Своя ніша: як виростити найбільший виноград та на чому додатково заробити у винограднику?

Доки в київських супермаркетах продають виноград з Італії, Туреччини та Узбекистану, виноградарі з південних та східних регіонів України вирощують ягоду, яка не поступається імпортній ані за смаком, ані за крупністю. Селекціонери-любителі виводять нові гібриди, щоб на виході отримати такий виноград, який буде комфортно почуватись у кліматичних умовах регіону, даватиме хороший урожай і задовольнятиме споживачів. Однак через відсутність великих товарних партій, складнощі з транспортуванням, у центральних, північних та західних областях України, покупці мало знають про розмаїття сортів на Півдні та Сході. Молодий 23-річний виноградар з Миколаївщини Руслан Панченко розповів Agravery.com про економіку вирощування винограду і розкрив лайфхаки технології.

Виноградні рекорди

Руслан Панченко самостійно працює у Костянтинівці, що на Миколаївщині, на 35 сотках вирощує 600 кущів винограду, з яких біля 300 – його власної селекції. Середня собівартість одного кілограму винограду (від ранніх до пізніх сортів)  становить 14-15 грн. Близько чверті усіх витрат припадає на закупівлю пестицидів, зокрема, фунгіцидів. За величиною їм поступаються хіба що видатки на удобрення ґрунту і полив. На третьому місці - посадковий матеріал. «Зараз на ринку вдосталь винограду, тому його оптова ціна з господарства – 15 грн/кг. За великоплідні сорти з витонченим рідкісним смаком – дають 25 грн/кг. Вищу ціну виробник може отримати за ранні сорти, які реалізують до кінця липня. Виручка з одного кілограму ягоди сягає 60 грн, або навіть 120 грн, якщо виноград було вирощено в теплиці», – розповідає виробник. Попри високу ціну на ранні сорти, Руслан Панченко свідомо переходить на пізній виноград, що достигає у вересні-жовтні, адже очікує ціну на нього в 35-40 грн/кг. «Вирощуємо сорти «Ланселот», «Фараон» і «Сентябрина» - вони дозрівають дуже пізно, ягоди добре тримаються на кущах і довго зберігаються після обрізки грона», - зазначає виноградар. Вирощену ягоду він реалізує переважно на місцевому оптовому ринку, невелику частину - відправляє у Київ. За словами аграрія, гравців ринку більше турбує товарний вигляд винограду, аніж його якість. Так, від виробника не вимагають спеціальної документації на продукт. Однак супермаркету потрібно надати сертифікат про вміст у винограді  мікроелементів, важких металів тощо - усе має бути у визначеній нормі.

Виробник переконує, що не женеться за високою урожайністю, - в середньому збирає з куща 20-25 кг ягоди. Водночас, у 2017 році йому вдалось виростити рекордне для України гроно вагою 6,77 кг: «Трирічний кущ виріс на недостатньо родючому ґрунті, я залишив на ньому лише три грона. Він складався з підщепи - верхівка і лоза українського сорту «Славута», а коріння - французського сорту «Ріпарія х Рупестріс 101-14». Справа в тому, що на своєму корінні «Славута» дає грона вагою до 3 кг. А у французького сорту коренева система наближена до дикого винограду, швидше росте, вбирає більше вологи, стійка до вимерзання - за рахунок усього цього вона отримує більше живлення і дозволяє наростити великі грона. Парадоксально те, що «Славуту» вивели схрещуванням двох сортів з невеликими гронами».

фото: rp.mk.ua

Читайте також: Географія, врожайність, площі: як змінилось вирощування топових культур за роки Незалежності?

Вхопити селекційну хвилю

Виноградар зауважує, що на ринку ягоди зараз дуже висока конкуренція і низька ціна. Тому вигідніше займатись реалізацією посадкового матеріалу. Відтак економіка господарства тримається на продажі саджанців. Загальна рентабельність по обидвох разом узятих видах діяльності у 2017 р. сягнула 300%, а у 2018 впала до 160%, зазначає господар.

Минулого року він висадив три тисячі чубуків винограду, а з них продав тільки 700 штук, переважно це гібриди, які на другий рік вже плодоносять. Господарство реалізує однорічний посадковий матеріал, за цей час намагається наростити якомога кращу кореневу систему. Висаджують чубуки у квітні у відкритий ґрунт, і вже у жовтні мають приріст не менше, ніж 1,2 м, довжину кореневої системи приблизно 40 см, і таких корінців має бути з десяток.

Ціни на саджанці поширених сортів можуть бути 20-25 грн/шт., а новинки селекції коштують вже 3-4 тис. грн/шт. Причому, дорожчі сорти купують охочіше за дешевші. Пояснює, завдяки потеплінню стало простіше займатись виноградарством, між виробниками загострилось змагання за споживача, тому вони прагнуть виростити ексклюзивну ягоду, і ладні заради цього купувати нові й водночас недостатньо перевірені гібридні форми сортів. Адже після виведення гібриду, за його властивостями потрібно спостерігати хоча б протягом 4-5 років, аби гарантувати їхню сталість. У середньому, Руслану Панченку потрібно два сезони на те, щоб узяти на випробування новий гібрид та мінімально його розмножити. 80% асортименту господарства представлено саджанцями двостатевих сортів, тобто один кущ здатен сам себе запилити і дати врожай. Самому ж господарю вирощування одного саджанця обходиться у 10-12 грн/шт. Аграрій ділиться іще одним лайфхаком - значна частина покупців приходить до нього, подивившись відео-блог у YouTube, у якому він демонструє сорти винограду і покроково пояснює технологію їх вирощування. Таким чином вирощені на Миколаївщині саджанці купують виноградарі з Білорусії, Росії, Узбекистану, Сербії тощо.

Увага до технологій

Виноградар зауважує, що і погода вносить свої корективи у роботу. Приміром, цього сезону під час цвітіння з 24 по 28 травня йшли дощі. Це завадило хорошому запиленню, тому багато ягід у гронах вийшли «з горошину» і не набрали достатньо цукру, тріскались через надлишок вологи. Натомість, завдяки тому, що взимку температура не опускалась ниже за -18 градусів, кущі нормально перезимували, їх можна було навіть не вкривати. «Особисто моєму господарству потепління завдає шкоди. Оскільки ґрунт сильно пересихає навіть за крапельного поливу, проведеного під кожен кущ на поверхні ґрунту. У подальшому треба переводити полив у підвішений стан. Навіть за умов притінення градобійною сіткою, з південної сторони ягоди отримали сонячні опіки. Разом узяті цьогорічні зливи та піки аномальної спеки у Центрі та Півночі призвели до скорочення урожаю ягоди по всій Україні на 40%. Зокрема, при занадто високих температурах пилок втрачав здатність до запліднення», - констатує Панченко.

Виноградар розповідає, якщо підходити до процесу відповідально, то сезон фактично не завершується ніколи, лише в лютому можна трохи перепочити і набратись сил на наступний сезон. Приміром, найближчим часом  йому потрібно зняти весь урожай, щоб кущі були максимально очищені від грон. Після цього - підготувати їх до зимівлі. Для цього кущі винограду укривають. «Практикую достатньо трудомісткий спосіб укриття. Спочатку знімаємо кущі зі шпалери, обрізаємо їх та вкриваємо шаром шиферу. Потім зверху - чорною плівкою, яку ще притрушуємо землею. Від такого методу потрібно відмовлятись, але надійнішого за цей я не знаю», - зауважує  виробник.

Читайте також: Вона - агроном. Правила життя Галини Радзіцької, категорійного менеджера Corteva Agriscience

Узимку потрібно почерпнути актуальну інформацію про засоби обробітку, закласти нові земельні ділянки під сіянці, відремонтувати шпалери тощо. Весною найбільш складні роботи полягають у відкритті кущів після перезимівлі. Потрібно підв'язати на шпалеру усі багаторічні частини куща, провести раннє обприскування від хвороб і шкідників, розрівняти ґрунт. На це йде березень-квітень. Тоді ж слід сформувати крону так, щоб двостатеві сорти могли безперешкодно самі себе запилювати. Пік робіт припадає на травень і передбачає підв’язку молодих пагонів, полив рослин, підживлення, повторне прищеплення. Для того, щоб запобігти перевантаженості, виноградарі нормують кількість молодих пагонів.

Влітку продовжується підв'язка молодих пагонів та грон, здійснюється обробіток фунгіцидами, інсектицидами, триває боротьба із зуднем (виноградний кліщ), виноградною листокруткою тощо. У середині червня важливо віднормувати ягоду, прибрати зайві грона, щоб не перевантажити кущі. «За сезон я проводжу чотири обробки фунгіцидами, останню - наприкінці червня. Обов'язково витримую «період очікування» (залежно  від фунгіциду 12-50 днів) - і з кінця липня та й зараз в мене весь виноград чистий, тобто у ньому немає залишків препарату»

«Можливо, за зовнішньою привабливістю ягоди я програю тим колегам, які проводять обробіток хімією в останні терміни. Натомість, на всі 100% впевнений в її екологічності. Також проводжу дві-три обробки інсектицидами»,  - коментує фермер. Протягом двох років він працював з біологічними препаратами, намагався повністю відмовитись від хімії, але дійшов висновку, що в наших умовах це неможливо. Вважає, що оптимальний варіант - у першу половину вегетації обробляти виноград «хімією», потім застосовувати «біологію». «У останньої  немає періоду очікування, тому можна сьогодні внести біологічний препарат, а вже завтра їсти такі ягоди. До того ж раз на два-три сезони наше підприємство здає на аналізи ґрунт і ягоди», - пояснює Руслан Панченко.

Що стосується удобрення, то фермер робить ставку на листове підживлення, у сезон вносить мікродобрива і стимулятори росту. З другої половини літа, коли виноград розм’якшується і забарвлюється, настає час для фосфоро-калійних добрив, зокрема монокалійфосфату і калію сірчанокислого. Аби ягода «набрала» більше цукру, а лоза достигла і потім добре увійшла в зиму, працює цими добривами з періодичністю у 7-10 днів.

фото: rp.mk.ua

Зараз Руслан Панченко зосереджений  на закладці нової ділянки і одночасно навчає інших людей елементарним операціям, які потрібно виконувати на винограднику. Адже коли молоді кущі вступлять у плодоношення, без найманої робочої сили – точно не обійтись. У довгій перспективі садівник хоче облаштувати власне сховище для винограду. Це дозволить виходити на ринок з продукцією в несезон, зокрема в новорічні свята, і відповідно отримувати за неї ціну, яка буде вищою за ранні сорти.

«Покоління молодих виноградарів відрізняється від своїх старших колег тим, що ми не є конкурентами. Навпаки -  приїжджаємо один до одного, ділимося досвідом. Ми не конкуруємо між  собою в реалізації ягоди, а що стосується саджанців, то якщо у когось немає певного сорту, він віддає це замовлення колезі», - запевняє виноградар. Менеджер-економіст за першою освітою, він наразі опановує аграрну науку на другій магістратурі. При цьому зауважує, що сучасні знання можна здобути тільки на практиці. Та й напрацювання радянських авторів також стають у нагоді. Так, за еталон йому слугують книжки українського вченого Олександра Негруля (1900-1971), якого називали «королем винограду».  Хлопець теж поставив собі доволі амбітну мету - побити світовий рекорд і виростити гроно вагою понад 9,4 кг.