Олег Алєксєєв: Для українських страв краще обирати більш крохмальний вітчизняний рис

Традиційно рис в Україні вирощували у Криму, на Херсонщині та Одещині. До 2014 року вітчизняні господарства забезпечували потреби українців у цій культурі на 60%, зараз — всього на 40−50%. Олег Алєксєєв, заступник директор ТОВ «Славич-А», з 2011 року займається вирощуванням рису і знає, наскільки це клопітка праця і як імпорт дешевого рису впливає на вітчизняного виробника.

Чому ви вирішили вирощувати саме рис?

— Історично склалося так, що на Херсонщині в трьох районах: Каланчацькому, Голопристанському та Скадовському вирощували рис. Заливні поля, або чеки тут були здавна. Після 91−92-х років минулого століття, після розпаду колгоспів, рисові поля закинули. Місцеві фермери вирощували на цих площах зрозумілі для них культури: пшеницю, соняшник, ячмінь.

Цей період був досить складний. Коли ці землі та виробничі приміщення потрапили до нас, а це було у 2011 році, ми побачили, що вкрадено увесь метал, витягнули плити — забрали все, що можна здати на металобрухт чи продати — це по-перше. По-друге, ми працюємо у зоні ризикового землеробства, плюс грунт далеко не родючий — солончак, тому сіяти «богарні культури» і сподіватися, що піде дощ — було б необачно. Маючи у наявності уже готові чеки, більш-менш функціонуючу інфраструктуру, ми вирішили повернутися до вирощування рису. Правда, до цього відновили канали, пропускні споруди, встановили необхідні заслінки.

Які площі засіяні цією культурою?

— У нашій структурі трохи більше 2 тис. га земель. З них 1100 га — це рисові чеки та 1100 га — під іншими культурами.

Рисові поля ТОВ «Славич-А». фото: приватний архів Олега Алєксєєва

Вони на крапельному зрошенні чи вкриті водою?

— У нас поля заливаються водою, куди вона потрапляє до нас завдяки басейновому управлінню водних ресурсів нижнього Дніпра (БУВР нижнього Дніпра). Зазначимо, що багатьом господарствам окрім сплати за воду, необхідно сплачувати послуги за підкачку води до необхідного рівня. Вода у нас на чеки проходить самопливом, десь за допомогою насосних станцій з Краснознам'янської зрошувальної системи, водозабір якої здійснюється через Північно-Кримський канал.

Сьогодні вартість води становить 38 копійок для звичайних культур і 14 копійок для рису.

Читайте також: Готуй сани влітку. Як ще восени запобігти дефіциту обігових коштів під час весняної посівної

У нас немає необхідності вирощувати рис на крапельному зрошенні, але є господарства, які пробували цю технлогію. Поки, ця практика є ще недостатньо вивчена і випробувана на наших землях. Ті господарства, які намагаються перейти «на краплю», звичайно, суттєво економлять на воді, але одразу з’являться інші агрономічні проблеми. Потрібно розуміти, що найбільшими ворогами рису є пірікуляріоз та куряче просо, а при крапельному зрошенні до них додаються ще й бур’яни. З ними необхідно боротися, а це додаткове гербіцидне навантаження на рослину. На затоплених полях вони не проростають.

фото: agropravda.com

Читайте також: Геннадій Руднєв: Перші вантажівки насіння кукурудзи відправимо у ЄС до кінця року

Де ваше господарство бере посівний матеріал?

— Ми використовуємо вітчизняний посівний матеріал, який закуповували в Інституті рису НААН або у його дослідницькому господарстві. Наші сорти рису непогані, урожайні, районовані, але вони не стійкі до грибкових захворювань, зокрема їх атакує грибок Pyriculariz oryzae, який викликає пірікуляріоз рису. З наступного року плануємо закупити посівний матеріал в іншої насіннєвої компанії.

В останні роки ми вирощували рис сорту Віконт. У сезон нам довелось робити 3−4 фунгіцидні обробки, що недешево. У той же час турецькі, італійські сорти та рис краснодарської селекції потребує всього дві обробки. Вони більш стійкі до грибкових захворювань, ніж українські. Для прикладу, для Віконту фунгіцидний захист коштує 80−90 доларів на гектар, тоді як з імпортними сортами він обійдеться у 15−20 $/га.

Незважаючи на сорт рису, для нас як виробника важливо розуміти, скільки вийде крупи з мінімальною кількістю січки. Можна зібрати 100−110 т/га врожаю, а потім на виході отримати 30% січки. Для розуміння, гуртова ціна січки становить 10−12 грн/кг, а крупи — 15−17грн/кг.

Наскільки важко у наших умовах вирощувати рис?

— Агрономічні проблеми є, як і на усіх інших культурах. Хочу зазначити, що на ринку з’являються нові продукти для захисту наших посівних площ — це гербіциди для боротьби з курячим просом і болотними бур'янами. Досить добре зарекомендував себе рисовий гербіцид Дівікстон™ від Сorteva Agriscience на основі інноваційної молекули Rinskor™ active. Він позиціонується як високоефективний післясходовий гербіцид з унікальним механізмом дії для контролю злакових, в тому числі резистентних, та основних болотних бур’янів у посівах рису. Щодо фунгіцидного захисту — ми використовуємо продукцію Сorteva Agriscience, BASF, Syngenta.

Збирання врожаю рису ТОВ «Славич-А». фото: приатний архів Олега Алєксєєва

На ваш погляд, з якими основними проблемами зіткнулися господарства, які вирощують рис?

— Основна проблема — це імпортний китайський рис. З 2018 відповідно до програми продуктової безпеки Китай активно розпродає зі своїх складів рис-сирець, який там зберігався протягом трьох років. Для прикладу, візьмемо рис, який ми виростили, посушили та відправили на зберігання. Якщо через три роки його переробити на крупу, то вона буде низької якості, з великою кількістю лому, січки, крупа почне розсипатися, перетворюватися на муку.

Читайте також: Льодовиковий період: як відобразяться крижані дощі на стані озимих

Китайська імпортна рисова крупа приходить у наші порти на кораблях по 5 тис тонн. Її ціна досить низька і вона перебиває ціни на внутрішньому ринку.

Чи допомагає виробникам рису держава?

— М'яко кажучи, держава взагалі ніякої уваги на цю галузь не звертає. Є питання щодо води, зокрема її вартості, яка постійно зростає, саме тут потрібна допомога. Але де вона? Рис — це нішева культура в Україні. У держави в пріоритеті пшениця, яку мільйонами тонн експортують чи соняшникова олія, де ми перші серед її експортерів. Таке враження, що держава нас не чує і не бачить.

«Славич-А» має завод по переробці рису?

— Практично усі рисовики, які є на ринку, мають заводи з переробки рису. У когось обладнання залишилося ще з часу Радянського Союзу, у інших — турецьке, італійське, китайське.

Який основний ринок збуту вашої продукції: внутрішній чи зовнішній?

— Наше господарство не займається експортом, ми працюємо тільки на внутрішній ринок. Хоча наш рис через клієнтів потрапляє у сусідні країни, зокрема у Молдавію, Польщу. Інші господарства, які вирощують, наприклад, турецькі сорти рису, весь свій урожай відправляють до Туреччини.

Як відрізнити вітчизняний рис, наприклад, від того, який виріс на південноазіатських землях?

— Ніяк. Потрібно пам’ятати, що українські сорти — це переважно сорти короткозерного рису. Переважна більшість довгозерного рису — це імпортний, для якого характерний більш тривалий строк вегетації і вищі показники сумарних температур. Для вітчизняного районованого рису сума активних температур у період вегетації становить 3000⁰С. Як вона рахується? Наприклад, 1 травня середньодобова температура становила +23⁰С, 2 травня — +24⁰С, ці температури ми сумуємо і додаємо до цих даних температурні показники наступних днів. Саме так за 90−120 днів, а це період вегетації культури, ми отримуємо суму активних температур. У Херсонській області не завжди цей показник доходить до 3000⁰С.

Читайте також: Георг фон Нолкен: Якщо наші пайовики почнуть продавати землі — ми запропонуємо кращі умови

Потрібно розуміти, що традиційних голубців чи фарширований перець не зробиш з турецьких чи італійських сортів рису. Він жорсткіший, розсипчастий, з нього кашоподібної маси не буде. Для українських страв краще обирати більш крохмальний вітчизняний рис.