Енергія з відходів: три історії про заробіток на рештках виробництва

Цього тижня Верховна Рада проголосувала за закон щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел. “Закон дозволить стимулювати залучення інвестицій у виробництво тепла "не з газу", замістити понад 3 млрд м3 газу в рік та залишити в бюджеті країни щонайменше 600 млн $, збільшити обсяг виробництва тепла з відновлюваних джерел у централізованому теплопостачанні і, головне, зменшити тариф на тепло для споживачів на 10%”, - підкреслив голова Держенергоефективності Сергій Савчук. Відповідно до закону інвестори, які реалізовуватимуть проекти із заміщення газу, отримають зафіксований на законодавчому рівні тариф на тепло з альтернативних джерел на рівні 90% від тарифу на тепло з газу для потреб бюджетних установ та населення. Таким чином, вони матимуть гарантії повернення коштів, вкладених у такі проекти.  

Agravery.com вже неодноразово писав про економічну складову виробництва енергії з альтернативних джерел. Для аграріїв його переваги давно відомі і гарантія держави, що “зелений тариф” точно існуватиме, а будівництво нових біогазових станцій буде підтримуватися бюджетним коштом, тільки підштовхне нові проекти до реалізації.

Читайте також: Шукайте злодія: як аграрії борються з крадіжками та недостачами

Тим більше, як порахували в НТЦ “Біомасса”, потенціал для цього величезний. Особливо, якщо йдеться про тваринницькі ферми. Аналіз статистичних даних для тваринницьких і птахівничих підприємств України свідчить, що в діапазоні потужності 30–190 кВт на свинофермах можна збудувати щонайменше 370 біогазових установок (сумарною потужністю 27 МВт), на фермах ВРХ ― 965 таких установок у діапазоні потужності до 300 кВт (загалом 75 МВт) та ще 90 (сумарною потужністю 5 МВт) у птахівничих господарствах ― у діапазоні потужності 15–110 кВт. Тобто загальний біогазовий потенціал цього сегмента ― 1500 підприємств чи понад 100 МВт у перерахунку на електричну потужність.

Але для аграрних підприємств біогаз - не лише спосіб додатково заробити чи замістити використовувану енергію. Це й спосіб утилізувати відходи виробництва, за що зараз доводиться платить значні кошти. Agravery.com зібрав три історії підприємств, які пішли цим шляхом.  

Сировина - цукровий жом

Підприємство - “Астарта-Київ”

Рішення будувати біогазовий завод з'явилося у керівників «Астарти» тоді, коли Глобинський цукровий завод став продукувати шість тисяч тонн цукру в добу та, відповідно, 1,2 тисячі жому. Наявне в  «Астарті» молочне стадо могло з'їсти тільки близько п'ятої частини жому. “Виникло питання — що робити із жомом, який утворюватиметься у надлишку”, - згадує Олексій Криволапов, керівник проектів “Астарта-Київ”. Вивозити жом на поля й приорювати теж можна лише свіжим. Якщо він закисає, то може завдати великої шкоди й закислити ґрунт, що негативно вплине на врожайність.

Читайте також: Українське село у схемах: що вирощують, якою технікою користуються та яку освіту мають мешканці сіл

У 2013 році компанія побудувала Біоенергетичний комплекс (БЕК), який було введено в експлуатацію у 2014-му. Таким чином, зараз БЕК уже відпрацював три повних цукрових сезони. Його було запроектовано на переробку 1200 тонн жому цукрових буряків або інших органічних відходів на добу. Відповідно, його добова потужність - до 150 тис. м3 біогазу. На даний час біогаз заміщує до 50% потреби Глобинського цукрового заводу у природному газі. Еквівалент електроенергії, що може бути вироблена із цього біогазу — близько 12 МВт. 

Але в “Астарта-Київ” зараз працює вісім цукрових заводів. У 2014 році було прийнято рішення продовжити сезон роботи біогазового заводу і подавати газ на переробний комплекс — соєвий завод. “Таким чином ми забезпечили безперебійну круглорічну роботу біогазового заводу і замістили до 80% біогазом споживання соєвого заводу”, - говорить Криволапов. За його словами, компанія досягла хороших показників — вийшла на 120 кубів газу із тонни жому. Додатковим ефектом стало покращення показників цукрового заводу за рахунок модернізації жомопресів.

"Подальший розвиток цього комплексу фахівці «Астарти» бачать у когенерації і продажі електроенергії за «зеленим тарифом». Наприклад, споживання містом Глобине складає близько 50 Мвт, і при повній реалізації проекту можна заміщувати приблизно 1/5 потреби цього населеного пункту у електроенергії", - говорить керівник проектів. Також біокомплекс дозволяє переробляти велику кількість різноманітних відходів від різних виробництв і сільського господарства. Додатково в реакторі «спалюють» гідрофуз із соєвого заводу, пожнивні залишки кукурудзи та інші рослинні рештки. Також використовується гній з молочних ферм.

Сировина - гній від свиноферм

Підприємства -  ТзОВ "Даноша", ПАП "Агро-Овен", ПП “Сігма”

Якщо ви побудували або купили свиноферму, вам обов’язково треба навчитися домовлятися з місцевим населенням. Випадок, що стався минулого року на Полтавщині у ТОВ «Сільські традиції», де через обурення мешканців запахами від свиноферми підприємство опинилося в облозі і поголів’я свиней було знищено, це доводить.

Здебільшого на українських промислових фермах гній зберігають у спеціальних лагунах 6-8 місяців під час яких відбувається його знезараження. Потім (восени та навесні) його перемішують (оскільки тверда фракція через деякий час утворює тверду кірку на поверхні) та вносять у землю, як органічне добриво. Як писав Agravery.com, опитані керівники свинокомплексів кажуть, що в багатьох українців є стереотип, що промислові ферми роблять на своїх господарствах щось шкідливе і сусідство із такими об’єктами небезпечне.

Читайте також: Директор "Агроекології": У Європі небувалий інтерес до органічного нуту

Тому будівництво біогазового комплексу для свинарів - це не просто спосіб заробити, а й гарантія власної безпеки. Цим шляхом йде багато свинарів - свиноферма комбінату «Запоріжсталь», ТОВ «Агро-Овен», ТОВ «Деміс-Агро», ТзОВ «Даноша», ПП «Сігма». ТЗоВ “Даноша”, який вже має біогазовий завод на території одного з найбільших їх свинокомплексів в с. Копанки Івано-Франківської області, цього року навіть планує побудувати другий, потужністю 1,1 МВт.  Тож популярність із будівництва установок із переробки свинячого гною в Україні тільки набирає обертів.

Як пригадує власник ПП “Сігма” Санасар Куюмчан, рішення будувати біогазову установку з'явилося наприкінці 2014-го року, оскільки утилізовувати 80 тонн гною на добу стало складно. А особистих полів господарства (150 га), щоб вносити його як добриво, не вистачало. «Сігма» щороку витрачала близько 1 млн грн лише на дизельне паливо для вивозу гною. «Шукали різні виходи із ситуації, домовлялися із сусідніми фермерами, щоб на їхніх землях виливати цей гній. У Європі його вважають цінним добривом, а ми ледь не доплачували, щоб господарства погодилися отримати добриво, яке ми самі ж і привозили», ― каже Куюмчян. Крім того, компанія мала конфлікти із трьома “активістами” з числа місцевих мешканців, через що скарги й перевірки з Міністерства охорони здоров’я України, прокуратури, екологічної інспекції та санстанції не припинялись. Природньо, що питання, рано чи пізно, потрібно було вирішувати. Тож влітку 2016 року компанія запустила біогазовий комплекс, завдяки якому отримує до 2 тис. нм3 біогазу на добу. Він потрапляє на когенераторну установку, яка зараз виробляє близько 150 кВт/год електроенергії ― саме стільки, скільки потрібно для власних потреб. Раніше на ці потреби господарство витрачало 150-160 тис. грн/міс. Додатково когенератор продукуватиме 450 кВт/год теплової енергії, яку використовують на потреби господарства. Тож продукти переробки біогазу заміщатимуть 100% енергоносіїв, які потрібні для утримання свиноферми у с. Піщанка.

На будівництво комплексу спрямували 16 млн грн. «Ми порахували, що навіть якщо біогазова установка заощадить наші кошти на утилізацію гною, що є його основною задачею, її будівництво уже буде вигідним для господарства. Натомість отримали ще й можливість виробляти газ та електроенергію», ― каже власник господарства. Його обслуговування обходитиметься господарству приблизно у 100 тис. грн на місяць (включно із витратами на заробітну плату персоналу). Якщо ПП «Сігма» отримає «зелений» тариф ― проект окупить себе приблизно за 3-4 роки. Без нього період окупності ― близько 10 років.

Сировина - курячій послід

Підприємство - «Миронівський хлібопродукт»

До 2020 року найбільший виробник курятини, “Миронівський хлібопродукт”, інвестує в будівництво біогазового комплексу на Вінницькій птахофабриці $27 млн. “У першому заплановано переробку 460 тонн курячого посліду на добу, у другому планується збільшення в 2 рази цього обсягу. Наприкінці будівництва в 2020 році проектна потужність становитиме 20 МВт», — сказано в повідомленні компанії.

Читайте також: Корисний атом: як можна використовувати радіаційні технології в АПК?

Це вже другий відповідний проект компанії - з 2012 року на птахофабриці «Орель-Лідер» працює біогазовий комплекс потужністю 5 МВт, який коштував МХП $15 млн. За словами Івана Тракслера, директора компанії ПрАТ «МХП Еко Енерджи», який керує цим проектом, основною причиною для прийняття рішення про будівництво станції стало бажання 100% переробляти відходи фабрики. «Треба було вирішити проблему з утилізацією курячого посліду, який до біогазової установки необхідно було складувати, зберігати, що в свою чергу створювало додаткові проблеми. На сьогодні ми переробляємо курячого посліду 200 тонн на добу. Це 100 відсотків того, що виробляє фабрика», — говорить він. Крім того, біогазова станція дозволяє зменшувати викиди СО2, за період експлуатації загальна кількість становить 400 тисяч тонн.

Вся електроенергія, що виробляється біогазовою станцією  потужністю 5 МВт*год., за «зеленим тарифом» продається в мережу. Одночасно з її виробництвом компанія отримує теплову енергію. Її вісімдесят відсотків йде на заміщення газу, який використовувався для опалювання, адмінбудинків, виробництва гарячої води. Якщо раніше фабрика використовувала 8-9 мільйонів куб. м газу на рік, то зараз чверть компенсується біогазовим комплексом.

Наталія Гузенко

фото: bakertilly.ua