Сергій Лабазюк: У «аграрній» політиці політична кон`юктура перемагає здоровий глузд

Агровиробники уже четвертий місяць поспіль протестують, аби експортне ПДВ на сою і ріпак нараховували і надалі. Через логістичні проблеми зернотрейдери хочуть замінити залізницю річковим транспортом. Але це неможливо без профільного законодавства. А напередодні весняної посівної кампанії Кабмін вирішив заборонити імпорт азотних міндобрив з Росії. Теоретично, такі проблеми можуть вирішити «аграрні» нардепи. 

Читайте також: Час сіяти: виробники про тренди, новинки та ціну насіння

Минулого тижня аграрії двічі перекривали дороги в регіонах України і двічі пікетували урядовий квартал, бо податковий комітет відмовляся розглядати законопроект №7403-2. Як стало можливим, що спікер дає доручення взяти законопроект у роботу, а профільний комітет його ігнорує попри протести агровиробників?

- На жаль, у цій Верховній Раді багато чого відбувається не за регламентом. Було під стенограму дано доручення голови Верховної Ради профільному комітету провести засідання і розглянути законопроект у найкоротший термін. Але там не було чіткого визначення, що таке «короткий термін», нема визначення, що це потрібно зробити у середу. Цим податковий комітет і спекулював, мовляв у них уже був сформований порядок денний комітету, тому 7403-2 розглядатимуть наступного тижня.

Ми розуміємо, що без тиску на Верховну Раду дане питання не буде проголосовано, тому що є сили, які категорично проти, лобіюють дане питання, тому є розуміння, що вони робитимуть все, аби розгляд 7304-2 таки не відбувся. Але вчора аграрії перекривали дороги, і це спонукало Верховну Раду поставити законопроект 7304-2 у порядок денний.

Всі розуміють, що весна прийде з дня на день, аграрії підуть у поля і цього тиску вже не буде. Тому я думаю, що лобісти «олійних правок» сьогодні і намагаються зробити все, щоб мати часовий запас. Тому у нас єдиний шанс – добитись розгляду законопроекту 7304-2 про скасування олійних правок.

Читайте також: Довгим шляхом, або як відміна «олійних правок» таки дійшла до сесійної зали

Зокрема, щоб вирішити проблему «олійних правок», у лютому цього року створили міжфракційне депутатське об`єднання «Аграрна рада», де ви є співголовою. Чим таке утворення відрізняється від інших «аграрних» об`єднань, які вже раніше працювали в українському парламенті? І чому для захисту агровиробників уже «не вистачає» окремого комітету ВР з питань аграрної політики?

- Раніше була мода, що депутати без чіткої мети входили у всілякі міжфракційні об`єднання, наче як в клуби за інтересами. Зараз же у аграріїв накопичилось достатньо проблем. Аграрному комітету ВР уже не вистачає фізичної можливості лобіювання і відстоювання інтересів агровиробників. Це спонукало профільні аграрні асоціації запропонувати депутатам об`єднатись у міжфракційне об`єднання, аби працювати більш продуктивно в інтересах агросектору. Так буде простіше заручатись підтримкою «аграрних» ініціатив від спікера ВР Андрія Парубія та інших нардепів, незалежно від партійних кольорів.

Але чи не завадить при цьому роботі депутатів відсутність у аграрного комітету ВР «повноцінного» керівника?

- Статус Бакуменка, як в.о. керівника комітету, заважає лише за межами парламенту, коли виникає питання взаємодії між «аграрними» нардепами, Мінагрополітики або Кабміном загалом. А так, незалежно від статусу керівника, аграрний комітет має всі можливості проводити законодавчі ініціативи.

Ваше депутатське об`єднання бере собі за завдання  «добитись справедливої і прозорої системи розподілу державної підтримки сільгоспвиробників, яка змогла б працювати в автоматичному режимі, без втручання чиновників». А як має виглядати система такої підтримки? І як її запустити в роботу?

- Є бажане, і є реальність. У аграріїв забрали близько 30 млрд грн у вигляді нових податків після ліквідації спецрежиму ПДВ. Обіцяли, що такі втрати покриє держпідтримка. Але на сьогодні бачимо, що замість 30 млрд грн є 6,3 млрд грн дотацій на 2018 рік. Механізми, які прописані для їхнього розподілу, є не до кінця об`єктивними. Без оновленого закону про кооперацію ми виділяємо мільярд гривень на підтримку фермерів та кооперативів. Виділяємо 950 млн грн на компенсацію вартості нової сільгосптехніки, але машинобудівниками ніхто напряму не працює.  Тому маємо ризик, що і ці гроші просто не будуть освоєні. Є також ризик, що із тих 6,3 млрд грн більшу частину отримають крупні агровиробники, як це було минулоріч.  

Проблема ще у тому, що в нас дотаційні програми починають працювати у другому півріччі. Не факт, що ці гроші агровиробники встигнуть освоїти.

А як налагодити нарахування дотацій, щоб аграрії їх отримували вчасно?

- Колись була програма підтримки садівництва, яка фінансувалась напряму із винного та горілчаного акцизу. Нарахування йшли уже з першого дня поточного року - продажі йдуть, акциз сплачується на окремий рахунок, з якого гроші йдуть виключно на садівників. Стаття витрат має бути чітко забезпечена статтею надходжень.

Під час одного із круглих столів, присвячених агродотаціям, ви говорили про таке співвідношення – 30 млрд грн втрат агросектору від скасування спецрежиму ПДВ і 6,3 млрд грн – загальна сума держпідтримки АПК на 2018 рік. Виходить, що аграріям покрили лише одну п`яту від їх втрат. Але при цьому агросектор вцілому лише на 2,6% скоротив виробництво продукції у 2017 році. З чим пов`язано такий парадокс, на вашу думку? Але ж ці цифри свідчать, що втрата спецрежиму ПДВ для аграріїв була не настільки болючою, як про це прийнято вважати?

- Ці показники насправді не зовсім один з одним співвідносяться. Наприклад, поголів`я у тваринництві скорочується черех неприбутковість цієї галузі...

А чому вона є неприбутковою?

- Один єдиний фактор – радянські технології у тваринництві та погані показники продуктивності ВРХ. Через це нам не вдається конкурувати хоча би з поляками – у них одна корова дає 30-35 літрів надоїв на добу , у нас – 10-12 літрів. Хоча в обох країнах затратна частина однакова, а оплата праці та енергоресурси в Україні дещо дешевші. Нам доведеться витратити не менше 4 років на підвищення продуктивності ВРХ, але над цим потрібно працювати. Така робота буде марною, якщо ми і далі користуватимемось фермами ще радянської конструкції. Компенсація затрат на будівництво чи реконструкцію тваринницьких комплексів -   потрібна в принципі форма держпідтримки.

Читайте також: Гроші є, але тримайтеся: чи допоможе аграріям оновлена система підтримки - оцінки ринку

У одному із своїх інтерв`ю ви сказали: «маємо визначитись: обираємо модель або Аргентини-Бразилії, або Німеччини. Будуємо державу, яка виробляє вал продукції, впевнено експортує її і завойовує нові ринки, чи виключно соціальне формування? Потрібно обирати, тому що одне з іншим не поєднується». А який варіант розвитку обираєте особисто ви? Які плюси і мінуси, на вашу думку, є у першого і другого варіанту розвитку агросектору?

- Ми – унікальна держава, маємо унікальне місцерозташування. Тому у нас можуть ужитись дві формули – бразильська-аргентинська, де превалюють великі компанії, і європейська, де превалюють малі фермери. Але для них мають бути різні ніші. Крупним компаніям варто займатись соєю і соняшником, дрібним варто займатись якимись нішевими культурами, органікою.

Читайте також: Осінь земельної реформи: як пояснити все населенню та де взяти гроші

Агровиробники всіх видів переймаються невизначеністю по запуску ринку землі в Україні. Скільки нашій країні потрібно часу, аби стати готовою до зняття земельного мораторію?  Чи не краще було б одразу прописати весь потрібний пакет законодавства, який вступить у дію з певною відстрочкою?

- У нас політична кон`юктура перемагає здоровий глузд. Одні і ті ж самі люди, що при опозиції, що при владі кричать, що ринок землі запускати не можна. Але я вважаю, що нам потрібно максимум  2-3 роки, щоб прописати правила гри і запустити ринок ріллі.  

Нам потрібно завершити нарешті інвентаризацію землі, на що потрібно 2-4 місяці. Також - визначити механізм формування ціноутворення на землю. І найголовніше: маємо визначитись модель – ми йдемо на вільний ринок чи продаж землі буде обмежено. Знайдеться мільйон способів, як обійти заборону купувати землю для іноземців.

Вважаю, що питання запуску ринку землі мають відпрацьовувати на рівні Кабміну, ВР та профільних аграрних асоціацій. Таке питання на якийсь «загальнонародний референдум» виносити не варто. Людей постійно лякають, що запуск ринку ріллі позбавить їхніх паїв. Тому подібне волевиявлення не матиме об`єктивних результатів.

Але ж Мінагрополітики вважає, що має власну концепцію землі, і потрібно лише дочекатись, аби сесійна зала «дозріла» до голосування…

- Для того, щоб сесійна зала дозріла до голосування за цю концепцію, потрібно закрити нарешті тему про можливі перевибори. Зрештою, показати депутатам цю концепцію. Мінагрополітики поки що лише говорить про окремі елементи, цілісно нічого ще не показало. У нас останні два роки часто спрацьовує маніпуляція, коли обіцяють одне, на папері виписують друге, на виході отримуємо третє...

Чи підтримуєте ви запровадження антидемпінгових мит на імпортовані з Росії добрива? Як, на вашу думку, відшукати баланс між національними інтересами і водночас не допустити монополії Фірташа на ринку міндобрив?

- Я це не підтримаю, тому що, це ще більше дасть монополізувати ринок на користь Дмитра Фірташа. Сьогодні його заводи і так продають на внутрішній ринок міндобрива за вищою ціною, аніж на експорт, і це абсурдно. В європейських країнах міндобрива дешевші на 20-30%, і в цій частині по затратах ми програємо нашим європейським колегам. Історично так склалось, що більша частина міндобрив вироблялась саме в Росії. 

Читайте також: Добрива дорого: як вплине на аграріїв економія на живленні

Одна із аграрних асоціацій згадувала законопроект «Про внутрішній водний транспорт» як елемент розвитку агросектору, який має полегшити аграрну логістику. Транспорт – не «профільна» тема аграрного комітету ВР, але чи буде комітет підтримувати чи навпаки – заперечувати проти прийняття таких законопроектів?

- За останні два роки залізничний тариф фактично виріс удвічі. Але минулоріч УЗ не встигла вивезти порядка 7 млн тон. За таких умов не використовувати річковий транспорт – абсурдно. У нас нас збереглась частина інфраструктури ще з радянських часів. Розвиток річкового транспорту може дати нові робочі місця на українських суднобудівних заводах. Звичайно, що на законодавчому рівні все потрібно врегульовувати. Автори законопроекту номер №2475а-3 чітко прописали і все передбачили. Я буду їх обов’язково підтримувати. Вважаю, що сьогодні цю тему потрібно не забалакувати на півроку чи рік, а дуже швидко врегульовувати.

Тобто чи варто очікувати, наприклад, окремого листа від аграрного комітету на підтримку законопроекту?

- Автором цього законопроекту є і так член аграрного комітету Андрій Вадатурський . Ми з ним цю тему неодноразово обговорювали. Звинувачувати його у тому, що він лобіює інтереси виключно компанії «Нібулон» - абсурдно. Так, ця компанія є лідером на ринку водних перевезень. Вони мають найбільше річкових портів в Україні. У цивілізованому світі присутнє нормальне розуміння лобізму. Якщо сьогодні компанія Нібулон лобіює, щоб даний законопроект було ухвалено, абирозвивати річковий транспорт, це – нормальне явище. Якби вони робили це якимось корупційним шляхом, це було б набагато гірше. Тому я підтримаю як і сам законопроект, так і його автора.

Чи плануєте ви брати участь у парламентських виборах 2019 року?

- У мене з наступними виборами все дуже просто. Я вже двічі був нардепом, до цього – депутатом обласної ради по своєму округу. Мені люди довірили і делегували. Я кожного року звітую перед своїми виборцями. Якщо буде їхнє рішення, щоб я продовжив свою діяльність, значить я продовжую свою діяльність на користь моїх виборців і держави.

Два роки назад ви також обіцяли вирішити проблему виділення землі для учасників АТО на Хмельниччині. Чи вдалось дотриматись обіцянки? Якщо ні, то чому?

- Як би не старався, ніколи не вдається вирішити всі проблеми. Мінімум 90% учасників АТО, які звернулися до мене, отримали земельну ділянку. Є випадки, коли звернулися усно, але не продовжили свою дію документально, а потім скаржились, що я не допоміг. Але ж у мене на окрузі тисячі «атошників».

Ви є одночасно депутатом і головою ради директорів групи компаній Vitagro. Чи не заважає управління бізнесом водночасно якісно займатись законотворчою роботою?

- Так, це прозвучить не популярно, але я приділяю час і депутатській праці, і нагляду за компанією. Я є її почесним президентом. Ця компанія знаходиться на моєму окрузі, де є не тільки мої працівники і партнери, але й виборці. Для мене це важливо. З цього бізнесу живе моя родина. З цього допомагаємо виборцям через благодійний фонд «Ми поруч». Це те, чим я жив багато років, і тому продовжуватиму жити і далі. Все декларую, і нічого не приховую. Встигаю, не скаржусь, і вважаю, що роблю правильно.

Чи є економічний сенс для вашої групи Vitagro купувати підприємства «Агрофірма Трипілля» і «Радивілів Агро» у групи «Пан Курчак», яка належить вашому колезі по депутатській групі Сергію Мартиняку? Який профіль у цих підприємств? Чи куруєте ви особисто угоду по купівлі цих підприємств?

- Так, я відслідковую це питання як інвестор і почесний президент компанії. Звісно, я не можу приймати безпосередню участь. Але було б неправдою сказати, що я взагалі не в курсі. Ми в рамках своєї стратегії набираємо додаткові площі до земельного банку. Набирати землю в обробіток на Рівненщині почали три роки назад. Купівля того ж «Радивілів Агро» була в стратегії розвитку

Чи отримували дотації підприємства з вашої групи компаній у 2017 році? Чи доводилось урізати поголів’я на ваших підприємствах, через поширення АЧС, несприятливі умови для свинарства та молочарства або ж через інші причини?

- Дотації не отримували. АЧС, слава Богу, наші компанії минуло, у нас дотримуються всіх норм безпеки. Молочний сектор в нашій компанії збитковий, але поголів`я не скорочували. Розумію, що галузь тваринництва можна закрити за один день, але запустити буде вже нереально. Тому ми прийняли для себе стратегічне рішення, що на даному етапі наше молочарство – соціальне питання, яке має економічну перспективу. У 2017 році ми запустили ще один сучасний молочний комплекс, завезли племінне поголів’я з Німеччини. Впевнений, за рік-два часу ми таки вийдемо на прибутковість.  

Під вашим патронатом також з 2012 року працює благодійний фонд «Ми поруч». За повідомленнями на персональному сайті, Фонд у межах округу вирішує як і проблеми військовослужбовців, так і проблеми соціально незахищених жителів села. Але чи не здається вам, що ви так лише «гасите пожежі», а краще було б працювати на те, щоб прибрати корінь проблеми?

- Благодійний фонд – це не структура, яка вирішує проблему раз і назавжди. Це та структура, яка показує приклад, і підтримує усі верстви населення,- наприклад підтримка таланованої молоді, або ж підтримка спорту. Ми просто підставляємо плече державі. Наприклад, два роки назад купували для військових бронежилети та інші потрібні речі. Доходило до абсурду, коли доводилося закуповувати оптику та інші елементи зброї. Зараз ми переключились на допомогу учасникам АТО, як вже повернулись з фронту. Доволі часто добровольці не знають, як отримати статус учасника бойових дій, і наші юристи у цьому допомагають. Також допомагаємо фінансово на лікування, реабілітацію, зрештою морально підтримуємо.  Перші півроку після запуску фонду у 2012 році було трохи морально важкувато, бо це гроші із власного бізнесу і значне фінансове навантаження, і всі приходять з проблемами і хворобами, і це важко морально сприймати. Але через деякий час почав отримувати задоволення, бо отримали багато позитивних відгуків.

Читайте також: Орієнтація "Північ": як аграрії можуть легально розширити свій земельний банк

фото: прес-служба Сергія Лабазюка