В’ячеслав Петрище: Попри всі наші інвестиції місцеві органи влади нас відверто ігнорують

Засновник і голова ради директорів групи  компаній Allseeds В’ячеслав Петрище згадує, що після довгої перерви він у 2014 році почав палити знову коли Росія після анексії Криму почала наступ на Маріуполь. На той час у будівництво  одного з найпотужніших олійних заводів в Україні, що зараз належить його компанії, вже було інвестовано біля 100 млн доларів. Про виклики, що зараз стоять перед компанією і майбутнє олійно-жирової галузі України Петрище розповів в інтерв’ю Agravery.сom.

У 2016 році Україна зібрала не лише рекордний врожай зернових, а й соняшнику. Як почувають себе переробники у 2016/2017 маркетинговому році і наскільки активно зараз йде торгівля насінням з фермерами?

- На мій погляд, галузь у цілому, виходячи з того, що урожай був рекордним (за нашими оцінками – близько 14,5 млн тонн), почувається непогано. Це видно, принаймні, по завантаженості нашого заводу. Думаю, у цьому році сировини вистачить до кінця сезону і всі переробники будуть більш-менш завантажені. І не дивно, що Україна продовжує встановлювати рекорди із експорту соняшникової  олії: у календарному 2016 році – 4,85 млн тонн, за вересень-грудень 2016 р – 1,8 млн.тонн.

Як поводяться виробники олійних культур в ситуації з рекордним врожаєм? Так само, як і останні кілька років – сировина продається за потреби у коштах. Це говорить про те, що грошей у аграріїву принципі вистачає, і почуваються вони досить комфортно. У лютому вони усі активно готуються до посівної і починатимутьактивніше “скидати” соняшник. Ми очікуємо сплеск продажів наприкінці місяця, а також у березні-квітні, колиу ході розгортання посівної збільшиться фінансове  навантаження на фермерів. Насіння соняшнику для них є ліквідною валютою, вони знають, що в будь-який момент його продадуть і отримають за це гроші.

Як ви вважаєте, чи є в України потенціал до розширення площ під соняшником, іншими олійними?

- На сьогоднішній день це найбільш високорентабельна культура, його офіційна рентабельність становить більше 80%. Що повинно змусити фермера відмовитися від супер доходів? Це аксіома ринку - виробляти те, що дає найбільший прибуток. Соя у нас займає стабільно друге місце по рентабельності після соняшнику. Якби я був фермером, я б вирощував соняшник на площах у межах розумного. Дивлячись на результати аграрних лідерів (МХП, Кернел), на склад їх сівозмін, можна впевнено стверджувати, що в Україні є ще куди рости посівним площам під соняшником, та й потенціал врожайності від середньої (2,2 тонни/га) до кращої (3,5 тонни/га) ще далеко не реалізований.Те ж саме стосується й сої,площі якої ще можуть збільшуватися за рахунок менш рентабельних культур (ячменю, пшениці, кукурудзи тощо), а врожайність – за рахунок покращення агротехнологій.

Читайте також: Чим зайнятися: у яких галузях кооперація є найбільш успішною?

Ваш завод працює на повну потужність в поточному році?

- Так, наш завод вийшов на заплановану на цей маркетинговий рік потужність переробки 55. тис. тонн/міс. і по завершенні сезону у червні 2017 року ми вперше зможемо повною мірою оцінити ефективність його роботи. Попередні ж результати показують, що ми не помилилися з інвестиціями. У зв'язку з цим ми плануємо збільшити потужність заводу приблизно на 20% за рахунок деяких техніко-технологічних заходів.

Ви анонсували реалізацію логістичного проекту з перевалки шротів. Розкажіть про його технічні характеристики.

- Зараз ми бачимо, що наші можливості з перевалювання шротів є потенційно значно більшими, ніж рік тому. Саме тому нами було прийнято рішення створити нові, додаткові, складські місткості для накопичення суднових партій і координації своїх вантажних потоків.

Загальна місткість складів становитиме приблизно 75 тис. тонн шроту. Ми збираємося перевалювати близько 300 тис. тонн своєї продукції, а також до 700 тис. тонн шроту третіх осіб, загалом – до 1 млн тонн. На сьогодні в Україні ринок перевалки шротів досить точковий, немає спеціалізованого портового терміналу або спеціалізованого складу, як у зерновій інфраструктурі. Ми вирішили цю нішу заповнити.

За рахунок чого ви будете реалізовувати цей проект?

- Ми у поточному році отримуємо стабільні виробничі і фінансові результати і маємо змогу зробити це власними силами. Дивіться, якщо ми лише відкрилися у 2015 році і нас, звісно, навіть не було у рейтингу найбільших переробників соняшнику, то за підсумками 2016 рокуми вже закріпилися на 8-му місці. За перші чотири місяці (вересень-грудень) 2016/17 м/року нашзавод увійшов до 5-ки найбільших переробників соняшнику.

Читайте також: Іноземці як страшне опудало для українців: парадокси ринку сільгоспземель

Як ви вважаєте, інфраструктура порту "Южний", на вашу думку, готова до відкриття такого потужного об’єкту?

- Інфраструктура у порту "Южний" – “молода”, остаточно не сформована і має великі резерви для розвитку. Порт – чудово географічно розташований, знаходиться далеко за межами цивільної забудови, у нього є власна залізниця, автошляхи. Потенціал зростання обсягів перевалки вантажів у порту "Южний" – до 40 млн. тонн, які досить легко можуть там оброблятися.

Ваша компанія відчула проблеми з логістикою вантажів через введення обмежень в частині завантаженості автомобільного транспорту та нестачу вагонів?

- Так, дійсно, десь влітку-восени, із новим врожаєм, в Україні активно “запрацювали” габаритно-вагові обмеження, у тому числі й щодо перевезень олійних культур. Спочатку це був стан легкого шоку, стресу для галузі, бо у бізнесів вже були налагоджені логістичні потоки, закуплений відповідний транспорт. Але як відомо, були б правила, а люди знайдуть варіант, як вирішити проблему. На сьогоднішній день ми не відчуваємо якогось стресового стану – пристосувалися возити менше. Я особисто підтримую те, щоб були обмеження по автомобільному транспорту. Тому, що наші автошляхи абсолютно не призначені для перевезення вантажів великоваговим автотранспортом. І у цій ситуації є два варіанти вирішення питання: зробити якісні дороги, які зможуть витримувати такі навантаження (але це не швидко),  або обмежувати вантажопідйомність машин. Третього варіанту немає, інакше країна буде і без доріг, і без експорту сільгосппродукції – зерна, олії, шротів та ін. Однак є одне “але”. Якщо ми цим створили вузьке місце, то треба ж було подбати про компенсатори – наростити в Укрзалізниці кількість вагонів-зерновозів, перенести максимально можливі вантажопотоки на Дніпро, попередньо провівши там, де це потрібно, днопоглиблювальні роботиі т.ін.

Друга дуже серйозна проблема - це те, що в нашій країні як завжди закон стосується не всіх. На сьогоднішній день я знаю масу випадків, коли обмежень щодо навантаження на вісь не дотримуються. Компанії, які працюють у портах, ще якось контролюють вантажопідйомність автомобілів, бо над ними “висить” адміністрація порту. Водночас заводи, які знаходяться усередині країни, часто-густо абсолютно на це не звертають уваги, їх ніхто не перевіряє або вони мають відповідні “домовленості”. Це погано з точки зору рівності можливостей у конкуренції. Якщо є закон, то всі мають його виконувати.

На якому етапі наразі ситуація з виділенням земельної ділянки для будівництва власного причалу?

- Ситуація з виділенням компанії Allseeds земельної ділянки під будівництво причалу знаходиться у тому ж стані, у якому вона була багато років тому, тобто всі щось обіцяють, але ніхто нічого не робить. На мою думку, у кожного “губернатора” Одеської області в кабінеті є тека з написом “ігнорувати”, і тут знаходяться файли компанії Allseeds. Я не скажу, що нам заважають щось робити, але нам точно ніхто не допомагає. Не знаю чому, може карма у нас така. Всі говорять про інвестиції, реформи, але місцеві органи влади нашу компанію відверто ігнорують, хоч саме ми зробили одну з найбільших інвестицій у пік кризи в Україні, побудувавши у Южному олійно-видобувний комплекс із терміналом рослинних олій, інфраструктуру вартістю біля 200 млн. долларів. І зараз продовжуємо інвестувати у розвиток цього підприємства.

Читайте також: НКРЕ не дає добро: як підвищення вартості підключення до електромереж вдарить по АПК?

Чим закінчилися результати переговорів з компанією “UkrLandFarming” щодо земельної ділянки під причал?

- З нашого боку був позов до облдержадміністрації щодо рішення про виділення земель під причал, на яку претендували і ми, і компанія Олега Бахматюка. Недавно, в одному з  своїх інтерв’ю, він згадав мене у контексті того, що виграв у мене “усі суди” і що я йому заважаю у фінансуванні і будівництві його проектів. Він заявив, що пропонував мені узяти одну із трьох його ділянок причалів в аренду. Але це все неправда! У нас з його компанією та за участі юридичної компанії «Василь Кисіль і партнери» відбулася медіація, де чітко задокументовано позиції та діалог обох сторін. Якщо Олег Романович готовий віддати нам одну ділянку під причал в оренду на 50 років, то я готовий до цього. Під час нашої з ним медіації цю позицію з нашого боку озвучував Василь Кисіль. Ми тільки за те, щоб “UkrLandFarming” почав щось будувати у порту. Якщо Олег Романович бачить вирішення конфлікту в можливості здачі одного з причалів нам в суборенду, я готовий це обговорювати.

Ви готові оплатити одразу вартість оренди на 50 років?

- Це вже деталі, але я їх готовий обговорювати. Після того як ми знатимемо предмет і інші деталі гіпотетичної угоди.

Вам вистачить одного причалу?

- Так, нам вистачить.

Чи була переглянута вартість перевалки вашої продукції компанією ТІС?

- На жаль, умови не були переглянуті. Я думаю, що це якийсь одеський вірус. Одесити не можуть домовлятися, і я не знаю, як це пояснити. У нашому контракті з ТІСом передбачено, що коли ціна на аналогічні послуги на ринку міняється, то ТІС має переглянути і вартість своїх послуг для нас. Проте, на жаль, віз і нині там. Ми кілька разів зустрічалися з керівництвом цієї компанії, але постійно знаходяться причини, через які для нас не можуть знизити цю вартість. У той час, коли на ринку послуга з користування  аналогічним причалом коштує 59 центів із розрахунку на перевалку 1 тонну олії. Сподіваюся, що компанія ТІС все ж зважить на таку ринкову реалію. 

Ви будете перевалювати шрот через термінал ТІС?

- Реалізація нашого логістичного проекту дозволить диверсифікувати потоки наших вантажів. Ми зараз дуже продуктивно працюємо над цим із іншими партнерами.  Якщо ж ТІС буде готовий говорити з нами про кращі умови, то ми завжди відкриті для таких переговорів.

Читайте також: Купи-продай: які аграрні підприємства в Україні купили іноземні компанії у 2016 році?

Чи не розглядає компанія можливість фасування олії?

- Ми вважаємо, що український ринок достатньо конкурентний у цьому сегменті і ми не бачимо сенсу відвойовувати “місце під сонцем”, якщо воно вже поділене потужними гравцями. З імпортерами, які хочуть отримувати рафіновану бутильовану олію, ми переговори ведемо. Навіть готові запускати спільне підприємство по рафінації та дезодорації. Але основними критеріями у виборі партнера є такі: наявність у нього ринку збуту і фінансування. Є купа бажаючих зайти до цієї ніші: іранці, індуси, європейці, але конкретних кроків з їх боку поки що ми не бачимо.

Основний попит в поточному році на українську олію формують Індія і Китай, як і в попередні роки?

- Для української соняшникової олії є три головні ринки: Індія, Китай, ЕС. Але Індія і Китай виходять на лідерські позиції. У мене складається враження, що ще 2-3 роки таких постачань на Схід, і в ЄС, країни якого минулого року  купили у нас біля 1,5 млн.тонн соняшникової олії, може виникнути її дефіцит. І цей продукт стане там преміальним. Індія останнім часом також стабільно купує біля півтора мільйони тонн української олійної продукції, але потенціал росту поставок там є, хоч і не такий потужний як декілька років тому. У Китаї усе навпаки - споживання соняшникової  олії стрімко росте і мені б дуже хотілося, щоб у цьому році  Китай таки імпортував із України задекларовані ним 1300 тис.тонн нашої олії. Там взагалі китайські імпортери української олії позиціонують її як healthy oil. А в Індії є навіть реклама з правилом “чотирьох ложок”: вдень кожен індус має з’їсти чотири ложки соняшникової олії для покращання здоров’я.

На якому етапі зараз переговори з Китаєм щодо відкриття цього ринку для поставок українського шроту?

- Ініціатором цих переговорів виступає українська сторона. Сертифікувати окремо завод для можливості експортувати туди шроту не можна, оскільки китайська делегація має перевірити всю українську систему контролю і надати дозвіл для поставок Україні в цілому. Китай – це безмежний ринок. Шрот в Україні нормально розпродається, але відкриття китайського ринку для нього значно б підвищило його ліквідність, підвищило б ціни, а через це – закупівельні ціни для виробників насіння і прибутки переробників.

Якими наразі є внутрішні ціни на соняшник та експортні на олію?

- На сьогоднішній день ціни на соняшник поки не сформувалися після “новорічної сплячки”, зараз ціна на нього коливається на рівні 11 тис. грн. У нас зараз значних контрактів немає, а у січні ми купили усього близько 1 тис. тонн соняшника. Ціна на соняшникову олію  вже другий рік поспіль вважайте стабільна – вона коливається у коридорі 750-800 доларів/тонна.

Марина Ходорова