Олександр Тимоха: Закликати не тримати у домогосподарствах корів – невігластво

«Ланнівська агропромислова група», що на Полтавщині, напрочуд багатопрофільна – великий земельний банк, цукровий завод потужністю переробки 2000 т цукрового буряку за добу та 325 т цукру, понад 3000 голів ВРХ, сади площею 60 га, свинарство, вівчарство, свій млин та хлібопекарню. Восени минулого року оголосили про створення на своїх землях масштабного індустріального парку, площею більше 30 га, де и планують працевлаштувати 600 робітників. У межах проекту вже побудували новий  елеваторний комплекс на 45 тис. тонн одночасного зберігання. 

Багато великих агрокомпаній останні роки позбавляються непрофільних активів, зосереджуючись на найбільш вигідних. Ви навпаки – шукаєте нові напрямки. Чому?

- Не можу сказати у абсолютних цифрах, бо фінансового звіту за рік  поки не маю. Але однозначно і позаминулий, і минулий, несприятливий по певних моментах, рік, підприємство продовжувало залишатись прибутковим. Тобто не так важливо, скільки векторів  роботи ти маєш. Слід ефективно хазяйнувати, вчасно «перекриваючи» і «переключаючи» заробітки і нестачу.  У минулому році нашу урожайність дуже скоригувала відсутність опадів – перший дощ пройшов аж на 103 день вегетації. Ми отримали  на 40% менші урожаї, ніж зазвичай. Кукурудза – 52-56 ц/га, тоді як у минулі роки до 90 ц/га збирали, цукрові буряки – 42 т/га (у минулі сезони 70 т/га). 

Технології не порушували, насіння тільки найкраще, а вологи не було.  Тому менше експортували. Що стосується тваринництва, то у нас лише в одному господарстві є велике поголів’я КРС. Як на мене, якщо у селі є молочне тваринництво, тільки тоді воно живе і має перспективу.  Рослинництво означає сезонність – посіяв, зібрав урожай, відпочиваєш взимку.

Читайте також: Своя ніша: вирощувати редис вигідно лише невеличким виробникам

Тваринництво – це постійна робота, і я просто не маю морального права відбирати у людей цю можливість. Я не хочу, щоб вони йшли на біржу праці. Також ми маємо 63 га  власного саду, 4 га ремонтантної малини, – возимо людей сімома автобусами на сезонні роботи, і з нашого району, і з сусідніх. Так люди мають додатковий заробіток.

Серед іншого у вас у господарстві є вівці та коні. Наскільки це прибуткова справа?

- Так, 200 голів тонкорунної асканійської породи овець – придбали, аби наші спеціалісти тренувались. Два роки вирощували і навіть клієнтів на вовну не мали – натомість українці купували деінде, у тій же Австралії.  Але останній сезон показав, що і конкурувати почали, галузь відроджується.

Що стосується коней, то ми тримаємо 40 голів, аби люди просто не забули що це таке, діти приходили займатися кінним спортом. Вірю, що прийде час, люди будуть багатшими, і іподроми будуть відкриватися знову. Ще у нас власні вулики 70 штук, будемо збільшувати до 120 штук у поточному сезоні. Це мед для наших робітників, для дитячих садочків, якими ми опікуємось.

Читайте також: АгроCheck: чи правда внутрішній ринок України «окупували» міндобрива з Росії?

Багато господарств зараз, у зв’язку із кліматом, змінюють підходи, переходять до нішових культур, підключають зрошення. Що ви робите у цьому напрямку?

- У нас межа лісостепу і степу, і з кожним роком вологи стає все менше. Якщо і цей рік буде таким як минулий – без зрошення не обійтись, хоча і затратно. Що стосується культур – хочемо посіяти озимий горох, для початку посіємо його на 50 га. Це гарний варіант озимини, а озимий ячмінь вирощуємо давно.

Чому ви вирішили не просто розвивати інфраструктуру підприємства а створити індустріальний парк?

- Найголовніша мета парку – створити потужне аграрне підприємство європейського типу і запровадити у себе глибинну переробку продукції. Перспективи і розвиток парку є, ми хочемо дати роботу більшій кількості людей у нашому районі. Не так давно ми вимушені були призупинити молококонсервний завод, і не могли всіх людей прийняти до себе на роботу. Тож утворення нового індустріального парку дасть змогу людям не виїздити на заробітки, залишатись із родиною працювати на нашій землі.

На якому етапі його будівництво?

- Певні роботи наразі уже виконані, ми знаходимось на етапі планування і розробки потужностей. Хочемо найближчим часом взятись за переробку зерна на борошно, аби забезпечувати потужності нашого заводу хлібобулочних виробів. Той цех, який у нас зараз є, відстає від потужностей, ми розширюємося, розуміємо, що старе обладнання потрібно змінювати.

Яким буде завод по переробці борошна, вже вирішили?

- Ні, ми ще в процесі. Я вивчаю це питання разом із спеціалістами – вже дивились декілька виробників обладнання. За декілька місяців стане відомо, який  завод нам потрібен, далі почнемо робити проект.

Які об’єкти технологічного парку уже споруджені,  введені у експлуатацію?

- Перший об’єкт у який ми вклали кошти в рамках будівництва індустріального парку, – це елеваторний комплекс потужністю 45 тис. тонн одночасного зберігання. Будівництво елеватора тривало десь 7 місяців, він оснащений новітнім обладнанням компанії KMZ. Також об’єкт має можливість відвантаження зерна як автомобільним, так і залізничним транспортом. Зараз  елеватор практично зданий у експлуатацію, триває обкатка та випробування обладнання.

Спорудження елеваторного комплексу коштувало більше ста мільйонів гривень. Це були кошти господарства, кредит взяли маленький уже на фінальному етапі будівництва елеватора, і то лише тому, що кошти потрібні були оперативно. Якби не поспішали до сезону, впорались би і без кредиту. 

Ви нещодавно провели масштабну реконструкцію цукрового заводу. Що оновлювали та скільки коштів на це було витрачено?

- Хочемо привести цукровий завод до ладу, аби він був європейського рівня. Наразі на заводі іще тривають ремонтні роботи, плануємо  швидко завершити.  Витратили на це близько 30 млн. грн. Цукор також поки що не експортуємо, хоча минулі роки продавали активно – у Ізраїль, Туреччину, на Близький схід. Хочемо виробляти цукор 1-2 категорії, тоді і потужний експорт у наступному сезоні не забариться.

Читайте також: Гроші є, але тримайтеся: чи допоможе аграріям оновлена система підтримки - оцінки ринк

На яку частку від загального експорту розраховуєте?

- Сьогодні цукровий ринок є висококонкурентним  – не тільки внутрішній, а й зовнішні – минулі роки виробляти і експортувати було більше вигідно, а зараз збільшили виробництво цукру у Молдові, Білорусі, Росії. Кожні два роки ціна то збільшується, то просідає.

Цього року сезон для певних цукрових компаній був провальним – вони не встигли заключити вигідні експортні контракти, натомість були і ті, хто заключав контракти у минулому році на два роки вперед і тепер ціни дуже привабливі. Ми зараз теж готуємось до сезону, проводимо перемовини щодо поставок. Але про географію експорту і конкретні обсяги говорити не готовий.

Як ви вважаєте, яка кількість заводів в Україні взагалі можуть виробляти продукцію експортної якості?

- Вважаю, що на сьогодні більше 60%  діючих в Україні цукрових заводів можуть виробляти продукцію 1-2 класу для експорту.

Читайте також: Fruit Logistica-2018: світові тренди плодоовочевої галузі

Як ви, як виробник, відноситесь до ідеї заборонити молоко 2 класу, та  молоко від населення?

- Я виріс у селі, і, що таке молоко 2-го класу, я не знаю. Ми тримали корову, і вона годувала не тільки нашу родину, а й сусідів та родичів. Раніше доярки не мали ані технологій, ані обладання, доїли вручну і отримували найкраще у Радянському Союзі масло.

Всі росли на домашньому молоці і якось ніхто не підіймав тему бактерій. Тому те, що зараз нагнітають ситуацію навколо цього, я вважаю неправильним. Закликати не тримати у домогосподарствах корів – це невігластво. Біда сільського господарства не  корови, а люди, які говорять дурниці. Чому чиновник має вирішувати – мати корову селянину чи ні?

А до кооперації, зокрема  у молочній галузі?

- До кооперації ставлюсь дуже позитивно – це єдиний шанс для виробника отримати справедливу ціну. Ми є активними учасниками Першого українського  сільськогосподарського кооперативу (ПУСК), всі разом будуємо термінал і будемо відправляти зерно напряму, без трейдерів. Так, це великі капіталовкладення, але маржа залишиться у виробника, на розвиток.

Читайте також: Знайдуться в просторі: як працюватиме нова система об'єднаних даних про землю?

Що стосується молочної галузі, то тут також без кооперації справедливої ціни молока не отримати – плануємо разом із іншими виробниками за сприяння ВАРу і АВМ побудувати перший кооперативний молокопереробний завод.  

У нас на сьогодні  280 великих господарств,  а це не менше 2,5 млн тонн молока. Нарешті виробника будуть чути, і він зароблятиме реальні, а не примарні гроші. Ми поборемось за те, щоб з прилавків зникла молоковмісна продукція, а українці почали споживати нормальні вироби за справедливою ціною.

Ви згадали, що намагаєтесь робити умови, аби люди не виїздили на заробітки. Яким чином?

- Активно будуємо житло – реконструюємо та  ремонтуємо його. За минулий рік ми реконструювали 14 квартир. Фактично робили це з нуля – були одні стіни. Це дає можливість не лише залишити своїх фахівців, а й запросити нових, із інших регіонів. Завдяки таким діям  ми не відчуваємо гострої потреби у фахівцях. Так, є як і скрізь, але це природній процес.

фото: прес-служба KMZ