Вантажте бочками: як проблеми залізниці відбирають експортні прибутки у цукроварів

Перебої у роботі УЗ загрожують зірвати сезон виробництва та експорту цукру, попереджають в асоціації «Укрцукор». В установі пояснюють: у цьому році сезоні для стабільної роботи 42 цукрозаводів, що мають виробити 1,9 млн тонн цукру, потрібно доставити 2 мільйони тонн цукрових буряків, вапнякового каменю, коксу та готового цукру. Але цукрові компанії не отримують заявленої кількості піввагонів та критих вагонів для своїх вантажів. Найгірше рухомий склад подають на Львівській залізниці. «Така ситуація викликає занепокоєність, адже це пряма загроза зірвати початок виробничого сезону та зовнішньо-економічні контракти на поставки цукру, всередині країни і закордон, що завдасть чималі збитки», - коментує керівник аналітичного відділу «Укрцукру» Руслана Бутило.

Керівник Центру транспортної логістики Сергій Підгородецький виправдовується: цьогоріч УЗ суттєво збільшила перевезення цукру – від 345 тисяч тонн вантажу за весь 2017 рік до 351,4 тисяч тонн цукру за 7 місяців 2018 року. При цьому доля експортних перевезень виросла від 75% до 84%.

Втім, Підгородецький визнає, що власні вагони УЗ перевезли лише 41% всього цукру, інші 55% продукту забрали іноземні вагони із країн колишнього СРСР. В асоціації «Укрцукор» доповнюють: цьогоріч вагонів для вивозу цукру до портів не вистачало, іноземні власники подавали свої вагони лише для сухопутних перевезень до країн колишнього СРСР. Відтак, у 2018 році частка СНД в загальній структурі поставок українського цукру виросла до 61%.

Такі слова  підкріплені митною статистикою ДФС: у 2017 році із України експортували 600 тисяч тонн цукру вартістю $280,1 млн, найбільшим покупцем стала Шрі-Ланка із часткою 11%. За 7 місяців 2018 року з України продали 364,1 тис тонн цукру вартістю $140 млн дол, 48,1% якого придбав Узбекистан.

Якщо проблеми у роботі «Укрзалізниці» і далі продовжуватимуться, українським цукроварам буде ще складніше конкурувати зі своїми колегами із РФ та країн ЄС за вигідні ринки збуту Африки та Азії. На залізницю припадає 47% всіх експортних перевезень цукру з України, розповіла керівник аналітичної служби Sucden Марина Сідак під час конференції «Торгівля та експорт цукру».

У свою чергу, очільник асоціації «Укрцукор» Андрій Дикун звернувся до парламентарів та очільника уряду Володимира Гройсмана, аби ті допомогли усунути проблеми у залізничній перевалці агропродукції, зокрема – унормувати подачу вагонів під цукор. Поки що цукровари чекають від установ на вулиці Грушевського відповідей на свої «логістичні» прохання.

Читайте також: Богдан Головченко: Точне землеробство - докорінне покращення родючості ґрунту в майбутньому

Солодка швидкість

Основна експортна перевага українського цукру на зовнішніх ринках -  одна з найкращих цін у світі: $320 за тонну проти  $410 дол за тонну товару із РФ та $350 за тонну продукту із ЄС, стверджує трейдер цукру в компанії Louis Dreyfus Марк Корвазьє.

Але будь-яку цінову перевагу можуть знівелювати логістичні проблеми, зокрема швидкість доставки доповнює Сідак. Експерт пояснює: російським цукроварам доступні «маршрутні» контейнерні потяги, що долають шлях від заводу до порту майже без зупинок. Українські цукровари мусять миритись із нормативом руху вантажу від УЗ у 200 кілометрів на добу. Бувають випадки, коли українські залізничники везуть вантаж цукру на відстань 300 кілометрів майже два тижні, додає керівник комерційного відділу логістичної компанії Укррос-Транс Владислав Красножон. Тому, через високі логістичні затрати та відносно повільну швидкість доставки цукровари України змушені ставити ціну на рівні $345 за тонну при базисі FOB у порту Одеса, у той час як світовий ринок дає ціну лише у $310 за таких же умов, доповнює Сідак.

Продавці цукру з України також програють через рівень пропускної здатності транспортних систем: порти ЄС за місяць можуть перевалити 300 тисяч тонн цукру, українські гавані – лише 30 тисяч тонн такого вантажу, каже Марк Корвазьє.

Інфраструктурні обмеження мають своє значення через перевиробництво цукру на рівні 11,8 млн тонн у поточному сезоні: ЄС зміг наростити експорт свого продукту удвічі або ж до 3,3 млн тон, що пішли на ринки Західної Африки та Середземномор’я. Водночас, Україна разом із іншими країнами колишнього СРСР не змогла перевищити бар’єр у 2 млн тонн товару на рік, доповнив аналітик ринку цукру S&P Global Platts (Kingsman) Даніель Ребело.

Читайте також: Водний баланс: як агрокомпанії допомагають боротися із зневодненням

Хабар подають холодним

Під час конференції «Торгівля та експорт цукру» керівник ЦТЛ Підгородецький озвучив, як покрити нестачу вагонів для цукру: бізнесу варто наростити перевезення у вагонах-рефрижераторах серії 918, у яких цьогоріч перевезли тільки 1% всього цукру. Інші 75% припало на частку критих вагонів, 24% - на залізничні платформи для контейнерів. Підгородецький казав, що УЗ має 2,1 тисячу вагонів серії 918, в яких перевезти тонну вантажу на 800 кілометрів коштуватиме 306 гривень. Водночас, за даними системи розподілу вільних вагонів УЗ, станом на 31 серпня вільними в обороті були 369 вільних фітингових платформ, 625 критих вагонів – 625, лише 1 вільний рефрижератор та жодного вагону-термосу.

Втім, як наголошує Владислав Красножон, логістичний ринок має достатньо вагонів для цукроварів: у 2018 році приватні вагони перевезли лише 4% від всього цукру. Хоча лише компанія «Укррос-транс» володіє тисячею критих вагонів та піввагонів. Втім, УЗ не має достатньо локомотивів та бригад машиністів, аби возити й приватні вагони. Через це, як стверджує службовець «Укррос-транс», у поточному експортному сезоні функціонери УЗ почали брати хабарі не лише за подачу вагонів, але і тепловозів. Тому логістичні компанії у вартість доставки вантажу почали закладати й вартість хабарів залізничникам. Вартість послуг приватних перевізників виросла суттєво, тому продавці цукру вважають за краще замовляти державні вагони від УЗ, бідкається Красножон.

Читайте також: Стратегія зерна, або як Україна залучатиме інвесторів в агрологістику