Реклама

Степан Ковальчик: Ми влучно поєднали виробництво брикетів з тепличним бізнесом

Ветеранський агробізнес став трендом останніх років. Чому колишні військові обирають агросферу, як поєднують рослинництво з іншими видами бізнесу, чи підтримує їх держава?

Заступниця головного редактора

Про проблеми ветеранського агробізнесу спілкуємося з Степаном Ковальчиком, виконавчим директором кооперативу учасників бойових дій «ОБЕРІГ АГРО».

Як давно існує кооператив, і чому вибір зупинили саме на овочевому напрямку?

— Ми об'єдналися не набагато більше року тому. Кооператив фокусується не тільки на овочевому напрямку. Окрім теплиць працює ще лінія з виробництва паливних брикетів. Маємо поки чотири теплиці. На початку шляху схилялися одразу до тепличного бізнесу, але ідею заснувати брикетну лінію я виношував не менше п’яти років.

В результаті ми влучно поєднали обидві ідеї: виробляємо брикети, опалюємо ними теплиці. В майбутньому основний напрямок проєкту вбачаємо все ж в теплицях.

фото: uhbdp.org

Які культури обрали для вирощування?

— Вирішили розпочати з редису. Цьогорічний врожай вже зібрали. В нас поки що експериментальні посіви. По-перше, ще не встановлений котел, тобто немає опалення, а по-друге, поки немає досвіду вирощування в теплицях.

Тому посадили редис, його вже зібрали, зараз в теплиці рання картопля, а також готуємо розсаду, будемо вирощувати томати та огірки, під якими будуть зайняті майже всі площі. Будемо починати рік з редису, далі огірок, салат і завершувати рік цибулею.

Читайте також: Три кольори земельного рейдерства: чи розраховувати на захист?

Чому ви обрали саме ці культури?

— Редис обрали тому, що на момент посадки теплиці ще не опалювалися, а ця овочева культура вважається найбільш морозостійкою. До того ж ми застосували цікаву технологію «теплої грядки». Тобто зміксували органічні відходи, солому, землю, уклали товстим шаром в 30−40 см, висадили редис. Окрім цього зробили «теплицю в теплиці», тобто вищеназване робилося в теплиці, та ще додатково накрилося дугами, і таким чином редис зростав дуже гарно. Почали садити приблизно в лютому-березні, адже знаходимся у Миколаївській області.

Яку врожайність редису отримали?

— Близько 250 кг на сотку, це не дуже високий показник. Перша проблема в тому, що в теплиці не має водопостачання, ми привозимо воду, друга — ми занадто рано почали збирати редис. На ранню продукцію зазвичай більший попит, але ми не попали на суперранній період. Випадково потрапили на хвилю, коли ранній редис було розпродано, на ринку склався дефіцит. Нам навіть телефонували з інших міст, пропонували приїхати забрати редис. То ж реалізація видалася вдалою.

фото: uhbdp.org

Хто вам порадив технологію «теплої грядки»?

— Ми виграли грант в проєкті UHBDP, для цього ми навчалися, проходили тематичні вебінари. В результаті проєкт нам оплачує послуги висококваліфікованого агронома. Це відома серед фермерів Зіновія Єлінська, яка веде наше господарство дистанційно, ми постійно з нею на зв’язку. Окрім запланованих тепличних ліній ми ще отримали міні-трактор, частково обладнання для зрошення, дизель-генератор, та процес ще триває.

Це була підтримка кооперативного руху?

— В нас не просто кооператив, це кооператив учасників бойових дій, він на дев’яносто відсотків складається з учасників бойових дій і членів їх сімей, це добровольці з української добровольчої армії. В нас вісімнадцять членів. Близько 10−20% від зароблених коштів буде спрямовано на підтримку двох сімей загиблих воїнів. Ми надаємо їм брикети на опалювальний сезон. Держава, на жаль, не підтримує сім'ї загиблих хлопців, вона не визнає їх смерті.

фото: uhbdp.org

Коли ви продаєте брикети, редис, чи використовуєте позиціонування товару, як виробленого кооперативом учасників бойових дій?

— Ми зараз на стадії розробки етикетки, де буде вказано виробника, специфіка кооперативу, і там ці дані будуть. Цю зиму ми навчалися взаємодіяти з обладнанням, працювати на ньому, нам не вистачало знань, ми навчалися і вдосконалювали їх. Труднощі склала сама специфіка виробництва. В мене було просте бачення цього процесу, а виявилося, що не все так просто. Моменти, яких ми раніше не знали, тепер ми маємо уявлення що це, і вчимося з цим працювати.

Який сьогодні попит на брикети?

— Попит значний. Його породжують високі ціни на опалення. Після вирубки лісу залишаються малі гілки, ми їх підбираємо і робимо брикети. За ефективністю одна тонна брикету дорівнює одній тонні вугілля, а за ціною: вугілля коштує 6−7 тисяч грн, брикет — 3,5−4 тис. грн. Тобто виходить майже вдвічі дешевше.

Ми продавали пачки по 10 кілограмів брикетів. Цьогоріч виробіток був 10 тон. Потужності дозволяють виробляти півтори тони за зміну, тобто 20−30 тонн в місяць. Є проблема в сировині, тому що для такого об'єму на місяць її потрібно до 80 тон, а в день ми можемо заготовити не більше ніж 1,5 тони. Тож вже зараз заготовляємо сировину на новий сезон, збираємо, перш ніж запускати лінію. Інакше нам потрібно привозити матеріал з інших регіонів .

Чи прораховували по вашій місцевості потребу в брикетах?

— Ще до отримання гранту ми робили економічний аналіз. Наприклад, в нашому селі близько 300 дворів не мають газу взагалі, на зимовий період їм потрібно біля тонни брикетів. Таким чином, для одного з дванадцяти сіл нашого ОТГ потрібно 300 тонн брикетів. Очільники місцевих ОТГ пропонують забирати в нас брикети оптом, для опалення садочків, амбулаторіїв, шкіл. Навіть просять об'єми вищі за ті, які ми можемо виготовити.

Яка маржинальність цього бізнесу?

— Ми підраховували собівартість тонни брикетів, показник виходив на рівні 3 тисяч грн, ми продавали по 3,5 тис. грн, потім підняли ціну до 4 тис. грн. Можемо підняти ще відпускні ціни, але в нас не стоїть завдання на цьому заробити, адже ми виграли грант, а не взяли позику, і перша задача — забезпечити членів кооперативу заробітною платою.

фото: uhbdp.org

Читайте також: Вдала порада: як повернути дорадчі служби у ланцюг агровиробництва

На вашу думку, в чому секрет успіху в тепличному овочівництві?

— Конкретно в нашому регіоні, в першу чергу, екологічність, по-друге відсутність траси, якщо теплична продукція і доїжджає, то ціни на неї занадто високі для місцевого населення.

Чи плануєте отримувати органічний сертифікат?

— На даний момент ні, я не бачу резону, бо ми далеко від центру, тут споживачі не захочуть переплачувати за органіку. А ми поки орієнтуємося на місцеве населення. Хоча запити з інших регіонів вже отримували.

Чи є певна підтримка від держави, адже цей бізнес від учасників АТО?

— Від держави немає ніякої підтримки, тільки від місцевого керівництва селищної ради. Вони допомагають вирішувати проблеми з водо- та електропостачанням. Представники інших країн дуже дивуються, дізнаючись, що такий проект не має підтримки від країни

Які ідеї плануєте реалізувати в майбутньому ?

— Є бажання освоїти у кооперативі напрямок бджільництва. Планів багато, хочемо створити асоціацію ветеранського агробізнесу, вийти на державний рівень, розвивати цю сферу в Україні.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама