Міфи про захист: закордонне завжди якісніше

Весь свій час роботи на аграрному ринку я зіштовхуюся із неприйняттям сільгоспвиробниками усього вітчизняного. Мовляв, що у нас хорошого можуть зробити?  Майже нічого. Хіба що ще насіння пшениці нормальне в нас роблять, а усе інше нікуди не годиться.

З приводу селекції пшениці питань немає, вона дійсно на високому рівні, а от на рахунок того, що усе інше краще не виробляти, а купувати іноземне, можна посперечатись. У нашій країні виробляють дійсно якісні продукти та устаткування для сільського господарства. Але більшість аграріїв у це не вірить і навіть не бажає спробувати українське, надаючи перевагу закордонному.

Ось вам стандартний приклад. Пропонують аграрію вітчизняний препарат для захисту рослин, наприклад гербіцид суцільної дії. Він тобі каже, та нащо ти мені це взагалі пропонуєш, я візьму у іноземної компанії, там якість значно краща. Але, якщо розібратись, то виявляється, що іноземна компанія виготовляє частину своїх препаратів не в Європі, а в Китаї, або імпортує з Піднебесної діючу речовину для того, аби виготовити препарат на заводі в Європі. То чим він буде кращий за той самий препарат, але виготовлений в Україні? Та майже нічим. А у разі безпосереднього виробництва препаратів в Китаї, взагалі постає питання їх якості, адже компанія не може повністю проконтролювати процес виробництва. Тоді як виробництво препаратів в Україні можна проконтролювати доволі просто, кожна партія прямо на заводі перевіряється на відповідність до заявленої якості. Тоді як продукцію, що надходить із Китаю, потрібно перевіряти вже після отримання і у разі виявлення невідповідності заявлених характеристик відправляти усю партію виробнику, а це втрата часу та коштів.

Читайте також: Проблеми в законі: що заважає розвитку ринку молока в Україні

Ви скажете, ну добре, деякі препарати українського виробництва можна взяти, але самі простіші, а от за інноваціями треба іти до закордонних виробників. І знову не зовсім вірно. Українські виробники, звісно, не мають власних запатентованих діючих речовин, оскільки на це потрібно витратити дуже багато часу і коштів. Мова іде про сотні мільйонів доларів і десятки років. Тому компанії вимушені працювати із пост-патентними діючими речовинами, але і тут є де розвернутись. Наші виробники намагаються дати ринку таке поєднання діючих речовин, якого немає навіть у іноземних компаній. Вони працюють над власними формуляціями та додатковими речовинами. Вдосконалюють препаративну форму, експериментують із концентрацією. Одним словом, намагаються підлаштуватись під потреби аграрія.

Ще одною перевагою українських препаратів є менший ризик підробки. Закордонні товари значно дорожчі за вітчизняні і тому їх вигідніше підробляти. А отже зростає шанс натрапити на підробку, тоді як вітчизняні препарати фальсифікувати не так вигідно і це приносить злочинцю менше грошей. Але, і вітчизняні пестициди також підробляються шахраями, тому на 100% сказати, що купуючи український товар, ви не натрапите на підробку, не можна. Але шанс на таку невдачу значно менший в порівнянні із іноземною продукцією.

Упереджене ставлення до українського виробництва стосується не лише засобів захисту рослин. Із дискримінацією стикаються і виробники посівного матеріалу. Ось вам приклад: світовий виробник насіння побудував завод в Україні, але наші сільгоспвиробники досить часто просять менеджерів поставляти їм лише імпортне насіння і ні в якому разі не привозити їм те, що було виготовлене на заводі в Україні. Це звучить дещо абсурдно, оскільки стандарти якості для насіння такої компанії в усьому світі однакові і українське насіння аж ніяк не гірше. Але аграрії невблаганні. У їх розумінні усе закордонне має вищу якість ніж вітчизняне. Це упереджене ставлення було закладене у нашу свідомість ще з радянських часів, коли усе вітчизняне було одноманітним і якимось сірим, а іноземні товари були яскравими і модними.

Читайте також: Q&A: найпоширеніші питання щодо якості та зберігання насіння

Що ж стосується техніки, то тут взагалі аврал, і я не кажу про сегмент потужних тракторів, комбайнів чи самохідних обприскувачів, яких у нас і не випускають майже. Мова іде про причіпне і навісне обладнання. Аргументація сільгоспвиробника дуже проста: техніка вироблена в Україні неконкурентоздатна через свою низьку якість. Поганий метал, застарілі технології та устаткування. Але ж це знов не зовсім так. Більшість виробників вітчизняної техніки використовують імпортний метал та сучасне устаткування, здебільшого вироблене за кордоном. А отже, цілком відповідають сучасним потребам ринку. А нижча вартість та державні дотації роблять її ще привабливішою.

Також іноді чую таку аргументацію відмови купувати вітчизняне. Мовляв, ціна у такої продукції підозріло низька, а отже із їх товаром щось негаразд. Та ні, усе там гаразд, просто виробник не витрачає кошти на транспортування товарів, їх розмитнення і не закладає ці витрати у вартість готової продукції. До того ж, на жаль, зарплатня українських працівників менша від європейських колег, а цей фактор також враховується при розрахунку кінцевої вартості товару.

Тому не варто ставитись до українського упереджено, варто дати йому шанс. До того ж, більшість українських заводів відкриті для відвідування, вони самі запрошують приїжджати та дивитись, як відбувається процес виробництва тієї чи іншої продукції. І повірте, там є на що глянути. Це сучасне обладнання, новітні лабораторії контролю якості продукції та кваліфікований персонал. Побачити таке виробництво на власні очі – це кращий стимул повернути довіру до вітчизняного виробника.