“Чайка” в пошуках: історія державної ферми, яка заробляє на застарілому обладнанні

Державні підприємства в агросекторі як правило збиткові та неефективні. Але є й виключення. Чернігівська "Чайка", яка ззовні нагадує класичний радянський колгосп, руйнує стереотипи. Протягом минулого року підприємство заробило 12 млн гривень чистого доходу. А показники їхніх молочних ферм — одні з кращих в Україні. Середній річний надій на дійну корову ―  9125 л, а корови рекордсменки дають 11525 л на рік. Для порівняння, за даними аналітика Асоціації виробників молока Яни Музиченко, середньорічний надій на одну корову в Україні за 2016 рік становив 5389 кг на голову.

"Вся справа у фанатах своєї справи, що працюють на господарстві", ― переконаний Геннадій Усатий, генеральний директор ДП "Чайка". Але розуміючи, що лише самовідданості колективу уже замало, щоб господарство не зникло із аграрної карти України, його очільники у пошуку підтримки ззовні.

Ферма під загрозою

Племінне ядро ВРХ завезли ще у 70-і роки з Прибалтики. Із того часу поповнювали ззовні його у 1998 році голштинами із Німеччини. Завдяки тому, що в господарстві постійно займаються племінною роботою, виробничі показники постійно покращуються.

Читайте також: Керівник "Енза Заден Україна": Які овочі слід вирощувати, аби отримати прибуток

Молочні ферми ДП "Чайка" з моменту введення в експлуатацію не припиняли свою роботу ні на день. Але оскільки деякі з них будували ще у середині минулого століття і їх досі не реконструювали, вони застарілі. Та й уяви про нинішні технології в ті часи не було. “Для прикладу, приміщення нашої ферми у с. Новий шлях будували із розрахунком, що 500-кілограмова корова ― це уже дуже велика тварина. Тоді як зараз вони є й по 800 кг. Тож розмістити худобину великою вагою у такій фермі ― все одно, що Володимира Кличка возити у вітчизняній „Таврії“", ― порівнює Галина Кисляченко, заступник генерального директора ДП "Чайка".

Тому впродовж багатьох років на господарстві виношували ідею про реконструкцію приміщень та технологічне переоснащення. "Ще у 2008–2009 роках ми почали їздити за кордон і придивлятися на обладнання, що там застосовують. Але наші колеги-приватні підприємці, які задумувалися про молочне тваринництво паралельно з нами, давно втілили ці проекти й успішно працюють, а ми досі оббиваємо пороги", ― розповідає Геннадій Усатий.

Державне підприємство не має можливості отримувати комерційні кредити. Для державного бюджету України оновлення ферми також не першочергове завдання. Хоча справу вдалося зрушити з місця у 2012 році, коли господарство розробило проектно-кошторисну документацію для інвестиційного проекту "Модернізація та переоснащення основних засобів виробничого призначення агропромислової бази Державного підприємства „Чайка“". На розробку проектної документації залучили державні кошти. Також держава виділяла частку грошей на реалізацію проекту. Але сума була надто малою, щоб навіть запустити роботи, тож їх повернули у держбюджет. Загальна вартість реалізації проекту ― близько $11 млн.

Руйнуючи стереотипи

Заважає отримати гроші “Чайці” ще й репутація ДУС, яка з часів Ігоря Бакая вважається надзвичайно корумпованою структурою. ДП "Чайку", як його складову, бачать підсобним господарством, що обслуговує вищі органи влади. Втім, на господарстві кажуть, що частка продукції, яка поставляється туди, становить усього 10% від вироблюваних обсягів. "Здебільшого державним підприємствам ще й не довіряють. Але це не наш випадок. Оскільки за багато років роботи ми довели, що нікого не дуримо, працюємо по-чесному, а ДУС ― лише контролюючий орган, наші партнери без зайвих питань можуть дати у розстрочку корми чи паливо коли це потрібно", ― розповідає Геннадій Юрійович.

Читайте також: Рецепт чорізо: як новачкам навчитися виробляти ковбасу та зробити це родинною справою

Середня заробітна плата спеціалістів господарства ― 5 тис. грн. Діє й система мотивації та заохочення для фахівців. Наприклад, завідуючому ферми із с. Дударків і його дружині-зоотехніку придбали житло.

У ДП "Чайка" сподіваються, що рано чи пізно в Україні діятиме простий і прозорий механізм здачі в оренду об’єктів, що належать підприємствам державної форми власності. У господарстві мають багато приміщень, що можна здавати в оренду, але поки орендар пройде усі кола бюрократичного пекла, щоб орендувати 100 м2 площі, то легше звернутися до приватного підприємця. Тому і простоює низка об’єктів.

Так само ДП не мають права брати кредити під заставу будівель. Відповідно господарству важко залучати достатню кількість довгих обігових коштів, яких потребує тваринництво. "Разом із тим, більше 70% прибутків господарства ми віддаємо державі. Чи не логічно, якщо держава хоче отримувати зиск у вигляді дивідендів, то  повинна створювати відповідні умови?" ― міркує гендиректор ДП "Чайка".

Про роботу із контрагентами

Співпраця ДП "Чайка" із усіма партнерами суто бізнесова. Як розповів Геннадій Юрійович, щозими вони просять у переробників вищої ціни на молоко, а влітку, коли сировини багато ― навпаки, ціну диктують покупці. Але загалом проблем зі збутом не мають. "Наше молоко купують із задоволенням. Ми воліємо заключати довгі контракти. Зокрема, з нашого молока роблять продукцію “Волошкового поля”. Чудово розуміємо, що переробники зараз теж переживають не найкращі часи. Тим більше, що можемо розглядати це питання і з другої сторони, адже частину молока переробляємо самостійно", ― розповідає він.

Читайте також: Зарплатню затримано: чому у аграріїв почали накопичуватись борги перед своїми працівниками?

За його словами, до початку кризи, їхні партнери могли навіть оплачувати молоко наперед, коли господарству потрібні були кошти. Нині така опція недоступна.

Плани на майбутнє та прогнози

У ДП "Чайка" вважають, що наступних два роки тваринницькій галузі буде дуже важко, зважаючи на відміну усіх пільг, які й так були мінімальними. Так, на господарстві порахували, що щороку сплачували мільйон гривень податку, але із них 400 тис. поверталися і вкладались у виробництво. Нині жодних відшкодувань немає. Тож із пересторогою очікують посівної, коли доведеться думати на чому заощаджувати. "Тим не менш, ми активно шукаємо інвестора, можливо навіть іноземного, який би хотів працювати із державним підприємством і обов’язково розвиватимемо тваринництво „Чайки“", ― резюмує Геннадій Юрійович.

Землі й угіддя, що нині входять до складу господарства, у післявоєнні часи були підсобним господарством, створеним ЦК Компартії України на хуторі Грушки поблизу Києва (нині це частина Проспекту Перемоги). Радгосп "Грушки" працював, але оскільки Київ розширювався, земель у господарства меншало. Постало питання: чого триматися за столицю, якщо є, наприклад, на Чернігівщині території, які ніхто не обробляє. Тож у 1951 році підсобне господарство частково "переїхало" туди і отримало назву "Чайка". Тоді активно будували ферми, які використовуються й сьогодні.

У 2000 році в “Чайка” потрапила під Україні керівництво Державного управління справами. Того ж року господарство об’єднали із напівзбанкрутілим ПСП "Дударків", поблизу Борисполя, і створили державне підприємство "Чайка". Нині "Чайка" об’єднує чотири структурні підрозділи: філія “Чемер” (Козелецький р-н, Чернігівська обл.), відділення у с. Дударків (Бориспільський р-н., Київська обл.) і с. Лісне (Києво-Святошинський р-н, Київська обл.), а також рибгосп “Васильківський” (біля м. Васильків).

Підприємство, площею сім тисяч га, займається тваринництвом, рослинництвом та має 90 га саду. Утримують свинокомплекс потужністю 250 свиноматок із повним циклом. Працює три молочно-товарні ферми (на трьох філіях господарства), 1874 голови ВРХ із яких 850 ― дійні корови. ДП "Чайка" реалізує племінних нетелей ВРХ (понад 100 голів у 2016 році), господарству присвоїли статус племінного репродуктора. У "Рибгоспі „Васильківський“" розводять білого амура, товстолоба і коропа. Крім виробництва сільгосппродукції на підприємстві налагоджена переробка: мають молокопереробний цех, млин, крупорушку і цех із виготовлення ковбасних виробів. Готову продукцію реалізують під ТМ "Чайка Екопродукт".

На господарстві працюють майже 400 чоловік. Більшість керівників та спеціалістів працюють у ньому із дня створення.

Ірина Музиченко

фото: Ірини Музиченко/Agravery.com