Підтримайте науку, або аграрні дослідження на ентузіазмі та з допомогою бізнесу

Україна - один зі світових лідерів агроринку, і запорукою тому є використання сучасних технологій, насіння, добрив та засобів захисту рослин. Проте, більшість з них винайдені закордоном. Українські аграрії користуються іноземною технікою, сіють закордонні сорти та гібриди, захищають поля за допомогою пестицидів, винайдених та у більшості випадків вироблених за кордоном. І це при тому, що цьогоріч на видатки НААН держбюджетом країни передбачено більше мільярду гривень, а тільки в центральному апараті академії працює більше тисячі осіб, не рахуючи численні дослідницькі інститути.

«Наука та науково-технічна сфера перебувають у критичному стані та фінансуються за залишковим принципом. Зокрема, статтею 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» на ці цілі передбачено 1,7% валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, хоча реально, наприклад, в 2016 році було 0,16% ВВП. Крім того, умовою розвитку наукових досліджень на сучасному рівні є наявність сучасного наукового обладнання. На сьогодні приблизно 80% наукового обладнання експлуатується більш ніж чверть століття і безнадійно застаріле», - коментує ситуацію Микола Роїк, доктор сільськогосподарських наук, віце-президент НААН.

Також українську науку переслідують іще й майнові суперечки, під час яких у наукових установ відбирають землі, будівлі, поля та сади, на яких проводились розробки та виведення нових сортів та гібридів рослин. Така ситуація сталася із Інститутом садівництва НААН, чия територія була захоплена церквою, а науковців примусили шукати інші приміщення. «Інститут був розміщений на території колишньої Китаївської пустині. При майже повній байдужості суспільства впродовж 2006-2009 років монахи відновленого монастиря УПЦ МП вигнали Інститут силоміць з його території», - розповідає Олексій Болдирєв, вчений-фізіолог НАН України.

Тому хоч якісь результати, що продукує державна наука, це заслуга ентузіастів, котрі проводять наукові дослідження, купуючи реактиви за власний кошт та витрачаючи велику кількість часу на працю на застарілому обладнанні. Або великих компаній, які співпрацюють із інститутами, проводять за їх допомогою наукові випробування, роблять різні аналізи. “Наша компанія активно співпрацює з українськими інститутами, ми наполегливо працюємо в напрямку подальшої адаптації наших сортів озимої пшениці до умов більшості регіонів України. Наразі вони показують чудові результати в Західній Україні», - каже Олександр Астраханцев, директор з маркетингу ТОВ “Лімагрейн Україна”. За інформацією Agravery.com, випробування у вітчизняних інститутах своїх препаратів перед реєстрацією в Україні проводять всі компанії.

Читайте також: Андрій Григоров: Завдяки IT-рішенням «Мрія» покращила фінпоказники

Головною проблемою залишаються кадри. Критично мала кількість студентів прагне продовжити навчання у аспірантурі. А здобувати докторську ступінь взагалі залишаються одиниці. Багато молодих вчених залишають країну і виїжджають закордон, де заробітна платня значно вище, а умови праці значно кращі. І такий відтік кадрів не сприяє розвитку аграрної науки в нашій країні.  На даний момент студент іде в аспірантуру лише у декількох випадках, коли у нього вже є робота, яка може його забезпечити і йому потрібно підвищити свою кваліфікацію. Або тому що аспірантура дає певні переваги при працевлаштуванні - зокрема, Syngenta надає перевагу молодим фахівцям з науковим ступенем. «Не секрет, що зацікавленість молодих кадрів після завершення магістратури продовжити навчання в аспірантурі і взагалі присвятити своє життя науковій діяльності (не тільки в аграрній науці) в останні роки катастрофічно зменшується. Щороку з науки йдуть кількасот молодих дослідників – найбільш продуктивного віку – 30-40 років. Із кожним роком дедалі інтенсивнішим стає процес відпливу українського інтелекту за кордон. Вік обдарованих емігрантів зменшується, кількість – зростає. Підготовка достойної наукової зміни є загальнодержавною проблемою», - говорить Микола Роїк.

Проте, не усі вчені, які емігрували залишаються за кордоном, деякі із них вертаються на Батьківщину, аби просувати національну науку та застосовувати здобуті за кордоном знання. «Професор Тетяна Сивик працювала в США, а тепер завідує лабораторією в Білоцерківському національному аграрному університеті. Її група намагається втілити новий метод створення трансгенних тварин – за допомогою маніпуляцій з зародковими клітинами-попередниками сперматозоїдів. Якщо цей метод вдасться зробити оптимальним, то значно полегшиться створення нових порід домашніх тварин», - говорить Олексій Болдирєв.

Ще одним таким вченим став Володимир Малиновський, який 17 років пропрацював в США, Німеччині та Швейцарії, та вирішив повернутись в Україну, аби очолити Інститут здоров’я рослин на Черкащині, який в травні цього року відкриває найбільший виробник ЗЗР в Україні Ukravit.

Практична демонстрація

Не вистачає практики не тільки майбутнім теоретикам, а й тим, хто планує йти в виробництво. У більшості випадків програма практики складається із використання студентів у якості робочої сили без набуття необхідних практичних навичок, які б могли знадобитись у майбутньому. Студентів використовують для прополки сільськогосподарських культур, для чистки хлівів та ферм, для прикрашання навколишньої території, замість того, аби знайомити із особливостями ведення сільського господарства, проводити польові дослідження та навчати роботі на сучасному обладнанні. Усе це також відбиває охоту у майбутніх аграріїв йти в науку, оскільки вони бачать закостенілість старої системи, відношення до вчених та тверезо оцінюють майбутні перспективи.

Читайте також: Солодкий атлас України: як барабанщик гурту "Гайдамаки" просуває регіональні види меду

Дещо покращують ситуацію із навчанням молоді великі іноземні та українські компанії, які проводять навчання, екскурсії та залучають до практики за свій кошт.  “Для розвитку компанії необхідно постійне залучення талановитої молоді та вирощування сильних професіоналів всередині організації. Студенти отримують безцінний досвід та можливість непогано заробити під час канікул, працюючи, як сезонні працівники. А потім ймовірне працевлаштування. Тільки за останній сезон 2017 року три кращі студенти стали членами нашої команди», - коментуює ситуацію Володимир Міропольський, Керівник відділу персоналу та соціальної політики Corteva Agriscience, Сільськогосподарський підрозділ DowDuPont в Україні.

«У компанії Лімагрейн в Україні працює програма по стажуванню студентів аграрних спеціальностей, що дає можливість молодим спеціалістам проявити себе і отримати роботу. У нас багато співробітників, які пройшли стажування спочатку в Україні, потім у Франції», - каже Олександр Астраханцев.

Деякі компанії починають готувати собі майбутніх працівників ще зі школи. «Цього року Syngenta презентувала новий проект «Агроклас» - освітній експериментально-дослідний проект для учнів середніх і старших класів на базі Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді в Києві при Міністерстві освіти України. Це новий повністю модернізований клас, оснащений необхідним технічним і лабораторним обладнанням. Фахівці компанії також беруть участь в розробці дослідів і лекцій», - кажуть у компанії. Також компанія у 2014 році відкрила в Мистецькому Арсеналі Лабораторію інноваційних рішень для дітей і підлітків. Також компанія бере участь у проекті STEM по напрямку Science (біологія, хімія і агрономія).

Інвестиції в науку

Але поступово бізнес починає не тільки підтримувати вітчизняну науку грошима за аналізи чи студентів місцями  для практики, але й безпосередньо інвестувати в дослідницькі центри. Найпотужнішим та найсучаснішим з них буде Інститут здоров’я рослин компанії Ukravit, який відкриють у червні 2018 року у Черкасах. Цей інститут має стати середовищем для майбутніх відкриттів у аграрній сфері. Буде вивчати питання, які впливають на врожайність сільськогосподарських культур, працювати над синтезом хімічних єлементів та буде розробляти нові технології у землеробстві. Обладнання для нього Ukravit закупив з США, Японії, Німеччини, Швейцарії. Для розробки концепції роботи інституту були запрошени провідні фахівці України та Швейцарії. За відкриттям та роботою цього інституту буде стежити команда Agravery.com.

"Ми хочемо відкрити центр нових досліджень, щоб залучати науковців з усієї України. Адже вони не гірше за будь-кого вміють розробляти нові препарати та робити винаходи, але не можуть це продати чи найти гроші під дослідження", - говорив під час проведення Міжнародного дня відчинених дверей «Нові горизонти» власник компанії Віталій Ільченко. Він уточняв Agravery.com, що у центр вже інвестовано більше $5 млн, з яких $3 млн в обладнання.

Читайте також: Морозів не вистачило: що шкодитиме рослинам після теплої зими

За його словами Україна не використовує можливості науки та ймовірну синергію аграрних підприємств. "Наприклад, навколо нашого заводу виробляють багато кукурудзи. Ми могли б з неї виготовляти пластик, а наші сусіди робити екологічно чисті вироби з нього", - заявляв Ільченко.

Коментар експерта:

Юрій Салига, доктор біологічних наук, завідувач лабораторії обміну речовин ім. С. Гжицького Інституту біології тварин НААН України, представник від України у програмному комітеті «Науково-дослідницькі інфраструктури» Рамкової програми Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт 2020»

- У нашій країні від радянських часів збережено систему існування галузевих наукових академій. Крім Національної академії наук України існує ще декілька спеціалізованих, у тому числі і Національна академія аграрних наук. У більшості країн світу такого розподілу науки немає, відмовилися від нього і майже скрізь у східноєвропейському і пострадянському просторі. У нас дискусія з цього питання триває вже багато років, консенсусу наразі не знайдено. Насправді питання не таке просте, як видається на перший погляд. З одного боку – цілком резонно взяти вже перевірений і апробований приклад, з іншого – якщо залишиться самоврядною структурою, це може бути і її козирем. На мій погляд, в умовний ціннісний центр має бути поставлений вчений і науковий результат, який він продукує. Академія, як структура, її керівний апарат має цього вченого обслуговувати і працювати на нього, а не навпаки. Вчений, у свою чергу зобов’язаний створювати якісний конкурентоздатний науковий продукт.  Наразі так не є. Ми, науковці, вимушені надто багато часу і зусиль витрачати на зайву бюрократію, вирішення різноманітних господарських питань тощо.

Не менш визначальним і критично важливим сьогодні є підтримка насправді сильних, важливих і перспективних наукових інституцій, і не просто підтримка, а забезпечення їх розвитку відповідно до сучасних світових стандартів. Для цього потрібні значно більші кошти, ніж нині виділяються державним бюджетом.

Втім, проблеми у науці аграрного напрямку є тотожними до проблем науки в Україні загалом. Найболючішими точками є недостатнє фінансування, застаріла і низькоефективна система адміністрування, зайва забюрократизованість, корупційна складова і, як наслідок, – відтік висококваліфікованих кадрів, зниження якості досліджень і навіть плагіат, псевдонаукові чи наукоімітаційні прояви.

В останній рік-два державою анонсуються серйозні наміри реформування науки в Україні і покращення її фінансування, про це хоча б почали говорити після тривалого мовчання. Але я би був дуже обережним у прогнозах, бо наразі до впевненості у здійсненні цих реформ, а головне у правильності і успіху їх проведення, ще дуже далеко. А часто звучать і загрозливі, і небезпечні пропозиції урядовців, які можуть ще й зашкодити, а не допомогти.

Читайте також: Час сіяти: виробники про тренди, новинки та ціну насіння

Мені подобається, як колись сказав знаний інтелектуал ХХ століття колишній міністр закордонних справ і міністр освіти Ізраїлю Абба Евен: «Наука не є священною коровою. Наука – це кінь. Не поклоняйтеся їй, а годуйте її!». І це правда. Наука сьогодні – річ дорога, вона потребує великих капіталовкладень, але може принести ще більші дивіденди. Коли зарплатня досвідченого вченого є меншою за оплату роботи водія трамвая, це ненормально, а поки що так і є.

Друге, що я б хотів сказати, це те, що нам усім слід відійти від усталеної помилкової парадигми, що держава – це щось абстрактне і десь над нами. Ні! Держава – це всі ми – пересічні громадяни, в тім числі – науковці, журналісти, освітяни, бізнесмени і так далі. Тому подальша доля науки в Україні, нехай різною мірою, але залежить від усіх нас.