Стратеги експорту. Який план МінАПК має для розвитку торгівлі?

За останнє десятиріччя агропромисловий комплекс, беззаперечно, став однією з ключових галузей економіки України, щорічно генеруючи близько 17% ВВП країни. Незважаючи на кризові явища, спровоковані зовнішньою агресією, АПК залишався одним із драйверів підтримки і зростання економіки України, щорічно демонструючи позитивні темпи нарощування обсягів виробництва продукції. У порівнянні з 2013 роком в 2018 році обсяг виробництва сільськогосподарської продукції в Україні збільшився майже на 10%.

Важливість аграрного сектора для економіки України ще більш відчувається в контексті зовнішньої торгівлі. Драматичні події 2014 істотно змінили економічні реалії країни. Падіння купівельної спроможності всередині країни, фінансова криза, закриття доступу на традиційні ринки збуту не дозволяли забезпечити можливості для зростання більшості секторів, тому держава змушена була концентруватися на експорт-орієнтованих напрямках, здатних стабільно генерувати валютну виручку.

У ситуації, що склалася, аграрний сектор став своєрідною «подушкою безпеки» для економіки країни. За останні п'ять років частка аграрної продукції в загальному обсязі експорту зросла з 27% в 2013 році до 40% в 2017-2018 рр. Починаючи з 2013 року, аграрна продукція незмінно залишалася найбільшою експортної групою.

Читайте також: Стратегія експорту: чи допоможе новий документ Україні?

В той же час, орієнтуючись на збереження високих темпів нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, міністерство ставить за мету реалізувати нову парадигму експорту: поточні позиції України на ринках сировини — підґрунтя для просування експорту готової продукції. Нарощування експорту продукції з доданою вартістю здатне не лише закріпити за Україною статус надійного постачальника якісного доступного продовольства на світовому ринку, але й стати потужним рушієм внутрішнього розвитку економіки та зростання добробуту населення країни.

Додана вартість в пріоритеті

Довгий час Україну в світі сприймали виключно як країну-постачальника зернових і олійних культур, соняшникової олії, шротів і інших кормових інгредієнтів, але ця «сировинна парадигма» з часом змінюється. У 2018 році частка переробленої продукції перевищила 50%. Аналізуючи структуру експорту аграрної продукції, можна відзначити безумовний прогрес в нарощуванні обсягів поставок продукції з доданою вартістю.

Експорт продукції з високою доданою вартістю є значно складнішим процесом, ніж сировинних товарів. Він вимагає принципово інших схем маркетингу, логістики, підтвердження якості тощо. Крім того, в більшості країн світу тарифні і нетарифні вимоги до готової/переробленої продукції значно жорсткіші порівняно з сировинними товарами. Проте, не дивлячись на всі об'єктивні складнощі, аграрний бізнес України досить системно і успішно доводить світу свою конкурентоспроможність на експортних ринках.

У цьому, безумовно, велика заслуга вітчизняних виробників і експортерів, ініціативність яких була і залишається одним з головних драйверів розвитку експорту та пошуку нових ринків збуту. Розробляючи Стратегію розвитку експорту, міністерство ставило за мету підтримати відповідні ініціативи бізнесу та поліпшити наші результати на зовнішніх ринках за рахунок докладання спільних системних зусиль з боку держави, виробників та всіх інших учасників ринку.

Реалізація Стратегії дасть можливість:

• забезпечити збільшення експорту продукції АПК на 17% та зростання частки експорту продукції переробки та готової продукції у загальному обсязі експортованої продукції до 61% на кінець 2026 року;
• сформувати дієву систему інструментів оцінки експортного потенціалу та потенційної привабливості ринків за основними видами продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості;
• підвищити рівень прозорості й прогнозованості формування та реалізації державної аграрної політики у сфері розвитку експорту продукції АПК з урахуванням продовольчої безпеки держави;
• надати належний рівень підтримки вітчизняним експортерам, як у середині країни, так і за її межами.

План на реалізацію

Стратегічними напрямами розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості стане зростання обсягу виробництва та збільшення експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної галузі, розширення номенклатури та зміну структури експорту в напрямі збільшення частки продукції з високою доданою вартістю, географічна диверсифікація напрямів експорту (відкриття нових ринків) та розширення експортних можливостей для малих і середніх підприємств.

Читайте також: На довгу перспективу: скільки можна заробити на вирощуванні льону-довгунцю та до яких труднощів потрібно бути готовим?

Логіка процесу розширення та диверсифікації цільових експортних аграрних ринків буде полягає у підготовці та ратифікації міжурядових торгово-економічних угод, відстоювання преференцій для української аграрної продукції, забезпечення доступу для української продукції на нові експортні ринки.

Також, Міністерство разом з виробниками-експортерами буде продовжувати брати участь у торгових місіях, виставково-ярмаркових заходах, різного роду круглих столах, конференціях, форумах, які присвячені питанням торгівлі аграрною продукцією, проводити зустрічі з міжнародними партнерами, з метою популяризації та просування нашої продукції у світі.

Серед найближчих деталізованих напрямів можна виділити:

• Впровадження інструментів оцінки експортного потенціалу за основними видами продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості
• Впровадження політики якості сільськогосподарської продукції у сферах стандартів продукції, вимог щодо виробництва та схем якості відповідно до Угоди про асоціацію  між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію)
• Поліпшення правових, організаційних та економічних умов для здійснення міжнародної торгівлі продукцією сільського господарства, харчової та переробної промисловості
• Розроблення механізмів надання державної підтримки вітчизняним експортерам продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості з урахуванням міжнародних зобов’язань України у СОТ
• Гармонізація національного законодавства до європейських вимог щодо походження водних біоресурсів
• Впровадження інструментів оцінки потенційної привабливості зовнішніх ринків продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості
• Забезпечення інформаційної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та переробників шляхом надання доступу до оперативної інформації про попит на зовнішніх ринках, умови та процедури доступу до них, зокрема нормативно-правове регулювання, митні процедури, стандарти торгівлі.

Нові та старі ринки

Підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС є одним з найбільш амбітних та комплексних подій в суспільному житті нашої країни. Відкриття вікна можливостей в напрямку Європейського Союзу сформувало позитивний імпульс для розвитку зовнішньої торгівлі. За три роки країни ЄС стали найбільшими споживачами української аграрної продукції, при цьому наші експортні поставки в ЄС за той же період збільшилися майже на 50%.

Читайте також: Освіжись: яку альтернативу лимонаду пропонують українські стартапери?

Чи будуть країни Європи залишатися серед пріоритетних напрямків в розвитку аграрного експорту? Безсумнівно, що так! При цьому робота вітчизняних компаній з європейським ринком це не тільки питання отримання доходу, це і ще неоцінений досвід роботи з одним з найбільш вимогливих ринків світу з позиції безпечності та якості продукції.

В той же час, у 2018 році було відкрито 85 нових ринків, основний упор робився на сегмент товарів з доданою вартістю: м’ясомолочна продукція, яєчні продукти, кондитерські вироби, корми для тварин, рибна продукція, тощо. Розширення географії поставок відбувалось за рахунок країн Близько Сходу, Африки, Східної Азії, тощо. Для більшості країн вищеозначених регіонів характерна одна спільна риса: високі темпи зростання чисельності населення на фоні прискореної урбанізації та збільшення доходів. Тому, в найближчі роки вектор по відкриттю нових ринків буде орієнтований на дані регіони також.

Водночас ми будемо і надалі дотримуватися принципу: будь-який дружній нам регіон світу – потенційний споживач нашої продукції! Зі сторони міністерства наші зусилля будуть спрямовуватися на поліпшення умов доступу на ринки країн та регіонів, ініціювання та проведення торгівельних місій, забезпечення інформаційної підтримки учасників ринку шляхом надання доступу до оперативної інформації про попит на зовнішніх ринках, умови та процедури доступу до них, зокрема нормативно-правове регулювання, митні процедури, стандарти та технічні регламенти тощо.