Очищення вогнем: як підпали стерні шкодять аграріям

З початком весни міста опиняються в колі вогню, а на полях великих компаній стара трава замінюється на чорне та випалене. Селяни вважають, що очищення вогнем - гарний спосіб оновити грунти та швидко відчистити поля. Agravery.com вирішив пояснити, чому це не так. 

Андрій Вдовиченко, директор ДП "Дослідне гоподарство "Сквирське" Інституту агроекології та природокористування НААН

- Мотив у випалювачів дуже простий - вони заощаджують паливо та час на обробітку грунтів. Не треба культивувати поля, не треба виганяти важку техніку, витрачаючи на це час та гроші. Після випалювання пройшовся легким культиватором та можна сіяти. Якщо не випалюєш, то потрібно важким плугом проходити, потім приорювати солому, що лишилась з минулого року (говоримо про господаства, які не використовують солому для виготовлення брикетів чи для інших цілей). Це набагато довше, важче та дорожче. 

Але, якщо подивитись в комплексі, то ця економія - лише примара. Грунт то живий огранізм, який складається не лише з субстрату, а має у складі різноманітні бактерії, мікроорганізми, мікрофлору та, зрештою, в якому живуть черв'яки та різні комахи. Вогонь це все винищує. Щоб відновитися, треба не менш ніж півроку, а це весь сезон. Але навіть за півроку повністю земля не відновиться, гумусу нема з чого виникнути. А це вже прямо впливає на врожайність, рослині нема з чого живитися, бо до глибини 15 см, де знаходиться більшість коріння, земля мертва. Це можна, звісно, компенсувати добривами, але це додаткові витрати. Зола від підпалу ніяк не компенсує. Якщо ж ми говоримо про органічне виробництво, то ситуацію взагалі важко буде виправити. 

Олександр Гонтарук, фахівець групи контролю якості компанії «Фенікс Агро»

- Спалювання післяжнивних решток однозначно має негативні наслідки. Навіть сьогодні, коли ми активно впроваджуємо інноваційні технології і живимо за принципом «чого не вистачає – те додамо», не можна забувати про природні властивості природи.

Спалювання стерні та соломи на полі призводить до загибелі мікрофлори верхнього шару ґрунту. Адже спалюючи стерні ми спалюємо і гумус. Лабораторні оцінки показують втрату гумусу близько 800 кг/га при його вмісті 4%. Крім того, ми втрачаємо післяжнивні рештки, які можна використовувати як природне добриво, що поверне ґрунту 15-20 кг азоту, 8-10 кг фосфору та 30-40 кг калію. До того ж, землі на яких спалюють післяжнивні рештки є більш вразливі до ерозійних процесів. Враховуючи кліматичні зміни на нашій планеті потурати ерозії ґрунтів – злочин.

Ольга Голобородько, голова ПП «Синюха» (Кіровоградська область)

- Я категорично проти спалювання стерні, у своєму господарстві я забороняю це робити. Взагалі, коли бачу таку ситуацію на полях, я думаю, де наші правоохоронні органи та екологічні інспекції, які мають контролювати це? Потрібно на законодавчому рівні закріпити, що спалювати стерню – це злочин і ніяк інакше. Коли спалюється стерня, вигорає гумус, а він у землі – як масло у каші. У мене у сусідньому із нами господарстві нещодавно палили залишки кукурудзи, вогонь перекинувся і на наші поля, пошкодивши у нас невеликі площі – довелось виїздити і гасити. Ми ніколи не палимо, тож маємо навіть і більшу урожайність в районі, бо правильно приорюємо рештки, це дає перегній, а він у свою чергу – працює краще за деякі з добрив.

Наталя Атамась, орнітолог Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України

- Це дуже, дуже і дуже шкідливо не тільки з точки зору орнітолога, але з точки зору кожного зоолога. При випалюванні гине безліч корисних комах та безхребетних, які мешкають у приповерхневому шарі грунту і певним чином сприяють його продуктивності. Також пошкоджуються цибулини та кореневища первних рослин, багато з яких рідкісні. Також потерпають перші наземногніздові птахи, які влаштовують гнізда на землі у стерні - перш за все жайворонки, щеврики, деякі види куликів, такі, як чайка, наприклад. Гинуть також кубла зайців з маленькими зайченятами, вони починають розмножуватись дуже рано і народжують як раз у кублах у сухій стерні. Те саме з корисними рептиліями та земноводними на кшталт жаб.

Юрій Векленко, завідувач відділу кормових культур, сіножатей та пасовищ Інституту кормів НААН
- Підпали луків - це взагалі злочин проти природи. Ми винищуємо ареал мешкання купи корисних тварин, комах та птахів, знищуємо грунти. Натомість отримуємо ніби-то нову траву для корів, яких по селах майже не лишилось. Як треба робити розумно? Якщо не вистачає корів, які б в сезон виїли цю траву, щоб її не треба було випалювати, треба косити та заготовляти сіно. Тоді старої трави не буде, а навесні луки швидко почнуть оновлюватися. Звісно, часто селянам ліньки цим займатися, тому вони просто випалюють. 

Взагалі вогню нема що робити навіть на городах. Пожнівні рештки треба компостувати, отримувати з них корисні органічні добрива, гумус, який тільки підвищіть родючість грунтів. Це стосується і орних земель агрохолдингів, які часто поспішають посадити нову культуру, тому вогнем розчищають їй місце, і городів селян. 

Наталя Гузенко, Ірина Глотова

фото: agroportal-ziz.ru