Реклама

"Сонячна земля": як подружжя з Чернігівщини на зеленій гречці та трав’яних чаях заробляє

Подружжя Булгак, переїхавши зі столиці у село на Чернігівщині вирощують аж 20 видів різних органічних культур, і лише на одній зеленій гречці мають понад 20 тис. гривень чистого прибутку з гектара. Переконують – відсутність агрономічного бекграунду – не перешкода, аби почати успішний бізнес у сільській місцевості.

журналіст Agravery.com

«Коли  мені кажуть, що у селі нема роботи, це не правда. Просто вони не хочуть працювати на землі», – саме так починається наша розмова із чернігівчанкою Тетяною Булгак. Вона, за освітою менеджер зовнішньоекономічної діяльності та її чоловік Сергій – автослюсар, довгий час працювали у власному бізнесі, робили на замовлення дизайн шаф-купе у столиці.  Проте із появою дітей життя зробило круте піке і вони,  продавши справу, шість років тому повернулись до рідного села Количівка у Чернігівській області. Закономірно, постало питання: як годувати родину і чим займатись. «Варіант виїзду на заробітки, як це роблять більшість сучасних селян, – не розглядали. Тут у нагоді став комбайн, придбаний родиною чоловіка іще до нашого весілля. Чоловік  надавав послуги місцевим фермерам. У свекрів було близько 5 га паю, який багато сезонів ніхто не обробляв, і ми на ньому почали пробувати вирощувати зернові культури. Власне, це і був початок ФГ «Сонячна земля», – згадує Булгак.

Сергій і Тетяна Булгак.

Шуткує, що генетична пам'ять про пращурів, які десятки років господарювали у цій місцевості, ще й як спрацювала.Тож відсутність агродосвіду не стала подружжю на заваді – скоріше навпаки, вони і досі багато експериментують із польовим асортиментом – починали із вирощування однієї гречки, а за декілька сезонів суттєво розширились – вирощують близько 20 різних культур на 35 га власних та орендованих площ.

Від самого початку роблять усе органічним способом, тобто, без домішок і хімії. "Перші роки ми на цьому майже нічого не заробляли – сіяли сидерати і гречку – на насіння, далі почали зелену гречку і купували насіння інших культур на місцевій  Носівській селекційно-дослідній станції", - пояснює Тетяна. Зелена – це звичайна гречка. Але та, що продається в магазинах, пропарюється при високих температурах і в результаті забарвлюється у коричневий колір, натомість, втрачаючи свої цілющі властивості. А зелена – це гречка без пропарки, просто висушена природнім способом. У будинку подружжя є для цього спеціально обладнане велике приміщення.

Зараз мають більше 15 га площ під гречкою, і з одного гектара отримують близько 600-700 кг очищеної зеленої гречаної крупи. «Мушу сказати, що зелена гречка – рентабельна культура. Дає, у середньому, 20 тис. грн з гектару чистого прибутку. Цього року  рано зібрали пшеницю і заоравши пожнивні рештки і знову посіяли гречку – будемо пробувати збирати по два врожаї на рік», – ділиться планами Тетяна.

У господарстві, окрім зеленої гречки, є пшениця м’яка та тверда, овес голозерний, овес звичайний, ячмінь, з якого господиня робить каву, також є голозерний ячмінь, насіння соняха, золотистого льон, насіння гарбуза голонасіннєвого, спельта, квасоля біла і червона тощо. У цьому році вони посадили декілька соток нуту і машу – на пробу.

Сила родини

Сергій Булгак настільки захопився справою, що навіть власноруч сконструював обладнання для збору гречки. Хоча в Україні воно є і можна було купити, проте обсяги виробництва були невеликими, та й ціна установок «кусалась». Тож це мотивувало початкуючого фермера самому зробити машини під потреби господарства – пристрої для очистки та плющення зерна, доопрацювати та удосконалити існуючу техніку та решета для зерна. Тетяна теж вирішила не відставати від чоловіка, і отримала другу вищу освіту – перед новим роком захистила диплом агронома у Полтавській державній аграрній академії. Саме вона планує посіви, слідкує  за сортовим різноманіттям дотриманням технологій і станом засіяних полів. Цікаво, що на полі працюють лише родиною – Тетяна із чоловіком та її батьки.

Читайте також: Заборонене міністерство. Хто відповідає за агросектор в різних країнах?

Переконує, що польове різноманіття побудоване таким чином, аби роботи виконувались поступово, а збирання відбувалось по черзі, тож накладки стаються рідко. "Я вважаю, що вирощувати 20 різних культур на відносно невеликій площі, як у нас, не так і складно. Скоріше навпаки, дає можливість страхуватись від невдач, заробляти на певних культурах більше, на якихось – менше, але залишатись у підсумку в "плюсах". Бо органічне виробництво досить ризиковане. Приміром, у минулому році один із сортів голозерних у господарстві був понівечений сажкою –1,5 га площ довелось обробити біологічними препаратами і заорати", - говорить вона.

Подружжя нарікає, що односельчани неоднозначно поставились до ідеї органічного виробництва – у сезон не буває і дня, аби хтось із місцевих не порадив "по-доброму" залити усі поля хімією, і не мати проблем із зіллям та бур’янами. Проте родина не зважає на коментарі і продовжує рухатись запланованим шляхом.

Фермери та Інтернет

Звісно, виростити зерно –це лише половина справи, а набагато важче його продати та гарно заробити. Це добре розуміли і молоді фермери. У  Чернігові вони увійшли до "Клубу органічного землеробства" і через їхні заходи почали продавати перші партії гречки, вівса,  фацелії та гірчиці. Здебільшого,  його купували клієнти для пророщування, виробництва хліба тощо. Добре працювало і "сарафанне радіо" – великий асортимент продукції приваблює  клієнтів не тільки на Чернігівщині, а й у столиці та містах-мільйонниках. Подружжя почало писати про свою роботу у соціальних мережах та давати оголошення на найбільших всеукраїнських онлайн платформах. Зараз щодня вони отримують нові заявки та мають базу постійних покупців.

Як виявилось, зелена необроблена та несмажена гречка виявилась дуже затребуваним продуктом серед веганів, вегетаріанців та поціновувачів здорового способу життя – деякі купують крупу кілограмами, або запасаються і беруть мішками на зиму. Ціна продукції адекватна – приміром, жито коштує 15 грн/кг і пшениця – 17 грн/кг. Перспективу бачать у голозерному вівсі – хоча українці  мало знають про нього, він суттєво смачніший за звичайний овес, із якого роблять пластівці для сніданків.

У цьому році засновники «Сонячної землі» планують розширити діяльність – вироблятимуть борошно із зеленої гречки за  ціною близько 40 грн/кг, та чавитимуть голонасінний гарбуз дерев’яним пресом – робитимуть олію холодного віджиму. При чому робитимуть це під замовлення клієнтів, аби продукт був максимально свіжим та корисним.

Відкритим залишається питання щодо органічного сертифікації продукції – поки що у чернігівських підприємців до цього руки не дійшли, і якщо і робитимуть сертифікат, то не раніше, як за рік-два. «Сертифікація більш важлива для підприємств, які планують виходити на експорт, натомість, ми продаємо зерно українським родинам, і перехідних залишків у нас майже немає –  на всю продукцію є попит»,  – стверджує Тетяна.

Світ заочі – за травами

Втім, як переконує господиня, органічними зерновими її інтереси не обмежуються – встигає дбати про двох маленьких донечок, випікає для родини домашній органічний хліб.  Ще з юності вона багато читала про трави і любила збирати їх, а три роки тому повернулась до свого хобі – робить чаї із трав для магазину «Зелена лавка», де продаються товари, які виробляють чернігівські майстри. Його засновниця, знаючи про захоплення темою, попросила Тетяну спробувати робити чаї на продаж. «Ідея так мене захопила, що буквально за ніч розробила шість різних авторських рецептур, а зараз у мене уже різних 15 чаїв», – гордиться своїм стартом господиня. Переконує, що для неї це не так заробіток, як своєрідна медитація – сама знаходить трави у навколишніх лісах та на луках, а також купує певні інгредієнти у місцевих заготівельників, а компоненти, яких немає в Україні – приміром, апельсин, імбир, замовляє по Інтернету.

«Найбільшою популярністю користується «Різдвяний чай» із фруктами корицею та спеціями, «Українська сакура» – на основі ферментованого листя вишні і «Хріновий чай» – з листя хріну та «Іван-чай». Ціна чаїв – від 40 грн за 50 грамів», –  говорить вона. Обсяги виробництва і про прибутки  воліє не коментувати – адже поки що це більше любительський рівень, і про власний бренд чаїв  говорити зарано. «Хочу у майбутньому робити лікувальні збори та чаї, розробляти цілющі рецептури, але дуже не вистачає знань у фармакології. Все попереду», – говорить Тетяна.

Читайте також: Жити кучеряво: як заробити на овечій шерсті?

Сьогодні Булгаки щасливі, що у свій час зробили вибір на користь переїзду із міста до села. «Хоча у нас і є квартира у Чернігові, повертатись у місто не збираємось. Бо тут  ми знайшли справжнє щастя, і справу по душі.  Іноді втомлюємось, але знаємо що робимо не дарма – і коментарі наших вдячних клієнтів – яскраве тому підтвердження», – резюмують молоді фермери.

фото: приватний архів Тетяни Булгак



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама