(Не)потрібне зростання: чи знайдуть аграрії покупців, якщо збільшать виробництво молока

Міжнародна фінансова корпорація (IFC) підрахувала, що до 2030 року всі промислові ферми та селянські господарства України зможуть наростити виробництво молока із нинішніх 10,3 мільйонів тон до 20 мільйонів тон на рік. Навіщо це робити? Попит в світі росте і, за прогнозами IFC, за рахунок Африки, Близького та Далекого Сходу споживання молочних продуктів  виросте на третину, або до мільярда метричних тон. Відтак, якщо українські аграрії зможуть це продати, щороку отримуватимуть 15 мільярдів євро додаткового доходу, говорить експерт проекту IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» Петро Богачевич.

Провідний аналітик молочних ринків компанії Інфагро Максим Фастєєв вважає вцілому реалістичним озвучений прогноз по нарощенню виробництва молока. Експерт говорить, що свої розрахунки IFC базувала на потенціалі молочної галузі України, природних умовах нашої країни, нинішніх тенденціях до збільшення продаж на світовому ринку молокопродуктів. Хоча, вважає Фастєєв, за наступні 12 років виробництво молока виросте максимум до 18 мільйонів тон щороку. І для цього аграріям доведеться збільшити дійне поголів’я удвічі, або ж до 800 тисяч одиниць. Але досягнення таких цілей упреться у дві проблеми – інвестиції та ринки збуту, говорять опитані Agravery.com експерти.

Читайте також: За наукою в Черкаси: як відкривали перший приватний дослідницький центр

Пустельні береги грошових річок

Виробники молока в Україні і без прогнозів IFC планували розширювати масштаби своєї роботи, говорить аналітик АВМ Яна Музиченко. За її словами, асоціація наприкінці 2017 року опитала 300 молочних господарств. 39%, або 78 підприємств заявили, що планують до 2020 збільшити кількість свого поголів’я, або навіть побудувати нові виробничі комплекси.

Першим за силою стримуючим фактором для свого розвитку молочарі називали саме нестачу оборотних коштів для своєї діяльності. «Такі плани молочарі озвучували у 2017 році, коли мінімальна закупівельна ціна була на рівні 10 гривень за літр. У цьому році ціна упала до 7-8 гривень за літр, тому господарства змушені коригувати свої плани розвитку», -  прокоментувала Музиченко. Її слова підтверджують учасники АВМ. Наприклад, директор ТОВ «Кищенці» Корнеліс Хузінха говорить, що пониження закупівельних цін на молоко ускладнить господарству плани збільшити дійне поголів’я від 1,2 тисяч голів до 3,5 тисячі голів. При цьому, щоб збільшити виробництво молока удвічі, протягом 12 років українським аграріям доведеться відшукати 7,5 мільярдів євро, коментує Богачевич. Такі гроші аграрії зможуть отримати з двох джерел, вважає експерт IFC.

Теоретично, аграрії мають два джерела фінансів для свого розвитку, вважає Богачевич. Перша – це грамотна робота з банками для отримання кредитування. За його словами, зараз тваринникам позичають лише 5 із 96 банків, що працюють з агросектором вцілому. «Банки звикли працювати із рослинниками, бо для банкірів зрозуміліша методика оцінки валового прибутку на гектар. Тваринники за таким показником програють, тому їм складніше отримати банківський кредит», - бідкається експерт IFC. Ситуацію з недовірою банків тваринники можуть вирішити самостійно, вважає головний спеціаліст із фінансування аграрного сектору нідерландського банку «Rabobank» Рене Вербек. За його словами, у фінансовій звітності молочарям варто зазначати валовий дохід не в розрізі кількості гектарів, а в розрізі кількості поголів’я. При цьому варто зробити наголос на валовій маржі від молочарства за останні три роки, також – вказати джерела додаткових прибутків, якщо такі є.

Якщо наші аграрії не хочуть зв’язуватись з банками, вони можуть скористатись програмами держпідтримки, каже заступник міністра аграрної політики Олена Ковальова. Службовець нагадала – у 2018 році виробники молока можуть отримати 1500 гривень дотації на рік за утримання однієї корови. Також – скористатись правом на компенсацію частки затрат на купівлю племінного поголів’я ВРХ та на модернізацію чи побудову нових тваринницьких ферм. За підрахунками Ковальової, дотації лише у 2018 році допоможуть «середньому господарству у 500 корів» наростити дійне поголів’я мінімум на 10%. Заступник міністра додала, що за першу половину 2018 року 1,2 тисячі аграріїв отримали 260 мільйонів гривень дотацій за утримання 345,5 тисяч корів. На компенсацію затрат на купівлю племінної ВРХ або ж на побудову тваринницьких ферм аграрії ще не подавали заявок.  

Втім, інвестиції на поповнення поголів’я ВРХ не допоможуть створити належний обсяг кормової бази. «Без вирішення земельних питань навряд чи хто з агровиробників захоче вилучати додаткові площі під вирощування кормових культур», - коментує консультант АВМ Олена Жупинас. За її підхрахункам, для забезпечення однієї корови кормом, треба мати гектар землі під кормовими культурами.

Читайте також: Польові настрої: чим думки орендарів про ринок землі відрізняються від думок власників

Вузький білий світ

Після досягнення рекорду у чисельності дійних корів молочарям доведеться вирізати своє поголів’я, бо переробникам не потрібні додаткові обсяги молока від промислових ферм. Для потреб внутрішнього ринку України цілком вистачає молока, яке постачають господарства населення, говорить експерт Фастєєв.  За даними АВМ, у 2017 році молочні заводи переробили 4,2 мільйони тон молока. Промислові ферми поставили 100% свого молока, або 2,7 мільйонів тон. Господарства населення дали 1,5 мільйонів тон молока, або ж лише 16% від валового виробництва. При цьому на переробку потрапило 42% всього надоєного молока, у той час як у Голандії – 97%.

«До 2030 року технології можуть змінити як і раціон людини вцілому, так і його наповненість продуктами. Тобто, молоко може стати неактуальним товаром, і так в тартарари полетять всі прогнози про ріст на третину світового споживання молочних продуктів», - пояснює Фастєєв, чому наші аграрії можуть не знайти ринок для своїх 20 мільйонів тон молока на рік. Навіть якщо розвиток технологій не зменшить потреби людства у молочних продуктах, їх задовольнити належною мірою українські переробники не зможуть, говорить консультант АВМ Олена Жупинас. За її словами, світовий ринок потребує не сирого молока, а перероблених молочного жиру, розчинного сухого молока та сивороточних білків. Таку продукцію не можуть виробляти більшість із 128 молочних заводів України. Водночас, середня вартість переробки кілограму молока в Україні коштує переробити 51 євроцент, в Голандії – лише 45 євроцентів.

Читайте також: Черга за молоком: як переробники та виробники з'ясовують стосунки

Зрештою, 20 мільйонів тон молока від наших аграріїв не поглине і внутрішній ринок, як і через скорочення кількості населення, так і через падіння купівельної спроможності громадян. За даними Світового банку, за останні 20 років споживання молока в Україні упало на 25%. Утримати попит на нинішньому рівні вдасться, якщо знизити ставки ПДВ для аграріїв на сире молоко та готові молочні продукти з існуючих 20% до 7-10%. «Це знизить затрати для агровиробників, і зробить молочні продукти більш доступними для українців», - вважають в АВМ.

Про доцільність такого кроку свідчать і слова голови Асоціації постачальників торгівельних мереж Олексія Дорошенка. На його думку, рівень затрат на виробництво молока зокрема поступово виводить з ринку господарства одноосібників,  які у січні-травні цього року скоротили виробництво молока на 3% або на 83 тисячі тон. Їх місце заступили промислові молочні ферми, які дали на ті ж 3% більше, аніж за перші п’ять місяців 2017 року. Таким господарствам ще під силу нести витрати на виробництво молока, додає Дорошенко.

Читайте також: Наталія Прокопчук: Для органічного ринку експорт займатиме домінуючу позицію й далі