Реклама

Чим зайнятися: у яких галузях кооперація є найбільш успішною?

Свинарство, овочі та фрукти, кролівництво - найбільш поширені сфери серед кооператорів у селах. 

«Кооперувати у селі можна все», ― каже Іван Паньків, директор благодійної організації «Львівська аграрна дорадча служба» та дорадник із тваринництва. За його словами, навіть у школах батьки, щоб забезпечити комфорт дітям, мусять спільно надавати послуги із охорони, харчування. Але першочергова кооперація для українців, звичайно, на землі. А от який саме напрям для об’єднання обрати, якщо ви вирішили вже робити у селі кооператив, ― головне питання для ідейного натхненника будь-якого колективу.

Читайте також: Народитися знову: чотири історії сіл, що процвітають завдяки кооперації

Agravery.com опитав експертів, які опікуються кооперацією в Україні. Вони кажуть, що при виборі галузі слід виходити із того, з чим люди уже працюють на селі. У продовження розвитку спецпроекту «Кооперація ― відродження села» розглянемо низку найактуальніших напрямків сільських об’єднань.

Свинарство

Майже половина усього свинопоголів’я України знаходиться у присадибному секторі. А це більше трьох млн голів. І хоч з кожним роком ця цифра скорочується, все одно, як вважає Артур Лоза, президент Асоціації «Свинарі України», цей пул свиней буде значним у довгостроковій перспективі. «Ми розуміємо, що у міру того, як зростатиме рівень статків у людей, кількість свиней у присадибному секторі поступово зменшуватиметься. Це загальноприйнята тенденція. Але зараз свинарство ― спосіб самозайнятості, який можна зробити більш урегульованим», ― каже він.

Поки кожен з селян тримає свиней самотужки, тварини зазвичай не ідентифіковані, рівень біобезпеки, як і технологічні вимоги, підтримуються не належним чином. Через це свині повільно ростуть, витрачається набагато більше корму для приросту 1 кг живої ваги. Ціна на свинину, що виробляється у присадибних господарствах, зазвичай на 2-5 гривень менша за свинину, що передається на м’ясопереробні підприємства. 

Основою ефективного свинарського кооперативу може бути репродуктор потужністю від 1000 до 2000 свиноматок, що займатимуться продукуванням поросят. Звідти населенню надаватиметься молодняк для відгодівлі (вагою 20-30 кг), рекомендації із технології утримання, ветеринарні послуги (при цьому репродукторі, або як окрема організація), структури, що можуть надавати логістичні послуги, (наприклад, поставку кормів або збір поголів’я і транспортування на м’ясопереробку).

Кооперативні структури гарантуватимуть якість сервісних послуг, дотримання технології (в тому числі біобезпеки і ветеринарії, що особливо актуально зараз у зв’язку із «епідемією» АЧС). Забій цього поголів’я відбувався б на сертифікованих забійних підприємствах. Але найголовніше, що селяни зароблятимуть більше. 

 


Овочі, плоди та ягоди

Ледь не у кожному українському селі на присадибних ділянках вирощують овочі (моркву, буряк, картоплю, цибулю, часник, помідори, огірки) і фрукти (малину, суницю, ожину, смородину). Тим часом агрохолдингам ці напрямки не надто цікаві. Питання навіть не у тому, що техніка для збору цих культур задорога. Момент у тому, що збір, наприклад, малини комбайнами відбувається дуже неякісно ― потрапляє листя, ягоди «стікають». І ця продукція придатна лише для переробки на варення чи соки. А на ринок свіжої ягоди чи для заморозки потрібна ягода високої якості. Щоб її отримати, потрібно працювати вручну. А якщо посадити, скажімо, 1000 га суниці,  для збору із 1 га якої потрібно приблизно 5-6 людей, важко знайти (розмістити/нагодувати/перевозити) так багато людей.

Тому цей напрямок має перспективу у селян, адже овочі і фрукти ще й мають набагато більшу вартість, ніж пшениця, горох, кукурудза чи інші зернові й технічні культури. А людям вигідно об’єднуватися у цьому напрямку.

Наприклад у селі із 200 родин кожна може посадити і доглядати по півгектара суниці на своїх городах. А об’єднавшись у кооператив спільно побудують камеру охолодження чи заморожування, наймуть машину, що збиратиме, закуплять тару. Аналогічно й по помідорах та огірках. Експерти кажуть, що там, де неможливо придбати комбайн або специфічний трактор, обов’язково має бути кооператив із селян.

Читайте також: Плантації, що об’єднали країну: як кооперація примножує прибутки від продажу ягід та овочів


Молочарство та м'ясне скотарство 

У селах зазвичай люди мають корів, за якими так чи інакше доглядають. І вони б хотіли мати за вироблене молоко адекватну ціну. Тому Іван Паньків каже, що кооперація для селян, які мають 1-2 корови, це навіть не заробіток, а шанс вижити. Тому молочне скотарство цікаве для утворення об’єднань, так би мовити створення єдиного «пулу». Об’єднавшись у кооператив уже можна формувати партію й 500 літрів молока кожен день. А це вже цікаво для переробників, які в такому разі будуть готові давати за молоко вищу ціну. 

По-друге, кооперація ― можливість зменшити витрати. Наприклад, не потрібно кожному селянину окремо купувати косарку. Можна придбати одну чи дві на всіх, спільно орендувати 20-30 га землі та заготовляти корми на всіх членів кооперативу.

Крім того, у межах таких кооперативів можна утворювати локальну переробку молока для виробництва нішевих молочних продуктів, які актуальні для цієї території і якими великі переробники ніколи не зацікавляться. Наприклад, наші виробники придивляються на ринок Польщі, як потенційний ринок збуту. Але туди вкрай важко пробитись через таких молочних гігантів як Нідерланди, Франція, Німеччина, конкуренцію яким у «традиційній» молокопродукції скласти важко. Але експерти кажуть, що якщо запропонувати якісь особливі, локальні, сири ― те, що зроблено із більшою доданою вартістю ― ринок може «прийняти».

До того ж, молочна кооперація не обмежується лише присадибними господарствами. Вона може підсилювати всі групи виробників. Тут говорять і про кооперативи малих та середніх господарств ― по 100-500 корів, які можуть створювати навіть свою потужну систему переробки.

Поруч з молочним скотарством можна розвивати м'ясне. Український ринок яловичини, за словами економіста департаменту технічного співробітництва ФАО Андрія Ярмака, ще навіть не розпочався і має цілу низку проблем. Тим не менше, експерти вбачають у м’ясному скотарстві хороші перспективи для кооперації на селі. Селяни можуть домовлятися про спільні продажі відгодованих бичків і теличок.

Читайте також: Від Франківська до Черкас: як кооперативи допомагають отримати вищу ціну на молоко


Кролівництво

Кролівництво в Україні не дуже розвинене, але переважно залишається прерогативою населення.

Перевага кролів - вони швидко ростуть, розмножуються та потенційно можуть приносити хороші прибутки. Проблема кролів - їх вразливість до епідемій. Василь Мартюк, директор благодійного фонду «Агрохолдингу „МРІЯ“», розповів, що у Гусятинському районі є п'ять населених пунктів, серед жителів яких дуже популярно вирощувати кроликів (у одному подвір’ї часом доходить до 200-300 голів). Ці люди хочуть об’єднатися у кооператив для того, аби спільно закуповувати породистих кроликів, вакцини для них, покращити кормову базу, якісне надання ветеринарних послуг.

До того ж, об’єднання кролівників із часом може призвести до будівництва спільного забійного цеху, що виведе їх «хобі» на зовсім інший рівень. Адже тоді селяни не будуть забивати кроликів удома у різних санітарних умовах. А це відбуватиметься при певній температурі, з водою, холодильниками і т.д. А із бійні готову продукцію із кроликів гарантованої якості покупці зможуть закуповувати товарними партіями із відповідними цінами.


Обслуговуючі кооперативи

 

Оскільки доступ до сучасної землеобробної техніки для багатьох селян залишається обмежений, обробляти землю гуртом для себе та сусідів може бути ідеєю для кооперативу. По-перше, самотужки купити трактор чи комбайн дорого. По-друге, якщо фермер має невеличку ділянку, в нього немає потреби у власній техніці. Тому спільними зусиллями збирають техніку для кооперативів ― орють нею, сіють, збирають урожай разом на присадибних ділянках членів кооперативу та по сусідніх селах. Такі кооперативи достатньо поширені у Центральній Україні.


Є й інші ніші. Наприклад, хоча кооперативу важко буде пробитися на ринок промислової курки, для нього залишається сегмент "еко" чи "натур" у птахівництві. Певна категорія споживачів, що хочуть їсти яйця та м'ясо від курки, що росла і випасалась на волі, вже є. Тому селяни, які утримують по 100-300 курей на своїх присадибних ділянках, можуть об’єднуватись у кооперативи, збирати ці натуральні яйця великими товарними партіями та продавати їх значно дорожче, ніж поодинці. Але треба отримати сертифікат, щоб довести "екологічність" продукції. Для цього й потрібен буде кооператив. 

Також це може бути об’єднання бджолярів. В Україні дуже важко знайти товарну партію меду, адже 90% ринку - невеликі приватні господарства населення. Тому гуртування у кооператив дасть їм можливість формувати великі товарні партії меду за адекватними цінами. А спільна закупівля ліків та кормів для бджіл знижуватиме собівартість.

Читайте також: Honey «made in Ukraine»: як організувати виробництво меду на експорт

Ірина Музиченко

фото: Pixabay



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама