Аграрний дайджест від Єнота-агровіра (17.05.2021-21.05.2021)

Дззззинь…дзииииинь! Та хто там дзвонить з самого ранку, та ще й в субботу? Ах, це ж будильник, я спеціально його завів, аби не проспати зустріч із вами мої любі. Бо приліг буквально на годинку, саме з поля приїхав, обприскування пшениці проводив.

Тож, усім привіт, радий, що ви не забуваєте про старого друга і завжди заходите в гості. Тож, сідайте тепліше, беріть чай і бутерброди та гайда до новин. І спочатку вже по традиції розпочну із цифр тижня. Бо новини про міністрів вже всі знають, а цифри — то завжди цікаво почути. Бо я тих міністрів вже й не запам'ятовую. Вони мені всі на одне лице, а толку від них як від корови дусі, вона вже давно молока не дає, тільки їсти просить. Про що це я, ах точно, про цифри тижня.

Цифра тижня № 1: 75% українського цукру імпортують Ізраїль та Німеччина.

Коментар Єнота: ага, а ми імпортуємо тростину, бо свого цукру немає. Він виявляється он куди поїхав. НУ сподіваюсь, нам така афера хочаб вигідніша.

Цифра тижня № 2: 131 млн гривень — стартова ціна за комбікормовий завод у Києві.

Коментар Єнота: Треба брати, земля в столиці дорога. Та й комбікорм ніколи зайвим не буде. Тільки одне питання, де грошей взяти?

Цифра тижня № 3: 90 млн гривень — саме стільки заробила держава при продажі спиртзаводу на Черкащині.

Коментар Єнота: Ну от, а могли б трохи докласти грошенят і придбати нерухомість в столиці. Недалекоглядно!

Так, з цифрами закінчили, перейдемо до цікавинок.

Я тут картопельки нещодавно пожарив, так вона була ніяка, водяниста, несмачна, ну геть не те, що треба. Виявилось, вона імпортна. А я то вважав, що в нас своєї картоплі більш ніж вдосталь. Ан ні, навіть на одного єнота і то не вистачило. Жах. І як виявилось, проблема в тому, що держава не захищає власний ринок від дешевого імпорту. Я вже не кажу про імпорт з країни балалайні. Це взагалі ні в які ворота не лізе. Хоча ні, лізе, у ворота на нашому кордоні. Адже її просто не додали до санкційного списку. Ну власне про усе це я дізнався з інтерв'ю Дениса Стеценко. Раджу ознайомитись.

А от із добривами не усе так однозначно. Там мита на білоруську продукцію хочуть запровадити, або взагалі заборонити, бо прибутки в українських заводів падають. Дехто, чиє ім'я починається на Фі, а закінчуєть на Рташ захотів трошки більше грошей заробити на українських аграріях. Він собі думає, що раз кукурудза і соняшник були в ціні, то можна і подоїти нас? Е ні, ми так просто не здамося. Та й згідно з моніторингом, ціни вже й не такі привабливі, як були раніше. Та й взагалі, історія з тими митами якась непрозора. Ну ви самі почитайте, ну нічого не ясно у цій історії.

І знову повертаємось до питань імпорту/єкспорту і усіляких заборон на державному рівні. І на цей раз до пестицидів. Їх просто не дають випробувати в Україні. Ну якщо в тебе нема тут виробництва звісно. А його тут майже ні в кого немає, окрім кількох вітчизняних виробників. Так от, на цьому тижні мав відбутись розгляд законопроекту, який мав би виправити ту несправедливість. Але що? Але нічого! Зовсім. Нуль, зеро, ніхто нічого не розглядав. У них бачте інші питання є, міністрів поміняти треба. А про аграріїв у цій країні геть ніхто думати не хоче? Ну крім моїх колег, бо вони саме підготували текст про цю ситуацію, опитали провідних спеціалістів та науковців. А що вони відповіли — не розповім, бо ви читати не будете. А текст ось тут, тицяйте, не пожалкуєте!

Ой, ну все, щось мене розбурхали ці невігласи від влади, піду молочка вип'ю, козиного, воно корисніе для здоров'я. Я от собі козочок завів, буду на них гроші заробляти. Справа то цікава, ніколи сумно не буває. Я прочитав тут один матеріал про те, як будувати бізнес на козлах, тобто козах і сам вирішив тим ділом зайнятись. Раджу прочитати, може й вас потягне до малої, але дуже рогатої худоби.

А як на роги вас не тягне, то можна завжди зайнятись теплицями, вони хочаб нікуди від тебе не втечуть. Я от тут про один цікавий бізнес прочитав, його заснували ветерани АТО/ООС. Пишаюсь хлопцями, молодці, не опустили руки після війни, а продовжили розбудовувати країну і власний бізнес. Лише гордість відчуваю за цих козаків.

І на цій позитивній ноті я маю завершувати, бо очі знов закриваються, засинаю прямо сидячи перед вами. Тож, пішов я далі додивлятись сон про новий самохідний обприскувач. До зустрічі на наступному тижні!