Зелений, свіжий, смачний, або як побудувати бізнес на салатній зелені з нуля

Ольга та Віталій Шкрибляк займаються вирощуванням салатів уже шість років. Починали буквально з 50 кущів, на пробу. Господар пригадує, що стартовими інвестиціями бізнесу у їхньому випадку стало просте слово «Дякую!». Один із друзів безоплатно дав їм пакетик з  професійним насінням салату. Перший урожай на присадибній ділянці подружжя вийшов на славу, і, як слід віддячивши добродійнику, вони вирішили перетворити нове хобі на дещо більше. Те, що вони мешкають недалеко від Кам’янки-Дніпровської, у Запорізькій області цьому неабияк сприяло, адже це місце якраз вважається одним із центрів вирощування зелені та тепличних овочів.

Читайте також: Своя ніша: як заробити на розведенні равликів та жаб

Зараз фермери мають у розпорядженні 2 га землі – півгектара у закритому грунті та ще стільки ж у відкритому. Урожай у закритому грунті на сьогодні не менше тони, у відкритому значно більше, до декількох десятків тонн салатів різних видів. Проте все залежить і від сорту, і від погоди – у деякі роки урожайність падала чи не в половину. Втім на сьогодні вони мають досвід, відпрацювали технологію, тому такі «перекоси» трапляються все рідше.

Ольга Шкрибяк  розповідає, що перевагою таких невеликих підприємств є можливість більше експериментувати та адаптувати асортимент під потреби клієнта. «Починали ми лише з двох видів салату, на сьогодні маємо уже 12. Серед них Айсберг, Лоло Россо, Фрізе, Ромен тощо. Я сама постійно слідкую за новинками, намагаюсь пропонувати лише найкраще – працюю на іноземному насінні Rijk Zwaan та Enza Zaaden. Власне, це і допомагає нам здобувати все нових і нових клієнтів. Якщо хочеш виростити якісний товар, то на насінні точно не слід економити», –  радить вона.

Не без проблем

Шкрибляки констатують, що салатний бізнес, хоча і рентабельний, проте непередбачуваний. Ринок зелені досить закритий, вітчизняні виробники не завжди вдало можуть займатись просуванням, зі свого боку споживачі не знають наскільки класні салати українського виробництва і беруть у супермаркетах іноземну зелень та салати, мовляв, вони якісніші. Тому стимулів для розвитку у фермерів у цьому напрямку не так багато, як хотілося б. 

«Наша зелень популярна тільки до того часу, як не заходить дешевий імпорт. Сьогодні  продукт може бути нарозхват, а наступного дня прийшла партія іноземної зелені, телефонують і кажуть, що вирощена нами зелень  вже не потрібна. І це дуже прикро, дрібний вітчизняний виробник не має від такої ситуації ніякого запобіжника», – бідкається Ольга. Пригадує, як минулого року через таке відношення з боку клієнтів їм навіть довелось знищити партію у 10 тонн салату «Айсберг». Ціноутворення також рік на рік не приходиться, якщо минулого року салати продавали по 50-60 грн/кг, то цього сезону один із закупівельників  пропонував ціну аж 15 грн/кг, при собівартості щонайменше 10 грн/кг. Скаржиться вона і на проблеми із робочою силою. Для того, аби впоратись із таким урожаєм салатів, їм потрібно, щонайменше, 3-4 робітники, хоча поточного сезону подружжя вимушене було працювати лише вдвох.

Втім, ці складнощі не заважають появі все нових гравців. Як розповідають фермери, за останні два  сезони лише у їхньому районі з’явилось чи не десяток нових господарств. «Проте вони мало думають про продажі, не формують прийнятні партії.  Салатна зелень – це не той вид продукції, який можна вивезти і продати на базарі у будь-який час (як приміром, ті ж овочі борщового набору), вона доволі швидко в’яне. Тут або ти вирощуєш якісний і потрібний продукт, або просто заорюєш і продукт, і свої гроші. Не йдеться навіть про зменшення  вартості – салати або беруть, або ні», – засвідчує Віталій Шкрибляк.

Зізнаються, що на початку роботи продавати салати дуже сильно допомогло сарафанне радіо – люди почали говорити одне одному про салати, які вирощує подружжя, і так з’явились перші постійні клієнти і торгова марка FreshSalat. Аби здобути нові знання та бути конкурентними на ринку, три роки тому FreshSalat стали членами проекту "Український проект бізнес-розвитку плодоовочівництва" (UHBDP), пройшли тренінги з просування продукції у Інтернеті і запустили свій онлайн магазин у мережі Facebook та почали продавати через дошки оголошень на великих Інтернет-порталах. Це дало свої плоди – минулого сезону з’явилось у рази більше індивідуальних та корпоративних  замовлень з усіх куточків України. Вони також скористались спільною акцією OLX та «Нової пошти» і доставляли салати клієнтам безкоштовно. Таким чином споживачі розпробували продукт і роблять стабільні замовлення і зараз. Потроху починають працювати фермери із популярними мережевими супермаркетами – незабаром робитимуть пробні поставки у Varus.

Читайте також: Листопадова конвенція, або чому залізниця не подавала зерно у порти

Подружжя  переконане, що стартувати і входити у цей бізнес, не маючи перспективних клієнтів та точок реалізації, не варто. «Відразу на початку потрібно зробити аналіз грунту та води, аби зрозуміти чи придатна ваша ділянка для вирощування салатів та не мати непотрібних ілюзій. Слід розпланувати і свій бізнес, і урожай таким чином, аби вам завжди було що запропонувати клієнту. Не може бути то густо, то пусто», – дає цінну рекомендацію Віталій.  Якщо для хобі рівня продажів по сусідах та на місцевому базарі ціком вистачить декілька соток, то для професійного господарства територія має бути не менше 20-25 га. «Такий обсяг салатів дасть змогу стабільно працювати із супермаркетами і диктувати свої умови. Хоча дійсно великих гравців у сегменті замало, а попит зростає», – констатує Ольга. Подружжя також рішуче налаштоване на збільшення площ урожаїв. Проте поки що не знають, робитимуть це самостійно, чи у кооперації з іншими дрібними виробниками.

Матеріал було взято під час конференції "Трав`яний бізнес – 2018", організованої Українським проектом бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP) та ІА "Інфоіндустрія"

фото: facebook/freshsalat