Мораторій на продаж землі: що про це думає Конституція України?

Віктор Мороз, керуючий партнер адвокатського об'єднання "Suprema Lex"

Вікторія Бездєнєжних, молодший юрист адвокатського об'єднання "Suprema Lex" 

Вершиною українського законодавства є Конституція України, на підставі і у відповідності з якою повинні прийматися всі закони та інші нормативно-правові акти. При цьому, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Вважається, що одним з головних активів України є благодатні чорноземні ґрунти, які займають 8,7 % світових площ. Однак в Україні на законодавчому рівні заборонено вільний обіг земель сільськогосподарського призначення. Безумовно, така заборона не сприяє розвитку сільськогосподарського бізнесу та розвитку повноцінного ринку земель. Чи є мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення законним та чи можливого його скасувати?

Що говорять норми Конституції? 

Так, у відповідності з положеннями ст. 14 Конституції України  земля визнається основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Тим не менше, в цій же ст. 14 Конституції України зазначається, що право власності на землю набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно у відповідності з законом. Гарантується право розпоряджатися землею, в тому числі й сільськогосподарського призначення, і положеннями Земельного кодексу України.

Читайте також: Локальна енергетика: як верба може замінити газ та як заробити на такій альтернативі

При цьому ст. 22 Конституції України забороняє обмежувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін в існуючі.

Однак саме таке звуження прав і відбулося при введенні мораторію на обіг земель сільськогосподарського призначення, внаслідок чого власники сільськогосподарських угідь без особливих причин, на відміну від власників земель інших категорій, не можуть повноцінно розпоряджатися своєю власністю.

Так, мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення регламентується Земельним кодексом України, п. 15 Перехідних положень якого введено заборону на відчуження земель сільськогосподарського призначення до вступу в дію закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року.

При цьому, земельний мораторій суперечить як положенням ст.ст. 14, 22, 41 Конституції України, так і п. 1 ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки за відсутності правомірного суспільного інтересу і справедливої компенсації позбавляє власників сільськогосподарських угідь можливості отримувати економічний ефект від їх власності.

Читайте також: Пам’ятка користувачу: фахівці розповідають, як не помилитися з організацією кооперативу

Історія мораторію

Слід зазначити, що історія мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення розпочалася одночасно із запровадженням права приватної власності на землю. Земельний кодекс України в редакції 1992 року передбачав шестирічну заборону на відчуження приватизованих земельних ділянок, яку згодом було частково знято Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок».

У вигляді, наближеному до сучасного, мораторій був запроваджений з прийняттям у 2001 році Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)». Закон забороняв відчужувати земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

Згодом із прийняттям нового Земельного кодексу України від 25.10.2001 мораторій не лише не було скасовано, навпаки, його сферу було розширено й на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва. Заборона мала діяти до 1 січня 2005 року, проте введений як тимчасовий захід у 2001 році, мораторій продовжувався вже 7 разів (у 2004, 2006, 2008, 2010, 2011, 2012 і 2015 роках), та на даний час діє до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, який мав би врегулювати анонсований ще 18 січня 2001 року «порядок реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай)», але навіть за цих умов – не раніше 1 січня 2017 року.

Питання відповідності положень законодавства України положенням Конституції відноситься до повноважень Конституційного суду України, аспекти діяльності якого визначаються Конституцією України і Законом України «Про Конституційний Суд України».

Саме Конституційному Суду України і належить розглянути питання конституційності мораторію на продаж сільськогосподарської землі по зверненню 45 народних депутатів України, які зібрали достатню кількість голосів для звернення до цього суду.

Не дивлячись на очевидну неправомірність земельного мораторію, визнання його неконституційним в межах процедур Конституційного Суду України буде дуже тривалим та відповідно залежить від політичної волі керівництва країни. Цілком можливо, що Конституційний Суд України намагатиметься відмовити у разі звернення народних депутатів по суті виходячи з яких-небудь формальних установчих про неналежне оформлення конституційного звернення.

Читайте також: Ефективна енергія: секрети прибуткового виробництва цукру

А як у світі? 

Варто зауважити, що Україна не є єдиною країною, в якій запроваджено мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Так, у Німеччині діє закон про оборот земельних ділянок, прийнятий ще у 1961 році, який передбачає дозвільний порядок відчуження земельних ділянок. Всі землі більше 1 га підлягають продажу лише з дозволу місцевих органів влади. Дозвільний порядок придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення існує і в Австрії. Видача дозволу здійснюється районною комісією з земельного обороту відповідно до федерального Закону «Про оборот земельних ділянок». У Нідерландах органи земельного контролю ратифікують кожну угоду, пов’язану з переходом права власності на землю. У таких країнах, як Франція, Данія, США купівля-продаж сільськогосподарських земель для несільськогосподарських цілей або забороняється (в районах особливо родючих земель), або обмежується (вимагається дозвіл місцевих органів влади, а також осіб, що проживають в такій місцевості). Крім того, з метою боротьби зі спекуляцією земельними ділянками передбачено, що будь-які куплені землі можуть бути продані лише зі збігом певного, встановленого законом строку. У Норвегії лише 3% земель придатні для сільськогосподарського виробництва, тому відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється також у дозвільному порядку, дозволи видаються міністерством сільського господарства та іншими органами державного управління. Дозвіл на купівлю видається лише особам, що мають необхідну професійну підготовку і згодні проживати у відповідній місцевості та вести своїми силами господарство.  А ось основним правилом земельного ринку Швейцарії є те, що земля повинна належати виключно тому, хто її обробляє. У сусідній Польщі ринок земель регулюється переважно економічними засобами. Держава через спеціально створене Агентство сільськогосподарської власності державної казни здійснює викуп у селянських господарств земель та нерухомості і продає їх перспективним господарствам, переселенцям - малоземельним, молодим селянам тощо. Пріоритет надається покупцям, що мають необхідну кваліфікацію. Розрахунки здійснюються з розстроченням на 20 - 30 років. В Угорщині пріоритетне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення надається особам, що пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та мають необхідну кваліфікацію.

Таким чином, вбачається, що в будь-якому випадку, для ефективного економічного розвитку нашої держави потрібен цивілізований ринок земель з можливістю купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Це дозволить Україні стати однією з країн-лідерів економічного розвитку в європейському регіоні, а можливо й на світовій арені та вивести з тіні багатомільйонні суми, за які на сьогоднішній день в тіні відбувається обіг земель сільськогосподарського призначення поза межами правового поля.

фото:  gazeta.zn.ua