Світлана Нікітюк: "Елеваторний бум" відбувається, бо бізнес втомився чекати від держави дотацій та кардинальних дій

Світлано, під час минулого інтерв’ю для Agravery.com ви заявляли про те, що компанія планує збільшити власні елеваторні потужності до 750-1000 тис. т одночасного зберігання. Наскільки на сьогодні досягнуто ці цілі? 

- Так, ми розраховували, що на осінь 2019 року будемо мати близько 800 тис. тонн потужностей для одночасного зберігання зерна і досягли цього результату. В експлуатацію введено два нових маршрутних елеваторних комплекси на Вінниччині: «Вендичани» потужністю 120 тис. тонн одночасного зберігання та «Вапнярка» на 200 тис. тонн. Також завершено реконструкцію Вінницького елеватору, в результаті якої його потужності зі зберігання збільшено до 168 тис. тонн. Крім того, на 60 тис. тонн виросли потужності Закупнянського ХПП – після реконструкції підприємство може сушити та зберігати 105 тис. тонн зерна.

Зараз ми працюємо над  подальшим розширенням потужностей на Вінницькому елеваторі – він додатково матиме 207 тис тонн і добудовуємо елеватор у Закупному – ще плюс 184  тис. тонн зберігання. Відповідно, до весни 2020 року будемо мати 1,2-1,5 млн тонн одночасного зберігання.

Цих потужностей буде достатньо, чи будете нарощувати потужності? 

- Ні, зупинятися не плануємо. У масштабі держави Україна має дефіцит зберігальних потужностей на рівні 40 млн тонн. Оскільки збільшення валових врожаїв відбуватиметься й  надалі, в 2020 році держава збиратиме понад 100 млн тонн зерна, отже, потрібно розширюватись.  Плануємо, що до кінця наступного маркетингового року група компаній «Епіцентр К» сумарно отримає до 2 млн тонн одночасного зберігання зерна. Це дозволить нам увійти до трійки найбільших компаній в Україні з одночасного зберіганню зерна.

Як змінились елеваторні об’єкти компанії за останній рік? Які роботи будуть завершені до кінця цього року, а які – перенесені на наступний? 

- Змінилися докорінно – ми перейшли від планів до фази активних дій. За цей рік, після нашої останньої зустрічі із Agravery.com, ми запустили оновлені потужності у Вінниці, Закупному, Вендичанах. На часі – запуск другої черги будівництва елеватора у Вапнярці – усі роботи  там завершимо до липня наступного року. Вже змонтували 6 силосів на Вінницькому елеваторі (так званий об’єкт «Вінниця 3») й добудовуємо там залізничні колії. Адже цей новий елеватор, як і більшість наших потужностей, буде маршрутним. 

І це не все. Заплановані реконструкції Гніванського елеватора – збільшуватимемо його з 60 до 110 тис. тонн одночасного зберігання, і Немирівського елеватора – зараз там можна зберігати 52 тис. тонн, збільшимо на 104 тис тонн. В Гнівані будівельні роботи вже ведуться: доки погода дозволяє намагаємось максимально, ще до морозів, вбити палі та залити фундаменти. Навесні розпочнемо там монтаж обладнання, і до кінця 2019/2020 МР запустимо  оновлені Гніванський та Немирівський елеватори.   На обладнання цих двох елеваторів нам знадобиться близько 900 млн грн інвестицій, а загалом роботи по двох цих об’єктах потребуватимуть близько 2 млрд грн.

Ви дуже впевнено говорите про плани компанії – невже настільки впевнені у фінансових можливостях та підрядниках, із якими працюєте? 

- Розбудова елеваторного господарства – це стратегічний напрямок компанії «Епіцентр К», тому паралельно працюємо і над фінансовими, і над проектними питаннями. При цьому оперативність, з якою ми ведемо  будівництво, абсолютно не шкодить якості – ми не біжимо аби бігти, а виступаємо за безпечний і довготривалий результат.  Не таємниця, що в Україні трапляються випадки падіння елеваторів, тому ми відслідковуємо й аналізуємо ці моменти, аби ні в якому разі не допустити подібне. На кожному об’єкті акцентуємо увагу на пожежній безпеці, сучасному обладнанні й оснащенні.  

Читайте також: Громадам простір. Як впливає на ОТГ передача державної землі?

Хоча, скидати з рахунку «людський фактор», звісно, не треба. Якщо оператор незадоволений своєю зарплатою, він може недбало ставитись до обов’язків. Тож цього року ми суттєво підвищили рівень заробітної платні на наших елеваторах. Ми завчасно набираємо персонал на елеватори, аби встигнути навчити людей працювати згідно із сучасними вимогами. В результаті – вже за 3-4 місяці фахівці готові приступати до роботи. Також їх беруть на навчання за кордоном наші компанії-партнери, щоб додатково підвищити рівень знань та вмінь. 

Елеваторні плани вимагатимуть і збільшення земельного банку компанії. Чи працюєте над цим? 

- Так, ми працюємо у напрямку ефективного розширення земельного банку. Розумієте, три роки тому нашу компанію знали лише як монополіста у сфері будівельних супермаркетів, і наш трейдинговий напрямок не сприймався серйозно. На сьогодні ситуація істотно змінилась – нам вдалось не тільки впевнено та амбіційно зайти на ринок, а й довести, що «Епіцентр К» – серйозний гравець в агросекторі, який має довготривалі плани. У нас сьогодні чимало пропозицій з розширення земельного банку, проте ми свідомо не  набираємо дуже великі масиви, навпаки, проводимо аудит, дивимось на доцільність існуючих активів у регіонах. 

На сьогодні 53% землі сконцентровано на Вінниччині – у нашому Вінницькому кластері і кластер «Кряж», 16% на Київщині та Черкащині – у Центральному кластері, і ще 31% – у Західному кластері – на Хмельниччині та Тернопільщині. Тож має сенс в майбутньому укрупнюватися в цих регіонах.  

Скільки зерна на сьогодні зберігається та перевалено елеваторними потужностями агроходингу?

- У цьому маркетинговому році врожай компанії складає близько 850 тис тонн. Рання група зернових частково вже відвантажена. Тож, враховуючи, що насіння соняшнику більш ємнісне при зберіганні, нам потрібно зараз приблизно 950 тис. тонн елеваторних потужностей. 

Тобто елеваторів все ще замало? Раніше ж ви запевняли, що після запуску всіх анонсованих потужностей, будете брати на доробку та зберігання близько 50% зерна від інших сільгоспвиробників. Чи запущено наразі цей процес та скільки фермерського зерна зберігається зараз на всіх ваших елеваторах? 

- У цьому сезоні розпочали співпрацювати з фермерами, свідомо вирішивши закласти частину нашого зерна у силобеги. Хоча ми могли б використовувати всі свої елеватори суто для обслуговування потреб агрохолдингу. Проте, ми бачимо, що коїться на ринку – у країні дефіцит сучасних елеваторів. Особливо, це стосується Вінницького регіону. Торік «на власні шкурі» відчули, як важко, не мати  достатньо місця для зберігання зерна. 

Оскільки Вінницький кластер і кластер Кряж зібрали кукурудзу раніше багатьох агробировників, закінчивши жнива до 26 жовтня, ми поступово вивозимо своє зерно у порти, звільняючи місце для зберігання фермерської кукурудзи. Адже деякі агровиробники жнивують аж до зими. 

Cкільки зерна буде закладено у силобеги?

- У силобеги закладемо близько 100 тис тонн власного зерна. Цей крок дозволить взяти на зберігання 30 тис тонн фермерського збіжжя на елеваторі в Закупному, вже маємо контракти на 50 тис. тонн фермерського зерна на Вінницькому елеваторі й по 10 тис. тонн – на зберігання на елеваторах у Вапнярціі Вендичанах. І розраховуємо на збільшення обсягів з боку поклажодавців. 

Читайте також: Озиме літо: як тепла погода впливає на посіви?

Низка аграріїв скаржаться на якість зерна, що закладається на зберігання. Як із цим у вашої компанії цьогоріч? Яких заходів на елеваторах вживаєте, аби максимально мінімізувати фактор псування зерна при зберіганні? 

- У агросекторі кожен рік – не схожий на попередній, тож перестрахуватись важко. Кожна компанія має бути дуже мобільною –  оперативно реагувати на всі виклики. Минулий рік був показовим у цьому плані – майже у всіх були проблеми із сажкою на пшениці,  на соняшнику із склеротинією і завищеною кислотністю. Ми врахували ці фактори, і намагались у цьому сезоні працювати на випередження, або швидко реагувати не допускаючи поширення хвороби. Хоча, звичайно, це додаткові витрати.

У нас дуже сильна команда в частині точного землеробства та ІТ, тому ми досить прискіпливо вели моніторинг за допомогою квадрокоптерів. Впевнено скажу: ані з пшеницею, ані з кукурудзою цього року проблем не маємо. 

Всі елеватори мають термометрію, зерно вентилюється і проходить постійний лабораторний контроль. Ми попрацювали над додатковим оснащенням для наших лабораторій, щоб швидко проводити всі необхідні дослідження протягом усього терміну зберігання зерна: наприклад, перевіряти кислотність соняшнику, хіміко-біологічний склад тощо. Таким чином, ще на «вході» продукції на зберігання, ми чітко розуміємо якої якості збіжжя.  

Перевірки і контроль свого зерна це добре, втім, ви плануєте брати на зберігання давальницьке зерно, яке може спровокувати поширення хвороб на елеваторі. Чи не так? 

- Ми усвідомлюємо ризик зараження, і його наслідки. У випадку зараження зерна потрібно проводити фумігацію, дегазацію. Для цього потрібно буде відпустити людей мінімум на три дні, і в результаті мінімум на тиждень випасти із графіку робіт. Тому ми ретельно контролюємо якість зерна «на вході». Одразу визначаємо його класність, аби коректно розподілити в силосах (фураж, перший чи другий клас пшениці). 

Навіть, якщо виявимо, що давальницьке зерно має незначні проблеми із якістю, зможемо винайти консенсус. Наявність великих можливостей зі зберігання дозволяє знайти для нього окреме місце – силос чи інший спосіб зберігання й провести фумігацію.  

Проте, наразі значних проблем із фермерським збіжжям не маємо. Сучасні фермери дуже гарно «підковані» у технологічному плані: вони мають для ранньої групи свої міні-сушарки, міні склади, і намагаються самостійно нівелювати ризики ще на цьому етапі. 

Компанія розпочала вирощувати товарну сою. Чи змінилися у цьому зв’язку вимоги до елеваторів та обладнання на ньому? На що ви звертаєте увагу при зберіганні саме сої?

- Деякі компанії дійсно роблять акцент на зберігання зернових, ріпаку чи кукурудзи. Проте ми свідомо не йдемо в монокультури, а робимо мультиелеватори, де за потреби можна розміщувати будь-яку культуру. Приміром, спеціально брали дуже потужні сушарки 80 тонн на годину по кукурудзі зі зняттям вологи з 32% до 14%.

Що стосується сої, на початку року  ми уклали довгострокову угоду з канадською селекційною компанією SevitaInternational на вирощування її сортів сої. Придбали супереліту, аби масштабувати цю культуру в межах агрохолдингу. Зараз робимо першу репродукцію, навесні збільшимо товарні посіви. 

Першим отриманим врожаєм сої дуже задоволені – у межах 34-35,3 ц/га при тому, що середня цьогорічна врожайність сої в Україні 25-27 ц/га.

Про залізницю, зерновози та долю маршрутних елеваторів 

Чи відчуває компанія проблеми із відвантаженням зерна з ваших елеваторів? Який із них є найбільш проблемним у цьому контексті? 

- Проблеми з інфраструктурою в країні є. Про них багато говорять. Саме тому ми одразу вкладали додаткові кошти у добудову залізничних колій і робили всі нові й реконструйовані елеватори маршрутними.  Зараз вони здатні відвантажувати маршрут із 54 вагонів за 20-24 години.  

На жаль, постійна зміна антикризового менеджменту «Укрзалізниці» доводить її до ще більшого занепаду – ситуація сезон від сезону погіршується. Спочатку з’явились списки станцій обслуговування, яких було тимчасово призупинене, потім – перелік маршрутних станцій. Аби полегшити роботу фермерам, УЗ надала їм опцію відвантаження за допомогою Prozorro. Але і ця ініціатива за місяць дії померла. 

Потім ще одна новація: так звані ниткові маршрути. Сформовані маршрути швидше наповнюються і йдуть у порт. Здавалось би, непогано, але у грудні це дасть черговий колапс. Жовтень показав, що було майже 800 таких маршрутів по Україні, а на грудень – уже 1100 заявок, хоча «Укрзалізниця» реально може забезпечити з них лише 450. Тож залізничний монополіст просто не дає бізнесу рухатись, фактично, зв’язує руки.

Зараз нова пропозиція – поставити ниткові маршрути на аукціон, тобто, хто більше дасть грошей, той і повезе. Але це все –  над затрати, які компанії мають перекладати на собівартість продукції. Якщо найближчим часом у цьому питанні не наведуть лад, вантажні перевезення просто стануть, а маршрути перетворяться на «склади на колесах». 

У вересні цього року «Укрзалізницею» було анонсовано пілотний проект із приватною тягою для вантажних перевезень, який запустять до кінця 2019 року. Як ви ставитесь до цього проекту – чи реально це допоможе галузі перевезень?

- Не вірю, що цей проект запрацює до кінця року, як це було оприлюднено. І, навіть, якщо такий подарунок «під ялинку» зерновики отримають, залізниця знайде, яким чином «підзаробити» на аграріях і може (посміхається) взагалі незабаром проїзд по коліям для зерновозів зроблять платним. 

Ще донедавна парк вагонів-зерновозів складав 12 тисяч, тепер, завдяки старанням бізнесу, налічує понад 22 тис. вагонів. І – знову всі «вдало» стоїмо, адже немає тяги. А та що є, не завжди вчасно подається на маршрут. 

Окупність одного вагону для приватних компаній складає 5-7 років, тож вони просто простоюють на станціях. Якщо раніше оборотність вагону була 4-5 разів на місяць, зараз всього 1-1,5 разів. Зерно, яке їде у порт  місяць, – це зрив контрактів, грошові і репутаційні втрати для українських експортерів. 

Читайте також: Вона – торговий агент. Правила життя Людмили Колоус, торгового агента з продажу насіння торгової марки Pioneer

Раніше оренда вагону коштувала $1200 грн на добу, зараз – від $2000 грн на добу. «Укрзалізниця» збільшила тарифи так, що з Немирівського та Гніванського елеваторів нам вивозити збіжжя авто зерновозами. В грошах це коштує так само, як залізницею, проте, значно мобільніше. 

Чи купували цьогоріч вагони-зерновози чи автозерновози, та скільки у це було інвестовано?

- У нас була програма: планували купити 300 вагонів-зерновозів. Але тоді черги на придбання вагонів були шалені, тож зрозуміли що за 2-3 роки їх буде профіцит, і виявились праві. 

Зараз спостерігаємо за ситуацією, аби не створювати додаткові корки на маршрутах вагони не купуємо. Що стосується автозерновозів, ми заключили контракт з німецькою компанією на придбання 100 автозерновозів. Частина їх з них надійшла на кластери і почала працювати. Придбані автозерновози не простоюватимуть – возитимуть зерно з наших елеваторів у порти, допомагатимуть фермерам при перевезенні їхнього зерна. 

Що стосується вартості, три роки назад на українському заводі один вагон коштував $36-39 тис, а зараз – близько $50-60 тис. Вартість авто зерновоза залежить від того, він новий, чи уже був у користуванні. Новий коштує близько $100 тис.

Чи слідкуєте ви за будівництвом елеваторів іншими  агрохолдингами? 

- Так, дуже уважно слідкуємо. Особливо перед прийняттям рішення про будівництво нового елеватора. Адже замало вкласти кошти в елеватор. Потрібно розуміти, як зароблятиме цей актив. Щоб окупитися, елеватор не може стояти порожнім, він має здійснювати 2-3 оберти на сезон. На мою думку, «елеваторний бум» за останні два-три роки відбувається у країні саме  тому, що бізнес просто втомився чекати від держави дотацій та кардинальних дій.

Про вибір підрядників для проектування

Яким чином ви обираєте підрядників  для проектування та проведення робіт на елеваторах. На що звертаєте увагу? 

- Перш за все, ми проводимо тендер із проектними, будівельними, монтажними організаціями та постачальниками обладнання. Працюємо лише з тими компаніями, які мають портфоліо.  Свідомо, не беремо дешевші проекти, аби лише побудувати, бо ризики надто високі. 

Все ж, ви більше працюєте у елеваторному напрямку із українськими чи з іноземними партнерами? 

- З одного боку, зручно працювати із компанією,  як то кажуть, «під ключ», але ми вирішили порівняти. Торік свідомо пішли у диверсифікацію – взяли різних постачальників, обравши їх найкращі, на наш погляд, пропозиції. 

Повернувшись з агровиставки з Ганноверу, отримали цілу низку пропозицій від українських та іноземних компаній, що працюють у напрямку спорудження елеваторів.  Зустрілись із усіма, звертаючи особливу увагу на вже існуючі об’єкти, які були споруджені цими компаніями в Україні і які реально працюють. Дехто відверто розчаровував. Були випадки, коли компанія-постачальник декларувала, приміром потужність своїх транспортерів на рівні 200 тонн на годину, а ми виїздили на об’єкт і бачили, що вони ледве працюють на 100 тонн/год. Це втрата коштів й оперативності.

За сукупністю позитивних результатів обрали своїм партнером українську компанію «Юг-Елеватор», яка поставляла своє обладнання на  Вінницький і Закупнянський елеватори. На цих об’єктах встановлені українські силоси і транспортне обладнання, сушарки там Tornum, шведського виробництва. 

На Вендичанах та Вапнярці трохи інший «набір» – силоси іспанського виробництва SIMEZA, транспортне обладнання – німецьке PETKUS, сушарки – французькі LAW. Зараз всі ці елеватори активно працюють. Тобто, за рік будемо мати перші результати їхньої роботи, щоб порівняти іноземне обладнання елеваторів із українським. 

Наскільки мені відомо, ви також торік розпочали працювати із польським Feerum. Чому було обрано саме цю компанію? Яких результатів співпраці досягли за цей рік? 

- Так, із компанією Feerum ми уклали один із найбільших контрактів у Європі – на 50 млн євро – на розбудову майже 800 тис. тонн потужностей з одночасного зберігання. На сьогодні обладнання польське обладнання встановлюється на елеваторі «Переробник» на Київщині, на другій черзі – у Вапнярці. Також розглядаємо Feerum як наших майбутніх постачальників обладнання для інших об’єктів.

Про будівництво зрозуміло, а чи не думає ваша компанія над купівлею уже готових елеваторів, які продають інші агрохолдинги чи великі компанії? 

- Пропозицій на ринку вистачає. Але ми ретельно аналізуємо все те, що пропонується іншими компаніями: і активи, і споруди на них. У нас є спеціальна робоча група, яка виїздить на місце і  детально вивчає там обставини продажу. 

Придбати елеватор не проблема. Але якщо він не має відповідної інфраструктури і не відповідає ключовим заявленим потужностям прийомки та сушіння – це не елеватор, а склад для зберігання зерна. Тому ми беремо ділянку і будуємо на ній новий об’єкт, або купуємо діючій елеватор і реконструюємо його лише з урахуваннях всіх цих нюансів. 

І все ж таки, на вашу особисту думку, що краще – реконструювати старий, чи будувати новий елеватор? 

- Цікаве питання. Наш результат – отримати елеватор, який відповідатиме нашому технічному завданню. Ми можемо працювати з будь-яким елеватором – новим чи реконструйованим. Проте, при цьому чітко розуміємо, що зараз роль елеваторів у структурі зернового ринку докорінно змінюється – із місць зберігання зерна вони перетворюються на високотехнологічний інфраструктурний бізнес. Саме в цьому ракурсі й розвиваємо надалі елеваторні потужності агрохолдингу.

Читайте також: Рейдери атакують: три історії нападу та успішного захисту