«Сирний світ» проти коронавірусу: як розвивався ринок до карантину та які шанси на ньому після?

За останні 50 років світовий ринок сиру виріс в чотири рази. Основними споживачами, власне, як і виробниками, залишаються європейські країни. Україна поки залишається майже непомітним гравцем на цьому ринку, проте все може змінитися.

Журналіст

 

Агро — це не лише зерно та олія. Це смачні молоко і м’ясо, фрукти, овочі та продукти, отримані з них. На щастя, і українському агросектору є чим пишатись, адже все більше вітчизняних фермерів обирають шлях доданої вартості, а значить, і власного виробництва. Та курс до якісного готового продукту не такий вже й безхмарний, як може здатись на перший погляд, та, окрім здорового авантюризму, вимагає від виробників системного підходу і чималих інвестицій.

Коли сьогодення приховує безліч перемінних, часу на помилки немає. Саме тому разом з банком ПУМБ ми розпочинаємо проект «Бізнес на молекули». На реальних прикладах невеликих, але амбітних українських агровиробників, ми розповімо усі подробиці бізнесу «доданої вартості», за участі найкращих експертів різних галузей допоможемо вирішити чи не найболючіші питання наших героїв та дізнаємось чи є майбутнє в української продукції на світовому ринку. Детально і «до молекул» читайте у наших наступних випусках.

 

Коли ми говоримо про найсильніші традиції в споживанні сирів, то на думку одразу спадає Франція. Ця країна — рекордсмен за обсягами споживання сиру на людину. При загальному виробництві сирів у Франції в 1,8 млн тонн в рік один француз споживає 26,8 кг на людину. Для порівняння: в Україні - 4,2 кг на 1 людину (загальний обсяг виробництва — 140 тис. тонн).

Разом зі значними обсягами споживання сирів, Франція має сильну традицію в сироварінні та його маркетингу. Проте останнім часом навіть у французів з’являються конкуренти. «Франція, яка традиційно була законодавцем моди в сирному світі, сьогодні здає позиції. На всесвітніх виставках перемагають сири Нового Світу (зроблені в США і Канаді). Зацікавилася сироварінням і Японія: ця країна вже почала експорт сиру і його обсяг буде збільшуватися. Японські сири встигли отримати нагороди на міжнародних виставках», — зазначає автор блогу про сир, ідеолог культури споживання сиру Вікторія Ярош.

За її словами, найбільш потужними гравцями на світовому ринку сиру залишаються все ж європейці. Саме виробники в ЄС інвестують значні кошти і зусилля в розвиток споживання сиру. Так, наприклад, в Німеччині і Австрії відкривають сирні маршрути для туристів, подібні до тих, що існують у Франції. У колаборації з відомими рестораторами сировари розробляються нові страви. У меню з’являються нові поєднання: сир/шоколад, сир/картопля. Виробники не залишаються осторонь екологічних трендів, сировари переходять на нову переробну упаковку, налагоджують безвідходне виробництво. Загалом у світі зростає споживання сирів через мережі фаст-фуд.

Загалом, за словами голови ради директорів Спілки молочних підприємств Вадима Чагаровського, темпи зростання світового ринку сиру за останні 10 років становили 2,1% в рік. У 2019 році він оцінювався в 25 млн тонн. Основними виробниками сирів в світі є ЄС та США. Разом вони виробляють близько 16 млн тонн сиру. Найбільшими імпортерами сиру є Німеччина, Великобританія, Італія, Франція, США.

 

Прогнозувати подальший ріст сирного ринку важко. Наразі весь світ продовжує боротися з наслідками COVID-19 та зниженням цін на нафту. Нової економічної кризи не уникнути.

Читайте також: Covid-економіка та агросектор. Як все буде?

ЄС виділить 25 млрд євро на подолання наслідків пандемії, проте не всі компанії втримаються на плаву. Європейський ринок сиру тісно пов’язаний з туризмом, який, як відомо, серед найбільш постраждалих галузей. Збитки для глобальної туристичної індустрії вже сягають більше 50 млрд доларів, але цифра постійно змінюється. Саме тому для всіх бізнесменів, в тому числі сироварів, 2020 залишиться роком викликів.

Залежність від Росії

 

Український ринок сиру схильний до постійних змін і, на жаль, більшість з них не можна назвати позитивними для вітчизняних сироварів. Є цілий ряд факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх для таких песимістичних оцінок галузі. До зовнішніх чинників, в першу чергу, потрібно віднести геополітичну кризу у відносинах з Росією. Завдяки цій країні колись (років 15 тому) Україна стала однією з найбільших у світі країн-експортерів сиру. У 2005 р з країни було вивезено 111 тис. т товару, в основному в РФ. Пізніше Росія кілька разів вводила обмеження по імпорту українського сиру, обсяги торгівлі значно впали. А кілька років тому повністю закрила свої кордони для українських сироварів. Тепер же Україну і зовсім не прийнято називати експортером сиру, адже ми продаємо на зовнішні ринки вже зовсім незначні обсяги товару.

Експорт сиру в найближчі роки збільшити особливо не вийде в першу чергу тому, що ціни на наш сир значно вищі світових. Європа продає зараз сири типу Гауда по 3500 USD/т, а українські сировари хочуть російський сир експортувати не дешевше 4500 USD/тонна. Зважаючи на те, фінансовий стан підприємств в 2020 році погіршиться через економічну кризу та епідемію коронавірусу, Україна взагалі може припинити експорт і працювати лише на внутрішній ринок. «Ми однозначно говоримо про падіння економіки навіть з урахуванням вжитих державою заходів для підтримки бізнесу. Згідно з опитуванням учасників СУП, український бізнес очікує падіння квартальної виручки в середньому на 30−35%», — повідомили у Спілці українських підприємців.

Читайте також: Упав-віджався? Що відбувається з агроекспортом в ЄС

Для бізнесу, в тому числі сироварів, коронавірус є «чорним лебедем», що може призвести до розриву ланцюжків постачання та призупинення виробництва, втрати доходів та ймовірного банкрутства, скасування замовлень на товари, відмови від укладення нових угод через введення країнами ряду обмежень.

Від експортера до імпортера

 

«На фоні низьких світових цін на сир і високих українських наша країна вже перетворюється у великого імпортера сирів. Схоже в поточному році кожен четвертий кілограм проданого сиру в нашій країні буде мати іноземне походження», — зазначив Василь Вінтоняк, директор аналітичного агентства «Інфоагро». За останні п’ять років імпорт збільшився більше як в чотири рази. «Ще пів року тому частка імпортного сиру на полицях наших мереж становила 6%, зараз — 25−30%. Є всі передумови для її росту», — зазначив генеральний директор компанії «Люстдорф» Олександр Самохвалов. Причина — та сама ж вища ціна українського сиру порівняно з європейськими відповідниками.

За словами Вінтоняка, у засиллі ринку імпортними сирами частково винні самі українські сировари. Після втрати російського ринку вони не змогли реорганізувати свій бізнес за сучасними європейськими моделями, собівартість виробництва і маркетингові витрати виявилися занадто високими.

Великий негатив на галузь справив дефіцит сировини. Ці чинники сприяли формуванню високої і неконкурентної ціни сиру і, як результат, збільшення зовнішніх закупок. Минулого літа переробники вперше зіткнулися з дефіцитом якісного молока. «У нас цього року був дефіцит молока в літній період. Закупівельні ціни на молоко залишаються високими. Я не пам'ятаю такого давно», — згадує голова правління компанії «Дубномолоко» Олег Волошин.

За оцінками Спілки молочних підприємств, у 2019 році вперше за історію незалежності Україна виробила менше 10 млн тонн молока. Обсяги виробництва — 9,7 млн тонн. Станом на початок березня загальна чисельність корів скоротилася до 1,78 млн голів, що на 6,4% менше, ніж на цю дату минулого року. Відповідно говорити про низькі ціни на молоко в умовах скорочення поголів'я в Україні не можна. З такими цінами на сировину дешевий сир в Україні отримати не вийде.

При цьому європейські фермери мають суттєву державну підтримку, про яку українські поки що лише мріють. Співвласник групи компаній «Молочний альянс» Олександр Деркач зазначив, що в ЄС фермери отримують дотації в розмірі 13−14 євроцентів на літр при собівартості виробництва 43−44 євроценти. Крім того, ПДВ на продукти харчування в ЄС становить 7% проти 20% в Україні. Олії у вогонь на сирному ринку України підливає в угода про Зону вільної торгівлі з ЄС. У 2020 році мита на сир з Європи майже зведені до нуля, в той час як в Європа для України надала можливість поставляти молочні продукти в ЕС тільки по мізерним квотам (а сир взагалі навіть в ці квоти не включила). Слід також зазначити що український ринок зараз абсолютно не захищений від імпорту сиру з Європи. Для більшості таких сирів ввізне мито в 2010 році становить лише 1,7%.

Читайте також: Олена Жупінас: Купуючи українські молоко та кефір, можна бути спокійним щодо їх безпечності

У 2019 р загальне виробництво сирів (разом з сирними продуктами) скоротилося порівняно з минулим на 14%, до 170 тис. т (без врахування творожної продукції). За даними «Інфоагро», таке стрімке падіння відбулося здебільшого за рахунок сирних продуктів (раніше виробляли багато для експорту, в минулому році втратили певні ринки). Проте і виробництво справжнього твердого сиру дещо знизилось після кількох років стабільних показників (на 5% до 63 тис. т).

На жаль, зважаючи на погіршення економічної ситуації в країні, у середньостроковій перспективі слід очікувати подальшого скорочення виробництва сирів. Проте не всі українські сировари опустили руки через появу нових проблем. Багато шукають нові маркетингові інструменти для збереження ринкових позицій в конкуренції з імпортною продукцією. Змінюється асортимент вироблених сирів. Хтось знайшов своє місце в «білих» сирах, ринок яких в Україні стрімко зростає, хтось робить ставку на випуск плавлених сирів, де конкуренція з імпортом менша.

Чи є ніша для росту в умовах кризи? Вадим Чагаровський вважає, що українські виробники повинні впроваджувати виробництво сиру з використанням мембранних технологій. Це підвищить якість продукції та розширить експортні можливості. Експерт також радить розвивати продукти для каналу В2С з заміною складників молока (розсільні Імітаційні сири, піцца-чіз, крем-чіз). Можиливості отримають і ті, хто працює з сирами преміального сегменту, специфічними та цікавими смаками.

«Преміальний сегмент майже не змінюється: ці люди не будуть економити на харчуванні. Вони можуть не купити машину, чи не поїхати у відпустку, не купити наступний будинок, але вони завжди харчуються добре. Більш за все страждає середній сегмент, котрий змушений опускатись в дешевий. І дешевий сегмент буде демпінгувати», — впевнений виробник преміум-сирів, власник «Доообра ферма», Тарас Ложенко.

 

 



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама