Honey «made in Ukraine»: як організувати виробництво меду на експорт

Робота в медовій галузі почалася для директора і співвласника «Українського центру меду» Володимира Очколас з скарг та образ його співробітника, яким сам є бджолярем, на закупівельників меду. "Ми разом їздили на полювання і кілька років я постійно слухав про те, як скупники зібрали мед по долару, продали за два і ніякої справедливості. І це мені набридло ", - згадує він.

Попередня його кар'єра до меду, та й агросектору взагалі, відношення не мала - залізничник на станції Іловайськ, начальник виробничо-диспетчерського відділу Дніпропетровського вагоноремонтного заводу, власник шпалерного виробництва, генеральний директор "Київських відомостей", власник будівельної фірми, яка робила насип дороги від Дарницького мосту до вулиці Григоренко м. Київ.

Розповіді про скупників підштовхнули Володимира Очколаса стати в їхні ряди. Але тільки так, щоб відразу отримати нормальний прибуток. "Мед в США за прибутковістю стоїть після зброї, наркотиків і жінок. Якщо побудувати компанію від пасіки до правильно організованого експорту, то це буде просто фантастична прибутковість. А якщо ще й робити органічний мед, то там ціна ще вища", - стверджує він. Але відразу констатує, що просто як виробники сировини, українські компанії ніде не потрібні. Мед купувати будуть, але тільки в тому випадку, якщо його якість не буде викликати питань.

Читайте також: Мертві бджоли не гудуть, або хто винен у поганій якості меду

Ринок: всередині і зовні

Світовий ринок меду, за даними American Bee Journal, це близько 0,5-0,6 млн тонн меду в рік, який поставляється на ринок 150 країнами. Найбільші експортери - Китай, Канада, Аргентина, США. Найбільші покупці - США і ЄС.

Однак, щоб вийти на цей ринок, мед повинен пройти безліч перевірок. Зокрема, за словами Очколаса, вимоги ветеринарного та фіто-санітарного контролю до меду набагато жорсткіші, ніж до молока та інших продуктів: "Висловлюючись фігурально, якщо в молоці потрібно робити лабораторні дослідження по наявності 20 видів залишків антибіотиків та ветеринарних препаратів, то в меді мінімально 70–150 випробувань. Бджоли хворіють так само, як і люди. А крім того, слід від антибіотика можуть показати деякі ЗЗР, якими обприскували поля в радіусі доступ бджіл з пасіки". У своєму кабінеті він зберігає запечатані проби з кожної партії, яку відправив за кордон і стверджує, що протягом двох років вони - його можливість довести, що з медом "Українського центру меду" все було в порядку, коли його експортували.

Згідно з даними Держстату, в 2015 році в Україні було вироблено 63,6 тисячі тонн, з яких на підприємствах трохи більше 0,9. «Це дуже приблизна цифра, далеко не всі приватники реєструють свої пасіки. Особливо ті, хто торгує медом на базарах», - запевняє Очколас. Приватний характер галузі загрожує для неї двома наслідками. По-перше, хорошим показником для пасіки в Україні є 120 кг з вулика, при нормі 180-250 кг в США або Канаді. По-друге, контролювати такий ринок набагато складніше. Нагадаємо, що на початку року експорт меду в ЄС на деякий час був заблокований, тому що в експортних партіях в Чехію були виявлені протимікробні речовини. Потім глава Держпродспожівчслужби Володимир Лапа пояснив, що заборона стосувалася лише трьох компаній, проте це не могло не позначитися на репутації меду «made in Ukraine».

Виробництво: кадри і перевірки

Йти чи не йти в медовий бізнес - питання в фахівцях, які працюють в компанії. «Нам пощастило, мій заступник по якості Оксана Куликова працювала в цукровій галузі, потім почала працювати з медом, відбудовувала систему безпеки, технологію виробництва компанії "Український мед" у місті Волноваха Донецької області, яка зараз є одним з найбільших експортерів. Якби не вона, ми не працювали б зараз так ефективно», - запевняє Очколас.

Організовуючи підприємство, створили зв'язку: «Український центр меду» займається роботою з бджолярами, логістикою, експортом та представляє компанію на всіх форумах та виставках, а «Український центр переробки меду» має завод, на якому і переробляється (гомогенізується) мед. Завод почали будувати у вересні 2015 року та отримали дозвіл на його експлуатацію 22.12.2015 року.

Завод має потужність переробки від 5-10 тисяч тонн в рік в залежності від кількості працюючих змін. Підприємство отримало дозвіл на експорт в ряд країн ЄС, Канади, США, Японію, Китай, Індію і Нігерію.

Зараз там працює п’ять чоловік у зміні, начальник цеху гомогенізації меду, його заступник, головний інженер, бухгалтер і директор (очолює завод син Андрій). В «Українському центрі меду» ще 9 співробітників.

Мед для переробки компанія закуповується на пасіках. «Ми працюємо з пасічниками, які мають паспорт пасіки або, в крайньому випадку, у яких є довідка від сільради, яка підтверджує наявність у них пасіки», - розповідає Очколас. За його словами, вони довго відпрацьовували схему закупівель меду, вчили повірених брати правильні проби меду, вимагали від них стовідсоткової відсутності антибіотиків в меду, але і натомість гарантували їм своєчасні платежі, обсяг закупівель і швидке повернення тари. «Зараз з пасічниками ми не працюємо. Є повірені в Запорізькій області, які відбирають проби для аналізу  і виконують всі необхідні наші доручення. Систему відпрацювали настільки, що у нас не було жодної бракованої партії», - розповідає директор «Українського центру меду». Оскільки компанія продає гомогенізований (змішаний і доведений до однорідності мед), вони купують різні партії і потім змішують їх, домагаючись потрібних покупцям показників.

Експорт: дзвонити і показувати

У минулому році, за даними ДФС Україна експортувала 84,3 млн доларів, за вісім місяців цього року - 43,5 млн доларів. Найбільші покупці - Німеччина, Польща, США. І число країн, які потенційно цікавляться товаром, стає дедалі більше. Наприклад, екс-заступник міністра агрополітики Владислава Рутицька заявляла про те, що імпортувати український мед хоче Японія.

«Коли ми тільки почали організовувати підприємство, послали свою людину в Катар, щоб він знайшов споживача в регіоні з найвищою ціною меду. Потім досліджували ринок в Бахрейні», - розповідає про свій досвід Очколас. За його словами, від випуску до продажу першої партії меду пройшло майже півроку. Спочатку компанія вела переговори з індійськими покупцями, потім, не домовившись щодо термінів оплати, продали мед в Німеччину. Зараз, коли система вже налагоджена, від покупки меду у пасічників до розрахунків з кінцевими покупцями проходить близько трьох місяців.

«Український центр меду» за час своєї роботи продав 273 тонни меду і ще 123 буде продано до кінця жовтня. «Одна партія піде до Австрії, інша в Німеччину, а на непродані три партії претендує ще п'ять країн. Так само ми ведемо переговори про продаж 1,5 тисячі тонн меду в США, 900 тонн в ЄС, домовляємося з країнами Перською затокою та Африки», - розповідає Володимир Очколас. Щоб цього домогтися, компанія постійно обдзвонює всіх потенційних клієнтів, заповнює анкети від 100 до 500 питань про виробництво і возить на завод 3-4 делегації в місяць.

Щоб запустити такий завод, налагодити всю технологію, збут, знайти представників, вийти на склади за кордон, потрібно витратити біля 1.0 мільйона доларів США, з яких обладнання тільки заводу буде коштувати неменше 300 000 доларів США. За словами директора підприємства, якби зараз був 2014 рік, то само обладнання заводу окупилося би за один рік. Однак тоді ціни за кілограм меду на світових ринках коливалися в межах 2,5-3,0 доларів за 1 кг, а зараз - 1,5-1,7 доларів за 1 кг. Однак, за словами Володимира Очколаса, вже в серпні наступного 2017 року вони розраховують почати працювати в прибуток.

Наталія Гузенко

фото: Agravery