Експортний локомотив, або найкраще зовнішньоекономічне сальдо України

Аграрне зовнішньоекономічне сальдо за I півріччя 2020 року становило 7,2 млрд $ (експорт 10,4 млрд $ мінус імпорт 3,2 млрд $). І це при від'ємному загальному зовнішньоекономічному балансі держави (- 1,4 млрд $). Така різниця у балансах пояснюється дуже просто. Адже частка агроекспорту в загальному — близько 50%, а аграрний імпорт займає лише 10% у торговому імпорті країни.

Міцна база експорту

Позитивний баланс агропромислової діяльності, що тримається в плюсі вже не перший рік, краще будь-яких слів описує Україну, як одного з світових лідерів з експорту, на якого орієнтуються провідні країни світу. Окрім того, аграрний експорт приносить щороку приблизно 40% всіх валютних надходжень всередину України. А фундаментом, головною статтею цього експорту є виробництво зернових, зернобобових та олійних культур. У рекордному за часи незалежності України зерновому маркетинговому році 2019/2020, виробництво агросировини сягнуло небувалої відмітки в 98 млн т (з них зерно — 75,08 млн т), а експорт склав 62 млн т. Рекордсменом стала кукурудза (30,3 млн т), за нею йде пшениця (20,5 млн т), ячмінь (5,08 млн т). В грошовому еквіваленті у 2019/2020 МР, наша країна зайняла друге місце за експортом зернових у світі (9,6 млрд $), випередивши Росію та Аргентину і, поступившись тільки США.

Читайте також: Слабка тяга: чого чекати аграріям від Укрзалізниці?

Ключовими ринками збуту української агропродукції є чотири регіони — країни Азії, Африки, Європейського Союзу та СНД.

Тобто, основним товаром, що вивозиться за кордон є сировина. Та ми, можливо, могли б заробляти більше, експортуючи товари з високою доданою вартістю, тобто продукцію переробки?

За словами заступника директора компанії «ProAgro Group» Марії Колесник:

— Не все так просто. Вимоги до переробленої продукції значно вищі, ринки перерозподілені, перенасичені й мають шалену конкуренцію. Не вистачить просто побудувати завод й випустити мішок борошна, потрібно провести масштабну кампанію, довжиною, можливо в 10−20 років, щоб цей товар повноцінно вийшов на міжнародний ринок, його впізнавали й захотіли купити. Це не означає, що Україна назавжди матиме тільки сировинну нішу. Вже сьогодні, як приклад, у нас є багато невеликих фермерських господарств, які зі своєю крафтовою продукцію, чи то сироварні, чи броварні, тощо, мають вихід на європейські ринки. Це просто справа часу, величезних зусиль й кропіткої праці. Сьогодні ж, в умовах карантину, потрібно втримати те, що ми вже маємо, й нарощувати потенціал.

Та починати новий МР прийшлось в трохи інших умовах, з розмитим карантином майбутнім й сюрпризами на кожному кроці.

Перспективи сьогодні

— В цьому році, через погодні умови, ми увійшли в експортну кампанію пізніше, ніж у минулому, — зазначив аналітик Agritel Олексій Єрьомін. — Збір врожаю розпочали з постраждалих від засухи південних регіонів країни. Відповідно, і перші пропозиції на експорт у нас були досить обмеженими.

Так, за даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, з початку маркетингового року і до 3 серпня 2020 р., Україна експортувала 2,52 млн т зернових і зернобобових, що на 36,3% менше, ніж у аналогічному періоді минулого року. А ще через декілька днів маятник гойднувся зовсім в іншу сторону. Українська зернова асоціація оголосила про очікуваний новий небувалий врожайний рекорд — у 100 млн т зернових та олійних культур та 61 млн т експорту.

Читайте також: Непророщене зерно: чому вже рік не працює закон про органічне виробництво?

За прогнозами експертів, цей маркетинговий рік буде непередбачуваним та скутим карантинним орієнтиром всього світу. Сюрпризи в експорті можуть бути як позитивними, так і негативними. Так, наприклад, в Аргентині нещодавно закрились портові термінали через виявлення у місцевих робітників covid-19. І будь-які поставки в цю країну, або з неї, на якийсь час, просто завмерли. З іншого боку, навпаки, карантинні обмеження стимулювали багатьох імпортерів, в тому числі вітчизняної продукції, посилювати свої резерви — закупатись про запас, створюючи майже панічний попит. Наприклад, нещодавно, на тендері, Єгипет мав імпортувати спочатку 60 тис т зерна, а купив зразу 470 тис. т. Внаслідок цих факторів вийшло, що МР стартував на високому рівні росту цін. Крім того, аграрії розпочали сезон в умовах девальвації національної валюти. Тут, власне, теж є нюанси. З одного боку, наші експортні ціни стали конкурентоспроможніші, фермери отримали більше у гривні. Але, з іншого боку, аграрії через нестабільну ситуацію з національною валютою почали притримувати продажі, що, безпосередньо, впливає на загальну пропозицію по країні та неповну загрузку у портах.

Та, сподіваємось, що такі коливання лише справа часу й жорсткі карантинні обмеження залишаться в минулому. Світ вже починає трохи звикати до життя по-сусідству з covid-19 й у кожного є надія працювали більш-менш стабільно в реальних умовах.

В гонитві за напрямками

Щодо напрямків експорту, цей сезон теж підготував декілька сюрпризів. Так, масштабні неврожаї в Європі призвели до зниження конкуренції країн ЄС на агроринках. На одному з найбільших тендерів по Єгипту, на сьогодні, представлені тільки Україна та Росія. Наші конкуренти тут — Франція та Румунія — через неврожай непомітні, й думають, в першу чергу, як задовольнити внутрішнє споживання. Така ситуація, в умовах більш низької конкуренції з боку Європи, дає сподівання інтегруватись на нові ринки і, якщо пощастить, закріпитись там з вітчизняним товаром. В першу чергу, мова йде про Марокко. Там (у своїй колишній колонії) монополістом з продажу зерна завжди була і є Франція. Та в нинішніх умовах, Україна теж вже розпочала перші поставки до Марокко. В мріях — ринок Алжиру.

З Росією теж поки що не все ясно. Адже засуха занапастила не тільки південні регіони України, а й весь південь Росії (Краснодарський край, Ростов, тощо). Тож на початку МР їхні прогнози теж були невтішні. Проте зараз ситуація починає вирівнюватись.

За словами бізнес девелопмент менеджера компанії Maxigrain Олени Нероби:

— В України є декілька, напрацьованих роками, напрямків. Не зважаючи на те, що країни Близького Сходу тривалий час нарощують власне виробництво зерна, ми давно закріпились на їхніх ринках. В Індонезії впевнено витіснили Австралію з її надто дорогою пшеницею. Проте тут рано радіти, адже цього року на зеленому континенті, після пожеж і п’ятирічної засухи, очікується небувалий врожай (прогнозують до 30 млн т). І, найцікавіше — це Китай, який сьогодні веде незрозумілу політику, підлаштовуючись під політичні передвиборні кон’юнктури США. Вже зараз Піднебесна активно закуповує величезні партії кукурудзи, контрактуючи в США на наступний сезон ще більші (5 млн т). Зазвичай, головним експортером цієї культури в Китай не перший рік була саме Україна.

Читайте також: Золотий мед: що відбувається з виробництвом меду цього сезону?

За словами Олексія Єрьоміна, і в нас китайці вже законтрактували 2 млн т кукурудзи. Тож на даний момент в України є всі шанси реалізувати в поточному сезоні на цьому ринку свою сировину. Цікаво ще те, що в цей же час Китай має натягнуті відносини з Австралією. І, неочікувано (це провідна риса цього МР), ніша цієї країни на ринку Китаю звільнилась (Австралія постачала у Піднебесну, більшою мірою, ячмінь). І на цей ласий шматок вже заглядаються багато аграрних «хижаків». Хоча, звичайно, Україна, в свою чергу, теж сподівається зайняти нішу Австралії на цьому перспективному ринку. До того ж, ситуація складається доволі сприятливо, адже за прогнозами експертів, головні імпортери ячменю Саудівська Аравія та Китай, в умовах карантинних обмежень, повинні були знизити попит на цю культуру. То зараз, навпаки, китайці тільки нарощують оберти. Тож і ціна не стоїть на місці й помітно зростає у порівнянні з минулим роком (на 10 $ дорожче за тонну).

Треба зважати ще на одну новину. Страшний вибух у Бейруті (Ліван) знищив 85% всіх запасів зерна країни. А Ліван є великим нетто-імпортером цієї культури. Так, в минулому МР країна експортувала 2,2 млн. т зернових, більшість — з України.

Новий рекорд кукурудзи

Декілька слів й про перспективи головних «годувальників» українського експорту — кукурудзи, пшениці й олійних культур. Так, на споживання кукурудзи ситуація з розповсюдженням covid-19 вплинула суттєво. Після того, як більшість країн, фактично, підсіли на локдаун, за один день, споживання будь-якого палива і, зокрема, етанолу, впало майже до нуля, що стало причиною швидкого закриття заводів по його випуску в Сполучених Штатах. Та й взагалі, за прогнозами, авіаційна галузь оговтається від вірусного удару, ще не скоро (наприклад, Airbus прогнозує повноцінне відновлення польотів аж у 2025 році). Тож цього МР конкуренція на ринку кукурудзи, буде шалена. Адже США має неабиякий запас сировини, а в Україні взагалі очікували найбільший врожай в історії (за попередніми прогнозами до 39 млн т), втім погода внесла свої корективи і наразі аналітики зменшують свої прогнози на врожай.

Щодо пшениці, нині всі погляди аграріїв прикуті до поля, де повним ходом йде збір урожаю. Та за ринки збуту пшениці, попри кризу, переживати не варто, адже це — основа продовольства та харчової безпеки. Тож сировина завжди буде в попиті. Проте, звичайно, потрібно зважати на особливості конкретного сезону. Цього року в Україні через засуху, очікуються трохи менший врожай пшениці - 26,8 млн т, експорт, відповідно, на рівні 18 млн т. Та на тлі тотального неврожаю у Європі й ще до кінця незрозумілої ситуації з жнивами в Росії, Україна має непогані перспективи. Особливо, у експорті борошномельної сировини, адже через погоду вже спостерігається нестача фуражу (ще на початку сезону різниця в ціні продовольчої і фуражної пшениці складала 10−12 $, зараз — всього 2−3 $).

— Цікава і не зовсім сприятлива ситуація в Україні склалася в минулому сезоні й перекочувала на поточний, з соєю, — розказує Марія Колесник. — Справа у тому, що, не дивлячись на те, що ми є постійним експортером сої (за I півріччя 2020 року, експорт впав на 42% у порівняні з аналогічним періодом 2019 року), в минулому МР ми вперше її імпортували. Цей парадокс трапився через скорочення посівних площ цієї культури (а потужності перевиробництва, навпаки, збільшувались) та високу конкуренцію між переробниками та експортерами сої. І в травні 2020 року виявилось, що для безперебійної роботи заводів, необхідно імпортувати соєві боби. Найгірше те, що і в цьому році, скоріш за все, ситуація матиме повторення.

Що стосується ріпака, Україна є основними постачальниками культури до Європи. Цього року негода скоротила об'єми виробництва сировини, тож в поточному МР, ціна буде високою, попит шаленим і, очікується, що все піде з молотка.

А що з імпортом?

На відміну від сировинного експорту, аграрний імпорт України, в основному, харчовий й має незначні показники в секторі АПК. Особливо, якщо порівнювати, наприклад, з хімічною промисловістю (де імпорт значно перевищує експорт).

За даними Державної служби статистики, у I півріччі 2020 року в Україну імпорт продукції АПК збільшився на 12,3%. Найбільше зріс попит на картоплю (більше 700%), сири (200%) та тютюнові вироби (більше 60%).

Головним імпортером агропродукції залишається Європейський Союз (більше 50%), зокрема лідерами є Польща, Німеччина та Туреччина.

Популярними статтями імпорту є також риба та морепродукти, алкогольні напої, шоколад, плодово-ягідна продукція.

За словами експертів, в даному секторі все залишається більш-менш стало. Карантинні обмеження загрожують імпорту найбільше в якості логістичних перепон, або ж в разі неочікуваного локдауну будь-якої з ключових країн експортерів продукції, що нас цікавить.