Відкрити Китай для органіки: що потрібно знати та яку продукцію експортувати

Китай входить до трійки найбільших країн у світі за площами вирощуваної органічної продукції – понад 3 млн га (6/10 від загальної площі), і є одним із найбільших виробників. Ринок упакованих органічних продуктів харчування та напоїв склав  майже 3 млрд доларів. Витрати в рік на душу населення на органічну продукцію складають $2, тоді як в Україні - $0,68. А найбільшим попитом у китайців користується органічне молоко – 71% продажів.

Ще декілька років КНР взагалі не сприймалась, як конкурент у цій ніші – ніхто і не думав, що так швидко будуть зростати площі сертифікованих земель. Але уряд почав активну роботу, зокрема і у напрямку переходу споживачів  на натуральне харчування, без хімії. Станом на кінець минулого року у Піднебесній зареєстровано 6308 сертифікованих органічних виробників та 3865 – переробників органіки. Китай входить до найбільших виробників органічних бобових – під ними зараз близько 330 тис. га, під зерновими – 900 тис. га, під органічними фруктами – 22 тис. га.  Зростає виробництво органік аквакультури – у 2016 її оцінювали у 620 тис. метричних тонн, і за ці роки галузь зросла аж на 49%.

Майже вся органічна продукція експортується – у країні за останніми даними працює 1198 органічно сертифікованих експортерів і 66 – імпортерів.  Я  переконана, що уже найближчим часом ці цифри зростуть, щонайменше, вдвічі. Китай активно розширює ринки збуту своєї органіки – працює для Північної Америки та Японії, країн ЄС та ін. Серед найбільш затребуваних органічних товарів з Китаю – мед, соєвий порошок та шрот, квасоля, кунжут, волоські горіхи, гарбузове насіння, а також різноманітні овочі та фрукти, птиця та аквакультура.

Загальна сума товарообігу між Україною та Китаєм у 2018 році склала 1,3 млрд дол. США. ТОП5 товарних позицій експорту до КНР за 2018 рік: кукурудза ($489,7 млн), олія соняшникова ($334 млн), шрот та макуха ($137,7 млн), ячмінь ($61,5 млн), олія ріпакова ($50,6 млн). Нещодавно було затверджено перелік постачальників по яловичині, ведеться робота і по іншим позиціям.

Читайте також:  Соняшник. Горе від врожаю

Китайські органічні стандарти

Звичайно, органіка із Китаю викликає у нас, щонайменше, подив.  Адже враховуючи проблеми із екологією, забрудненням повітря у країні це не виглядає надто безпечним. Насправді, декілька років тому у КНР було введено більш жорсткі умови по сертифікації, її відслідковуванню. І це дало свої плоди – тепер  органічна продукція із Китаю сприймається практично так само, як і походженням з України.

Китай є активним гравцем на глобальному ринку, і Україні іще є над чим попрацювати. Ще у 1990 році у Китаї був вироблений перший сертифікований органічний продукт, того ж року країна виступила із ініціативою та експортувала свій перший органічний чай. У 2018 році у зв’язку із реструктуризацією національного уряду Адміністрація з сертифікації та акредитації Китаю (CNCA) була додана у новостворену «Генеральну адміністрацію нагляду за ринком (GAMR)», а отже органічний сектор зараз знаходиться під наглядом нового органу. Китайський національний органічний стандарт (GB/T19630), який був вперше опублікований та впроваджений у 2005 році, був переглянутий та зазнав другої редакції у 2011 році. Третя версія стандарту набула чинності з 2019 року. Відповідальність за органічне сільське господарство в Китаї поділяють між Міністерством сільського господарства, Міністерством екології та навколишнього середовища та Генеральним управлінням нагляду за якістю, інспекцією та карантином (AQSIQ), що перебуває під наглядом GAMR. Компетентним органом, відповідальним за впровадження стандартів органічного виробництва, є Адміністрація з сертифікації та акредитації Китайської Народної Республіки (CNCA), яка також зараз знаходиться під наглядом GAMR і відповідає за дозвіл та нагляд за китайськими органічними органами сертифікації.

Сьогодні в Китаї є два основні урядові органи з сертифікації органічних продуктів - Китайський центр сертифікації органічної їжі (COFCC) та Центр розвитку органічних харчових продуктів (OFDC). У країні достатньо багато логотипів, які так чи інакше прив’язані до органічного сектору, і це часто вводить в оману самих споживачів. Цікаво, що якщо виробник уже має органічний сертифікат іншої країни, то він має його вказувати її іще і китайською.

Споживчі тренди Піднебесної

фото: people.onliner.by

Здавалось би, як потрапити на цей ринок? На диво, китайці більше довіряють органічній продукції, виробленій за кордоном, аніж вирощеній чи зробленій у Китаї. Краще за все  китайці купують органіку походженням із ЄС, Австралії, США чи Нової Зеландії. І у цьому контексті вони дещо схожі на українських споживачів. І сприймають українську продукцію як європейську. 

Читайте також: (Не)такий страшний, як його малюють: як укріплення курсу гривні впливає на аграріїв?

Тому експортерам важливо, окрім країни походження  вказувати усі наявні міжнародні стандарти, за якими сертифікована ваша продукція.  Важливо звернути увагу на упаковку продукції – вона має бути простою, зрозумілою для них, і цікавою водночас. У Китаї дуже великий вибір товарів, тому аби вашу продукцію купили – доведеться докласти креативу та зусиль. Поставити продукт на полицю недостатньо – варто  постійно працювати на маркетингом, просуванням, рекламувати у Інтернеті і місцевих соцмережах. Образ, якість та репутація експортера мають бути бездоганними, а поставки до КНР – циклічними.

Продукт має відповідати усім вимогам цієї країни щодо якості та безпечності. Товар  повинен мати тривалий термін зберігання. Китайські покупці чутливі до вартості органічного  продукту – вона має бути конкурентоспроможною. Витрати на імпорт та розмитнення є досить значними, а тому важливо перевірити, наскільки ці затрати збільшать вартість продукту на полиці у Китаї.  Більшість  органічної продукції продається через супермаркети та гіпермаркети. Активно розвивається інтернет-торгівля, та e-comerce.  Дистриб’ютори, зазвичай, є регіональними, а не національними і важливо знайти того, хто матиме гарну репутацію, і дійсно, зможе вам допомогти. Це справжній челендж,  адже  репутації України, як постачальника органічної продукції там не сформовано, а тому домовитись буває важко.

Органічних споживачів у Китаї можна умовно поділити на вісім основних груп, які мають різні споживчі уподобання та поведінку:

- родини білих комірців (40% ринку);

- родини з маленькими дітьми (10% ринку);

- родини з проблемами здоров’я (10% ринку);

- китайці, що повернулися з-за кордону (5% ринку);

- ділові люди з китайського Тайбею та Гонконгу (5% ринку);

- урядовці (10% ринку);

- молодь (3% ринку);

- іноземці, які проживають у Китаї (7% ринку).

Інші 10% складають готелі високого рівня, ресторани та інші люди, які регулярно або зрідка купують органічну продукцію.

Як було сказано вище, найбільшою популярністю у мешканців КНР користуються молочні продукти та яйця. Активно зростає сегмент продажів дитячого харчування. . 

Регулювання та загальні вимоги до харчової продукції

Серед китайських органів регулювання безпеки харчових продуктів можна виокремити наступні:

• State Administration of Market Regulation (SAMR) - Державна адміністрація регулювання ринку (SAMR) консолідує функції регулювання ринку, які раніше ділилися Генеральним управлінням нагляду за якістю, інспекцією та карантином (AQSIQ), Китайським управлінням харчових продуктів та лікарських засобів (CFDA) та Державним управлінням промисловості та торгівлі (SAIC)
• National Health Commission (NHC)
• General Administration of Customs of China (GACC)
• Ministry of Agriculture and Rural Affairs (MARA)
• Ministry of Commerce (MOFCOM)
• Ministry of Public Security

Правова база безпеки харчових продуктів в Китаї складається з таких законів:

• Закону про безпеку харчових продуктів,
• Закону про якість та безпеку сільськогосподарських продуктів,
• Закону про захист прав споживачів та
• Закону про інспекцію імпортних та експортних товарів
• Закону про ввезення та вивіз карантину тварин та рослин

Крім основних, кількість нормативних документів дуже велика, і їх треба як слід пропрацювати перед тим як експортувати харчові товари в Китай.

Що потрібно обов’язково знати?

Китайські споживачі все частіше звертаються до інтернет-роздрібної торгівлі та платформ O2O (онлайн-офлайн) для потреб споживачів їжі та напоїв.  Існує низка інтернет-магазинів, що спеціалізуються на органічних продуктах, як FieldsChina.com (що нещодавно закрився) та KateandKimi.com, які відкрилися для задоволення зростаючого попиту на натуральні та органічні продукти. Платформи Інтернет-дистрибуції є особливо перспективними для органічної та спеціалізованої їжі, оскільки вони можуть допомогти скоротити витрати на продукцію і забезпечити більше гарантій на продукт – дві найбільші перешкоди, з якими стикаються органічні продукти, коли вони стають все більш вживаними.

Читайте також: Роблять базар. Як два з найбільших оптових ринків бачать розвиток торгівлі в Україні та що отримує від цього споживач

Щоб вирішити проблеми, 7Fresh, дочірня компанія супермаркету JD.com, в м. Ічжуан, Пекін, демонструє в магазині органічні сертифікати, і клієнти можуть сканувати штрих-код, щоб переглянути інформацію, наприклад про те, як продукт був посаджений та зібраний.

У 2016 році Alibaba розпочали продаж свіжих овочів та фруктів. Наступного року Tencent інвестувала у власну мережу продуктових магазинів. Протягом наступних п'яти років JD.com планує відкрити 1000 супермаркетів 7Fresh по всьому Китаю.

фото: ejinsight.com

Основні сайти електронної комерції, включаючи Taobao та Jingdong, продають продукти харчування, включаючи органічний рис.

Ці гіганти в Інтернеті одночасно розробляють онлайн-програми та відкривають фізичні магазини. Свіжі овочі та фрукти, які вони можуть забезпечити,  достатньо задовольняють деяких споживачів, і вони (Інтернет-гіганти), звичайно, мають більше торгових точок і маркетингових ресурсів, ніж дрібні фермери. Група повідомлень на WeChat є ще одним популярним інструментом органічні фермери використовують, щоб продавати товари і спілкуватися з клієнтами завдяки чатам. Деякі фермери навіть стали інтернет-знаменитостями завдяки запису бродкастів на TikTok і Kuaishou і отримали десятки тисяч шанувальників за допомогою відеопередачі посівів сільськогосподарських культур та врожаїв плодів.