Своя ніша: як заробити гроші на замороженій спіруліні

Спіруліна – одна з найдивовижніших рослин в світі. Вчені стверджують, що це єдина рослина, яка примудрилась прожити на нашій планеті сотні мільйонів років, і таємниця живучості полягає в особливому біохімічному складі. У ній зосереджено безліч (за деякими даними близько 2000) нутріентів, вітамінів і незамінних для людини амінокислот і рослинних ферментів, що може стати повноцінним раціоном для регіонів, які відчувають брак їжі, та регіонів, в яких їжа забруднена чи поганої якості. Як зробити в Україні стартартап на цій водорості та скільки на цьому реально можна заробити?

Від ідеї – до стартапу

Підприємці із Запоріжжя Алім Кунах, Володимир Іщук та Вадим Кірічко протягом багатьох років займались трейдингом зернових та олійних культур, соняшникової олії – бізнес був прибутковим, втім, торгівля не приносила бажаної ефективності та перспектив. Хотілось знайти справу, яка приносила би не тільки гроші, а й мала майбутнє. Почали шукати землі під вирощування нішевих культур, спробували себе у вирощуванні льону, маку, конопель, розторопші, вивчили виробництво грибів, гідропоніку та аквакультуру. Експериментували навіть із тепличним бізнесом, але швидко «перегоріли», ввімкнувши калькулятор. На те, аби створити сучасну інноваційну автоматизовану теплицю, потрібні були великі стартові інвестиції – щонайменше, півмільйона доларів, а таких грошей партнери не мали.

«Відправною точкою для нашого проекту стало те, що шість років тому ми зрозуміли, – сільське господарство в Україні у якійсь мірі повторює долю машинобудування та металургії. Ці галузі масово продавали дешевий продукт не завжди високої якості, не намагались зробити продукт із доданою вартістю, по факту експлуатуючи минуле – розробки іще часів Радянського Союзу. У довготривалій перспективі дохідність виробництва зерна та іншої сировини падатиме, і, відповідно, маржа виробника – також. Те, що продається великими партіями задешево, буде заганяти виробника у збитки та бідність. Більшу маржу матимуть ті компанії, які працюють ближче до споживача, і компанії, які продають більш перероблений продукт. Час для інновацій настав, тож ми вирішили торувати свій шлях», – запевняє Вадим Кірічко.

Читайте також: Юрій Алаторцев: В останній час весь металобрухт з Європи та США починає перекочовувати в Україну

У пошуках свіжих ідей Кірічко, який до того мав досвід у фінансуванні та організації бізнес-проектів, поїхав у 2014 році на виставку InterZoo до Німеччини. Там побачив стенд державної іспанської компанії, одним із напрямків роботи якої є вирощування п’яти видів морських водоростей та виготовлення із них їстівної лікувальної пасти. Зацікавившись темою, він познайомився із іспанським науковцем, який і став його «гідом» у світ мікроводоростей, про практичне використання яких в Україні досі чоловік не чув. «Два дні я знайомився із результатами досліджень про водорості та можливостями їх використання і вирішив, що це може спрацювати в Україні», – згадує він.

Приїхавши на батьківщину, він розповів про свою ідею Аліму Кунаху і той відповів, що сам вдома уже експериментує із спіруліною. Об’єднавши зусилля та залучивши до цього Володимира Іщука, партнери почали більш детально вивчати ринок спіруліни.  Виявилось, що світову славу водорість здобула після конференції ООН 1974 року, коли її було визнано як одну із найбільш перспективних у світі. У світі виробництво спірулини є високомаржинальною галуззю – у Японії та США доходи оцінюються мільйонами доларів. У природі найбільша концентрація є у мексиканському озері Тескоко та африканському озері Чад, проте існує низка озер у Китаї та Бірмі, які зараз спеціально «заражають» спіруліною. Наукові дослідження впливу спіруліни на організм проводились у радянські часи на території Росії, Середньої Азії, Молдови і нашої країни. Її додавали до раціону членам політбюро, космонавтам та спортсменам. Особливо ж актуальним цей напрямок став після Чорнобильської аварії, адже виявилось, що спіруліна нейтралізує вплив радіонуклідів. 

«Є одна харківська компанія, що працює з 2007 року і виробляє лише 14 тонн спірулини на рік. Основний виробничий цикл припадає на теплу пору року, а зимою продають те, що виросло влітку. Внаслідок цього немає стабільності поставок. Спіруліна у них росте майже «у відкритому грунті», тому має неприємний запах та смак. Ми ж хотіли зробити справжній агростартап, використати новітні технології, аби отримувати максимально свіжий продукт у майже «лабораторних» умовах, у автоматично керованому середовищі із мінімальним використанням людської праці», – розповідає Кірічко. Тому, залучившись фінансовою підтримкою одного приватного українського інвестора, три партнери почали діяти у напрямку створення нового підприємства і розробили детальний бізнес-план.

Читайте також: Віталій Ільченко: Ми хочемо реалізувати проект біохімічного індустріального парку

Поєднати креатив та науку

Тож молоді підприємці поєднали наявні радянські дослідження, досвід іспанських науковців та практиків, додали рекомендації фахівців із аквакультури і на цьому «грунті» спробували самостійно зробити свою спіруліну. Першу партію виростили у домашніх умовах – у баночках з-під безалкогольних напоїв. Цей «прототип» тестували на собі, рідних, друзях та знайомих. Отримавши схвальні відгуки, вони перевели починання на бізнесові «рейки». Так, у 2015 році з’явилась компанії «Фуд Факторі» із своєю торговою маркою «Spirulinka».

У дослідження і організацію першого майданчика з виробництва спіруліни розміром у 70 квадратних метрів у бізнесменів пішов рік і більше $100 тис інвестицій. «Ми з самого початку ставили собі за мету максимально не дорого організувати виробництво. На жаль, водорості – це не квіти і не томати, – придбати готове рішення неможливо. Тож нам доводилось самостійно шукати обладнання, поєднувати та вдосконалювати його», – розповідає Алім Кунах.

Читайте також: Про запас: як змінюється ринок деталей для сільгосптехніки

Найбільше коштів було витрачено на облаштування установки закритого водокористування (УЗВ), а саме блоки водопідготовки, вирощування та автоматизації; спеціальну морозильну камеру об’ємом 1,5 куб. м, електроніку, яка слідкує за дотриманням температури у приміщенні та резервуарах з водою. «Ми створили резервуари (так звані біореактори) із спеціального матеріалу та систему подачі води, водоочистки та водопідготовки, яка дозволяє із звичайної води створювати субстрат для росту та розвитку спіруліни. Спіруліна – водорість прісноводна, проте вона дуже любить лужне середовище, високу температуру (близько +30C) та багато поживних речовин, серед яких – залізо, магній калій», – розкриває таємниці Алім Кунах. «У цьому «бульйоні» водорість постійно росте та розмножується (цикл розмноження складає 8-12 годин) – вона може подвоїтись у розмірах за три доби чи швидше – залежить від густини «посадки». Все відбувається на зразок більш відомої нам молочно-кислої бактерії – доки субстрат і умови для «життя» прийнятні, стільки вона і буде розвиватись»,  –  додає він.

Підприємці свідомо відійшли від виробництва сухої речовини чи таблеток спіруліни (як це роблять більшість компаній). Пояснюють – при висушуванні відбувається коагуляція білкових молекул і молекул антиоксидантів, так спіруліна втрачає до 60% своїх властивостей. Найкорисніша спіруліна свіжозібрана, проте вона дуже активна і «живе» у відкритому просторі не більше 15-20 хвилин, без поживного середовища вона швидко вмирає. Тому найкращим виходом було після виловлювання відразу заморозити водорость, при цьому вона втрачає лише 3% своєї користі.

«Свіжовиловлену із резервуару водорость ми промиваємо, пакуємо. Шокова заморозка, яку використовують у промисловості нам не підійшла, то спільно із фахівцями, розробили свій метод заморожування водоростей, організували виробництво спеціальної упаковки і холодоелементів (їстівних, нетоксичних), які можуть підтримувати температуру від -21 С до -5 С. і дозволяють зберігати спіруліну замороженою протягом трьох діб. Так можна без проблем доставити її споживачеві», – розповідає Володимир Іщук.

Зараз на місяць підприємство виробляє 216 кілограмів спіруліни, пакуючи у спеціальні пакети, та термоконтейнери, аби гарантувати максимальну безпечність продукту. Після купівлі пакет спіруліни може зберігатись у звичайному побутовому морозильнику при температурі -5 С і нижче до року, не втрачаючи своїх поживних властивостей. Один пакет вагою 20 грамів – це половина денної норми споживання для міського мешканця, і коштує він 25 грн.

Основний канал збуту продукції ТМ «Spirulinka» – це сайт компанії та сторінки у соціальних мережах, співпрацює компанія зі спеціалізованими магазинами корисної й функціональної їжі та аптеками. Наразі компанія веде перемовини із мережею «Сільпо» щодо продажів своєї продукції у відділі «Суперфуд», для чого розробляє спеціалізовану упаковку з індикатором розморожування.

Про амбіції та американські горизонти

Як і будь-які бізнесмени, співвласники спірулінового стартапу думають про розширення – уже до кінця року планують відкрити в Запорізькій області новий виробничо-вирощувальний майданчик (так званий «кластер»), що дозволить збільшити потужності на 3 т спіруліни на місяць.

Інвестиції в проект складуть близько $500 тис., на будівництво одного кластеру іде приблизно півроку. До 2020 року компанія планує виробляти до 12 тонн продукту на місяць і вкладе у проект більше $2 млн.

Читайте також: Чортова дюжина українських агро-стартапів

Компанія вже веде переговори про будівництво у м. Буча під Києвом наступного виробничого комплексу. Попередньо міська рада Бучі уже узгодила передачу 2 га землі у оренду – на цій землі можна побудувати до 10 кластерів із виробництва спіруліни (потужністю до 30 тони товарної запакованої спіруліни на місяць).

Розширення виробництва зараз обговорюється з українськими та міжнародними інвесторами. Підприємці сподіваються, що їхній бізнес буде розширюватись і у інших регіонах України. Тому що він є дуже прибутковим, та для розташування виробництва потрібна лише вода, електроенергія та транспортне сполучення, що простіше ніж ординарний аграрній бізнес, адже наявність родючих земель не потрібна. І це при тому що спіруліна має короткий виробничій цикл.

Також діяльністю компанії зацікавився один із польських інвестиційних фондів, тож цілком можливо, що стартап вийде на міжнародний рівень. У компанії добре розуміють, що хоча внутрішній ринок не заповнений, працювати лише в Україні недоцільно – будуть підкорювати іноземного споживача. У перспективі бізнесмени планують налагоджувати постачання продукції до США, Китаю та країн Близького Сходу, бо там спіруліну знають і вона коштує, у середньому, в три-п`ять разів дорожче, ніж в Україні – біля $3,5 за маленький пакетик.

У вересні минулого року компанія пройшла реєстрацію в FDA (Food and Drug Administration (Федеральне управління США з нагляду за якістю харчових і лікарських препаратів) для поставок продуктів до США. На це було витрачено близько $5 тис, та до 2 місяців часу – все робилось власними силами віддалено, в онлайн режимі. Маючи цей документ, компанія вже зробила тестову поставку спіруліни в цю країну і до ОАЕ. Бо в арабських країнах також розвивається тенденція здорового харчування, тому і цей ринок перспективний.

Потенційно, при освоєнні нових ринків збуту компанія буде відкривати свої виробництва на цих ринках, щоб зменшити логістичні витрати. «Ви знаєте, за своєю природою, я мрійник. Ми налаштовані оптимістично, бачимо перспективи, проте просуваємось до мети поступово. Адже якщо спортсмен дуже поспішає за медалями у нього є шанс не добігти до фінішу чи не стати олімпійським чемпіоном», – філософськи зазначає Кірічко. Він переконаний, що глобальна помилка сучасного бізнесу – це те, що люди просто хочуть швидкого збагачення, одномоментної вигоди, натомість, бізнес може і має бути дещо більшим – базуватись на стратегічному плані та приносити користь людям.  «Саме тому спіруліна – ідеальна, це той perpetuum mobile, який і є рушієм до здоров`я і довголіття людей», – підсумовує співрозмовник Agravery.com.

Фото надані ТМ «Spirulinka»

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com, на сторінці Facebook, у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на  [email protected].