Лежачий камінь: як в уряді планують розвивати зрошення

Науковці безжальні: кліматичні зміни вже в повній мірі відчуває Україна, без зрошення переважна частина наших територій стане пустелею.

журналіст Agravery.com

В цьому році надзвичайно гостро проблему дефіциту вологи в ґрунті відчула на собі Одеська область, там через річну посуху аграрії втратили понад третину врожаю. Уряд має стратегію щодо відновлення зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року. Одним із важливих етапів у цьому плані є створення об'єднання водокористувачів. Яким воно має бути — розбираємось далі.

Без води

Суха осінь, безсніжна зима, приморозки у березні та пилові бурі у квітні спричинили повну або часткову загибель врожаю озимих по всій Україні. Найгостріше це відчули аграрії Одеської області: там загинули посіви на близько 300 тис. гектарів. За мінімальними підрахунками, аграрії області понесли збитки у 4 млрд гривень, але компенсацій від держави й досі немає. Agravery.com вже повідомляло про втрату майже 100% врожаю деякими господарствами області. В кого були «зайві» гроші, ті зважилися на пересів озимих. Власник ФГ «Доля» з Одещини Михайло Глізнуца має в обробітку 700 гектарів переважно під зерновими. Врожайність на початок серпня в господарстві зафіксували на рівні двох тон з гектару, це при тому, що окупити всі витрати могла б урожайність у 4 тонни з гектара.

Читайте також: Пилові бурі: зниження врожайності може сягати 10−30%

«Наприкінці липня вдарила спека до +40, і слідом за пшеницею я втратив кукурудзу та соняшник. Щоб розпочати цей сезон, я вже брав кредит. Тепер мені бракує грошей, щоб розпочати наступний, бо поки я не виплачу попередні борги, банки не дадуть мені нових позик. Буду брати в борг у близьких та знайомих, щоб хоч якось розпочати посівну восени», — розповів Михайло Глізнуца.

В Одеській області обліковується 2 млн га сільськогосподарських земель, з яких 260 тис. га — зрошувані землі, але фактично зрошується 40 тис га. Землі ФГ «Доля» взагалі ніколи не мали доступу до меліораційних систем, каже господар.

«У нас поруч тече річка, але вона маленька, її можна перестрибнути. Щоб на місцевих полях була вода, потрібно річку поглиблювати, ставити дамби, а це мільйони гривень інвестицій. Далі, якщо я проведу воду до одного свого поля, то мережа буде пролягати по полю сусіда, бо „шахматку“ ніхто не відміняв. Тут ризик полягає в тому, що можуть не дозволити прокласти системи зрошення чи завтра у мене заберуть право оренди паю, який я почав поливати — і це втрачені гроші. В той час у держави немає дієвих програм по забезпеченню аграріїв водою», — каже фермер.

Зрошення або пустеля

За прогнозами вчених Інституту водних проблем і меліорації НААН України, дефіцит вологи у 2050 році становитиме 550−570 мм. Через 80 років до 60% території України буде із жорстким дефіцитом водного балансу для ведення сільського господарства. За таких умов, забезпечити стале виробництво агропродукції, особливо на Півдні України, зможе зрошення. Разом з тим, системи, які залишились ще з радянських часів, перебувають у катастрофічному стані: із 2,17 млн га поливних земель, які мала Україна на початку незалежності, сьогодні залишилось близько 500 тис. га.

Зі слів керівника ГС «Асоціація водокористувачів» Володимира Хвостова, в Україні існує купа проблем навіть для тих аграріїв, які мають біля своїх полів зрошувальні системи. Так, тарифи на воду за останні чотири роки зросли у 3,5 рази, лише у 2019 році ріст склав 30%. До складу тарифу включені неіснуючі послуги — моніторинг стану зрошувальних земель та консультації - які виливаються для аграріїв у мільйонні платежі. Ще одна проблема — енергосервісні компанії, які встановлюють енергозберігаюче обладнання на насосні станції за завищеними цінами, а покриття витрат потім лягає на плечі аграріїв.

Читайте також: Енергозбереження під питанням: як енергосервісні договори стали загрозою для аграрних підприємств

«Є питання, пов’язані із веденням нових насосних станцій в експлуатацію, зокрема, із підключенням до електромереж. Вимоги складені так, аби ви в жодному разі не змогли їх реалізувати. І, звичайно ж, найбільше питання — розмір інвестицій. Загальна сума будівництва і матеріалів — близько 46 млн грн, що в розрахунку на 1 га, дорівнює близько 48 тис. грн. Тобто за 2 тис. доларів ви отримаєте 1 га зрошення «під ключ», — зазначив Володимир Хвостов.

Через 10 років

Рік тому Кабінет міністрів ухвалив стратегію зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року. Вона має 8 завдань, серед яких збільшення та модернізація існуючих потужностей систем зрошення та будівництво нових. Механізмом реалізації стратегії, на першому етапі, має стати створення правової бази для функціонування об'єднання водокористувачів. Саме до них перейде право власності: дадуть права власності на мережі зрошення на земельних ділянках с/г призначення у довготривале користування. Наразі тривають публічні обговорення відповідного законопроєкту. Зокрема, документ має ввести саме поняття — об'єднання водокористувачів (ОВК). Згідно напрацювань — ОВК будуть мати статус неприбуткових організацій, єдиною статутною метою діяльності якої є забезпечення експлуатації та обслуговування меліоративної системи і забезпечення водокористувачів водою для зрошення.

Зі слів заступника голови ГС «Всеукраїнська аграрна рада» Михайла Соколова, агровиробники готові інвестувати кошти у розвиток зрошення, адже воно підвищує урожайність мінімум у 2 рази. Разом з тим, для ефективної роботи закону в ньому мають бути досконало виписані питання щодо функціонування ОВК. Зокрема, щодо способу передачі організаціям об'єктів меліоративної системи. Це може бути передача у власність, у довірчу власність або пільгова оренда.

«Де-факто українською меліорацією керують держпідприємства, які не зацікавлені в тому, щоб вона розвивалася. Закон про ОВК передає системи зрошення водокористувачам, які навпаки зацікавлені в її ефективності. Але, щоб закон працював по-справжньому, держава має по-справжньому передати інфраструктуру зрошення до ОВК, не можна частину залишити державі, або у якомусь суміжному користуванні. Також склалась парадоксальна ситуація із меліоративними трубопроводами — вони ніде не зареєстровані. Тому потрібно провести їх інвентаризацію та навести лад у правах їх власності», — пояснив Михайло Соколов.

Читайте також: Управління зрошенням он-лайн: як це працює?

В уряді кажуть, що при ефективному використанні, навіть наявні водогосподарська та меліоративна інфраструктури, є достатніми для забору та подачі води для поливу не менш як 1,5−1,8 млн гектарів. Також вони можуть працювати і у зворотному напрямку. Пропускна здатність відведення надлишкових вод у весняний період може здійснюватися з території площею понад 3 млн гектарів, а водорегулювання — на площі у понад 1 млн гектарів. У разі створення сприятливих умов для інвестицій самих аграріїв, які зацікавлені в ефективному зрошенні, ці площі можуть зрости в декілька разів, задовго до 2030 року.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама