Врятувати рядового хіміка або ембарго та квоти на добрива

Введення квот на імпорт мінеральних добрив може стати наступним кроком до створення зони державного протекціонізму для вітчизняних виробників добрив після вступу в силу 1 липня ембарго на поставки аналогічної продукції з РФ (прийнято Кабміном 15 травня 2019 р.). На цьому, за словами Сергія Рубана, директора АХК "Dnipro Fert", наполягає Союз хіміків, де впевнені, що обмеження доступу іноземних добрив не дасть українським хімзаводам збанкрутіти. Введення квот також було підтримане компаніями, які входять до цього союзу - заводи Ostchem, Одеський припортовий, Сумихімпром, Дніпразот тощо. Можливість введення квот підтверджує Дмитро Кохан, експерт Всеукраїнської Аграрної Ради: «Україна наклала повне ембарго на російські добрива, але ціни на українські добрива залишились нижчими, ніж хотіли хіміки. Тому наступним кроком може стати квотування імпорту добрив з інших країн». І тоді, за його словами, аграрію варто очікувати на значне здорожчання добрив, а також зменшення вибору. 

Також, на думку Сергія Рубана, введення квот на імпорт добрив створює корупційну схему. "Одна справа обмежити ввезення товарів і інша справа розподілити квот між своїми чи не своїми", - заявив він. Також постає питання, а чи встигне Україна замістити весь об’єм імпорту російських добрив до початку осінньої посівної та скільки ці добрива коштуватимуть?

Із чого усе починалось?

До початку Революції гідності і війни із Росією ціна на газ для виробників добрив за даними НКРЕ станом на 2013 рік становила 3,509 тис. грн за 1 тис. куб. м без транспортування і ПДВ, тоді як до березня 2015 року через різке падіння курсу гривні з 8 до 25 грн/дол. ціна зросла до 7200 грн/тис. куб м. Через це, за даними ІА «Інфоіндустрія», у вересні 2014 року виробництво карбаміду скоротилось до 5100 тонн на добу при звичайній нормі в 10200 тонн на добу.

Станом на 8 вересня 2015 року усі заводи були зупинені та Україна з одного з провідних експортерів азотних добрив на світовий ринок (близько 8% станом на кінець 2013 року) перетворилась на імпортера цього товару. І цю вільну нішу охоче зайняли росіяни, у яких не було проблем із ціною на газ. Тому Росія стала основним постачальником добрив на ринок України – 70% усього імпорту або 1,2 млн тонн в рік. 

Українські хіміки, переважно заводи групи Ostchem, що належить Дмитрові Фірташу, почали лобіювати обмеження доступну іноземних добрив на ринок. Рішення прийняли наприкінці грудня 2016 року і у лютому 2017 року воно вступило в дію: мито для продукції ТОВ «Куйбишевазот» становило 4%, для компанії «ЄвроХім» - 19%, для інших постачальників – 32%. У вересні 2017 року вводяться санкції проти заводів компанії «ЄвроХім». У травні 2018 року були введені обмеження на імпорт фосфорних добрив та заборона роботи з певними компаніями, наприклад «ФосАгро». Ця заборона за словами аналітика ринку мінеральних добрив ІА «Інфоіндустрія» Михайла Саницького призвела до падіння долі імпорту добрив NPK з РФ у 2018 році до 58%, з 74% у 2017. У групі добрив NP частка Росії також впала з 83% у 2017 році до 56% у 2018 році.

Проте, навіть таке падіння імпорту призвело до того, що трейдери не встигали до сезону внесення налагодити нові канали поставок і завезти добрива з інших країн. Тому, за словами Михайла Саницького, об’єм внесення фосфорних добрив впав на 20% до відмітки менше 1 млн тонн.

Читайте також: Заборонене міністерство. Хто відповідає за агросектор в різних країнах?

У кінці 2018 року, у самий розпал імпорту азотних добрив, митниця блокує імпорт з усіх країн, шукаючи, чи не завозяться звідти російські добрива в обхід мита, яке на той час становило, за даними прес-служби ДФС, 29,25% для заводу «Дорогобуж» та 42,96% для усіх інших російських виробників. Поставки блокуються на тижні, ціни на азотні починають зростати. Імпортна аміачна селітра коштує в Україні 10500 грн за тонн, а вітчизняна на 1000 грн дорожче. Гравці ринку подейкують, що це усе зроблено штучно.

Проте, останнім кроком стала повна заборона на поставки усіх видів добрив з Росії. З 1 липня 2019 року в Україні почало діяти ембарго.

Повне імпортозаміщення

Замістити імпорт азотних добрив не складно. Більше того, Україна теоретично здатна це зробити власними силами. Про готовність закрити усі потреби в цій групі вже заявили підприємства Ostchem. «До осінньої посівної кампанії підприємства планують поставити на український ринок 1,7 млн тонн азотних добрив, чого достатньо для покриття потреб українського АПК в азотній групі», - заявив директор хімічного виробництва «Group DF» (контролює Ostchem) Сергій Павлючук. Усі інші підприємства також стверджують про свою готовність до забезпечення аграріїв азотними добривами на час посівної. За словами Степана Кімінчіджі, заступника директора ПАТ «Одеський припортовий завод», навіть його підприємство планує запустити виробництво у найближчий час.

Та і ціни на вітчизняні азотні добрива вже не такі високі, як були в кінці 2018 року, стверджують в Союзі хіміків. Як стверджує його президент Олексій Голубов, аміачна селітра коштує 8000 грн за тонну, що дешевше, ніж закордоном. Таким чином, дефіциту цих добрив бути не повинно. Але аграрії побоються, що ціни знов сильно зростуть. На думки Дмитра Кохана, це рішення не має жодного відношення до бізнесу та економіки: «Заборона постачання добрив з Росії – це чисто політичне рішення. І воно не призведе до розвитку внутрішнього виробництва, а лише спричинить збільшення імпорту з третіх країн». На його думку, аби стимулювати власне виробництво добрив необхідно видати їм ліцензію на самостійне видобування газу, що значно зменшить його ціну і собівартість добрив.

Читайте також: Стратеги експорту. Який план МінАПК має для розвитку торгівлі?

Що стосується калійних добрив, то тут також проблем особливих немає. За словами Дмитра Кохана, основним постачальником цієї групи добрив в Україну є Білорусь. Тоді як Росія постачала невелику кількість цих добрив і ці потреби забезпечать білоруські постачальники. Тому тут нічого не зміниться і з забезпеченням ніяких проблем бути не повинно.

Фосфорні складнощі

А от з фосфорними виникають певні проблеми. Особливо враховуючи те, що осіння посівна – це час, коли ці добрива активно застосовуються і вони будуть потрібні у найближчий час. За даними Михайла Саницького мова йде про більш ніж 1 мільйон тонн добрив, які повинні бути внесені під час осінньої кампанії. Як  вже згадували, імпорт добрив цієї групи з Росії становив більше 50% і тепер їх потрібно чимось замінити. Як стверджує Дмитро Кохан, власне виробництво цього зробити у повному об’ємі не зможе. Із цією позицією погоджується і Олексій Голубов, на думку якого, вітчизняні виробники здатні виробити без додаткових інвестицій 450 тисяч тонн складних добрив. Тоді як станом на 16 червня все було імпортовано 588 тисяч тонн NPK, з яких 240 тисяч тонн встигли імпортувати з Росії до введення ембарго. Тобто, якщо заводи зможуть виготовити обіцяні 450 тисяч тонн, то проблема із цією групою добрив буде майже повністю закрита. Також, на думку Михайла Саницького, імпортери ще додатково можуть завезти приблизно 150 тисяч тонн фосфоровмісних добрив з інших країн. «Ми бачимо, що почались поставки фосфорних добрив із Марокко, Білорусь також постачає свою продукцію на наш ринок. Також ми очікуємо на поставки з Греції», - стверджує аналітик. На думку Дмитра Кохана, українські трейдери, після минулорічних проблем із цією групою добрив, вже навчились працювати із іншими країнами, тому вони можуть швидко заміщувати об’єми, що надходили з РФ.

Але постає питання, чи не будуть імпортні добрива настільки дорогими, що аграрії будуть не в змозі їх придбати? За словами Михайла Саницького, добрива з Марокко та Греції коштують на 20% дорожче. Хоча, як він зауважує, наразі у світі перевиробництво фосфорних добрив, тому вони падають в ціні. Але України це може не стосуватися, якщо Союз хіміків пролобіює квоти на імпорт з усіх країн.