Страва від агресора: як на виробництво вплине збільшення імпорту гречаної крупи з Росії

Російська Федерація навмисно збільшила обсяги експорт неякісної та дешевої гречки в Україну шляхом реекспорту з Казахстану, аби знищити інтерес у вітчизняних виробників  до вирощування цієї культури. Про це йшлось під час прес-конференції «Російська гречка на українських прилавках як елемент гібридної війни», що була організована Всеукраїнською Аграрною Радою.

Гречана ситуація

Згідно із офіційною статистикою, посівні площі під гречкою в Україні у 2018 році порівняно з 2017 роком вже скоротились на 42,6% –  до 108, тис. га з 189 тис. га. Каталізатором цієї ситуації стало засилля імпортованої гречки. Так лише за поточний рік Україна збільшила імпорт цього продукту порівняно з 2017 роком на 66,7% – до 20 тис. тонн.  При цьому значні обсяги гречаної крупи були завезені до України через напівлегальні схеми. Зокрема, за оцінками аналітиків, загальний обсяг імпорту гречаної крупи з Росії, включаючи тіньові поставки та реекспорт з Казахстану, складає не менше 50 тис. тонн.

Читайте також: Рілля в моніторі, або як відкриті дані допоможуть побороти "земельний мораторій" та аграрних рейдерів?

«Урожаї гречки в Україні неупинно падають, цю культуру, здебільшого, вирощують ентузіасти. Відсутність  економічної мотивації досягне піку у 2019 році, коли посіви можуть скоротитися вдвічі – до 40-50 тис. га. Через два-три роки її взагалі перестануть сіяти, адже немає якісного насіннєвого матеріалу. На цьому фоні позиція держави виглядає дивно – чому російські добрива та низку інших товарів завозити не можна, а на гречку ці заборони не поширюються?», – риторично запитує голова ГО «Всеукраїнська Аграрна Рада» Андрій Дикун.

Із позицією Дикуна згоден і  директор СТОВ «Перемога» Микола Малієнко. Він вирощує гречку із 1992 року, зацікавився, бо вона не потребувала особливих капіталовкладень, а рентабельність іноді сягала 100%. За ці роки було немало цінових коливань, проте така ситуація, як у минулому році  його, приголомшила – якщо у 2016 році зерно гречки купували по 10-12 грн/кг, то у минулому сезоні за нього пропонували 6 грн/кг. «А все через те, що на ринок України у необмежених кількостях почала надходити гречка з країни-агресора. Аграрії не витримували конкуренції із дешевим завезеним зерном і скорочували площі. Мені і самому довелось посіяти лише 100 га, тоді як у 2017 році було в чотири рази більше. Якщо так піде і далі, то наступного року гречку сіяти на не буду, сенсу немає. Продавати по 6 гривень – це працювати у збиток», – бідкається аграрій.

Від зменшення площ під гречкою страждають не тільки аграрії, а й пасічники. За словами голови ГС «Всеукраїнське громадське об’єднання «Спілка пасічників України» Володимира Стретовича, на сьогодні гречаний мед  на ринку у дефіциті, і ризикує взагалі зникнути як продукт. «Ускладнює ситуацію зменшення посівів медоносних сортів гречки, відсутність карти полів на яких її вирощують,  комунікація фермерів і пасічників не налагоджена. Хоча пасіка встановлена на гречаному полі може збільшити урожай культури на 25-30%», – говорить Стретович.

Розібратись у причинах

Проблеми з гречкою традиційні для українського ринку. Agravery.com писав про це два роки тому - Політична культура: чому навколо гречки постійно ведуть бої. Але за цей час додалась ще проблема - російська гречка масово почала з’являтись на вітчизняному ринку. Чому? На думку виробників та експертів, Російська Федерація навмисно робить цей хід, імпортуючи дешевий продукт до України через Казахстан, і «збиваючи» ціни в Україні.  Роблячи таким чином із заполітизованої гречки ніщо інше, як елемент гібридної війни.

Є і об’єктивні фактори. На сьогодні у Росії перевиробництво цієї культури – у минулому році  виробили 1,7 млн тонн при внутрішньому споживанні лише 750 тис. тонн, а у поточному році запланований урожай у 1,2 млн тонн.  Російська Федерація дотує освоєння нових великих масивів земель за Уралом, хоча урожайність гречки там невисока – це 9-11 ц/га (в Україні максимально 30 ц/га). Зрозуміло, що цей обсяг потрібно кудись перенаправляти, а у ЄС висувають дуже високі вимоги щодо залишкових гербіцидів та гліфосату. Оскільки на продукцію з РФ із 2014 року діє ембарго, для реекспорту товару було обрано Казахстан, а за ним – Україну.  Порахувавши логістику, можна зробити висновок, що ціна російської гречки, подекуди, менша за її собівартість, тож без політики тут не обійшлось.

«Сьогодні із Казахстану Україна отримала 18,5 тис тонн гречки, з них 10 тис. тонн – це гречане зерно, а це 6,8 тис. тонн гречаної крупи. Українські  підприємства на сьогодні разом виробили 31 тис. тонн гречаної групи. Ціна російської гречки, яка заходить заходить в Україну через Казахстан має ціну 11-11,5 тис. грн за тонну, а на українських підприємствах  гречка коштує 12 тис.грн. за тонну», – розповідає директор одного із найбільших виробників та переробників гречки в Україні «Білоцерківського комбінату хлібопродуктів» Іван Шилов. Російська гречка далека від ідеалу по якості – за привабливим темно-коричневим ядром гречки росіяни приховують дефекти. «Ми зробили у атестованій лабораторії аналізи і виявили, що із 12 показників згідно українського ДСТУ 10 не відповідають нормі. Нормальною ця гречка є тільки по вологості та чистоті сорту. Тому вона не є корисною для організму, а може, й небезпечною», – говорить Шилов.

Тим часом в Україні закупівельні ціни гречки, за словами Шилова, неупинно падають – лише за останній тиждень ціна впала на 200-300 грн, якщо на початку вересня гречка була по 7000 грн, то зараз пропонують по 6000 грн і менше, адже дається взнаки демпінг від казахів. Продати гречане зерно на виробництво гречаних пластівців набагато важче – підприємці воліють зачекати декілька тижнів, але купити більш дешевий продукт із Казахстану і реальне походження продукту їх не цікавить.

Поряд із легальними  українськими переробниками круп існують іще і нелегальні, які також опускають ціни і тиснуть на ринок. «Приватні підприємства-одноденки купують гречку за готівку у фермерів по 5 тис. грн за тонну і продають по тій же самій ціні, що і казахи. При тому вони не платять податків. Ось і виходить, що ті, хто працює легально, на сьогодні опиняються у програші», – розповідає Іван Шилов.

До того ж, як переконують українські виробники, зменшувати ціну продукту їм уже нема куди. У собівартості крупи гречаної 90% це вартість сировини, 2-4% це вартість енергоносіїв, решта – це заробітна плата (2-3%) та інші витрати. «Тому у виробників інших резервів, окрім зменшення вартості сировини немає. А  вартість сировини можна зменшити тільки за рахунок урожайності культури. Поріг беззбитковості по цій культурі становить 15 ц/га», – пояснює Шилов.

Читайте також: Географія врожаїв. Південний Степ на зрошенні – що треба знати агроному

Виробники та переробники переконують, що хоча на сьогодні ситуація із гречкою не настільки помітна, то уже у квітні-травні наступного року це може вилитись у те, що українські виробники  можуть відмовитись від того, аби сіяти гречку. «Якщо ми не виграємо іще і цю продуктову війну, то ми всі ризикуємо залишитися за бортом», – констатує Шилов. Якщо держава не стимулюватиме виробництво вітчизняного продукту, посіви гречки дедалі скорочуватимуться. «Якщо держава не підтримує власних виробників, то вони перестануть сіяти. Їх місце займе російський та китайський імпорт. Втім дешевих цін не буде, вони диктуватимуть свої – як мінімум 30 грн за кілограм гречки», – стверджує Малієнко.

А от у Міністерстві аграрної політики та продовольства проблему із навалою  російської гречки не бачать. Заступник директора департаменту, начальник управління виробництва продукції рослинництва та насінництва Леонід Сухомлин стверджує, що питання надто заполітизоване. Гречка в Україні виробляється, вона є рентабельною на рівні 30%. А те, що гречана крупа завозиться із інших країн, – це нормально, натомість на торгівлю із Росією введено ембарго і крупа офіційно не імпортується. Наймовірніше, ембарго буде продовжено і на наступний рік.

Вихід із ситуації

І виробники і переробники гречки наполягають, що виходом із ситуації міг би стати налагоджений діалог із державою. Адже і досі навіть повний перелік компаній та трейдерів, які займаються реекспортом російської гречки через Казахстан, невідомий. «Держава має захищати свого виробника. Потрібно вводити антидемпінгові мита, або ввести часткову заборону імпорту гречки із Казахстану, приміром під приводом різних  ДСТУ до цього продукту», - рекомендує Андрій Дикун.

Читайте також: Міфи про захист: закордонне завжди якісніше

Іще один  важливий момент, на який мало звертає увагу держава, – це селекція нових більш продуктивних сортів гречки – потрібні сорти, які за будь-яких примх клімату давали по 20-30 ц/га, це могло б привернути увагу фермерів і вони могли б повернути собі минулі позиції.