Q&A: аспекти збору та використання роялті у країнах ЄС

Минулого разу Agravery.com розповідав про ситуацію із роялті в Україні, ну а тепер спробуємо поглянути на аспекти охорони прав на сорти рослин очима мешканців ЄС.

Як показує досвід Європейського Союзу, у більшості європейських країн фермери, які засівають понад 20 га власним насінням, платять роялті в розмірі 50% від вартості вирощеного або реалізованого насіння. А сам насіннєвий сегмент працює за чітко встановленими правилами.

Приміром, тільки в одній Німеччині налічується понад 130 селекційних і насінницьких компаній, в тому числі 58 підприємств з власними селекційними програмами. Сукупний річний оборот перевищує 1 млрд євро, з яких 70% – оборот за межами країни. Для цілей селекції і насінництва використовуються 225 тис.м2 тепличних площ, 3552 га площ селекційних розплідників. У галузі селекції (без насінництва) працюють близько 6 тис. чоловік, у тому числі майже 2,5 тис. співробітників займаються науковими дослідженнями. Частка науково-дослідних розробок в обороті селекційних компаній становить 15,1%.

А у іншій країні ЄС –  Франції, 10-15% від обороту в галузі (а це близько 400 млн євро на рік) щорічно виділяється на інновації. Загалом, країна заробляє на насінництві близько 4 млрд євро, з яких прибутки від експорту насіннєвого матеріалу складають 1,5 мільярди євро.  Вражає, чи не так?

Читайте також: Директор ДП "Сетам": Зараз ніхто не готовий купувати землю за $15 тисяч

Європейські селекціонери в основному орієнтовані на задоволення потреб насіннєводів в країнах-членах Європейського союзу. Країни східної Європи, зокрема і Україна, є важливим ринком збуту насіння. Крім того, експорт здійснюється в США, Китай, Туреччину, Казахстан, деякі країни Північної Африки і інші регіони планети.

Загалом у ЄС існує кілька підходів до поширення насіння на світовому ринку:

► виробництво насіння у певній країні ЄС і відправка виробленого матеріалу за кордон;

► локалізація виробництва насіння в країні, його реалізація самим селекціонером або партнерською компанією;

► видача ліцензії на сорт партнерської компанії, яка здійснює виробництво і реалізацію насіння в іншій країні з відповідними ліцензійними виплатами власнику сорту.

Вибір підходу залежить від обсягу насіння (картопля, ріпак, овочеві культури) або ситуації на ринку збуту (захист прав селекціонера, фітосанітарні вимоги, правила торгівлі, конкуренція).

Власник патенту (селекціонер) є одноосібним власником створеного або виведеного ним насіння і володіє винятковим правом на виробництво, реалізацію, імпорт або експорт насіння сорту. Право на охорону сорту належить його автору (селекціонеру або власнику патенту) або його правонаступникам. Правова охорона сорту означає, що правом на використання насіннєвого матеріалу має виключно власник патенту.

Хто контролює?

Держава-член ЄС не несе ніякої відповідальності за зміст договорів та їх виконання. Все це – виключне право договірних сторін. Оригінатори самі відповідають за здійснення своїх прав (стягування ліцензійних зборів за використання і репродукцію їх сортів; притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які порушили право на охорону; конфіскацію на кордоні, тощо). 

Для контролю за правильністю виконання договорів селекціонери як правило створюють спеціальні некомерційні об’єднання. У Німеччині воно отримало назву (STV), завдання якого – контроль і забезпечення дотримання ліцензійних договорів; стягнення (у тому числі примусове) ліцензійних платежів.

У Франції аналогічним органом контролю є SICASOV (Societe Cooperative d'Interet Collectif Agricole des Selectionneurs Obtenteurs de Varietes vegetales). Працює з 1947 року і нині ця організація опікується 4700 сортами рослин та захищає права 1200 власників прав на сорти. SICASOV збирає щороку до 100 млн євро роялті, з яких 5 млн витрачається на обслуговування самої організації. Вона є таким собі посередником між аграріями та селекціонерами, надачи першим новітні розробки, а другим – справедливу оплату за інтелектуальну власність. 

Цікаво, що у Європі роялті може бути зібрано на будь-якому етапі циклу виробництва продукції рослинництва, але власники інтелектуальної власності роблять це, як правило, на перших етапах реалізації насіння. Селекціонери/патентовласники видають ліцензію на реалізацію продукції так званим VO-фірмам (фірмам-посередникам) та визначають розмір ліцензійних платежів за реалізоване насіння.

Яка схема виплати винагороди селекціонерам?

Розмір роялті лежить в певному діапазоні, але кожен власник патенту має право встановлювати його у відповідності зі своїми уявленнями. По зернових розмір роялті коливається між 8 і 17 євро за 100 кг насіння, по бобовим –  8-12 євро за 100 кг насіння, а по картоплі –  4-9 євро за 100 кг посадкового матеріалу.

Читайте також: Своя ніша: як заробити гроші на замороженій спіруліні

Як правило, селекціонер виробляє гібриди сам, так як він зі зрозумілих причин не зацікавлений у передачі інбредних ліній третім особам. Часто для нових сортів або гібридів, що володіють якимись особливими властивостями, вимагають більш високу ставку роялті.

Ліцензійний збір за внутрішньогосподарські насіння становить близько половини від збору за сертифіковане насіння.

У країнах ЄС фермери, які бажають використовувати в своєму господарстві зібрану рослинну продукцію, яка походить від охоронюваних сортів, повинні платити за це винагороду оригінатору. Кількість репродукцій для власного виробництва не обмежується, але забороняється репродукція гібридів.

Законодавство з охорони сортів в Європейському Союзі забороняє використовувати насіння внутрішньогосподарського виробництва від гібридних і синтетичних сортів. Селекціонери виступають за створення передумов для зміни правового регулювання внутрішньогосподарського обороту насіння і створення системи, що забезпечує баланс інтересів всіх учасників ринку насіння, а також за введення обмежень на отримання насіння внутрішньогосподарського виробництва для гібридних і синтетичних сортів.

Як враховані інтереси авторів сортів?

Необхідна умова досягнення високих результатів в селекційній діяльності - інвестування значних коштів в науково-технічні розробки і матеріальну базу селекційних господарств. Мотивацією подальших інвестицій є прийнятний рівень повернення вкладених коштів. Належне функціонування законодавчої бази з охорони нових сортів рослин стало запорукою впровадження поліпшених сортів рослин, підвищення їх врожайності і агрономічної ефективності (стійкість до посухи, захворювань і т.п.).

Захист прав інтелектуальної власності на селекційне досягнення і стягування ліцензійних платежів забезпечується:

- Міжнародною конвенцією UPOV з охорони нових сортів рослин (1991);

- Законом про охорону сортів в Німеччині (1997 г.);

- Законом про охорону сортів на території ЄС (1994 г.).

Власник патенту (селекціонер) є одноосібним власником створеного або виведеного їм селекційного досягнення і володіє винятковим правом на виробництво, реалізацію, імпорт або експорт насіння сорту. Право на охорону сорту належить його автору (селекціонерові або патентовласникові) або його правонаступника. Правова охорона сорту означає, що правом на використання рослинного і насіннєвого матеріалу має виключно власник патенту.

Як здійснюється контроль ліцензійних платежів?

Для контролю за правильністю виконання договорів селекціонери створили спеціальне некомерційне підприємство із забезпечення чесної торгівлі насінням – STV, в завдання якого входить контроль і забезпечення дотримання ліцензійних договорів; стягування (в тому числі примусове) ліцензійних платежів.

Читайте також: Підмоклі жнива: як зливи розмили сподівання зібрати якісне зерно

У ЄС селекція рослин фінансується за рахунок селекційного винагороди - роялті. Воно може бути зібрано на будь-якому етапі циклу виробництва продукції рослинництва, але власники інтелектуальної власності роблять це, як правило, на перших етапах реалізації насіння.

Селекціонери/патентовласники видають ліцензію на реалізацію продукції так званим VO-фірмам (фірмам-посередникам) та визначають розмір ліцензійних платежів за реалізовані насіння.

Як відбувається імпорт насіння до ЄС?

Левова частка імпортованого до країн ЄС насіння у припадає на продукцію інших країн-членів ЄС, або ж асоційованих членів. Міжнародні селекційні компанії також вельми активно працюють на цьому ринку. Особливим попитом користується імпортне насіння овочевих культур. Винагорода іноземним оригінатором, так само як у ЄС, виплачується відповідно до укладеного ліцензійного договору.

Спеціальних обмежень в завезенні насіння з-за кордону не існує. Держави-члени Європейського союзу повинні забезпечувати виконання директив ЄС. Цим досягаюється гармонізація законодавства про насіннєвому матеріалі в усіх країнах-членах ЄС і можливість збуту насіння сортів рослин, допущених до використання в одній державі - члені ЄС, у всіх країнах Євросоюзу.

У ЄС суворо дотримуються Схем сортової сертифікації насіння, прийнятих Радою Організації країн економічного співробітництва та розвитку (ОЕСD). Тому все насіння, що надходяить з третіх країн, повинно мати сертифікати OECD, якщо це передбачено для відповідної культури.

Читайте також: Дощові хвороби: як надлишок вологи вплинув на сади та ягідники

Якщо насіння імпортується в ЄС з третіх країн, то передбачені рішення про визначення еквівалентності, які засвідчують, що якість насіння відповідає чинним в ЄС вимогам, а також наявність свідоцтва про допуск сортів до використання в ЄС і включення в Каталог сортів ЄС. Оборот насіння, сертифікованого в одній з країн ЄС, дозволений на всій території Євросоюзу.