Школа агрономів: промислове вирощування гарбуза від посіву до доробки насіння

Agravery.com розпочинає проект нішевих агротехнологій, де буде розповідати про особливості вирощування нішевих культур.

Юрій Фесенко, агроном ТОВ «Баришівська Зернова Компанія».

На яких площах вирощувались гарбузи у вашому господарстві та де ви брали насіння?

- Ми вирощували гарбузи десь на двох тисячах гектарів. Насіння нам постачали австрійці, із якими у нас був укладений договір про вирощування гарбузів. Вони ж давали і комбайни та техніку для доробки врожаю. Насіння було не таке, до якого ми звикли, а голонасінне.

Які були попередники, обробіток ґрунту та система живлення?

- Сіяли ми після кукурудзи та соняшнику. Застосовували осінню оранку, весною робили закриття вологи дисковими боронами, а потім передпосівну культивацію. На одному полі через стан ґрунту довелось робити дві культивації і, хочу відмітити, що врожай там був кращий, адже гарбуз – це теплолюбна культура і дві культивації дозволили ґрунту краще прогрітись на момент посіву. Під передпосівну культивацію вносили 150 кг нітроамофоски і 150 л КАСу.

Читайте також: Падалиця соняшнику, лобода та чортополохівка, або як аграрії сою захищали

З якою нормою висівали, яка була схема висіву і як підбирали сівалки для цього, чи їх також надавали австрійці?

- Норма висіву становила 24 тис. насінин на га. Схем висіву було дві, із міжряддям 1,4 м та 2,1 м. Сіяли власними сівалками John Deere 1770 та восьмирядною Monosem. Головне, аби насіння вільно падало до диску, а не з боку, як це робиться у багатьох агрегатів, оскільки тоді воно застрягає. Перший рік у нас із цим було дуже багато проблем і ми довго мучились, поки підібрали необхідні сівалки. Також для Monosem треба підібрати відповідні диски, ми використовували соняшникові та кукурудзяні із відповідним калібром. Австрійці нм рекомендували висівати насіння на глибину 3-4 см, але гарбуз дуже чутливий до заморозків, тому ми збільшили глибину до 6 см, адже висівали на початку квітня, бо пізніше у нас не виходило. Температура на глибині залягання насінини тоді була десь 10-12 °C. Хоча зазвичай гарбуз сіють вже в травні, бо він зовсім не переносить заморозків. В результаті усе зійшло нормально, ніяких випадінь не було.

фото: piryatin-visti.at.ua

А яка була схема захисту?

- Ми починали із ґрунтових гербіцидів, вносили Дуал Голд у нормі 1,6 л/га проти злакових бур’янів. А також вносили 0,2 л/га препарату Комманд у 2015 та 0,2 л/га гербіциду Каліф, але це препарати з однаковою діючою речовиною – кломазон. Проте вони не втримували дводольні бур’яни, оскільки ми вносили ці препарати у мінімальній нормі і навіть у цьому випадку був невеликий прояв фітотоксичності, сім’ядолі трохи білішали. Через це на полі було багато амброзії, лободи та падалиці соняшнику. Тому доводилось проводити міжрядну культивацію, підбираючи різні типи лап відповідно від типу та стану ґрунту, аби зменшити забур’яненість. Взагалі гарбузи доволі чутливі до конкуренції за поживні речовини і ці бур’яни призводили до серйозної втрати врожайності.

Читайте також: Нетиповий серпень: як вплинула погода на аграріїв та чого чекати далі?

Також було багато пероноспорозу, його розвиток почався у фазу розвитку плодів, але через те, що весь врожай відправлявся на експорт до ЄС, обробити фунгіцидом посіви ми не могли. Там би одразу забракували цей товар, а в Україні ринку збуту майже немає. Я бачив лише декілька магазинів, які торгують гарбузовим насінням та олією. Але це дуже малий сегмент. Окрім пероноспорозу у нас була ще якась проблема, мабуть це була коренева гниль, адже гарбуз зав’ядав і легко виривався. І здебільшого це спостерігалось по краях поля. Але зробити із цим ми нічого не могли. А от зі шкідниками у нас проблем не було. Були проблеми із запиленням.

А ви наймали пасічників для покращення запилення?

- Так, але все одно бажаного результату ми не отримали. Хоча, я помітив таку закономірність, там де зійшло багато падалиці соняшнику, врожай був кращий. Тоді я збагнув, що соняшник приваблює до себе бджіл, які також запилювали гарбузи. Я точно не впевнений, що це так, але це цілком імовірна гіпотеза. Бо були такі поля, які знаходились прямо біля пасіки, але там такої врожайності не було.

А як проходить процес збирання?

- Спочатку гарбузи скачують у валки, потім комбайн їх наколював і подавав їх до спеціального барабану, який дробив їх і відділяв м’якоть від насіння. Але зі збиранням у нас були великі складнощі. Територіально ми знаходимось на Півночі Полтавської області - це не найкраща зона для вирощування гарбузів. Чому? Та все через холоди. Гарбузи потрібно збирати тоді, коли 90% усього поля буде дозрівшим. Тобто вони мають бути помаранчевого кольору, оскільки насіння з зелених гарбузів буде відбраковуватись. Але справа в тому, що гарбузи у нашій зоні дозрівають досить пізно. Збирати ми їх починаємо у кінці вересня, а перші заморозки починаються у першій декаді жовтня. Тобто, в ідеалі, до цього моменту необхідно убрати весь врожай, адже якщо гарбуз замерзне і потім розтане, то його буде дуже важко наколювати комбайну. Бо гарбуз буде гнилим і він просто розлазитиметься. Загалом – це дуже великі втрати. Але, як показує практика, збиральна кампанія у нас тривала до середини листопада. Добре, якщо гарбуз замерз і не розтанув, це ще пів біди, але і там є свої нюанси.

Читайте також: Баржа повертається: як триває сезон кавунів та яких цін чекати

І яку отримували врожайність з гектару?

- По-різному. Були поля, які давали 400 кілограмів насіння з гектару, а були такі, з яких збирали 2,2 т. Але в середньому десь тонна виходила. І головні втрати були вже при збиранні. Виростити без бур’янів і забезпечити запилення можна, а от вберегти від морозів – дуже складно.

А як потім насіння доробляють? Чи немає із цим ніяких проблем?

- Це дуже складний процес, насіння дуже довго сушиться, весь час склеюється, злежується, дуже багато м’якоті туди потрапляє. Дуже не простий процес одним словом. Насіння привозять на завод і засипають у завальну яму, яка на половину наповнена водою. Потім шлангами воно подається до сушильного барабану і очисної машини. Там зерно висушується і очищається від гарбузової м’якоті. Після цього насіння іде до сушарки, де висушується до вологості 6%. Потім висушене насіння направляється на склад, де проходить калібрування. На цьому етапі відсіюється дрібне та плюскле насіння і сухі шматочки м’якоті. У нашому випадку усе обладнання і навіть персонал були з Австрії. Потім вони в нас це насіння і забирали.