В обхід приватизації: навіщо Кабмін хоче розпаювати землю держпідприємств

Через 25 років після того, як селяні отримали паї, Кабмін вирішив повернутись до питання. 31 березня 2017 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект №6269 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Формальна причина, через яку Кабмін подав законопроект, - боротьба за права працівників державних підприємств та працівників державних та соціальних закладів, що знаходяться в селах. Максим Мартинюк, перший заступник міністра аграрної політики, пояснює,  зараз почати процес паювання земель держпідприємств можна лише після початку їхньої приватизації. Верховна Рада не поспішає виключати аграрні ДП із списку заборонених до приватизації. Тому Кабмін і вирішив подати законопроект, який би дозволив працівникам аграрних ДП отримати належну земельну ділянку, не чекаючи старту приватизації цих підприємств.

«За» запуск процесу приватизації земель мають проголосувати не менше половини працівників цього підприємства. При цьому отримати у своє володіння можна буде не більше розміру середнього паю по району. Сільськогосподарське підприємство муситиме самостійно замовляти проект землеустрою щодо розпаювання у землевпорядної установи. 

За словами Мартинюка, поки складно назвати хоча б приблизну кількість осіб, які таким чином отримають земельні ділянки. 

Читайте також: Доїти гроші: чотири історії фермерів, що зробили бізнес на козах

Законопроект №6269 тільки надійшов до Верховної Ради, і ще не розглядався профільним «аграрним комітетом». Водночас, уже виникають питання: а чи доцільне створення та ухвалення такого законопроекту? І чи не приховані у тексті документу регуляторні «підводні камені»?

Гладко на папері

Як кажуть в Аналітичному департаменті Української аграрної конфедерації, основну цінність при продажу аграрних ДП складає їхній земельний банк. Тому без землі і лише з виробничими приміщеннями такі підприємства не будуть цікаві інвесторам. Таким чином, держава не зможе заробити на їх продажу. Андрій Талама, перший заступник генерального директора ТЗОВ «Галичина-Захід» погоджується, що приватному бізнесу цікаво у першу чергу набути земельний банк аграрних держпідприємств. Виробничі приміщення таких ДП приватний бізнес менш цікавлять, бо у більшості випадків їхній технічний стан лишає бажати кращого.

Читайте також: Михайло Соколов: Все про аграрні дотації у 2017

Андрій Мартин, завідувач кафедри землевпорядкування НУБіПу, впевнений, що процедура розподілу земельних ділянок, прописана в законопроекті, не до кінця зрозуміла. Цілком можливо, що можуть залишитись незадоволені результатами розподілу землі. Це може призвести до валу судових позовів, що у свою чергу може взагалі призвести до блокування приватизації цих підприємств. 

Окрім цього, як каже Мартин, процес розпаювання земель державних агропідприємств зацікавлені особи можуть взагалі використати для нарощення земельного банку якогось з агрохолдингів. Або навіть для продажу цих земель поза «земельним мораторієм». Експерт пояснює – юридичною мовою розподіл землі аграрних ДП називається «безоплатна приватизація земельної ділянки державної власності». У більшості випадків такі земельні ділянки отримують цільове призначення «ведення особистого сільського господарства», що виводить таку землю з-під дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Таким чином, приватизовану землю аграрних ДП можна буде цілком законно продавати.

Зрештою, як каже Мартин, представники якогось з агрохолдингів можуть запропонувати новим власникам колишньої державної землі наступну схему: компанія бере на себе всі клопоти з оформлення землевпорядної документації, яка засвідчить право власності селян на приватизовану землю. Натомість ті ж селяни підписують договір оренди своїх земельних ділянок одразу на 30-40 років. «Багато людей на таке підуть, а заздалегідь визначений орендатор по "благословенню" Мінагрополітики таким чином забере собі розпайовану землю», - вважає експерт.

Але, за словами координатора напряму Земельних питань Аналітичного центру Аграрного союзу України Ірини Діденко, невідомо скільки Рада прийматиме проект. Аби вирішити проблему приватизації земель аграрних ДП, урядові не обов’язково було писати цілий законопроект.  Процес розпаювання земель колгоспів у 90-х роках регулювався підзаконними актами, написаними тодішнім Держкомземом України. Після завершення процедури розпаювання дію тих підзаконних актів було скасовано. Тому, на думку Діденко, вирішити проблему можна було б просто наказами Мінагрополітики.

Читайте також: Невдала децентралізація: чому спроби "підняти" село не вдаються?

Кому воно потрібно?

Як кажуть представники деяких місцевих органів влади, потреба у розпаюванні державних земель не є актуальною для місцевих громад, оскільки основний вал розпаювань пройов ще у 90-ті роки. А якщо і є попит на державну землю в якості паю, то це аж ніяк не земля аграрних ДП. Наприклад, Євгенія Липовецька, голова Купинської сільради, що на Хмельниччині, каже, що громада її села уже четвертий рік добивається розпаювання ріллі. При цьому виділення земельних ділянок у цьому випадку можна провести тільки за рахунок «земель запасу». За словами Липовецької, процес розпаювання гальмує Держгеокадастр, який керує усіма землями поза межами населених пунктів.

Марія Савка, заступник голови Івано-Франківської обласної держадміністрації, каже, що серед всієї області належних паїв не отримали лише жителі трьох сіл Коломийського району. Але на згаданій території виділити паї можна лише за рахунок земельних ділянок, які належать Національній академії аграрних наук України. 

Питання виділення належної землі громадам, як і за словами Савки, так і за словами Липовецької, нині йде взагалі на рівні вищих органів влади, зокрема прем’єр-міністра України.

Читайте також: Ігор Присяжнюк: Розповсюдження ЗВД співпадає з воєнними навчаннями російської армії

Іван Киричевський