Школа агрономів: що треба знати про карти врожайності

Моніторинг врожайності є привабливою опцією при зборі врожаю, адже в масштабах одного поля дає розуміння більш та менш прибуткових зон. Маючи карти, фермер може впливати на них при сівбі та внесенні добрив, а також вибудовувати економічні стратегії. Тому оснащення комбайна системою контролю врожаю потребує належної уваги.

Ідея точного землеробства є комплексною та багатоскладовою роботою, а не точковим підходом, розповідає Іван Дайнеко, спеціаліст з систем точного землеробства ТОВ «Кищенці». «Це трудомісткий процес, основою якого є аналіз грунту та карти врожайності, а з технологічної сторони — обладнання системами автопілотування та встановлення «точних» елементів на причіпні машини», — говорить він. Тому картографування врожаю для фермера є одним із інструментів управління проблемними зонами на полі. 

 фото: Архів ТОВ "Хавестер"

Що треба комбайну для створення карти

Головною умовою отримання даних для карти є наявність ряду датчиків для зчитування інформації, GPS-система та монітор. В цілому це стандартний набір для усіх зернозбиральних комбайнів, який може відрізнятися лише типом датчиків та виробником. 

Комбайни останніх років виробництва в заводській комплектації, зазвичай, вже мають і датчики, і GPS-приймач, тому потребують мінімальних налаштувань для роботи з моніторингом врожайності. В той час, як в більш старіші машини треба докуповувати окремо GPS-приймач, датчики вологості та потоку маси, що надходить у бункер, і монітор, який буде обробляти ці всі дані. Вартість такого дообладнання комбайна складе від $8 до 10 тис. Найточнішими системами моніторингу врожайності є системи Yield Sense від Precision Planting та Active Yield від John Deere. Вони дають похибку до 4%, в той час як інші системи — до 10%.

фото: bvv.cz

Види датчиків і їх калібрування

На ринку можна знайти датчики потоку маси двох типів: оптичний та механічний. Оптичний "оцінює" кількість зерна на лопатках зернового елеватора комбайна, а механічний — силу потоку маси зерна, що надходить у бункер із зернового елеватора комбайна.

Читайте також: Хто він, споживач органіки? Погляд з боку виробника та ритейлерів

Щоб датчики збирали коректну інформацію, їх потрібно калібрувати. Тобто, через те, що зерно має різну питому вагу, калібрування дає розуміння потоку зерна, що збирається. Для цього слід вирівняти показник ваги між тим, який дає комп’ютер комбайна, та тим, що показує зважування машини із зерном. Також калібрування залежить від комплектації системи моніторингу. Адже, для прикладу, системи Yield Sense від Precision Planting та Active Yield від John Deere можуть самі себе підкалібровувати автоматично. На більш давніших рекомендують робити калібрування два рази на день.

Олександр Петровський, фахівець із точного землеробства компанії Юпітер 9, радить для комбайнів John Deere калібрувати датчики під кожну культуру індивідуально. «При калібруванні комбайн має «розуміти» положення жатки, тобто коли вона включена та опущена, включений сепаратор, налаштовані робочі оберти і так інше. Для кожної культури бажано робити від 4 до 8 калібровок при різному потоці мас», — стверджує спеціаліст.

У компанії ТОВ «Хавестер», що займається наданням послуг зі збирання урожаю, рекомендують також звернути увагу на датчики при переході з однієї культури на іншу та при роботі декількох комбайнів в межах одного поля. Це дасть можливість зібрати більш точніші дані. "Якщо оператор молотив соняшник, а потім перейшов на кукурудзу, але не відкалібрував датчики, а від останнього збирання кукурудзи пройшов рік, комбайн був у ремонті, змінилися зазори між лопатками зернового елеватора та датчиком потоку і таке інше. Система розумітиме потік нового матеріалу, бо оператор це вказав у налаштуваннях, проте коректних даний не варто чекати. Для калібрування достатньо зважити декілька вивантажених порцій зерна і ввести показник в монітор. Гарно відкалібрована система дає достовірні дані і допомагає власникам контролювати свій персонал, щоб уникнути маніпуляцій з врожаєм", — розповідає Юрій Росомаха, інженер ТОВ «Хавестер».

фото: Архів ТОВ "Хавестер"

Що може піти не так?

При роботі з системами моніторингу врожайності трапляються свої негаразди. У ТОВ "Кищенці" розказують, що при зборі врожаю з великих полів (від 100 га), підприємства намагаються запустити декілька комбайнів. Але такий підхід не дає отримати однакових показників з усіх  комбайнів. "Для того, щоб зібрати коректні дані по врожайності, потрібно відрегулювати усі комбайни однаково, а в реальних польових умовах це практично неможливо. Тому для того, щоб мати правильну карту моніторингу врожаю, краще працювати одним комбайном", — радить Іван Дайнеко.

Також спеціаліст радить звернути увагу на розміщення датчика вологості. Адже деякі з них встановлюються внизу вивантажувального транспортера, а інші паралельно йому. Перший тип збирає дані, знаходячись під масою зерна, а інший з потоку маси. При роботі з маслянистими культурами (соняшник, ріпак, гірчиця тощо) той датчик, що під зерном, забруднюється через налипання листя та інших решток і потребує частого очищення. Тому встановлення датчика паралельно вивантажувального транспортера є більш функціональним.

Читайте також: Протидія маркетингу і поширенню незаконних пестицидів. Як це працює?

Не врожаєм єдиним

Окрім даних врожаю, отриману інформацію з карт використовують і для аналізу грунту. Тобто, не розбиваючи поле на класичну сітку, можна визначити неоднорідні зони і вже там відібрати зразки грунту, щоб ідентифікувати проблеми.

Ще одним прикладом застосування карт є тестування нових технологій вирощування культури. Якщо фермер має "історію поля", тобто дані моніторингу за декілька років, він може перевіряти як спрацювало добриво, як показують себе різні гібриди насіння або навіть що відбулося на полі при варіації обробітку грунту. Адже усі маніпуляції відбиватимуться на показниках врожайності.