Q&A: як підприємству пройти перевірку інспектором Держпродспоживслужби

Минулого тижня, 4 квітня 2018 року, набрав чинності Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» (№2042). Закон був прийнятий Верховною Радою України ще 18 травня 2017 року, але основна частина його положень набуває чинність зараз.

Тепер інспектори Держпродспоживслужби мають право перевірки попередньо визначених підприємств харчового напрямку. Особливо небезпечною продукцією за встановленими критеріями ризику є харчові продукти, які виробляються з необробленої тваринницької сировини. Спробуємо розглянути основні засади новацій, а також стан законодавства у розрізі якості та безпечності харчової продукції у форматі питань та відповідей.

Що наразі відбувається у галузі сертифікації та стандартизації харчової продукції?

У сфері безпечності харчової продукції та її стану в Україні слід керуватися тими зобов’язаннями, які взяла на себе наша держава згідно підписаної євроінтеграційної угоди. Потрібно розглянути дві глави євроінтеграційного меморандуму – третю та четверту розділу IV. Глава 3 стосується гармонізації законодавства у сфері технічного регулювання, а глава 4 – гармонізації законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів.

Читайте також: Школа агрономів: що треба знати про закриття вологи

Ці дві глави безпосередньо стосуються ситуації, яку ми маємо у сфері гарантування безпечності продукції, і проведення державного контролю у сфері дотримання законодавства щодо безпечності харчових продуктів. Якщо говорити про стан впровадження так званої «Дорожньої карти» за главами три і чотири, то по третій Україна виконала 59 % своїх зобов’язань, по четвертій поки що стан виконання зазначають на рівні 33% (рис.1,2). На виконання третьої глави у 2014 році вступив в дію Закон України «Про стандартизацію», та у 2015 році «Про метрологію та метрологічну діяльність» і «Про технічний регламент і оцінку відповідності».

Зокрема, сертифікацію було переведено у статус добровільної процедури. Обов`язковими залишились лише вимоги технічних регламентів, які не мають нині прямого відношення до харчової продукції, а стосуються обладнання, машин та механізмів. Крім цього у сфері технічного регулювання залишилась складова – підписання Угоди АСАА, яка перекладається українською як «Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції». Але знову ж таки, це угода стосується промислового обладнання, а не харчової продукції.

фото: eurointegration.com.ua

фото: eurointegration.com.ua

Національний орган зі стандартизації ще у минулому році видав наказ про скасування усіх ГОСТів, які були розроблені до 1992 року. Слід сказати, що  величезна кількість  ГОСТів, які підпали під дію цього наказу містили вимоги до методів контролю харчової продукції і сільськогосподарської зокрема. Технічні комітети мали замало часу аби переглянути  ці 14475 ГОСТів та для переведення їх, за потреби, у формат ДСТУ. Тому Національний орган зі стандартизації пролонгував застосування ГОСТів до 2019 року.

Тим не менше, хочу наголосити, що проведення сертифікації харчової та сільськогосподарської продукції процедура не обов’язкова, а добровільна. Проте слід розуміти, що процедура із добровільної стає для виробника обов’язковою, якщо цього вимагає споживач. Тобто, наприклад, досить часто наявність сертифікату відповідності продукції заявленому стандарту чи іншому нормативному документу у виробника продукції вимагають ті ж самі торгівельні мережі. Відповідно, якщо виробник бажає бути представленим у торгівельній мережі, він будете зобов’язаний сертифікувати свою продукцію.

Читайте також: АгроCheck: експортне мито на соняшник зробило Україну №1 з виробництва олії?

Інша ситуація із системами управління. Згідно глави 4 Угоди  про асоціацію з ЄС, яка стосується санітарних та фітосанітарних заходів, у 2015 році була створена Держпродспоживслужба, яка є керівним органом щодо нагляду і контролю за цим процесом.  Було створено низку законів та підзаконних актів, які  стосуються державного контролю.

Чи може Держпродспоживслужба перевіряти підприємства харчового напрямку?

Згідно із законодавством, інспектори Держпродспоживслужби мають право проведення державного контролю на потужностях операторів ринку харчових продуктів згідно розробленого плану та з врахуванням оцінки ризиків від споживання продукції, яка виробляється. Вони мають право проводити перевірку відповідно до законодавства та актів перевірки, які були розроблені та затверджені Наказами Мін АПК № 41 та №42 для перевірки дотримання операторами ринку вимог законодавства стосовно постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках та гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами. Ці акти розроблені для перевірки дотримання певних вимог Закону України «Про основні принципи безпечності та якості харчових продуктів».

фото: logist.fm

Відповідно до нього, оператори ринку харчових продуктів повинні були на першому етапі до 20 вересня  2016 року впровадити загальні гігієнічні вимоги, більш відомі як програми-передумови. Тобто загальні гігієнічні вимоги при яких можливе виробництво  харчових продуктів і виключається контамінація харчових продуктів із різними групами небезпечних факторів. Далі згідно цих програм-передумов законодавство вимагає від виробника впровадити процедури, засновані на принципах HACCP.

Логічно, що найбільш ризикованою є продукція тваринного походження, яка виробляється із необробленої сировини – риба, молоко, м'ясо, яйця та продукція з них.  Відповідно, до 20 вересня 2017  року виробники саме такої продукції повинні були впровадити на своїх підприємствах принципи HACCP та розробити процедури, які засновані на цих принципах. Крім того, впровадити систему простежуваності продукціі, яка згідно законодавства має бути впроваджена «крок назад-крок вперед», причому внутрішня простежуваність продукції залишається на розгляд оператора ринку. Слід розуміти, що без внутрішньої простежуваності  і про зовнішню говорити важко. Далі, оператори ринку, які виробляють продукцію, сировиною для яких є рослинна продукція або перероблена продукція тваринництва, зобов’язані впровадити процедури, засновані на принципах HACCP до 20 вересня 2018 року, а дрібні  виробники харчового напрямку до 20 вересня 2019 року.

Читайте також: Міфи про захист. Чи безпечні паршиві яблука?

Повертаючись до державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів, хочу зазначити, що саме з 4 квітня цього року почнуться перевірки операторів ринку, в першу чергу тих, у який пройшли уже всі строки для налаштування процесів згідно загальних гігієнічних вимог та принципів HACCP, тобто виробників, які виробляють продукцію тваринницького напрямку.

Перевірки будуть проводитись згідно плану, у якому зазначено офіційну назву оператора,  вказане місце потужностей, види діяльності, згідно реєстрації та обліку форм потужностей. Із цим річним планом перевірок можна ознайомитись на сайті Держпродспоживслужби, де він є у вільному доступі.  Проте навряд чи виробники встигнуть підготуватися до перевірки заздалегідь, адже точної дати перевірки там не вказано, тобто у стані готовності підприємство має бути постійно.

Зараз величезна кількість підприємств, тож у мене виникає сумнів щодо того, що всі вони будуть перевірені протягом календарного року. До того ж, зараз в Україні існує лише 318 державних інспекторів, що отримали кваліфікацію аудиторів, які мають право перевіряти операторів ринку та 58 провідних аудиторів, які мають повноваження в подальшому навчати колег в регіонах щодо процедур проведення аудиту впровадження принципів НАССР в межах проведення заходів державного контролю.

Хочу також зазначити, що якщо планується перевірка підприємства згідно принципів HACCP, то підприємства попереджують за 4 дні, аби оператори змогли підготувати необхідний пакет документів. Цілком зрозуміло, що за 4 дні запровадити принципи HACCP та забезпечити ефективне документування неможливо, на це потрібно близько року.

Яким чином відбуватимуться перевірки підприємств?

Інспектор, який завітав на підприємство, повинен мати при собі відповідне посвідчення і наказ, у якому чітко зазначено у який період і яку перевірку на який елемент відповідності законодавству даний оператор ринку має пройти та акт перевірки підприємства. Якщо інспектор має всі ці документи, то оператор ринку не має права не допустити його на підприємство. У випадку відмови інспектор має право викликати поліцію і зайти на підприємство у супроводі правоохоронців. Перевірка підприємства має відбуватись виключно по  тих питаннях, які зазначені в Актах, які затверджені наказом МінАПК № 41 та 42 і оприлюднені на сайті Держпродспоживслужби. Інспектор не має права інспектувати або оглядати інші об’єкти підприємства, крім тих, що зазначені у Актах. Приміром Акт відповідності загальним гігієнічним вимогам містить такі вимоги до 12 програм-передумов, які перевіряє інспектор:

-місце розташування підприємства;

-територія та її облаштування;

-можливість контамінації промислових потоків;

-стан об’єктів підприємства;

- забезпеченість водою;

- системи постачання та відведення повітря;

- каналізація та стоки;

- забезпечення миття та дезінфекції;

- стан гігієни персоналу, змінний одяг, тощо.

Якщо говорити про другий акт, а саме застосування принципів системи HACCP, то йдеться про 7 принципів – починаючи від наявності робочої групи, яка відповідає на підприємстві за провадження та підтримання системи HACCP, наявність визначених критичних точок, розроблених методів моніторингу та коригувальних дій, встановлення відповідальних осіб, ведення записів щодо моніторингу або запровадження коригувальних дій, навчання персоналу тощо.

Що відбувається у випадку виявлення порушень на підприємстві?

Процедура така ж сама, як і у випадку будь-якого іншого аудиту підприємства, – оформляється Акт, у разі виявлення фіксується невідповідність у протоколі, визначається її суттєвість. З врахуванням суттєвості може бути визначено розмірів штрафів.

Читайте також: Революція в бокалі: до чого призведе легалізація дрібних виробників вина

Наприклад, пропозиція до реалізації або реалізація продуктів харчування чи кормів, які є шкідливими для здоров'я людини або тварини, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі двадцяти п'яти мінімальних заробітних плат; а пропозиція до реалізації або реалізація непридатних харчових продуктів або кормів тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб в розмірі двадцяти п'яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі сімнадцяти мінімальних заробітних плат.

Чітке визначення розміру відповідальності операторів ринку за виявлені невідповідності та порушення законодавства має сприяти уникненню упередженого ставлення з боку органів контролю та зниження рівня корупції завдяки позбавлення інспектора можливості самостійно визначати суму стягнення.

Також запроваджено механізм пом'якшення відповідальності щодо певних порушень. Так, за незначні правопорушення інспектор може не накладати штраф як форму відповідальності. Якщо невідповідність виявлена вперше протягом останніх трьох років, державний інспектор видає оператору ринку припис про усунення невідповідностей законодавству без оформлення відповідного протоколу.

У разі оформлення протоколу під ним ставить підпис інспектор і особа-представник оператора ринку, який супроводжує інспектора, якщо представник оператора ринку не згоден із порушенням, то у протоколі вказується, чому особа не згодна із виявленим порушенням. Визначено 8 видів порушень із 19-ти, накладанню яких передує припис посадової інспектора про усунення порушення. Невиконання припису тягне застосування заходу адміністративного впливу у вигляді штрафу.

Якщо ж будуть виявлені невідповідності, які створюватимуть загрозу для життя і здоров’я людини, то головний державний інспектор Держпродспоживслужби має право ухвалити рішення про тимчасове припинення роботи підприємства на строк до 10 робочих днів

Крім того, новацією процедури державного контролю є застосування відеофіксації інспекторами заходів контролю без згоди суб’єктів господарювання. Але право проводити відеофіксацію має й представник оператора ринку. Така новація дозволяє зробить процес перевірок більш прозорим.

Також хочу зазначити, що наявність  у підприємства будь-яких сертифікованих систем управління безпечністю харчової продукції згідно вимог міжнародних стандартів не звільняє його від проведення заходів державного контролю.

Наявність сертифікату не є причиною довіряти оператору ринку та не перевіряти його. Тому сертифікація систем управління це абсолютно добровільна справа. Якщо оператор ринку не хоче проводити зовнішній аудит та сертифікацію за участю незалежного органу сертифікації системи управління безпечністю харчових продуктів, він може обмежитись внутрішніми аудитами та самоперевіркою згідно оприлюднених на сайті Держпродспоживслужби Актів.

фото: Укрінформ

Якими є найбільш поширені проблеми під час перевірки інспектором? На що оператори ринку мають звернути увагу найбільше?

Важливо звернути увагу на санітарний стан об’єкту, оператори ринку, які переробляють продукцію тваринного походження повинні мати так звану «брудну» та «чисту» зони, або навіть три – «брудна», «умовно чиста», та «чиста». Слід звернути увагу, аби ці зони не перетинались між собою, між ними мають бути облаштовані санітарні зони. Потрібно звернути увагу на рух чотирьох потоків –  персоналу, сировини, відходів та готового продукту. Ці  чотири потоки не мають перетинатись. У випадку, якщо інфраструктура побудована таким чином, що пересікання виключити неможливо,  слід  запровадити розмежування потоків у часі. 

Іще один важливий аспект – це персонал. Він має бути обізнаним із своїми обов’язками, мають бути знання про впроваджену на підприємстві систему, і які саме функції визначені працівники мають виконувати для ефективного функціонування системи управління безпечністю харчових продуктів.

Читайте також: Михайло Соколов: Нам потрібно, щоб у нашому парламенті було представлено саме середній і малий агробізнес

Поряд з готовністю та обізнаністю персоналу існує проблема своєчасного запровадження та ведення документації, як регламентуючої, так і записів. На мою думку, це найбільш болючі проблеми як під час запровадження системи, так і при проведенні сертифікаційних аудитів чи заходів державного контролю.