Експорт агросили, або як агробізнесу втримувати кадри

Низька заробітна платня при адекватній кваліфікації працівників періодично називається однією з конкурентних переваг України, яка б ніби має змусити іноземні компанії відкривати тут свої філії. Про це навіть декілька разів згадував президент Петро Порошенко на зустрічах з колегами-президентами. Але саме низька зарплатня змушує українські компанії говорити про шалений кадровий дефіцит. І хоча з наступного року мінімальна зарплатня становитиме 4100  грн, це зовсім не стимулює робітників залишатися на своїх робочих місцях – вони охоче користуються можливостями безвізу, і їдуть шукати кращого життя за кордон. 

Сила еміграції

За даними Державної міграційної служби України, з 2014 року з країни емігрувало 3 мільйони  українців, втім, як припускають експерти, ці цифри можуть бути щонайменше у декілька разів вищими. Згідно інформації Всесвітнього банку на 2012 рік, за кордоном уже офіційно працювало 6,5 мільйонів громадян України. Незалежні анонімні опитування Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування  демонструють, що кожен четвертий громадянин держави  бачить своє майбутнє поза межами України. Порівняно із минулим роком кількість людей, які хочуть виїхати на постійне місце проживання за кордон, збільшилось на 5% і складає 1,4 млн. осіб від усього працездатного населення, яке оцінюють наразі у близько 28,9 млн. людей.

Цікаво, що за статистикою Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування кожен третій українець їде працювати у ЄС на ниві сільського господарства – йдеться як про постійну, так і про сезонну роботу на зборі урожаїв. Як уже писав Agravery.сom, найбільш популярною серед наших аграрних трудових мігрантів є Польща, її обирають 33% наших співвітчизників. Уже зараз там, у полях та на робочих спеціальностях трудяться уже більше трьох мільйонів власників українських громадян, і це не враховуючи так звану циркуляційну трудову міграцію – коли робітники їдуть на термін дозволений безвізовим режимом, потім через 90 днів повертаються і їдуть на заробітки знову.

Читайте також: Q&A: як побудувати найкращий елеватор для господарства

За словами заступника міністра агрополітики з питань євроінтеграції Ольги Трофімцевої, у найближчі 3-5 років в Україні буде спостерігатись справжня боротьба за кадри. Вона наголошує, що проблема є не лише питомо українською. «Країна інтегрується в глобальні процеси, стає більше доступу до інформації, навчання, люди їдуть дивитися світ», – говорить заступник міністра.

На думку президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, трудову міграцію та відтік кадрів з України побороти точно не вдасться, бо бажання виїхати у людей набагато сильніше, аніж залишитись на батьківщині. Причому якщо раніше у групі ризику були сезонні працівники робочих спеціальностей, то зараз спостерігається виїзд на постійне місце проживання саме висококваліфікованих працівників – начальників агровиробництв, агрономів середньої ланки і навіть самих очільників господарств.

Аграрні роботодавці також чудово розуміють, що безвіз має шанси стати каталізатором суттєвого «відтоку мізків» закордон у наступні роки. У Державній міграційній службі України підтвердили, що громадяни активно отримують біометричні паспорти. За 11 місяців 2017 року нові  документи встигли отримати близько 5 млн. українців  і біометрикою  скористалися близько 10 мільйонів осіб, що на 18% більше, ніж минулоріч виїзжали в ЄС. 

Читайте також: Осінь земельної реформи: як пояснити все населенню та де взяти гроші

Зарплатний фактор

Основний мотиватор, що стимулює трудову міграцію зараз – це бажання заробляти більше. Уже декілька років поспіль Україна продовжує отримувати позиції країни із найменшою зарплатною у Європі – в середньому українець після вирахунку усіх податків отримує лише 190 євро на місяць, тоді  зарплати у найближчій до нас Польщі – 748 євро, Словаччині – 722 євро, Туреччині – 528 євро, Росії – 474 євро, а у Білорусі – 320 євро.

За словами Трофімцевої, надбавка в 500 грн до мінімальної заробітної плати, яку анонсував уряд на наступний рік, не вирішить цю проблему. Якщо іще у минулому сезоні завдяки підвищенню мінімальної зарплатні розрив між бажаною і дійсною зарплатнею в середньому становив 6%, то зараз через відкриття кордонів – не менше 20%. "У столиці  різниця між тим, що пропонує роботодавець і тим, що хочуть заробляти працівники, складає 27%", – розповідає HR-експерт порталу rabota.ua Тетяна Пашкіна. 

Фахівці із працевлаштування підтверджують, що платня у агросекторі останній рік зростає – цьому сприяють відразу декілька факторів: рівень інфляції, підвищення мінімалки і бажання втримати фахівців. Так, середня зарплатня  у агросекторі, яку пропонують на сайті rabota.ua складає 6209 грн, що на 32% ніж у січні минулого року. Згідно анонімних опитувань компанії People Advisory Services, 52% українських та міжнародних компаній цьогоріч підвищували рівень заробітної платні в середньому на 12%.

Читайте також: Іван Єрко: Скасування земельного мораторію призведе до притоку інвестицій в агросектор

Як розповіли Agravery.com у самих агрокомпаніях, плинність кадрів за останній рік майже не змінилась – в середньому по країні вона становить близько 15-16%, і безвіз кількість бажаючих звільнитися не збільшив. Приміром, у «Сігнет Холдинг»   у абсолютних величинах з грудня 2016 року по грудень 2017 року звільнилось на одну людину більше, ніж торік, і ні один працівник не поїхав за кордон на заробітки. При цьому, ніяких додаткових підвищень зарплатні вони не робили, адже у компанії  традиційно переглядають фінансову винагороду двічі на рік – весною та восени у відповідності до ефективності роботи кожного окремого працівника. У іншому агрохолдингу, корпорації «Сварог Вест Груп» також говорять, що перебоїв із кадрами не мають, а статистики чи виїздять їхні колишні  працівники за кордон не ведуть.

Якщо великі компанії ще можуть справлятися із кадровою проблемою, підключаючи так званий трудовий резерв, залучаючи молодь після ВНЗ, та перекваліфіковуючи власних працівників, то у середніх та дрібних фермерських господарствах, які наймають, здебільшого, сезонних працівників, ситуація із відсутністю робочої сили уже набирає загрозливих масштабів. 

Читайте також: Проти війни: кооперація як шлях облаштування прифронтових територій

Власник  ягідної ферми  «Озеряна» Ярослав Мовчун розповідає, що попри постійне збільшення інтересу виробників до вирощування ягід із робітниками стає все важче – люди хочуть більше грошей за свою роботу. «Закладаються все нові і нові площі під ягідники по 20-30 га, здебільшого біля великих міст, а от знайти працівника на сезонну роботу по селах майже нереально – хто більш хвацький – уже давно на заробітках. Якщо ще минулого року можна було знайти збиральника ягід за 200 грн/день, то зараз хочуть не менше 300-350 гривень», – розповідає господар.

Нематеріальна мотивація

За спостереженнями фахівців з персоналу, знаходити працівників і утримувати людей на місці буде все важче. У анонімних опитуваннях компанії People Advisory Services робітники зізнаються, що для них дедалі більше починає відігравати роль репутація компанії-роботодавця та супутній пакет, який вона надає,  –  страхування, навчання та тренінги, корпоративна культура та інші стимулюючі речі. Тому компанії, особливо великого масштабу, беруть це на озброєння і намагаються  створити більш європейські умови для працівників, аби бодай в такий спосіб стримати відтік кадрів.

Директор практики People Advisory Services Олена Бойченко засвідчує, що поступово входять до практики українських агрокомпаній специфічні європейські підходи до управління персоналом – гнучкий графік роботи, повне або часткове працевлаштування, додаткова оплата понаднормових виходів, можливості для працевлаштування інвалідів та осіб із обмеженими фізичними можливостями тощо. За її словами, у агрокомпаніях зростає змінна частина винагороди, таким чином вони виділяють і  мотивують більш ефективних працівників.  Крім того, зростає вага так званих персоніфікованих пільг, ця процедура хоча і є важкою для виконання  в умовах великої кількості персоналу,  проте потім може стати  гарантією того, що людина не буде часто змінювати місце роботи.

Читайте також: Сам собі теплоенергетик: дві історії про обігрів залишками рослинництва

На думку директора з персоналу «Сігнет Холдинг» Ольги Дядечко чим персоналізованіші будуть компенсаційні пакети –  тим краще. У цій компанії постійно працюють над додатковою мотивацією персоналу, їхньою залученістю у «життя» підприємства, проводять усілякі тренінги та спільне дозвілля. КУ 2016 році на корпоративну соціальну відповідальність компанією було витрачено 24 млн грн, із них від 25-25% – це допомога освітнім закладам та заходи для них. Така опіка зі сторони підприємства не залишається непоміченою. Переважна кількість вакансій закривається не шляхом  масового «сліпого» відбору, – люди приходять за рекомендацією діючих членів команди, тож проблем із кадрами майже немає.

У компанії AgroGeneraion активно втілюють програми навчання та професійного вдосконалення для своїх співробітників. Керівник служби управління персоналом AgroGeneraion Світлана Кедрова засвідчує, що у них існує повна або часткова компенсація навчання співробітників для підвищення їх професійного рівня, тож людина зацікавлена працювати на підприємстві: «Це мотивує більш відповідально підходити до процесу розвитку. Такий вид компенсації включається, якщо співробітник сам виступає з ініціативою і аргументовано доводить корисність його навчання для компанії», – говорить фахівець.

Читайте також: Форвардний VS Спотовий експортний контракт: практичні рекомендації для бізнесу

У компанії «Даноша»  знайшли оригінальний спосіб, як утримати  працівників від трудової міграції за кордон: «Як міжнародна компанія, ми маємо потужності у Польщі та Данії. Якщо людина з України  хоче поїхати і попрацювати там, обмінятись досвідом чи навчатись – ми обов’язково даємо їй таку можливість, проте за умови, що потім людина повертається до України. Таким чином і вовки ситі, і вівці цілі», – засвідчує директор з питань розвитку компанії та комунікацій  Люба Богачевська.