Олена Жупінас: Купуючи українські молоко та кефір, можна бути спокійним щодо їх безпечності

В Україні стало гаряче. Як впливають високі температури на якість молочних продуктів, чи безпечно їх вживати?

Заступниця головного редактора

Про це розмовляємо з Оленою Жупінас, експерткою молочної галузі, яка довгий час працювала в Асоціації виробників молока (АВМ), на керівних посадах провідних молокопереробних підприємств України.

Надворі літо, молоко псується швидше. Що з якістю молочних продуктів в Україні, в чому основні проблеми?

В Україні є два види молока: від колективних сільськогосподарських підприємств та  від приватних здавачів. Звичайно, в жаркий літній період, як зараз, молоко від приватних постачальників набагато складніше зберігати у високій якості та безпечності, враховуючи те, що на кожному подвір’ї немає холодильної установки, і молоко не зразу охолоджується. Але наші переробні підприємства все таки створюють приймальні пункти і намагаються зберегти показники молока на рівні, який відповідає законодавству. А те, що стосується особистих господарств, то, в принципі, на сьогоднішній день вони зацікавлені і працюють над покращенням якості і безпечності свого молока тому, що від цього залежить ціна.

Яка ситуація з якістю молока у приватних  здавачів?

На фермах молоко по трубопроводу прямує до холодильника, охолоджується протягом 40 хвилин після доїння і тому воно зберігає всі свої показники безпечності. На жаль, в приватному секторі забезпечити такий процес складно, інколи – неможливо. Зазвичай,  бабуся чи жіночка тримає у себе в дворі корову і частину молока від неї продає на переробне підприємство, свої надлишки.

І тому саме  це молоко потребує додаткової уваги. А окрім того, враховуючи, що з 1 січня 2020 року у нас вступив в дію новий стандарт і наказ про безпечність молока, які регламентують більш жорсткі вимоги, то це змушує виробників, переробників робити додаткові зусилля.

Читайте також: Поворот у бік сої: які перспективи замайоріли перед виробниками олійної цьогоріч?

Можливо, таке «ризиковане» молоко переробляють швидше, наприклад, у кисломолочну продукцію?

Вони не переробляють його на кисломолочне. Те молоко, що отримують з колективних господарств – так.  А те, що з приватного сектору, воно в основному спрямовується на технічні цілі, з нього роблять технічний казеїн  при підвищених температурах, роблять вершки для того, щоб зробити масло. Тобто є свої технічні рішення, як це зробити, але відмовитись на сьогоднішній день від приватного молока наша переробна галузь не може, бо це досить значний відсоток. Якщо подивитись на виробництва молока в Україні, то воно займає 60%, а по надходженні на переробку, то це десь до 40% від загального об’єму. Тобто молоко від підприємств йде на виробництво цільно-молочної продукції, сиру, а приватне молоко -  спрямовується частіше на технічні потреби.

Споживач вживає пастеризоване молоко, ультрапастерізоване, то це з сировини, отриманої від професійних підприємств?

Так, це молоко з якісної сировини. І воно по своїм показникам безпечності відповідає на сьогоднішній день практично європейським стандартам. У нас є не тільки молоко класу екстра, у нас ще є молоко вищого ґатунку. Але кожного року молоко класу екстра, тобто те молоко, яке відповідає європейським стандартам - 100 тис. бакзабрудненість і 400 тис соматичних клітин - з кожним роком такого молока в Україні все більше і більше.

Тому українській споживач, коли купує молочні продукти, молоко, кефір, може бути спокійний, що це вироблено з безпечної сировини. В Україні немає на сьогоднішній день якихось спалахів по інфекційним захворюванням серед тварин, ведеться пильна робота по боротьбі з лейкозом і практично все молоко безпечне.

Читайте також: Ріпак озимий: готуємо ґрунт до посіву

Законодавчі новації, що запрацювали з січня 2020 року, можливо, вони сприяли тому, що молоко стало дорожче в зв’язку з новими вимогами?

Я можу сказати, що молоко стало дорожче через те, що в Україні на сьогоднішній день, на жаль, ми в останні два роки спостерігаємо дефіцит сировини. А якщо товар є дефіцитним, то ціни на нього зростають. Підтвердженням слів про дефіцит молока в Україні може слугувати факт, що ми бачимо, як за останні два роки зріс імпорт молочних продуктів.

З одного боку, сировина дорога, готові продукти іноземного походження можуть вже конкурувати з українськими по ціні. Але, повторюсь, основною причиною дорогого сирого молока є його дефіцит. Щорічно в нас скорочується поголів’я, виробництво молока. Тобто на сьогоднішній день молочна галузь стоїть на краю прірви, і ми можемо втратити галузь молочної переробки так, як в свій час втратили великі потужності в цукровій галузі, як в свій час втратили потужності з машинобудування.

Читайте також: Експорт агропродукції у кризу: на які зміни очікувати?

З України роблять сировинний придаток. Молочна галузь не фінансується так, як у ЄС, ми зняли всі бар’єри з молочних продуктів, коли вступали в СОТ, а потім ще і підписували асоціацію з ЄС. Тобто на сьогоднішній день у нас не має загороджувальних мит, які б все таки давали можливість розвиватися саме українській переробці і вітчизняному виробництву молока. Ми маємо найвищу ставку на додану вартість у порівнянні з усіма нашими сусідами. Тобто, якщо в Польщі це 6%, то в Україні це 20%.

Кілька років назад особисті господарства вирізали корів, бо було невигідно їх тримати через низькі ціни. А що зараз?

Вони і зараз його вирізають. І вирізають дуже серйозно. Ми це бачимо по статистичним даним. І питання тут навіть не в ціні молока, питання в тому, що тримати таку худобу важко. Іде серйозний  відтік з сіл, там залишаються тільки люди похилого віку, їм важко тримати ВРХ. Окрім того, з кожним роком скорочуються площі під луками, травами, де можна заготувати сіно, де можна випасати цю худобу. Тому це така комплексна проблема.

 То за чим тоді майбутнє, за такою великою промисловістю, на зразок агрохолдингів?

Я вважаю, що майбутнє в галузі тільки за великими молочно-товарними фермами, коли виробництво молока – це буде бізнес-напрямком. І такі ферми в Україні є, вони показують дійсно дуже хороші результати і економічні, і зв’язані саме з безпечністю молока. Тому що, ви розумієте, проконтролювати і забезпечити якість молока на великій фермі, набагато простіше, ніж у кожному дворі, де тримають одну чи дві корови. Якщо це будуть якісь невеликі фермери, де буде 10-15 корів, вони теж можуть забезпечувати систему контролю, це дуже добре, але все таки майбутнє за великими фермами, якщо Україна себе бачить сучасною аграрною державою.

Велика ферма – це скільки корів?

Хоча б від 500 корів, тоді це дохідний бізнес. Усі українські ферми, які великі, у них всіх молоко класу екстра тому, що мають сучасне доїльне обладнання, доїльні зали, вони забезпечують збереження ось тих показників безпечності, які ми отримуємо, коли тільки видоїли корову. Тобто молоко не стикається ні з повітрям, додаткового ніде не отримує бакзабруднення тому, що воно після доїння по стерильним трубам одразу потрапляє в зал охолодження. Зразу протягом буквально декількох хвилин охолоджується до температури 4 градуси, що зберігає усі показники безпечності в молоці.

Наші латіфундісти частіше займаються зерновими і дуже мало хто з них йде у тваринництво. Кажуть, що це не вигідно, що це довгі гроші…

Звичайно, довгі гроші, тому я ще раз скажу, що тут має бути серйозна підтримка держави, як у всьому світі. Тваринництво, особливо молочне, підтримується набагато більше, ніж просто рослинництво. Окрім того, питання в кадрах. В Україні величезний дефіцит кадрів в галузі тваринництва. І це відчувають агрохолдинги. Корів не купують, або купують одиниці з них. Сільськогосподарському підприємству, коли  там є тваринництво для того, щоб воно було не збитковим, потрібна команда спеціалістів, а цих спеціалістів просто не має. І люди приймають рішення йти в більш легкі гроші.

Займаючись рослинництвом, ви вирощуєте озиму пшеницю. Ви її восени посіяли, підживили - все, всю зиму ви нічого не робите, ремонтуєте техніку. Весною ви підживили, обробили, а потім ви зібрали урожай. То для тварин, окрім того, що так само, як пшеницю, треба багаторічні трави сіяти, кукурудзу сіяти, підживлювати, збирати, але ж іще треба доглядати тварин, доїти, лікувати. Тобто у вас немає вихідних, немає свят, цим питанням треба займатись.

Не вистачає перш за все ветеринарів та зоотехніків?

Не тільки ветеринарів і зоотехніків, не вистачає звичайних доярок. Тобто якщо ви можете просто купити потужний трактор і один тракторист, що раніше обробляв 100 гектар, тепер на потужному тракторі він може оброблять 500, то доярки все рівно мають бути.

Можна створити доїльний зал, там буде менше доярок, та контролювати процес треба цілий рік. Хоча саме тваринництво, я вважаю, це та галузь, яка може акумулювати кращі прибутки, ніж рослинництво. Тому що реально, враховуючи той клімат, який змінюється в Україні, є країни, які можуть набагато більше збирати зерна.

В нас стільки аграрних вузів, технікумів, куди зникають фахівці?

Це ще одна проблема нашої держави. На жаль, викинуті гроші на освіту, як я вважаю. Більшість випускників прагнуть працювати у приватних салонах по догляду за домашніми улюбленцями. З них одиниці працюють за фахом у сільському господарстві.


Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама
Реклама