Корова для бідних: чому козівництво стає популярним

Скільки коштує утримання кози, чим галузь приваблює інвесторів та які перспективи в українського козівництва ― цікавився Agravery.com.

 

Минулого року кожен українець спожив 209,4 л молока та молочних продуктів на рік, що майже на 1% менше, ніж у 2015 році та становить лише 55% від раціональної норми, рахують аналітики Громадської спілки "Економічний дискусійний клуб". Але передусім це продукція ВРХ. Тим часом відповідних цифр по молоку дрібної рогатої худоби, в тому числі кіз, офіційно не рахують. Однак, за даними Державної служби статистики України, однією із небагатьох галузей тваринництва, де у минулому році зафіксовано приріст промислового поголів’я, стала якраз ДРХ ― майже на 2 тис. голів у порівнянні із минулим роком (до 188,8 тисяч).

Читайте також: На Житомирщині створять племінну ферму з розведення кіз англо-нубійської породи

Майже 90% поголів’я кіз досі утримують у присадибному секторі  - від 2 до 20 кіз у дворі. Але експерти говорять, що упродовж останніх двох років цікавість інвесторів до галузі різко зросла. Так, за словами Мар’яна Троцького, голови Громадської спілки "Вівчарство та козівництво України", нині у козівництво інвестують навіть люди, які раніше до сільського господарства не мали ніякого відношення ― юристи, вчителі, художники. Останнім часом в Україні зріс попит на якісні сири, зокрема і з козиного молока. За словами виробників, хоч людей, що полюбляють козине молоко менше, ніж тих, що споживають коров’яче, сегмент споживачів, яким подобається козиний сир, поступово зростає.

 

Вигідно вкладати

"Козівництво обирають тому, що інвестиції значно менші порівняно із ВРХ. Та й тварини не надто примхливі до умов утримання", ― розповідає Троцький. За його словами, українські козині ферми досі здебільшого маленькі.  "У нас є досвід коли люди цілком успішно займаються виробництвом, маючи усього 20 кіз", ― каже він.

Читайте також: Володарі молока: як об'єднання фермерів монополізують ринки

Так, Олександр Бабін, власник ферми "Бабині кози", що із Тетіївського району Київщини, розповів, що коли у 2007 році заводив перших кіз, спершу навіть не думав заробляти на них кошти. Це було хобі. "Але згодом зрозумів, що тварини потребують багато уваги, тож їх потрібно ставити на самоокупність і переходити на бізнес-підхід. Нині утримуємо 160 дійних кіз та 60 козенят, готуємо сири, варимо мило, займаємося сільським туризмом", ― розповідає Бабін.

Олександр Бабін, керівник та співзасновник ферми «Бабіни кози».  фото stalo.delo.ua

 

Про зміну у підходах до українського козівництва розповідає і Юрій Грінченко, менеджер по роботі з ключовими клієнтами напрямку "Рішення для кіз та овець" компанії DeLaval. За його словами, коли він у 2010 році почав працювати із галуззю, в Україні діяли "спонтанні фермочки" по 10-20 кіз, які стихійно збували свою продукцію по ринках, через "сарафанне радіо". Тож  чистопорідного поголів’я практично не було. "Усього за 6 років Україна зуміла показати, що козівництво може бути прибутковим бізнесом. Тепер фермери скурпульозно рахують, коли той чи інший проект окупиться, скільки кіз потрібно завезти, щоб це був справді бізнес", ― каже Грінченко. На думку експерта, все більше інвесторів готові вкладати кошти у комфорт тварини, гарні корми, щоб тварина, яку везуть з-за кордону і платять за неї від 750 до 1200 євро, дала не менше 5-7 лактацій. Не менш важливою складовою успішного просування бізнесу експерт вважає й маркетинг. Адже, за його словами, найскладніше ― привчити людей до цього продукту. Щоб їх привчити, треба щоб товар було приємно пити, тримати в руках, щоб він був корисний для споживача.

 

До трійки найінноваційніших ферм входять три господарства із Київщини. Перше - ФГ "Тетяна 2011" (ТМ "Зінка"), с. Усівка Згурівський район. Потужність виробництва ― 900 кіз та сироварня на 7,5 тонн молока в день. У планах ― наростити до 2,5-3 тис. голів. Друге місце ― "Лукачівка-Еко", село Вільховець Богуславського району, розрахована на 200 кіз з Австрії. Третю – "Рубченецька красуня" — введуть в експлуатацію цього року у селі Яблунівка Макарівського району. Туди завезуть одразу 2 тисяч голів маточного поголів’я.

Козина ферма «Шеврет». фото dartur.com.ua

 

До переліку найвідоміших козиних підприємств також відносять "Шеврет", "Бабині кози", "Доообра ферма", "Медвин". Кожна із них має власну переробку, адже співпраця із діючими заводами поки не налагоджена. Жодне українське переробне підприємство не готове працювати з козиним молоком, бо немає достатньої кількості сировини (від 5 тонн).

Читайте також: Птицю на карантин: як пташиний грип потрапив в Україну та до чого він призведе

За підрахунками експертів, навіть при максимальній собівартості (при умові купівлі всіх кормів) рентабельність цікава для інвесторів. Так, у спілці "Вівчарство та козівництво України" рахували, що восени, коли, наприклад, сіно найдорожче, годівля однієї тварини обходилася у 9-10 грн. "Ще, звичайно, є ветеринарне обслуговування та інші витрати, але все одно якщо тварина дає  своїх 2,5-3 л молока на день, ― ферму можна окупити через 5-6 років”, ― сказав Троцький.

 

Проблеми початківців

За словами експерта, ще із радянських часів племінного козівництва у нас не було ― жодних державних програм, ніякої селекційної роботи, власних порід. Ці тварини були тільки у присадибних господарствах. Їх тоді часто називали "корова для бідних". Промислові ферми імпортують поголів’я із європейських країн (Франція, Нідерланди, Німеччина тощо). "Своє стадо ми завезли ще у 2010 році із Латвії, а зараз підтримуємо чистоту продукції ― час від часу купуємо козликів, завезених із-за кордону", ― розповідає Бабін.

У профільному об’єднанні кажуть, що більшість проблем, притаманних вітчизняному тваринництву не обходять і козівництво. Важко отримати землю оскільки вона давно зайнята крупними компаніями, немає доступу до дешевих кредитів та невеликих фінансових "портфелів". Крім того, виробники нині борються за спрощення процедури ввезення племінних тварин, які теперішньому вигляді змушують їх проводити велику кількість дорогих досліджень. Для цього, спільно із Держпродспоживслужбою розробляються нові правила ввезення тварин.

Читайте також: Юрій Онищенко: Конярство України може бути прибутковішим за експорт зерна

 

Експерти вважають, що у галузі великі перспективи та прогнозують, що уже до кінця цього року побачимо в Україні низку нових серйозних козиних ферм.

"Перспективним напрямом може стати й м’ясне козівництво. Адже м’ясо цапів корисне й делікатесне, а ціна доходить до 100—150 грн/кг", — каже Грінченко. Але експерти кажуть, що у нас поки відсутні культура його споживання та ринок. Але, як розповідає Мар’ян Троцький, у цьому напрямку є величезні експортні можливості ― уже зараз Пакистан, Індія та низка Африканських країн говорять, що готові закуповувати будь-які об’єми цього продукту.

Ірина Музиченко

фото: Pixabay



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама
Реклама