Доїти гроші: чотири історії фермерів, що зробили бізнес на козах

За даними Державної служби статистики України, однією із небагатьох галузей тваринництва, де у минулому році зафіксовано приріст промислового поголів’я, стала якраз ДРХ ― майже на 2 тис. голів у порівнянні із минулим роком (до 188,8 тисяч). Козівництво уже потроху виринає із забуття і має шанс стати гарною альтернативою традиційному молочарству –  утримання кози загалом коштує дешевше, ніша не заповнена, та й заробити при правильному підході до роботи цілком реально. Agravery.com задав декілька питань про можливості для заробітку, рентабельність, плюси і мінуси роботи чотирьом власникам козиних ферм.

Читайте також: Корова для бідних: чому козівництво стає популярним

Сир, екскурсії та мило

Назва підприємства: Бабині кози

Старт проекту: 2007 рік

Локація: с. Галайки, Київська область

Кількість голів: 160 голів дійного стада.

Види продукції: сири, мило, продаж племінного молодняка

Олександр Бабін, засновник господарства

Чи можна назвати рентабельним козиний бізнес?

- Дивлячись, на який вид продукції ви зробите ставку. Якщо на козине молоко, то на мій погляд проект буде нерентабельним, можливо навіть спрацюєте у «мінус». Якщо ферма будується із розрахунку, що отримувати тону молока на місяць, то вона ризикує не знайти свого покупця і дуже швидко збанкротує. На мою думку, козине молоко у великих обсягах поки що нікому непотрібне. Запускаючи ферму я думав про те, що продаватиму виключно молоко і зароблятиму, проте швидко зрозумів що це не так і переорієнтувався на сири і зробив власну переробку.

Читайте також: Селітра: чи є реальна альтернатива азотним добривам українського, або російського виробництва?

Для того, аби купити найпростіший сироварний котел чи пастеризатор розміром 600 літрів вам знадобиться не менше 8 тисяч євро, інше обладнання, форми для сиру тощо обійшлись нам у $100 тисяч. Крім того потрібна будівля самої ферми, комунікації, електроенергія, водогін – на першому етапі інвестиції у нашу ферму склали близько 2 млн грн.  Тоді як зараз зробити власний козиний бізнес буде значно дорожче – приміром, якщо будувати ферму «під ключ» із європейськими умовами утримання, каруселями для доїння, то це коштуватиме не менше $200 за квадратний метр.

Що є найбільш затратним?

- Поголів`я. Спочатку ми розпочинали наше родинне господарство із двох кіз і далі завезли з Латвії іще 150 голів зааненської породи. Зараз із поголів`я отримуємо більше 100 тонн козиного молока на рік. 

Завдяки чому вдається заробляти?

- На початку хотіли заробити на молоці, то потім зрозуміли що це нереально.  Кисломолочні продукти мають надто короткий термін зберігання, тож продукція ризикує залишитись без покупця. Тому довелось пробувати займатись сироварінням, і проект пішов в гору. Сьогодні у нашому асортименті відразу декілька сортів – класичний напівтвердий козиний «Шеврет», наш авторський сир «Карлос», а також декілька видів фреш сирів «Боулінг» із в’яленими томатами, часником та спеціями. Загалом виробляємо близько 10 тонн сирів на рік.

Декілька років тому моя дружина Анна висловила ідею, що можна було б зробити із козиного молока мило. Ми багато чули про цей продукт, проте побачили що за технологією молоком просто розбавляють каустичну соду, аби активувати її. Усі інші елементи там ненатуральні. Ми ж вирішили зробити повністю натуральний продукт – після декількох експериментів була розроблена лінійка з 30 видів мила на основі козиного молока та масла. У рік виробляємо не більше 500 кілограм мила, вартість одного такого шматка становить близько 30 грн. Поки що робити більше не можемо, оскільки технологічно не вистачає молока на ці цілі, та й збут проводимо поки що через власний сайт та цільові продажі.

На чому  можете економити?

- Намагаємось максимально автоматизувати всі процеси на фермі, аби справлятись без додаткової робочої сили. Приміром, зібрали із вживаних комплектуючих деталей доїльну установку, яка не поступається промисловим зразкам i дозволяє одночасно доїти 12 кіз. Доїльний апарат здоює молоко в трубопровід. По ньому молоко йде у танк-охолоджувач, де може зберігатися 2-3 дні та надходить у сироварню для подальшої переробки. Для пастеризації молока і підігріву води на фермі використовуються біопаливо та сонячна енергія — встановлено сонячні колектори та твердопаливний котел на дровах.

Власний бренд молока та кисломолочних продуктів

Назва підприємства: ФГ «Тетяна-2011» (ТМ «Зінка»)

Старт проекту: 2015 рік

Локація: с. Усівка, Київська область

Кількість голів: 1000 голів (і дійне стадо і молодняк)

Види продукції: повна лінійка козиної молочної продукції – молоко, кефір, йогурти, сметана, сири.

Василь Цвик, голова правління

Чи є на сьогодні рентабельним козиний бізнес?
 
- Козівництву в Україні до повноцінного бізнесу іще далеко. На калькуляторі прибутковість є, проте потрібно починати не з прибутків, а культури споживання цього виду продукції. Козоводам потрібно об’єднуватись і популяризувати вироблену ними продукцію.

Читайте також: Очищення вогнем: як підпали стерні шкодять аграріям

З якої кількості поголів’я слід починати ферму?

- Все залежить від того, яку модель бізнесу ви хочете побудувати – чи з нанятими працівниками чи працювати самостійно, родиною. У першому випадку – повинно бути не менше 200 голів, а у другому – достатньо і 40. Проте все залежить від надоїв та генетики кіз.

Чому ви вирішили завозити кіз з-за кордону?

- Є два шляхи, якими можна піти у козівництві – дорогий, але швидкий, і дешевий, проте довгий. У кожному із них є як плюси, так і мінуси. Дешевий – це збирати по селах кіз та завозити племінних цапів чи сперму, і через 4-5 років ви можете вийти на певний рівень. Проте якість молока буде дуже варіюватись. Ми ним не пішли та зробили другий спосіб  – завезли 5-місячних козенят із Франції, по сьогоднішнім цінам це коштує приблизно 1150 євро/коза.

Майже усі козівники говорять про те, що виробництво молока не вигідне, відразу переходять на сири. Натомість ви зробили ставку на продаж молока та кисломолочних продуктів. Поясніть свою мотивацію?

- Понад 4 роки я збирав досвід по всьому світу, і мені сподобалась ізраїльська модель, вони дуже непогано  заробляють на козиній кисломолочці – йогуртах, сирках, кефірах. Ця ніша в Україні практично  не зайнята. Звичайно, без проблем не буває. Коза доїться і на Різдво, і на 8 березня, і  на Великдень – у неї немає свят, тож потрібно, аби люди були на місці і виконували роботу, у той час як працівники хочуть відпочити. Ми багато зробили для того, аби підприємство працювало як годиться, за світовими стандартами – у нас технологи по тваринах та сирах із Франції, по кисломолочці – ізраїльтянин. Звичайно, ми  розуміємо, що проблем багато, проте налаштовані виключно позитивно.

Як будете розвивати лінійку продукції цьогоріч?

- Ми продаємо продукцію майже у усіх найбільших торговельних мережах «Ашан» «Новус», «Мега Маркет» – всього 58 супермаркетів, ще 14 стоїть у черзі на укладання контрактів. Зараз триває другий тур окотів, тож думаю до 15 червня ми вийдемо на заплановану потужність у 2 тони молока. Зараз ми реалізуємо 14 видів кисломолочної продукції і 15 видів сирів, нещодавно вийшов новий йогурт з обліпихи та шипшини і багато планів по розширенню продуктової лінійки. Фактично щодня тестуємо нові смаки. Думаю, що навіть наші колеги із великих молочних компаній не можуть похватися такими успіхами.

Племінний репродуктор, лінійка продуктів та власна школа сироваріння

Назва підприємства: СК «Добриня» (ТМ «Семеро козлят»)

Старт проекту: 2009 рік

Локація: с. Маковецьке, Київська область

Кількість дійного стада: 300 голів

Види продукції: козиний сир, молоко, згущене молоко, козине масло, вершки, йогурти, біо-кефір

Ірина Дем’янюк, засновниця господарства

Чи вважаєте ви козиний бізнес рентабельним?

- Про яку рентабельність можна говорити – ПДВ не повертають, зерно і пальне з кожним днем дорожчає, а доходи громадян ні. Ми хотіли б мати таку прибутковість як і раніше, проте навіть  підраховувати цифри не хочу – надто сумно. Більш-менш окупним козиним товаром залишається виробництво сиру. Ми  поступово відмовляємось від кисломолочки на користь виробництва сирів.

Читайте також: Соняшник у фокусі: чи зменшать аграрії площі під найбільш рентабельною культурою

На чому можна зекономити у козиному бізнесі?

- Економія у тваринницькому бізнесі взагалі недоречна. Якщо заощаджувати на кормах, ви втратите поголів’я, на приміщенні – більше витратите на послуги ветеринара, який кіз лікуватиме. У середньому на одну козу у нас  приходиться 1000 літрів надоїв, і це велика робота. Ціна утримання кози дуже варіюється від того, чи ви купуєте корми, чи заготовляєте самостійно.  Приміром, цього року нам довелось дуже багато докуповувати, через неврожай у нас фактично не було люцерни. Дотацій ми не отримуємо, тож про велику прибутковість не йдеться – ти або робиш це, або ні.

Якби ви зараз починали козиний бізнес, то що ви зробили б інакше?

- Я б його починала у країні з іншою економікою та з іншими людьми. Я дуже багато відкрила для себе за ці роки, заглибилась у технологічні моменти, мені і досі цікаво. Проте я всерйоз задумуюсь про продаж цього бізнесу.

У чому найбільша проблема козівництва, на ваш погляд?

- Найбільша проблема в Україні – це люди. Вони не хочуть працювати та отримувати результат. Доходить до смішного – ми з чоловіком не можемо поїхати разом на відпочинок більше, ніж на 3 дні, обов’язково трапляться якісь негаразди на фермі. І це не тільки у сільському господарстві, а у будь-якій  галузі.

Як у вас з’явилась ідея зробити власну школу сироваріння? Скільки випускників школи маєте?

- Школа сироварів – інший проект, не пов'язаний із фермою. Протягом останніх трьох років до мене постійно звертались люди із проханням показати та навчити сироварній справі. Я переймала досвід у багатьох країнах, відмінно володію технологією приготування швейцарських сирів із червоною пліснявою та французьких із синьою. Тож просто вирішила продавати свої знання людям – вартість навчання  приблизно 2500 грн/день. У оренду входить оренда приміщення, обладнання та саме молоко для сироваріння. Поки що курси проводимо у Києві, проте розглядаємо варіанти проведення навчання у Одесі та Харкові. Таким чином мені вже вдалось навчити 20 сироварів.  

Авторські сири, власна доставка та Музей Сиру

Назва підприємства: Доообра ферма

Старт проекту: 2011 рік

Локація: с. Івки, Київська область

Кількість дійного стада: 200 голів

Види продукції: витримані козині та коров`ячі сири, свіже молоко, бринза, солодкі сирки.

Тарас Ложенко, власник ферми

Чи можна назвати рентабельним козиний бізнес?

- Залежно від того, яку продукцію виробляєте, чи є переробка, як ви позиціонуєте продукцію, та якими каналами збуту продаєте. Приміром, молоко я б не продавав, бо це не вигідно – ця ніша практично не освоєна, а от козиний сир має свого покупця.  Звичайно, цікавість до бізнесу є, лише за останні 1,5 роки в Україні започатковано мінімум 10 нових козиних ферм.

Читайте також: Україна-ЄС: що дасть "безвіз" аграріям

Проте мати кіз зовсім не означає, що ви можете виготовляти якісний продукт. Насправді, завести поголів’я з-за кордону, побудувати приміщення, це далеко не все – потрібно правильно подоїти та сертифікувати продукт, який буде популярним на ринку. Тільки коли у вас є вся необхідна база для виробництва ви можете побудувати дійсно дохідну справу.

Які конкурентні переваги саме вашої козиної ферми, порівняно із аналогічними?

- По-перше, ми вчились і продовжуємо навчатися у провідних європейських сироварів із Німеччини, Голландії, Італії тощо. По-друге, ми взяли найскладніший сегмент переробки – це витримані сири, вони у нас дозрівають 1-1,5 роки. По-третє, ми поставили собі дуже високі стандарти якості, ми принципово утримуємо кіз на випасі, до того ж ми зробили ставку на українських кіз, яких ми схрещуємо із європейськими, поголів’я ми не завозили з-за кордону.

У середньому одна наша коза дає 2-3 літри молока, але зараз ми знаходимось на стадії вибраковки поголів`я на більш молоде та продуктивне – це нормальний процес, із часом кожен козівник приходить до цього. Ну і по-четверте – у нас замкнутий цикл виробництва, ми самі вирощуємо корм, доїмо та переробляємо молоко на сири, і також самостійно здійснюємо доставку клієнтам двічі на тиждень.

У нашому асортименті є як козиний сир «Бікоз», так і більш звичний споживачеві коров’ячий - «Легенда», «Пажитнік», «Голандія». Тут принципово не копіювали сири з іноземних аналогів, а навпаки – розробляли власну рецептуру, хочеться, аби і український козиний сир став брендом.

Як почали виробляти саме витримані сири?

- Дуже цікава історія  –  я просто забув у себе на зберіганні одну партію сиру, вона пролежала 1,5 роки. Коли розрізали, смак дуже сподобався, тож вирішили – чому б ні? Сам би я ніколи не наважився, надто технологічно складно. Сир – це не кефір, який можна навчитися робити, переробляючи рецепт щодня. Про помилки у виробництві твердого сиру можна дізнатися лише за рік, коли головка буде готова.

Так поступово перейшли до виробництва витриманого сиру, і навіть  більше – відкрили у Києві «Музей сиру», де не лише розповідаємо історію цього продукту, проводимо дегустації, а ще й продаємо продукцію від нас та іще декількох сироварів.

У скільки вам обійшлась власна сироварня?

- Загалом вклали у власну сироварню 200-250 тис євро. Будували та комплектували рік, причому принципово віддали перевагу українським постачальникам обладнання – і пастеризатор, і сироварний котел лише вітчизняні. Нам дуже пощастило з проектантами, вони мали досвід будівництва великих заводів, тож із усіма нашими завданнями справились на відмінно. За потреби потужності сироварні можна буде збільшити, що ми і хочемо зробити.

Читайте також: Ігор Присяжнюк: Розповсюдження ЗВД співпадає з воєнними навчаннями російської армії

Зараз на нашій фермі працює 6 сироварів, 4 працівника ферми та водій. Сьогодні ми продаємо наш козиний сир за ціною приблизно 450 грн/кг, тоді як іноземні аналоги річної витримки в Україні коштують  і по 1000 грн/кілограм. Нещодавно до нас приїздили на дегустацію ресторатори та фахівці ритейлу, і констатували, що наш сир за смаковими якостями набагато переважає іноземний.

У яких мережах представлена ваша продукція?

- Ми працюємо із локальними магазинами здорового харчування, також чотирма магазинами «Лавка традицій» від «Сільпо», проте основний наш замовник це Good Wine. Фактично, це і є наш певний знак якості, адже продукт перед тим, як потрапити до цих магазинів,  дуже серйозно перевіряється.

Які помилки роблять початківці - сировари та власники?

- Є два типи козивників. Перші – для кого це другий бізнес. Вони вкладають у це хобі багато грошей, купують обладнання та поголів`я, проте недооцінюють відcутність в Україні нормального персоналу, що може відповідати за результат роботи. Інші – це аматори, які починають козину справу на останні гроші самі, і у результаті отримують витрати, що набагато більше закладеного бюджету.  Або не вистачає грошей на переробку, або на нормальну доїльну залу.

Які плани на поточний рік? Яку нову продукцію плануєте робити?

- Цього року плануємо спробувати виробляти грузинські сири. До цього продукту є цікавість, проте ніша не заповнена, тож ми на замовлення «Good Wine» будемо їх робити. Буквально на цьому тижні до нас завітала найкращий у Грузії технолог і вчить моїх сироварів таємницям цієї справи. Дуже приємно, що побачивши нашу сироварню і спробувавши наші сири, вона також висловила бажання повчитися у нас, і привезти частинку нашого досвіду до Грузі.

Ірина Глотова

фото: babynikozy.com.ua, domvnaem.ua, dooobraferma.com.ua