Золоті боби: чому росте виробництво гороху, нуту та сочевиці

Минулий рік був офіційно проголошений FAO як старт популяризації зернобобових культур у світі. Адже це важлива культура для міжнародної продовольчої безпеки, оскільки саме бобові компенсують брак білка тваринного походження і в багатьох країнах азійського походження є основою раціону.

Засновник компанії "Олейна" Теодор  Маргелос засвідчує, що інвестування у вирощування бобових культур – цілком виправданий крок: "Це ринок, який зростатиме у довгостроковій перспективі та примножуватиме капіталізацію підприємства. Так само, мають думати і українські виробники. Земля тут прекрасно підходить для культивування бобових культур – можна вирощувати від 5 до 8 тонн з гектару. Крім того, бобові культури відновлюють родючість ґрунтів, тож з будь-якої точки зору  – це ідеальне капіталовкладення".

 Читайте також: Рецепти ефективності від засновника “Олейни”

Рекомендація віднайшла своє відображення  на полях українських аграріїв – сумарно  в Україні минулого року зібрали 810 тис т. бобових, говорять у Асоціації виробників бобових культур. Поруч з уже усталеними горохом та соєю почали значно розширювати посіви квасолі, сочевиці, нуту тощо. При цьому розширення площ  під бобовими відбувається усюди. Якщо квасолю більше вирощують центральні і західні регіони України, то нут кращі результати дає в центрі і півдні нашої країни, а горох і сочевиця  – в центрі та на Поліссі".

Якщо раніше основні виробниками бобових були лише домогосподарства та фермери, то наразі акценти змінюються – активний інтерес вирощування бобів проявляють і великі агрокомпанії та агрохолдинги, розглядаючи їх як можливість диверсифікації виробництва, і якщо сою уже вирощують у великих масштабах, то з нішевими експериментують на невеликих площах – починаючи від 100 гектарів і  більше", – розповідає аналітик Української аграрної конфедерації Дмитро Дейна. Директор агрохолдингу HarvEast Дмитро Скорняков пояснює зацікавленність бобовими тим, що вони збільшують кількість азоту в ґрунті та придатні до ранніх термінів посіву, що важливо для степової зони. Саме тому сумарні площі під бобовими у агрохолдингу збільшились у минулому році до 7 тис. га, а у 2017 році заплановано близько 12 тис. га.

Основною проблемою, що заважає нарощувати обсяги виробництва, опитані Agravery.com виробники називають неналагоджені агротехнології, обмежений внутрішній ринок та слаборозвинені канали реалізації на зовнішні ринки.  З іншого боку – стимулом для вирощування є вища преміальність нішевих бобових порівняно з традиційними культурами, зростаючий попит та досить низька конкуренція на світовому ринку. Інші аграрії нарікають на специфічні особливості у кожної культури, що стосується захисту, внесення добрив, збирання та якості, які виробник може не врахувати з початку, та що, в результаті, може "вилитись" у значні втрати.

Горох: чудовий попередник

Найбільші посівні площі в Україні серед нішевих бобових зайнято під горохом  – якщо порівнювати з минулим роком, то вони зросли  на 33 %, і досягли максимальної позначки за останні п’ять років .

Президент Товариства споживачів і виробників бобових в Україні Антоніна Скляренко пояснює стрибок недосівом посівних у 2015 році, що дало можливість розширити посіви бобових. Стимулювала й експортна ціна – на початку сезону платили $300-315/т FOB, зараз $280-295/т FOB.

Однією із перешкод у вирощуванні гороху, на думку Олександра Хмелюка, є вилягання та осипання під час дозрівання. "Врожай гороху потрібно дуже швидко зібрати, у стислі терміни – до 10 днів, інакше він обсиплеться (це в той час, коли сою, наприклад, можна збирати з мінімальними вт ратами протягом місяця, іноді до двох). Тому горох є більш ризикованою культурою, ніж соя", – стверджує він.

У  агроходингу "Росток" у 2016 році в рамках оновлення сівозміни також вперше було посіяно горох на території  у 0,1 тис. га. Там пояснюють вибір малим вмістом  гумусу у ґрунтах північної зони, де розміщені землі підприємства. "Отримувати на таких ґрунтах великі врожаї кукурудзи або соняшнику дуже складно. Набагато простіше вирощувати там горох, чи, приміром, просо. По-друге, такі експерименти допоможуть нам знайти хороший попередник під озимі культури, а також, відповідно, отримати хороший дохід озимих з гектару.  Будемо також аналізувати  можливості квасолі", – говорять у компанії.

Експерт аграрних ринків Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Євгеній Дворнік говорить, що 94,7% сушених бобових, що йдуть на експорт, займає горох. Основними споживачами продукції виступають країни Азії (84,9%) – Індія, Пакистан та Бангладеш. Перспективними країнами є – Малайзія, Кенія, Непал, Шрі-Ланка, Єгипет, Судан. Серед перспективних країн також варто виділити Південну Африку, а серед країн Європи – Іспанію та Латвію.

Нут: екстремальна посухостійкість

Виробники та аналітики ринку одноголосно називають нут імовірним "кандидатом" до збільшення площ уже у найближчій перспективі. У минулому році площі під цією культурою становили 10-14 тис. га. Посухостійкість, невибагливість у  технології та конкурентна ціна на експортному ринку роблять нут привабливим для вирощування не лише у дрібних та середніх агропідприємствах, так і у агрохолдингах. Він навіть отримав жартівливу назву "верблюда полів", бо завдяки міцній кореневій системі нут найбільше пристосований для вирощування в умовах недостатнього зволоження. Це фактично єдина бобова культура, яка дає сталі високі врожаї в засушливих та спекотних умовах. Разом із тим, добре реагує на зрошення.
У Товаристві споживачів і виробників бобових підрахували, що зараз ціни на нут дуже вигідні. Фермери, які зібрали з 1 га 15-17ц нуту, отримали рентабельність на рівні 300-400%. Витрати на 1 га нуту складають від 9 до 10,5 тис. грн, середня врожайність цього року — 11 ц/га, а середня ціна — 18 тис. грн за тонну.

Культура активно експортується. "За підсумками 2014/15 МР був досягнутий рекордний обсяг поставок – 20 тис тонн, 76% вироблених зернобобових. Основні поставки нуту, як і гороху, здійснюються в Індію. За підсумками 2015/16 МР в цю країну було поставлено 21% від загального обсягу експорту. Також близько 17% було поставлено до Туреччини і 16% – в Пакистан. У поточному ж сезоні в закупівлях лідирують Єгипет і Туреччина", – говорить аналітик "АПК-Інформ" Андрій Купченко.

З великих агрокомпаній ставку на нут зробили в АgroGeneration  – якщо загалом під бобовими у них 17 тис. га землі, то під нутом майже дві тисячі. Нут у АgroGeneraration почали вирощувати у 2012 році, у господарствах на півдні Харківської області. Перший рік компанія завезла насіння і розмножила його. У товарне виробництво  нут був введений у 2015 році.

Агроном  АgroGeneration Захар Шелухін пояснює, що найбільшою перепоною виробництва нуту є недостатня кількість інформації про нього. "Для початку все, що вдалось дізнатись, це технологічні поради від продавців насіння та поради в інтернеті. Проте з кожним роком ми, у холдингу, вчились на власних помилках, набивали шишки та підлаштовували технологію під потреби наших полів», – розповідає він. Крім того, у реєстрі на 2016 рік було лише п'ять сортів цієї культури, але вже декілька років нормального посівного матеріалу нуту із документами в Україні не знайти.  Розмножується нут погано, тож забезпечити потужності самостійно господарства навряд зможуть», – говорить Шелухін.

Сочевиця: лідер з попиту

Найбільш перспективним є вирощування сочевиці. Площі під нею в Україні поступово збільшуються: у 2016 році було засіяно близько 8 тис. га, в 2017 году планується близько 20 тис. га. Якщо в 2015 році фермери отримували в середньому 12 ц/га, то в 2016-му – 17-22 ц/га, інколи збирають до 20-30 ц/га зерна. В основному, сочевицю висівають у Полтавській, Харківській, Сумській, Вінницькій та Тернопільській областях. "Сочевиця – низькоросла культура, тому посухи та вiтри завдають їй значної шкоди. Хоч сочевицю можна вирощувати майже в усiх регіонах, але найбiльш прийнятний для неї Лiсостеп", – розповідає науковий співробітник Одеського селекційно-генетичного інституту, професор В'ячеслав Січкар.

Зацiкавленiсть сочевицею серед фермерiв  неупинно зростає, бо рентабельнiсть виробництва цiєї культури дуже висока –близько 200%. Тонна зерна сочевицi коштує 12 -18 тисяч гривень, тобто закупiвельнi цiни на неї майже втричi перевищують цiни на зерно пшеницi озимої.

На думку агрономів, популярність  сочевиці обмежується браком технологiй вирощування. Також проблемами є відсутність якісного насіння, необхідного обсягу посівного матеріалу, недосконалість технологій вирощування, а також не розвинена переробка бобових. Власна селекція насіння сочевиці в Україні знаходиться на дуже низькому рівні, нею займаються лічені селекціонери, тож виробники вимушені покладатись лише на власний досвід. Антоніна Скляренко вважає, що в найближчі роки ситуація з насіннєвим матеріалом сочевиці виправиться. Наприклад, завдяки спільній реалізації проектів міжнародної технічної допомоги з міжнародними організаціями –  FАО, Всесвітній банк та інші.

Квасоля: можливості для кооперації

На відміну від попередніх культур, споконвічний український продукт, квасолю, наразі розглядають на підприємствах як можливість додаткового прибутку для дрібних фермерських та домогосподарств.  Для великих  підприємств вона є надто проблемною – через тонкощі збирання та вимогливість до вологи. У "Мрії" підтверджують, що експериментували із квасолею – вирощували її на площі у 300 га, проте зрештою відмовились від цієї ідеї. "Ми впевнились, що квасоля – це нішева культура, і більше підходить для вирощування дрібним фермерам, аніж великим холдингам", – говорить Олександр Хмелюк. Тож наразі у "Мрії" активно розвивають проект кооперації, який дозволяє  розвивати громади сіл, та давати їм можливість заробляти гроші.

Читайте також: Операція "кооперація": як селянам організувати бізнес коло хати

Роблять ставку на кооперативне вирощування квасолі і на Хмельниччині – у минулому році "Перший національний  аграрний кооператив" запустив цей проект у одному регіоні, і сподівається поширити цей досвід і на решту областей. Окрім звичайної квасолі, на власних городах селяни можуть вирощувати органічну квасолю та буряк. "Ми готові повністю забезпечити селян насінням усіх цих культур, надати будь-які потрібні консультації, і як результат викупити потім усю вирощену продукцію за ринковими цінами. Головне що потрібно від селян – це бажання працювати та дотримуватись технологій", — сказав виконавчий директор кооперативу Іван Павльо.

За даними "Українського клубу аграрного бізнесу" наразі  69,3% квасолі йде на експорт до Європи. Споживачами даної продукції є Румунія (33% експорту), Об’єднані Арабські Емірати (12%) та Туреччина (12%). Перспективними ринками виступають ринки Європи – Боснія і Герцеговина, Сербія, Польща, Італія. Також у 2016 році розпочалися поставки в Іспанію, Великобританію та Бельгію. Світовий імпорт сушеної квасолі за останні п’ять років скоротився на -8,7%. Основними імпортерами виступають Бразилія, Італія та Індія. Дві останні наростили імпорту сушеної квасолі за на 10,2% та 51,3% відповідно і є досить перспективними ринками для України.

Ірина Глотова