Іноземці як страшне опудало для українців: парадокси ринку сільгоспземель

Соціологічні дослідження вказують на існування досить несподіваних тенденцій, аналіз яких дозволяє краще розібратися у природі виникнення і суті міфів про ставлення українців до ринку сільгоспземель. Зокрема, виявилося, що українці, підтримуючи мораторій, водночас… хочуть мати право продавати свої паї, а частина відомого всім «меню» страхів суспільства щодо ринку сільгоспземель насправді українців взагалі не турбує. Тепер настала черга уважніше розглянути ще одну "антимораторну аксіому": страх перед іноземцями.

Відомо, що соціологія називає можливість масового скуповування українських земель іноземцями однією з головних небезпек, якої українці очікують від скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення – такого розвитку подій боїться майже половина наших співвітчизників. Однак при ближчому розгляді ця, здавалося б, очевидна тема розкривається з несподіваного боку: деталі картини мають не зовсім такий вигляд, ніж той до якого всі звикли¹.

Читайте також: Законний «Халяль»: чому в Україні зараз не можна отримати дозвіл на експорт в Арабські Емірати

У чому різниця між власником паю та середньостатистичним українцем

Отож, 50% українців у цілому й така сама частка власників паїв вважають масове скуповування українських земель іноземцями однією з головних небезпек, очікуваних від скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення, – про це свідчать результати соціологічного дослідження «Актуальні питання земельної реформи в Україні», проведеного в рамках проекту USAID АгроІнвест наприкінці 2015 року². Щоб докладніше проаналізувати цю тему, у тому самому дослідженні респондентам було поставлено ще три дотичні запитання. Логічно було очікувати, що відповіді на них вписуватимуться в загальну картину уявлень про головну небезпеку. Але тут логіка дала певний збій.

Перше запитання - «Якщо мораторій (заборону) на продаж земель сільгосппризначення буде скасовано, які з перелічених нижче категорій осіб повинні мати право купити землю сільськогосподарського призначення?» (Рисунок 1).

Якщо брати українців у цілому, то більшість  (78,4%) справді вважає, що право купувати сільгоспземлю повинні мати громадяни України або українські підприємства; лише 4,9% готові дозволити це іноземним громадянам чи іноземним підприємствам (у тому числі 0,4%, які вважають, що землю мають купувати лише іноземці) і 15,6% – не визначилися. Однак цікаво, що серед власників паїв картина геть інша: винятково українцям готові надати право купувати свої землі лише 32,5%, іноземцям – 3,8%, а 55,3% (!)  не визначилися.

Читайте також: Мораторій підтримую, але хочу продавати землю - що населення думає про ринок землі

Напрошується припущення, що власники паїв розглядають проблему ринку земель переважно під кутом зору власних економічних інтересів, а інша частина громадян – як загальнополітичне питання, не приміряючи його безпосередньо до свого власного життя і гаманця. Якщо це так, то цифра у 55,3% може свідчити про те, що зараз власникам паїв критично бракує інформації, на основі якої вони могли б оцінити, як вплине на їхнє життя надання іноземцям права купувати землю.

Рисунок 1. Хто має мати право купувати землю сільгосппризначення у разі скасування мораторію на думку населення та власників паїв

* Цей варіант включає всі або деякі з таких категорій: приватні українські фермери; українські сільгосппідприємства; всі українські підприємства; громадяни України у сільській місцевості; усі громадяни України.

** Цей варіант включає іноземців (іноземних громадян та/або іноземних підприємств) та всі або декілька категорій українців (громадян та/або підприємств згаданих вище).

*** Цей варіант включає тих, хто безпосередньо обрав відповідь «Не знаю»,  а також тих, хто не обрав жодної із перелічених категорій на основі припущення, що якщо респондент має свою позицію, то висловить її обраним  варіантом.

Боїмося іноземців чи ринку землі в принципі?  

На перший погляд, друге запитання мало чим відрізняється від першого: «Чи варто обмежувати право купівлі земель сільгосппризначення іноземцями в перші роки відкриття ринку земель?». І тут - несподіванка: 95-96% респондентів (!) не визначилися з відповіддю (Рисунок 2).

Рисунок 2. Чи варто обмежувати право купівлі земель сільгосппризначення іноземцями в перші роки відкриття ринку земель на думку населення та власників паїв

Примітки:

* Цей варіант включає тих, хто безпосередньо обрав відповідь «Не знаю», а також тих, хто не відповів на питання (таких більшість) на основі припущення, що якщо респондент має свою позицію, то висловить її обраним  варіантом.

Зважаючи на те, що із відповіддю на попереднє запитання (які категорії осіб повинні мати право купити землю сільгосппризначення) досить значна частка респондентів теж не визначилася можна констатувати: чітко сформованої суспільної думки щодо того, чим саме страшний прихід іноземців на ринок сільгоспземель і чи страшні вони в принципі – як не дивно, немає. Такий стан справ переводить страх масового скуповування земель іноземцями до категорії нераціональних ризиків – тобто звучить наче  загрозливо, але чим саме загрожує (а, відтак, що треба робити, щоб захиститися) – сформулювати складно. Така ситуація є чудовим підґрунтям для політичних маніпуляцій та міфотворчості в питаннях скасування мораторію.

Читайте також: Чому українці бояться ринку сільгоспземель та чи виправдані ці побоювання?

Третє запитання дозволяє оцінити, чи допоможе заборона продажу сільгоспземель іноземцям зменшити ризики, пов’язані зі скасуванням мораторію. На думку 64% українців та 60% власників паїв, які вбачають в іноземцях загрозу, - таки допоможе (Рисунок 3). Цікаво, що навіть серед тих, хто не відзначив масове скуповування землі іноземцями як загрозу, заборона на продаж землі іноземцям знайшла найбільш схвальний відгук (22% громадян та 30% власників паїв) порівняно з іншими пропонованими способами зменшити ризики.

Рисунок 3. Чи допоможе заборона на продаж землі іноземцям зменшити небезпеки від скасування мораторію на думку населення та власників паїв

Хто опиниться в збитках, якщо не пускати іноземців?

Так само, як і на будь-якому іншому ринку, на ринку сільгоспземель діє закон попиту і пропозиції. Очевидно: чим більше покупців – тим вища ціна на товар. Тож будь-які обмеження на володіння чи обіг земель, у тому числі заборона на продаж землі іноземцям, знижують попит, результатом чого неминуче буде нижча ціна³.

Наприклад, коли в 1974 році уряд провінції Саскачеван (Канада) обмежив максимальний обсяг сільгоспугідь, які можуть належати нерезидентам та несільськогосподарським корпораціям провінції, це призвело до зниження ціни сільгоспугідь Саскачевану в середньому на 10-85 дол. США за га⁴.

Тому власникам паїв варто розуміти: якщо український ринок сільгоспземель ізолювати від іноземців, то втрат зазнають саме вони, власники паїв, бо недоотримають доходів. Натомість суттєво зекономлять ті, хто хоче в них її чим дешевше скупити.  

«Привілейовані» іноземці

Обговорюючи тему страхів, слід пам’ятати, що і за чинним законодавством можливість іноземців придбавати сільгоспземлі в Україні дуже обмежена. Земельним кодексом України встановлено, що  «землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам» (ч. 5 ст. 22 Земельного Кодексу). До іноземних підприємств прирівнюються також підприємства з іноземним капіталом. Це означає, що аби дозволити іноземцям купувати сільськогосподарську землю, потрібно не лише скасувати мораторій, а й внести додаткові зміни до Земельного кодексу.

Однак нині законодавство містить цікава за своєю суттю парадокс. Єдиними, хто може зараз в цілком законний спосіб продати підмораторні сільгоспземлі в Україні, є саме іноземці. Громадяни ж України такої можливості не мають. Така це стосується лише спадкування: українське законодавство дозволяє іноземним громадянам та юридичним особам, а також особам без громадянства спадкувати землю сільгосппризначення, проте впродовж року після набуття права власності на таку ділянку вони зобов’язані продати або подарувати ці землі громадянам України, юридичним особам – резидентам України, державі чи територіальній громаді – або ж безоплатно передати державі чи територіальній громаді, а взамін отримати її в оренду.

Що каже світовий досвід

Однак усе сказане вище не означає, що вільний продаж землі іноземцям не створює ніяких ризиків. Як свідчить світовий досвід, у різних країнах можливість купівлі землі іноземцями справді сприймається як певний ризик, і саме цим обумовлене запровадження обмежень  у цій сфері. Такі обмеження можуть запроваджуватися або на постійні або тимчасово, на певний період.

Справді-бо, хоча у світі є країни, де іноземці мають такі самі права на придбання землі, як і громадяни (наприклад, Німеччина, Франція, Велика Британія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург), більш поширеною є практика застосування обмежень на власність і використання землі іноземцями. Наприклад, у державах – нових членах ЄС було встановлено 7-річний перехідний період, упродовж якого було заборонено продаж сільгоспземель усім іноземцям, включно із іноземцями з ЄС, а у Польщі такий перехідний період узагалі тривав 12 років.

Інколи обмеження для іноземців встановлюють і на відносно зрілих ринках. Наприклад, те що у Бразилії близько 7% сільгоспземель перебувало у власності іноземців, а в Аргентині – близько 6% (до 14% в деяких провінціях), призвело до політичного тиску, щоб обмежити їх доступ до ринку землі в Латинській Америці. У результаті, в Аргентині було введено закон, який обмежував максимальну площу, якою могли володіти іноземні громадяни чи компанії (до 1000 га) та максимальну частку (15%) від загальної площі країни, провінції та району, яка могла перебувати в іноземній власності. Аналогічна тенденція спостерігалась у Бразилії.

Як зазначають Ходжсон і співавт. (1999)⁵, обмеження для іноземців зазвичай мають на меті досягти не так економічних, як суспільно-політичних цілей. Найактуальнішими для України цілями може бути гарантування продовольчої безпеки та захисту українського села. Справді, за відсутності будь-яких обмежень українські фермери і фізичні особи можуть виявитися неконкурентними покупцями порівняно з іноземцями. Але так завжди відбувається в економіці: хтось виграє – хтось програє. У цій ситуації –  землевласник отримає вищу ціну за землю, яку зможе заплатити іноземець, а український фермер не купить цю ділянку. Тут важливо конкретизувати, що саме слід розглядати як потенційну загрозу в разі отримання іноземцями права на купівлю сільгоспземель в Україні, а, відтак, які саме обмеження ефективно стримуватимуть ці ризики.

Важливо, щоб усі обмеження – хто може купувати землю, хто має першочергове право на її купівлю, який максимальний обсяг землі допускається у володінні й використанні однієї особи тощо –розглядалися в комплексі.

Необхідна ремарка

Важливість інвестицій, у тому числі й іноземних, для розвитку економіки в Україні постійно підкреслюється як серед політиків та експертів, так і серед звичайних українців. Підвищення інвестиційної привабливості є одним із пріоритетів стратегії сталого розвитку «Україна – 2020». Зі ставленням до купівлі іноземцями, наприклад, заводу зазвичай не виникає проблем: автомобілісти, для прикладу, зраділи б, якби потужний німецький чи японський автоконцерн відкрив свої заводи в Україні. Проте з інвестиціями чи купівлею іноземцями українських сільгоспземель, що за своєю суттю нічим не відрізняється від купівлі заводу, маємо інші відгуки.

Висновки

Таким чином, результати соцопитування підтверджують, що близько половини українців (незалежно від того, мають вони у власності сільгоспземлю, чи ні), вважають можливість скуповування землі іноземцями однією з найбільших загроз від скасування мораторію. Утім, детальніший розгляд цієї тези підводить до висновку, що не все так монолітно в цьому переконанні.

Хоча серед заходів, які б зменшили ризики від скасування мораторію, заборону продажу землі іноземцям вважає дієвою значна частка респондентів – 43% громадян та 45% власників паїв, на запитання, хто повинен мати право купувати землю, більшість серед власників паїв (55,3%) – ті, хто в даному випадку гаманцем відповідає за свої слова, – не готова позбавити цього права іноземців. Позиція ж українців в цілому більш категорична щодо іноземців, але воно і не дивно, оскільки завжди легше «рахувати чужі гроші». Ба більше того, відповідаючи на досить подібне до вищенаведеного запитання, практично немає тих, хто готовий обмежити іноземцям право купувати землю (95% не визначилися). Такий парадокс відповідей дає можливість класифікувати страх перед іноземцями як ірраціональний – тобто звучить наче  загрозливо, але чим саме це загрожує (а, відтак, що треба робити, щоб захиститися) – сформулювати складно.

Таким чином, іноземці в питанні скасування мораторію є скоріше зручним «опудалом» - зосередження на ньому дозволяє відвернути увагу суспільства від необхідності здійснення рішучих антикорупційних заходів у земельних відносинах та захисту конституційних прав власників. Цей страх пропонується прийняти громадянам як непереборну перешкоду для запровадження ринку сільгоспземель. Проте це, як і декілька інших проблем, досліджених під час соцопитування, про які йшлося на початку публікації, слід кваліфікувати як «антимораторний міф». Сама ж тема наразі не вимагає додаткового законодавчого врегулювання, а от її роздмухування є ознакою відвертої політичної маніпуляції.

Віталія Яремко, Олег Нів’євський, Марина Зарицька

фото:  Pixabay

^{1 Застереження. В статті не розглядається питання доцільності допуску іноземців до ринку купівлі-продажу сільгоспземель, а лише оцінюється раціональність та об’єктивність суспільних страхів щодо іноземців за допомогою результатів соцдослідження, задля зменшення ризику політичних спекуляцій на цьому вкрай чутливому питанні.}

^{2 Опитування відображає думку як усіх громадян, незалежно від наявності у їх власності земельної ділянки, так і окремо – власників земельних паїв. Опитування населення відбулося у вересні 2015 року та проводилося методом особистого інтерв’ю з 2041 респондентами у 108 населених пунктах у всіх областях України за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років. Опитування власників земельних паїв проводилося у листопаді-грудні 2015 року методом особистого опитування у сільській місцевості та методом телефонного інтерв’ю у містах із населенням до 20 тис. мешканців – загалом було опитано 3823 респондентів. Вибірка була стратифікована за областями, триступенева, випадкова і репрезентувала всіх власників земельних паїв України. Опитування проводилося Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення проекту USAID Агроінвест.}

^{3 Нів’євський О., Нізалов Д., Кубах С. 2016.  Обмеження на ринку продажу земель сільськогосподарського призначення: огляд міжнародного досвіду та уроки для України. Проект «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні».  http://www.kse.org.ua/uk/research-policy/land/analytical/?newsid=1378}

^{4 Ferguson, S., Furtan, H., & Carlberg, J. 2006. The political economy of farmland ownership regulations and land prices. Agricultural Economics, 35, 59–65.  /doi/10.1111/j.1574-0862.2006.00139.x/full}

^{5 Hodgson, S., Cullinan, C., & Campbell, K. (1999). Land Ownership and Foreigners: a Comparative Analysis of Regulatory Approaches to the Aquisition and Use of Land by Foreigners. FAO Legal Papers.}