Леонід Фадєєв: У мене черга із бажаючих придбати моє обладнання у Японії, Канаді, Африці

"ЖЗЛ: Життя. Зерно. Люди" –  спільний проект компанії KMZ Industries та Agravery.com. Це нетривіальний погляд на особистостей, яких добре знає українська зернова спільнота. Чим вони живуть, які нові бізнес-ідеї мають, про що мріють і навіть що роблять у вільний час – у цій серії публікацій.

Леоніде Васильовичу, переконана, що багато аграріїв знають вас як очільника «Заводу Фадеєєв Агро», директора фірми «Спецелеватормаш» та автора  решета і сита Фадєєва. Але, приміром, мені завжди було цікаво, як ви прийшли у зернову галузь? Із чого починалась ваша кар’єра?

- За першою освітою я токар, а за другою – конструктор авіаційних двигунів, отримав диплом у Казанському авіаційному інституті. Розпочинав у 1958 році токарем на заводі «Уралмаш», у Свердловску. Потім мене доля звела з Україною, я працював у багатьох військових та наукових установах, отримав вчений ступінь кандидата технічних наук, став доцентом, а у 1985 році – завідувачем кафедри конструкції авіаційних двигунів в Харківському інженерно-авіаційному училищі і отримав звання полковника. У 1996 році до мене на прийом прийшов науковець, селекціонер Анатолій Гуменюк і попросив допомоги у порятунку сортів зерна. Я був здивований і до сих пір не знаю, хто порадив йому звернутись саме до мене як до винахідника. Але ця розмова мене зачепила, почав читати все, що тільки можна про генетику та селекцію рослин, насінництво. Згодом я написав заяву на звільнення, опинився  серед  молодих науковців  у Інституті Юр`єва під керівництвом пана Гуменюка. Так я пройшов курс молодого бійця у агрономії і навіть став одним із співавторів сорту соняшнику «Ранок», який був згодом занесений до Держреєстру. Але коли  почав чистити супереліту цього сорту, ціна якого на той час становила 50 тис. грн за тонну, а курс долара був 1,78 грн, я відчував себе мільйонером. Але коли купив першу очисну машину і побачив, як вона б’є це «золоте» насіння, мені було прикро. Зрозумів, що потрібно винаходити машини, які не б’ють насіння, а дають можливість правильно підготувати його.  Це була відправна точка зміни вектору мого життя. Можу сказати, що у мене два відрізки життя, майже по 30 років кожен. Перший – це авіація, а другий – сільське господарство. 

Дуже оригінальний старт. А ви знаходите певні спільні риси між авіа та агро?
-  Все переплетено у єдиний вузол. Приміром, я кандидат наук у газовій динаміці, а аспірація без газової динаміки неможлива. Крило літака, тобто фюзеляж, має свій переріз, а консоль – дуже подібна. Тож машини у мене побудовані по принципу крила літака. Там, де потрібна сила, там один переріз, а там, де вона не потрібна, – переріз тонший.  Крило літака має сотову конструкцію, і мої машини також калібрують насіння так само, як у сотах: роблять мільярди коливань знаку перемінних навантажень, і  жодного руйнування. По суті – це все модель крила літака.

Читайте також: Світлана Нікітюк: "Елеваторний бум" відбувається, бо бізнес втомився чекати від держави дотацій та кардинальних дій

Розкажіть, як ви приступили до свого першого винаходу?
-   Я мав серйозну наукову школу за плечима – захистив дисертацію у Академії ВПС ім. Жуковського, в Москві. Тому я гарно засвоїв принцип пошуку рішень за рахунок конструювання нових приладів. І це була частина мого життя, і так це було спроектовано згодом на сільгоспмашини. Перші винаходи я зробив, коли мені було 25-26 років, потім деякі технічні рішення були зроблені в авіації. Перший мій винахід у агро – це решета Фадєєва, які зробили революцію і в очищенні зерна і у підготовці насіння. Тому що воно відсортовує насіння за наявністю поживних речовин. Решето калібрує насіння по товщині – і щупле насіння йде відразу, а наповнене – залишається. Я переконаний, що це решето знайде свого споживача по всій земній кулі. Сьогодні у мене черга із бажаючих придбати у Японії, Канаді, Африці. Його купують та ставлять на заводах світові бренди – Buller, Cimbria, Petkus.

фото: agrodovidka.info

Рік тому ви презентували ідею пересувного мобільного заводу. Як це працює, та скільки подібних заводів є зараз?

- Так, це наша розробка. На 15 метрах автомобільної платформи компактно розташувалися завантажувальний бункер, обладнаний поліпшеними решетами Фадєєва, які не травмують насіння,  4 очисних калібратори Фадєєва. Далі встановлено пневмовібростіл, а також блок для протруювання насіння. Готове до посіву насіння зсипається у бігбеги. У цьому сезоні мобільний насіннєвий завод працював у трьох областях – Чернігівській, Луганській та Житомирській. Загалом вироблено більше 1000 тонн насіння різноманітних культур. Наше обладнання на сьогодні присутнє на 30 заводах в Україні. Максимально можлива продуктивність комплексу – 15 т/год, але оптимально досить 5–10 т/год. Ідея нашого пристрою проста – відкаліброване насіння на пневмовібростолі сепарується за щільністю, виходить потрібна фракція суворо відкаліброваного по щільності важкого насіння. Перед цим представники профільних лабораторій відбирають проби для сертифікації. Така продукція готова, зокрема, й іти на експорт. Тож це позбавляє фермера від серйозних логістичних витрат. 

Ви є автором багатьох патентів на винаходи. Розкажіть, скільки їх загалом, і якою була остання розробка?

- На сьогодні маю близько 30 патентів на винаходи, проте деякі із них дублюються у різних країнах. Серед останнього найбільша моя гордість – це ощадливі протравлювальні машини та зерноаспіратор Фадєєва. Маю ще декілька розробок у своїй голові, які уже готові, аби оформити їх.

Відомо, що до російського хіміка Дмитра Менделєєва ідея його таблиці прийшла уві сні. А як і де приходять ідеї розробок до вас?

- Ну, я точно не Менделєєв, не буду оригінальним – ідеї мені підказує робоча практика. Винахід – це коли ти вирішуєш задачу, яку ніяк не можна вирішити звичним варіантом виконання. Так, методом проб та помилок з’являється винахід, який претендує на патентну новизну, і тоді  можна подати заявку на винахід. Потім спеціальний комітет підтверджує новизну, і далі отримуєш авторське право на винахід.

Скільки часу на вашому прикладі потрібно від задумки до патенту?

- Це не швидкий процес –  від 2,5 до 3 років.

А як ви ставитеся до того, що з ваших  розробок роблять копії, порушують патентні права?

- Так, патент –  не панацея, але я ставлюсь до цього спокійно, взагалі не хвилююсь з цього приводу. Під час Першої світової війни Олександр Флемінг винайшов пеніцилін. Його переконували патентувати новинку, адже так він міг би стати мільйонером. На що він відповів, що не буде цього робити, бо його розробка дає людству найголовніше – здоров’я.  Патент дає мені внутрішню впевненість у правильності розробки. А те, що будуть копіювати і ще хтось буде отримувати додатково одну тонну зерна з одного гектара, – я тільки буду радий. Не хочу витрачати життя, роки, що мені залишились, аби бігати із сачком по земній кулі і як метеликів шукати порушників мого авторства, – це точно не моє.

Які розробки компанії ми побачимо до кінця цього року?

- Зараз у мене відбувається процес переходу з одного виробничого майданчика на інший у Харкові, але ми це швидко вирішимо. Наступне завдання – це створення сушки по принципу ІЧ-випромінювання. Суть цього підходу в тому, що довжина хвилі випромінення від 9 до 11 мікрон, а це та довжина, яка викликає резонансні коливання молекули води, і, не нагріваючи насіння, можна його сушити тільки за рахунок того, що буде підвищено активацію молекули води. Проте потрібні виробничі випробування технології: аби відпрацювати всі моменти знадобиться не менше як півроку – адже потрібно попрацювати із різною вологістю, на різних культурах. Видаляти вологу із насіння не так просто, як здається на перший погляд. Приміром, коли ви починаєте сушити кукурудзу, то у процесі нагрівання крупні зернівки починають збільшуватись у розмірі й переривають пори, через які волога має виходити на поверхню. Таким чином поки вся зернівка не прогріється і пори не розкриються, ефективного сушіння не відбувається.

Читайте ткож: Штучне м'ясо, або чому і як відомий стартап «Beyond Meat» почав продажі в Україні

Нещодавно відбулася масштабна виставка Agritechnica у Ганновері.  Чи був там стенд вашої компанії?

- Так, були представлені через нашого румунського дилера, там є моя компанія «Фадєєв Агро». Показали там решета, протруювальні машини. На сьогодні ми просто не встигаємо робити решета в Україні, настільки попит перевищує пропозицію. Тож у нас є виробничі потужності в Румунії і плануємо поставити виробниче обладнання у Болгарії. Мушу сказати, що працювати в Румунії виявилось вигідно – 70% витрат із будівництва наших виробничих потужностей може бути профінансовано з бюджету країни, і лише 30% оплачує заявник. У Болгарії також чудові умови для бізнесу – податкова ставка лише 10%, і маємо підтримку наших турецьких партнерів, які працюватимуть так само в Болгарії.

А на які країни ви ще дивитесь у плані експорту свого обладнання?

-  Впровадження цих технологій не має географічних меж, за деякий час мої напрацювання поширяться усією земною кулею, а чи залишиться на виробах моє ім’я, чи ні – не важливо. Єдине завдання – це підвищення ефективності використання землі, і це можливо тільки даючи якісне, найкраще насіння.

Як ви працюєте із партнерами, маєте спільні програми?

-  Ні, спільних програм із іншими компаніями не маємо. Проте за час моєї роботи ми вибудували непогані  робочі стосунки із багатьма як українськими, так і іноземними компаніями. Однією із таких я можу назвати нашу співпрацю із компанією KMZ Industries. Особисто знайомий із керівництвом вже років 15, і мені дуже імпонує те, що робить ця команда. Якщо на Карлівський барабанний сепаратор встановити решета Фадєєва, то вони показують ідеальну якість і набагато більшу виробничу потужність, і ми так і робимо.  Поки що спільних проектів у нас безпосередньо із KMZ Industries немає, але я переконаний, що це справа часу. Взагалі я не веду  перелік наших  проектів із господарствами та компаніями. Хоч і треба було б хоч іноді показувати, як було та як стало, але поки що надто зайнятий. Партнери задоволені результатом, і це головне!

Напевне, ви не тільки активно  працюєте, а й передаєте свої знання новому поколінню. А яким чином це відбувається?

-  Нічого для цього спеціально не роблю, майстер-класи, як це зараз модно, – не провожу.  Зараз у моїй команді 30 працівників, і ми всі маємо багато проектів, у мене елементарно немає часу. Молоду зміну, у тому числі і для себе, я не готую. Є така фраза – не виховуйте дітей, вони все одно будуть схожими на вас. Проблем немає – ми спілкуємось, знаходимо консенсус.  На мій погляд, успіх – це виправлена помилка. Тому єдина порада, яку я даю: якщо помилився – знайди  в чому і запропонуй варіанти для перемоги.

А як родина, діти, внуки допомагають вам у вашій праці? Можливо, хтось із ваших нащадків мріє продовжити своєрідну «зернову» династію?

-  У мене є дружина і дві доньки. Одна – доктор наук, вона генетик та біолог і мешкає у Сінгапурі, зараз включається у мою тему, працюємо над поставками нашого обладнання  за кордон. Друга донька – фінансист та бухгалтер, працює у Німеччині. Вона народила мені двох онуків та онучку. Сподіваюсь, саме вони згодом допомагатимуть мені в аграрній темі, хоча з радістю підтримую будь-який їхній вибір. Мені вже 79 років, але на пенсію, принаймні, у звичному розумінні цього слова, – не збираюсь.

Якесь хобі, так би мовити, для душі ви маєте?

-  Я вважаю, що успіх народжується через конкуренцію.  Це стається, коли ти повністю зайнятий окремим предметом. Коли мені кажуть, що хтось фанат своєї справи чи трудоголік, я можу сказати, що це майже завжди передумова успіху. Тому моє найголовніше хобі й сенс мого життя – це те, чим я займаюсь зараз. 

Вважаєте себе трудоголіком?

-   На жаль, я абсолютний трудоголік. Вихідних у мене немає. Дії людини обумовлені думками. Якщо відбуваються постійні процеси, як покращити те, що ти робиш, то відпочинку немає.  Ось навіть зараз я розмовляю з вами, а сам думаю – годину тому дзвонили виробники із Казахстану, хочуть чистити нашим обладнанням льон, і я маю порадити їм, що саме обрати. Новий челендж, нове завдання. Телефонують замовники з усього світу – іноді і вночі треба включатись у роботу. Люблю нові технології за те, що можна за допомогою відеозв’язку тримати зв’язок навіть за тисячі кілометрів, оперативно приймати рішення. Іноді я трохи змінюю обставини роботи, локацію і так відпочиваю.  Ось приміром, люблю ходити у спортзал. Мені там краще думається.  А взагалі, ідеї можна знайти будь-де, просто потрібно знайти раціональне зерно, а вже інше – формуватиметься із часом.

Читайте також: Щасливі в агро. Історії людей, які знайшли справу за покликом

Майже вся ваша діяльність зараз пов’язана із насінням. А от що ви особисто відчуваєте, коли бачите,  як воно проходить крізь розроблені вами решета?

-   Я часто бачу, як уже після використання решета сильна зернівка сходить. І я відчуваю певну приналежність до цього процесу. У нас, так би мовити, партнерські стосунки. Вона неначе промовляє до мене: «Обрав мене із посівного матеріалу, доклади зусиль – і отримаєш від мене вдячність». Я працюю, і зернівка дає кращий результат, сильну кореневу систему та стебло. Рослина дає не три зародкових корінця, а п’ять. І ось це для мене і є успіх, тоді я розумію, що все зроблено не дарма.