала багато заходів, і сьогодні ці навички стають  у нагоді: бути одночасно і організатором, і управлінцем –  для мене не проблема. Фактично, у господарстві я і керівник, і агроном, і головний бухгалтер і юрист – усе в одному. Хоча у підпорядкуванні у сезон не менше 150 робітників і два агрономи – ми всі працюємо на рівних, як одна команда, але знаємо свою зону відповідальності.

У полях із агрономом господарства.

Дуже сильно люблю землеробство і природу, бо немає нічого більш доконаного і цікавішого ніж те, як розвивається світ, ростуть рослини на землі. Це завжди диво – побачити, як із маленької насінини за декілька місяців виростає потужна рослина, яка годуватиме населення України чи інших держав.

Одними агрономічними знаннями керівнику агропідприємства не обійтись, це зашореність. Без аграрної економіки та правильно вибудуваних бізнес-процесів працювати зараз нереально. Потрібні глибинні знання ринків, бірж, торгів, ситуації у світі, бо це впливає на ціну агропродукції.

Максималізм допомагає мені рухатися вперед і досягати поставлених цілей. Мене часто запитують, як мені вдається бути керівником великого господарства, але при цьому залишатися гарною дружиною і мамою. Я відповідаю, що за життя завжди була максималістом: мені потрібно все і одночасно, причому у всіх сферах. Але на першому місці у мене завжди родина, а вже потім – бізнес та депутатська діяльність.

Жінкам, дійсно, важче, оскільки окрім того, що вона керівник, вона ще й господиня, мама, дружина, донька своїх батьків та внучка  для бабусь-дідусів. Чоловіку простіше – встав, випив кави і поїхав робити справи, голова у нього ні про що не болить. А жінці хочеться затишку, аби у хаті було чисто, наготований обід, і цих обов’язків ніхто з її плечей не знімає.

Мені не рідко доводиться стикатись із дискримінацією з боку чоловіків. Вони бояться сильних жінок, і я це бачу. Деякі – бійці тільки перші три хвилини, а уже потім, під час розмови, позиції вирівнюються. У чоловіків є риса – усіх жінок під одну гребінку стригти. Я називаю це «відношенням першого враження», бо у більшості чоловіків своєрідне уявлення про жінок-керівників. Але потім, коли стикаються у справі – уявлення докорінно змінюється – починають поважати, дослухатись. Я бачу свої цілі і знаю, що мені для цього потрібно робити.

Різниці між жінкою-керівником сільського господарства і чоловіком на цій посаді я не бачу. Я спілкуюсь із багатьма фермерами та фермерками, і не бачу різниці в управлінні – у кожного є свої плюси та мінуси, та своє «місце під сонцем».

На "Битві титанів".

Я почуваюсь справжньою жінкою. Я і сильна, і слабка – тут все залежить від обставин, і дивлячись для кого. Вдома я слабка, на роботі – сильна. Незважаючи на щільний графік, у мене залишається час і на себе, і на родину, і на відпочинок. Бо у мене є чіткий тайм-менеджмент, план на рік, і навіть на три роки наперед.  

Найважчий період мого життя був, коли тяжко захворів батько і потрібно було брати на себе відповідальність за бізнес. У мене була дворічна дитина на руках, коли я почала керувати нашим господарством. Потім помер батько, і стало ще складніше – сформувати план робіт, розібратись у процесах. Паралельно, у 2014 році ми зіткнулись із зухвалим рейдерським захопленням підприємства, і мені довелось пройти у буквальному сенсі «сім кіл пекла» відвойовуючи нашу землю у зловмисника. Постраждала я і фізично – під час  однієї сутичок я отримала «на згадку» від рейдера вивих плеча. Зараз все залишилось позаду, конфлікт вичерпано. Ми працюємо, а ця ситуація стала мені гарним уроком тримати удар і до кінця відстоювати правду. Рейдерство не має універсальної формули. І тут треба бути готовим по всіх фронтах. Тому знаючи, що багато колег потрапляють під удар, хотіла б порадити у  подібних ситуаціях, у першу чергу, тримати  у повному порядку облік, та документообіг на підприємстві. Господарство повинно бути захищене із юридичної точки зору, і тоді «підкопатись» до нього буде важче.

Читайте також: Плинні кадри. Що насправді втрачає компанія, втрачаючи працівників?

З професійної точки зору, найбільш складно те, що законодавство змінюється швидко, і дуже важко адаптуватись під нові правила, як того вимагає від нас держава. То перестануть повертати ПДВ при експорті, то зненацька почнуть відкривати ринок землі, то введуть ліцензування ємностей для зберігання пального у господарствах – тільки і встигай відслідковувати.

Запорука успіху – це вчасно прийняте рішення. Рішень за день потрібно прийняти багато, я б сказала зі швидкістю світла. Якщо рішення прийняті правильно, і нічого ніде не пробуксовує, то і справа посувається швидко.

Сидіти склавши руки – це точно не моє. Незважаючи на те, що громадьска діяльність і політика займають чимало часу і сил – ця робота імпонує, мені приємно відчувати себе корисною людям.  Так вже повелось, що коли людям на селі важко, вони не мають коштів на ліки, чи на ремонт дитсадків чи шкіл, вони, у першу чергу, звертаються до місцевих фермерів. Я сама виросла у селі, добре бачу, що відбувається і знаю, як допомогти. Цього року на гроші господарства допомагали місцевим перекрити покрівлі, заготувати дрова та вугілля для опалення шкіл та дитсадків, облаштували пішохідні доріжки, тощо. Тому депутатство для мене – це тільки додатковий інструмент. По суті, я роблю те саме, що і робила, але маю більше повноважень  і можливість залучити в регіон обласні програми розвитку.

Відкриття спортзалу.

Будівництво храму у с. Покровка.

Свою семирічну доньку я підтримаю у всіх  прагненнях, незалежно від того, пов’яже вона своє майбутнє із сільським господарством чи ні.  Сьогодні її найбільше захоплення це спорт – чотири роки поспіль займається художньою гімнастикою по 2-4 години на день, і попри юний вік має аж 20 золотих медалей. Вона відмінниця у школі, обожнює математику, і минулого року зайняла 1 місце в Україні і 6 місце у світі на змаганнях з ментальної арифметики. Найбільше хочу виховати у ній сильну духом і тілом особистість.  Я вчу її, що потрібно вміти боротись, відстоювати себе і свої інтереси, але водночас,  бути трудолюбною, терплячою та наполегливою.

Із родиною 

До цих пір сама печу хліб, як це робили моя мама і бабуся. Це наша традиція, яка і досі живе, крізь роки та покоління. Звичайно, я можу купити його у магазині, але аромат свіжоспеченого хліба у оселі та його смак не сплутати ні з чим. Донечка теж потихеньку долучається  до справи – балує нас власноруч зробленим печивом.

Прикладом по життю був, є і буде мій батько. Хоча його і немає, я і досі  подумки запитую поради у тих чи інших питаннях. . Пам’ятаю всі його правила – приміром, не залишати на завтра те, що можна  зробити сьогодні,  миттєво приймати рішення і бути людиною слова, тримати «марку». Він переконував мене працювати на випередження – якщо відчуваєш ситуацію, то вживати заходів відразу, а не чекати поки стане критичною. Буду відвертою, якщо б відмотати час назад, то я б свій шлях пройшла точно так само – мені немає про що жалкувати. Мама для мене зараз – найміцніший тил та опора в житті.

Читайте також: Спекотний жовтень: шанс чи загроза для озимих?

фото: приватний архів Алли Стоянової